20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

опис методичної роботи, матеріали до атестації

Про матеріал

В умовах модернізації сучасної школи та введення нових освітніх Держстандартів учень стикається з величезним потоком інформації, яку він має можливість почерпнути з різних джерел. Об'ємність матеріалу істотно ускладнює його цілісне сприйняття й осмислення. Інформаційна перенасиченість і недостатнє структурування навчального матеріалу ускладнюють запам'ятовування і засвоєння теоретичних і практичних знань на високому рівні.

Високі результати пізнання досягаються з меншими витратами ресурсів за рахунок використання якісно нових засобів пізнавальної діяльності. Перш за все таким засобом є технологія навчання, яка включає цілий арсенал засобів інтенсифікації. До таких можна віднести створення оптимальних психолого-педагогічних та організаційних умов пізнавальної діяльності, використання комп'ютерів у навчальному процесі, а також узагальнення інформації на основі структурно-логічних схем.

Перегляд файлу

Паламарчук Людмила, вчитель географії

Підвищення ефективності сучасного уроку географії засобами творчої лабораторії вчителя

Творча лабораторія вчителя:

  •                    Використання інформаційних та мультимедійних технологій на уроках гекографії
  •                    Проблемний підхід у викладанні географії
  •                    Використання методу проектів та учнівських портфоліо
  •                    Використання технологій схематичного унаочнення навчального матеріалу на уроках географії
  •                    Розробка дидактичного матеріалу, методичних  рекомендацій з предмета

Загальні напрямки:

  •                    Розвиток творчих здібностей учнів у практичному застосуванні знань
  •                    Прищеплення навичок самостійної роботи з різними джерелами, які розвивають творче мислення і творчий підхід до пошукової діяльності

 

 

 

 

«Життя - це постійне навчання, і навпаки,

без навчання немає життя»

                                              фінський психолог Тімо Ярвилехто.

 

«Для того щоб удосконалити розум,

  треба більше роздумувати , ніж заучувати.»

Рене Декарт.

В умовах модернізації сучасної школи та введення нових освітніх Держстандартів учень стикається з величезним потоком інформації, яку він має можливість почерпнути з різних джерел. Об’ємність матеріалу істотно ускладнює його цілісне сприйняття й осмислення. Інформаційна перенасиченість і недостатнє структурування навчального матеріалу ускладнюють запам’ятовування і засвоєння теоретичних і практичних знань на високому рівні. Форсоване проходження матеріалу (найчастіше традиційними методами) перешкоджає його засвоєнню, бо головним тут виступає виконання вимог програми.

Високі результати пізнання досягаються з меншими витратами ресурсів за рахунок використання якісно нових засобів пізнавальної діяльності. Перш за все таким засобом є технологія навчання, яка включає цілий арсенал засобів інтенсифікації. До таких можна віднести створення оптимальних психолого-педагогічних таорганізаційних умов пізнавальної діяльності, використання комп’ютерів у навчальному процесі, атакож узагальнення інформації на основі структурно-логічних схем.

Система опорних конспектів цікава тим, що дозволяє вдало поєднувати нові підходи до навчання та усталені методичні рецепти традиційної системи. Опорні конспекти дозволяють варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння знань.

Чим більше інформації подається, тим менше її засвоюється. Згадаймо формулу психолого-педагогічних основ організації уроку:

10%                                                               чують

50%                того, що учні …                    бачать

90%                                                               роблять самі

Повторне прочитання матеріалу чи його прослуховування є проблемним з причин хронічного дефіциту часу в кожного, хто сумлінно навчається, а також тому, що наростаюча втома блокує засвоєння інформації. Вихід із цієї ситуації полягає в тому, щоб:

  • навчити учнів (незалежно від віку) техніці схематизації навчального матеріалу;
  • сформувати в учнів уміння оперувати наочно-образними та іншими символами під час роботи з інформацією;
  • сформувати вміння будувати теоретичні і практичні моделі описаних та наявних ситуацій.

Для цього вчителі використовують різні стратегії навчання, спрямовані на активізацію та інтенсифікацію розумової діяльності учнів. Адже принцип активності у навчанні був і залишається одним із основних у дидактиці.

Кожна технологія володіє засобами, які активізують та інтенсифікують діяльність учнів, а в деяких з них ці засоби складають головну ідею та основу ефективності результатів. Серед технологій активізації та інтенсифікації діяльності учнів варто виділити:

  • ігрові технології;
  • проблемне навчання;
  • комунікативні технології;
  • технології повного засвоєння навчального матеріалу;
  • технології схематичного унаочнення навчального матеріалу тощо.

Переконана: найкращим способом запам’ятовування інформації є її кодування, уміння читати опорні сигнали, представити матеріал то в стислому, то в розгорнутому вигляді – це важливі навички творчого процесу, що дозволяють реалізувати вимоги розвивального та проблемного навчання.

 Відображення основного змісту матеріалу послідовно розташованими малюнками і схемами, так зване піктографічне зображення,– один з найдавніших способів передачі та закріплення знань. Коменський Я.А. називав наочність «золотим правилом» дидактики. Песталоцці Й.Г. доводив, що наочне навчання має усувати безладність у спостереженнях предметів. Найбільш цікаво досвід використання конспектів-схем представлений В.Ф.Шаталовим. Але цим досвідом користувалися ще Цицерон, Петрарка, Толстой, Бунін, Лобачевський та інші. Технологія повного засвоєння навчального матеріалу вперше з’явилася в США. Вітчизняні ж технології, які мають певні відмінності від американських, розробили вчителі-новатори та вчені-дидакти колишнього СРСР: В.Ф.Шаталов (технологія повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчального процесу на основі схемно-знакових моделей), М.П.Гузик (комбінована система навчання), С.М.Лисенкова (перспективно- Гузик випереджальне навчання з використанням опорних схем за умови коментованого управління), В.А.Тоболін (технологія використання схем-портретів), а такожП.Юцявічене, Є.Сковін, Є. Ільїн та ін.

За останні 20 років у школах України технологія повного засвоєння навчального матеріалу дуже добре прижилася. Як кажуть: усе нове – це добре забуте старе. Тому інтерес до логічно-опорних схем у педагогічній практиці знову зростає.

Уже накопичено потужний позитивний досвід застосування різноманітних засобів схематичної наочності в процесі навчання базових шкільних дисциплін. Пропонується, зокрема, використовувати листи опорних сигналів (М.С.Винокур), структурно-логічні схеми (О.Я.Скуратович), опорно-узагальнюючі схеми (Л.І.Круглик), опорно-інформаційні схеми (С.Г.Кобернік та Р.Р.Коваленко), опорні схеми (Н.М.Гаврилик-Титар), інтелект-карти (М.В.Молчанова), опорні конспекти (Ю.С.Меженко), узагальнювальні таблиці (С.О.Караман). Однак дидактичні можливості усіх цих засобів для вдосконалення процесу навчання шкільних дисциплін досліджені недостатньо.

Технології схематичного унаочнення навчального матеріалу розглядаються нами як вимога часу і варті того, щоб їх ретельно дослідити і практикувати в освітньому процесі.

Наочність як засіб навчальної діяльності передбачає дію на зоровий аналізатор. Проте не слід зводити лише до цього принцип наочності. Суть його полягає в необхідності залучення різних органів чуття до процесу сприймання й аналізу навчальної інформації.

Залежно від характеру відображення дійсності засоби наочності розподіляють на такі види: натуральні об’єкти, зображальні, схематичні (діаграми, графіки, схеми, картосхеми тощо). Зображальні і схематичні наочні посібники можуть бути площинними та об’ємними. Ще розрізняють споглядальну наочність і дійову, що включає спостереження в поєднанні з працею.

Правильне застосування різних видів наочності сприяє подоланню формалізму в знаннях учнів, формуванню наукових понять. Наочність дає змогу поєднати конкретне з абстрактним, чуттєве з логічним у навчанні, допомагає розкривати зв’язок знань з життям, сприяє розвитку пізнавальних інтересів учнів, мобілізації їх уваги та активності. Але не можна переоцінювати наочність, перетворювати її на самоціль. Необхідно наголосити на потребі правильно розуміти її місце в навчанні.

Тому до використання схематичної наочності ставляться такі вимоги:

1.  Урахування вікових особливостей учнів;

2.  Змістовність, якісне естетичне оформлення;

3.  Необхідність попередньої підготовки учнів до її сприйняття,      ознайомлення із загальноприйнятими символами;

4.  Поєднання слова з наочністю, яка керує безпосереднім сприйняттям;

5.   Нічого зайвого, щоб не викликати додаткової асоціації.

За опорними сигналами можна запам’ятати будь-який фактичний матеріал швидше і міцніше.Ущільнення та візуалізація навчальної інформації технологічно може бути досягнута різними методичними прийомами, і відповідно до цього відомі різноманітні схемно-знакові моделі подання знань. Тут ми маємо безмежний простір для творчої ініціативи як учителя, так і учнів. Серед моделей візуалізації навчальної інформації можна виділити такі:

  • продуктивна модель (схема виконання дій);
  • логічна модель (графічні формули);
  • модель семантичної сітки (блок-схеми, термінологічні гнізда, граф, когнітивно-графічні елементи «дерево», «будівля»);
  • фреймова модель (від сл. «фрейм» - рама, скелет) – узагальнювальні таблиці, матриці;
  • конспекти-схеми (або опорні конспекти);
  • карта пам’яті або інтелект-карта;
  • метаплан (інваріантні знакові форми – хмаринка, коло, прямокутник, овал тощо).

Мета технології схематичного унаочнення навчального матеріалу відповідає вимогам сучасної дидактики, бо вона сприяє:

  • активізації розумової діяльності учнів, а отже, підвищує інтерес до предмета;
  • формуванню навичок сприйняття інформації, співвіднесення її з раніше засвоєною;
  • розвитку умінь побачити велику тему в цілісному вигляді;
  • підвищенню інтересу до досліджуваного матеріалу.

Працюючи за технологією схематичного унаочнення навчального матеріалу варто взяти на озброєння давно відомі в педагогічній практиці положення:

  • Пояснення матеріалу повинно бути чітким, структурованим, з обов’язковим виділенням опорних сигналів, а найскладніший матеріал доводиться до свідомості кожного учня. Спочаткупояснюємо докладно, другий раз – визначаються головні моменти, третій – сама суть теми яквисновок. Результати досить вагомі, якщо тут же пропонуються задачі, вправи, досліди.
  • Наявність добре організованого зворотного зв’язку. На кожному уроці фактично в тій чи іншій формі відповідають усі учні. Перш за все, вони на початку уроку відтворюють короткий конспект за матеріалами попереднього уроку, а потім виконують практичні завдання. Учням створюються такі умови, що вони змушені готуватися до кожного уроку.
  • Здійснення індивідуального підходу. Крім звичайного навчального матеріалу, даються додаткові завдання вузько спрямованого характеру.
  • Уникати надмірного схематизму пояснень, що не дає простору фантазії, варіативності думки.
  • Обережно, з урахуванням індивідуальних якостей педагога застосовувати ефективні моменти технології на практиці. Не впадати у відчай, коли не все відразу виходить. Це довгий і важкийшлях пошуку і становлення, але ідея, закладена в досвіді, урешті-решт втілиться у практику, нехайдещо в іншій формі, в інших прийомах – це не головне. Але структурно виділити головні думки,забезпечити постійний контроль за роботою учнів, розвивати здатність дітей розмірковувати,оцінювати явище, подію, висловлювати свою думку – може і повинен кожен учитель.

Для досягнення мети навчальний процес організовується у вигляді алгоритму навчальної діяльності:

  • Вивчення теорії в класі: розгорнуте, образно-емоційне пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів (пояснення біля дошки з допомогою крейди, наочних матеріалів, ТЗН із використанням кольорових позначень); повторне пояснення за опорним конспектом; індивідуальна робота учнів над своїми конспектами; фронтальне закріплення матеріалу за конспектом.
  • Самостійна робота в домашніх умовах (опорний конспект + підручник + додаткові джерела) за пам’яткою.
  • Усне проговорювання (це необхідний етап мовленнєвої діяльності в процесі засвоєння, що реалізується під час різних видів опитування), чи письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці, фронтальний контроль засвоєння конспекту.
  • Узагальнення та систематизація вивченого (використання усіх видів контролю – біля дошки, письмове опитування, взаємоопитування та взаємодопомога; ігрові елементи, виконання творчих завдань).

На всіх етапах головні акценти робляться не на механічному запам’ятовуванні навчальної інформації, а на її глибокому розумінні, на навчанні самостійно використовувати знання в нестандартній ситуації в процесі розв’язання завдань. Просте накопичення знань відіграє не головну роль ще й тому, що з часом багато конкретних фактів, на основі яких формувалися та удосконалювалися якості розуму, забуваються, а залишається вміння міркувати, доступно пояснювати, шукати й знаходити раціональні шляхи розв’язання проблем. Це, у свою чергу, диктує необхідність так будувати пізнавальну діяльність учнів, щоб забезпечити розвиток їх творчої активності. Лише в такому випадку учень моделює та формує в собі вміння і навички творця, які необхідні йому будуть у самостійній трудовій діяльності.

Чим складніший матеріал, тим більшу кількість часу треба виділити на озвучення опорного конспекту. Учні краще оволодівають знаннями, якщо навчальний матеріал «стискається» в кілька смислових фрагментів. Механізм запам’ятовування блоку виробляється поступово і є найбільш ефективним у тих випадках, коли вчитель поряд із розкриттям змісту блоку дає пояснення, чому саме так записана інформація, що дає той чи інший цифровий запис. Важливо, щоб учні усвідомили, що механічне запам’ятовування опорного конспекту в цілому не дає фундаментальних та міцних знань, так чи інакше потрібна робота з підручником.

Систематичність роботи затехнологією схематичного унаочнення навчального матеріалу сприяє тому, що учні в старших класах розуміють і опановують прийоми педагога настільки, що можуть самостійно створювати опорні конспекти. У таких умовах опорний конспект перестає бути власним баченням «концентрату» теоретичної інформації вчителя і перетворюється на творчий продукт учня. Дуже часто учні порівнюють свою схему зі схемами однокласників, удосконалюють її. Звертаємо увагу на те, що вони це роблять не з примусу, а за власним бажанням. Таким чином, складання опорних схем стимулює жагу до знань, упевненість у своїх силах, необмеженість пізнавальних можливостей, оживляє урок.

Окрім того, ефект застосування опорних схем, знаків і малюнків пов’язаний з тим, що учні легко їх фіксують, а потім використовують зорові образи як план своєї розповіді. Це узгоджується з даними психології, які свідчать про те, що з самого раннього дитинства необхідно тренувати роботу всіх аналізаторів. А уведення інформації (навмисне чи ненавмисне) тільки через один аналізатор призводить до того, що системи мозку, пов’язані з іншими органами чуттів, переходять у неробочий, загальмований стан.

Опорні конспекти як засіб навчання сприяють найбільш осмисленому засвоєнню понять, формуванню глибоких знань, їх систематизації. Крім того, використання опор передбачає управління пізнавальною діяльністю учнів, розвиток у них умінь самостійної роботи, самоконтролю. Навчання із застосуванням опорних конспектів розвиває всі види пам’яті, логічне мислення, розкриває творчий потенціал, індивідуальні здібності учнів, допомагає організувати якісну перевірку засвоєння навчального матеріалу з кожної теми.

Створюючи опору, доцільно дотримуватися таких умов:

  • розділяти навчальний матеріал на смислові блоки і продумувати способи зображення змісту кожного блоку, тобто підібрати певні знаки, символи, малюнки; продумати схематичний спосіб кодування інформації;
  • усі смислові блоки мають бути тісно пов’язані між собою за змістом і створювати умови для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними об’єктами і явищами;
  • загальна схема змісту уроку зображується у формі єдиного опорного логічного конспекту;
  • малюнки-сигнали повинні бути не тільки інформативними, але й простими, щоб їх легко можна було відображати на дошці і в зошитах без спеціальних умінь добре малювати;
  • дотримуватися принципу наступності у використанні опорних сигналів та умовних позначень (від теми до теми, від курсу до курсу);
  • кольори схем повинні відповідати загальноприйнятим нормам;
  • опорні конспекти мають бути тісно пов’язані з текстом підручників, щоб учні могли краще зрозуміти матеріал у процесі підготовки домашнього завдання (в опорах зазначаються сторінки підручника, атласу, довідника, номери параграфів тощо).

Отже, метою технології схематичного унаочнення навчального матеріалу є процес педагогічної допомоги дитині грамотно працювати з інформацією різного змісту (вміння вибирати потрібні факти, встановлювати між ними безпосередні та опосередковані зв’язки, робити необхідні узагальнення, систематизувати й класифікувати величезний об’єм пізнавальної інформації), а також перенесення акцентів на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Результати психолого-педагогічних досліджень переконують нас у тому, що, починаючи з 12 років, підліток оволодіває формальними операціями, які характеризуються вмінням будувати й аргументувати припущення, висувати гіпотези, знаходити загальні властивості, формулювати загальні закономірності, будувати уявні системи; розбиратися в значній кількості зв’язків.

Важливо й те, що розумовий розвиток школярів одного віку може суттєво відрізнятися. Це дозволяє нам зробити висновок про те, що застосування в процесі вивчення курсів шкільної програми опорних схем для формування міцних та системних знань в учнів доцільно починати з 6-7 класів (а, можливо, і з 5-го) з поступовим ускладненням діяльності в наступних класах.

Аналіз шкільної практики навчання за допомогою наочних схем показав: якщо використовувати схеми, починаючи з 6-7 класу, то відбувається поступовий перехід діяльності учнів від суто репродуктивної до частково пошукової (7-8 кл.) і дослідницької (9-11 кл.).

Працюючи з опорними схемами регулярно під керівництвом учителя з 6-7 класу, учні поступово набувають елементів самостійності в процесі засвоєння навчальної інформації. Але спочатку необхідно дати учням поняття про схематичну наочність та її різновиди, ознайомити з системою умовних позначень та прийомами кодування і декодування, показати на простих прикладах структурних схем смислове значення стрілок. Для цього можна організувати спеціальні заняття з попередньої підготовки до роботи з опорними схемами на уроках.

Встановлено: навчання за опорними схемами значно активізує розумову діяльність учнів, і вони набувають навичок сприйняття інформації, співвіднесення її з раніше засвоєною, умінь виділяти головне, бачити велику тему в цілісному вигляді. Побудова опорних сигналів змушує працювати зорову і слухову пам’ять учнів, при цьому спосіб запам’ятовування є не просто механічним, а заснований на встановленні смислового розуміння сигналів. На етапі відтворення опорної схеми в учнів підключається рухова (моторна) пам’ять. Тому, якщо в процесі навчання всі види пам’яті цілеспрямовано використовуються, то рівень засвоєння нового матеріалу підвищується в рази.

Опорні схеми значно урізноманітнюють форми проведення уроків, емоційно насичують їх, розвивають різні види мислення учнів, сприяють глибокому і послідовному засвоєнню матеріалу, виконують допоміжну функцію в процесі закріплення знань, умінь та навичок, розвитку мовленнєвої компетенції.

Переконана, що систематичне і цілеспрямоване використання опорних схем на уроках здатне не тільки закласти достатньо високий рівень знань, а й добре розвиває пам’ять, мислення, увагу. Саме ці якості останнім часом недостатньо розвинені в більшості учнів.

Отже, схема як засіб наочності в навчанні є не стільки ілюстрацією, яка дається паралельно з усним чи письмовим викладенням матеріалу, скільки ключем до вирішення практичних завдань. Вона активізує не лише пізнавальну, але й розумову діяльність учнів, тим самим мотивуючи учня, роблячи його успішним. Окрім того, складання опорного конспекту на уроці забезпечує роботу всього класу й швидке просування в навчанні всіх учнів. Як наслідок, на кожному уроці економиться час, а отже, з’являється можливість виконати різноманітні вправи на закріплення й повторення вивченого, а також на вироблення міцних умінь і навичок. Це дає змогу працювати на майбутні теми програми, здійснювати їх перспективне вивчення.

Треба зауважити, що учні самі позитивно оцінюють ефективність опорних схем, адже «з ними цікавіше, зрозуміліше і легше». На їхню думку, використання опорних схем значно урізноманітнює уроки, легше сприймаються правила, поняття, закони, залежності, а це, у свою чергу, сприяє глибшому засвоєнню знань.

docx
Додано
25 листопада 2018
Переглядів
196
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку