Описовий матеріал "Використання методики М. О. Зайцева у формуванні словесної мови у дітей з порушеннями слуху"

КНЗ «Житомирська спеціальна

загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст. № 2» Житомирської обласної ради

 

 

 

 

Описовий матеріал з досвіду роботи

 Використання методики М.О. Зайцева у формуванні словесної мови дітей дошкільного віку з порушеннями слуху.

 

 

 

Автор досвіду:

Зарицька Марина Іванівна,

вчитель-дефектолог     дошкільної групи

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

І.  Вступ……………………………………………………………..2

 

ІІ.  Формування словесної мови дітей дошкільного віку з порушеннями слуху. Використання методики М.О. Зайцева.………………….............................................................4

 

ІІІ. Додатки – конспекти інтегрованих занять:

1. Перелік вправ та ігор, які можна використовувати у навчанні та вихованні дітей дошкільного віку з порушеннями слуху.…..………………………………………………………12

2. Конспект заняття з розвитку мови………...…………….16

3. Конспект заняття з формування елементарних математичних уявлень………………………………………………..21

4. Конспект корекційного заняття ………………………...26

 

ІУ. Список використаних джерел…………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Актуальність теми:  Навчання рідній мові займає центральне місце в навчальному плані будь-якого освітнього закладу.

Одним з ведучих питань було і залишається питання про шляхи і методи формування і розвитку мови та мовлення. Як би не вирішувалося б питання вивчення мови, оволодіння мовою, навчання мові - на різних етапах розвитку - все одно для більшості дослідників, методистів, вчителів зрозуміла кінцева мета: вихованці (діти з порушеннями слуху) мають практично оволодівати мовою.

В основі системи навчання глухих дітей мові, за принципом формування мовного спілкування лежить тісний зв’язок роботи над мовою з різними видами діяльності - ігрової, навчальної, трудової тощо - з орієнтацією в організації педагогічного процесу на практичне засвоєння мови. 

Оволодіння мовою слів - невід’ємна умова формування логічного мислення. Мова є важливим засобом передачі і засвоєння знань. Достатнє володіння мовою слів також є необхідною умовою підготовки вихованців до життя і праці в суспільстві.

Порушення слуху і недорозвиток мови глухих дітей впливає на розвиток всієї пізнавальної діяльності. Уповільнення мовленнєвого розвтку впливає на формування різних видів мисленнєвої та мнемічної діяльності.

На основі мовленнєвого досвіду дитини, за допомогою системи

спеціальних вправ, ігор створюються необхідні умови для поглибленої роботи над словом.

 До слухової недостатності у дитини треба підходити не лише з позиції використання слуху в спілкуванні, а передусім в плані мовного розвитку при даному стані слуху. Тому вітчизняна сурдопедагогіка виходить з того, що в основу спеціального навчання дітей з вадами слуху має бути покладена різностороння робота з розвитку мови та мовлення.

Об’єктом дослідження даної теми виступає мовлення дошкільників з обмеженою слуховою функцією, як засіб збагачення словника, розвитку мови слів.

Мета. Показати важливість мови в житті дітей з порушеннями слуху, значення роботи над її розвитком на всіх етапах навчання і виховання, познайомити з методикою Зайцева, як із ще одним допоміжним засобом засвоєння дитиною дошкільником з вадами слуху мовних одиниць, розвитку читацько-мовних умінь та навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування словесної мови дітей дошкільного віку з вадами слуху. Можливість використання методики М.О. Зайцева.

 

Батьки, наділені тонким педагогічним чуттям,

 і сотні років тому починали навчати своїх

 малюків читанню і лічбі мало не з пелюшок.

Літери ще до року покажуть,

 а пальчики цілують, примовляючи «один-два-три»,

 коли дитині ще і місяця не виповнилося.

Навчання у такій родині можна сказати вже розпочалося…

 

Умови формування мови у дитини з порушенням слуху інші, ніж у чуючої, що суттєво відображається на протязі всього розвитку мови дітей даної категорії.

Мовне спілкування - суттєвий компонент оточуючого середовища і обов’язкова умова розвитку чуючої дитини. Якщо ж дитина втратила слух, то мова оточуючих не впливає на хід її розвитку у такій формі і такою мірою, як на чуючу. Чуюча дитина шести місяців уже реагує на інтонацію зверненої до неї мови, а нечуюча дитина не сприймає її і тому не розрізняє інтонації.

Спілкування з дорослими навіть на самому ранньому етапі розвитку виявляється у нечуючого менш диференційованим через те, що дитина не сприймає інтонацій дорослого і не може правильно реагувати на них (Ф.Ф. Pay, 1950).

У глухої такої дитини, на відміну від чуючої, не виникає потреби у спілкуванні словесною мовою, так як він її не сприймає. У неї не з’являється лепіт і не формується  власна мова, так як вона не має зразків для наслідування. На протязі першого року життя у нечуючої дитини, не дивлячись на наявність історично фіксованих передумов, затримується розвиток усного мовлення. Розвиток пізнавальної діяльності теж затримується, тому що у її формуванні значна роль належить словесному спілкуванню з дорослим, роз’ясненням і вказівкам, які він дає дитині.

Спостереження (Рау Н.А., Корсунська Б.Д., Леонгард Е.П., Зиков А.С.) показують, що відмінності між глухими і чуючими дітьми , які з’являються на першому році життя, різко наростають, якщо в дошкільному віці дітям з вадами слуху не створюють особливо сприятливих умов для оволодіння словесною мовою.

Мовний розвиток дошкільників з порушеннями слуху є багатоплановим процесом. І в дошкільному закладі, і в сім’ї мають бути передбачені умови, які будуть забезпечувати різні сторони цього процесу. Одним з важливих факторів, який впливає на оволодіння мовою, реальне використання її в умовах спілкування, є організація слухо-мовного середовища в групах дитячого закладу і в сім’ї.

Основними умовами створення такого середовища є наступні:

- формування у дітей потреби в мовному спілкуванні;

- мотивоване мовне спілкування з дітьми в процесі практичної діяльності;

- підтримання всіх проявів мовлення дитини, яким би не був його рівень; спонукання дітей до активного використання мови;

- використання залишків слуху як необхідної умови формування усної мови і спілкування;

- контроль за мовою дітей з боку дорослих;

- дотримання єдиних вимог до мови дорослих.

Розвиток мови як багатоплановий процес пронизує все життя дитини в дитячому закладі. Щоденна побутова праця створює умови для спілкування дітей з дорослими і між собою. Користуючись природною мовою стосовно виконання дій вихователь виділяє слова, які необхідні для позначення найбільш необхідних предметів і дій.

Мовний розвиток відбувається в процесі оволодіння різноманітними видами діяльності ( у грі, образотворчій діяльності, праці, конструюванні тощо) на заняттях і вільній діяльності, а також під час ознайомлення з оточуючим світом. На заняттях за видами дитячої діяльності діти оволодівають різним мовним матеріалом:

- по-перше, специфічним для даної діяльності словами  і фразами;

- по-друге, це слова і вирази, пов’язані з тематикою ігор, малювання, ліплення, які знайомі дітям. Але в умовах даної діяльності отримують подальше уточнення і конкретизацію.

- по-третє, цей мовний матеріал, пов’язаний з організацією дітей, оцінкою їх діяльності («ліпи акуратно», «допоможи Івану»).

Заняття є основною формою розвитку мови глухих і слабочуючих дошкільників. Тому як в задачі цих занять входять координація всієї роботи з розвитку мови, приведення в систему мовного матеріалу, який засвоюється в різних умовах. На цих заняттях вирішуються спеціальні задачі: засвоєння значення слів і фраз, формування різних форм мови (усної, писемної, дактильної) і у зв’язку з цим різних видів мовної діяльності ; розвиток зв’язного мовлення.

    За даними лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України «В Україні досі залишилося надзвичайно гострою і практично невирішеною проблема ранньої педагогічної допомоги дітям з порушеннями слуху. Непоодинокі випадки, коли спеціальна допомога дитині починається у 7-8 років, коли сензитивні періоди пізнавального і мовленнєвого розвитку вже минули». Їх дошкільне життя, діяльність, і як наслідок цього, розвиток  відбувалися в  позамовному середовищі, і всі пізнавальні процеси, які регулюються за норми мовою (сприймання, пам'ять, уява, мислення,увага) потребують інтенсивної корекції.

Вихованці, які не отримали ранньої педагогічної допомоги, мають стійкі труднощі у навчанні, пов’язані з недиференційованістю сприймання, уповільненням переробки сенсорної інформації, вкрай обмеженим колом життєвих понять, нестійкою увагою і тощо.

Оволодіння мовою, як ми вже знаємо відбувається в процесі спілкування - це природній шлях, характерний для чуючих дітей. І формується вона в ході різних видів діяльності і визначається постійною практикою мовного спілкування з оточуючими людьми. А найбільш сприятливим, сензитивним періодом для оволодіння мовою в нормі є вік до трьох років, протягом яких формуються механізми мови, відбувається дозрівання мовних відділів мозку. Відставання глухих і слабочуючих дітей у загальному розвитку і затримка у формуванні мови і мислення говорять про недостатнє використання сензитивного періоду у їх навчанні.

Формування мовного спілкування розпочинається в спеціальному дошкільному закладі з першого року навчання:

• Дитину вводять у мовне середовище на основі глобального сприймання мови, звернене безпосередньо до дитини.
• Необхідний для спілкування мінімум слів і фраз пред’являється у вигляді друкованих табличок і усно-дактильно. Увесь мовний матеріал дитина спочатку сприймає слухо-зорово і одночасно глобально зчитує пред’явлені таблички.
•  Поступово, в залежності від засвоєння дактильної форми мови (з другого року навчання) вводиться спільне з дорослим усно-дактильне промовляння слів і фраз і дактильне зчитування дитиною пред’явлених друкованих табличок.

Ми використовуємо дактильну форму мови, яка є допоміжним засобом навчання і уже, починаючи з другого року навчання, діти починають активніше користуватися нею. Що в свою чергу полегшує і прискорює розуміння і засвоєння дітьми мови слів.

Вцілому, нам відомо, що мова дітей з порушенням слуху формується на основі наслідування мови дорослого, при багаторазовому повторенні ними одного й того ж самого мовного матеріалу у різних варіантах, ситуаціях, і в умовах різноманітної діяльності з включенням слів і фраз. Можна спостерігати, що слова і фрази, які часто використовуються дорослим у спілкуванні переходять до активного словника дитини без спеціального навчання.

  І в цьому основоположним є вчення Л.С.Виготського про дві зони розвитку. Віднесення всіх тих знань і умінь, якими дитина вже оволоділа і самостійно користується, до зони актуального розвитку, а всього того, що вона може поки що зробити з-за допомогою дорослого, всіх умінь скористатися допомогою, підказкою – до зони найближчого розвитку, намічає правильний підхід до оцінки досягнутого рівня. Розвиток тим самим не зводиться лише до  вироблення навиків і накопичення певних знань. Він має розглядатися не стільки з точки зору сьогодення, скільки з точки зору найближчих перспектив. Виходячи з цього, ми маємо вивчати і те, що дитина знає, і те, яка його спроможність навчатися, здібність сприймати нове, пов’язувати його з вже відомим, здійснювати перенесення прийомів мисленєвої діяльності на новий навчальний матеріал. Виявлення самих зон розвитку дитини можливо не на  абстрактному матеріалі, а в тих видах діяльності, які доступні її віку.

Кубики і таблиці «Зайцева», з якими я нещодавно познайомилася, сприяють кращому розпізнаванню та запам’ятовуванню одиниць мови, а саме складів та окремих літер. А ритмічне їх вимовляння (спряжено, відображено, дактильно) та «проспівування» з одночасним показом забезпечують повторюваність цих мовних одиниць, що само собою і сприяє запам’ятовуванню. І кожна дитина неминуче помічає: потрібні кубики, склади розташовані нижче чи вище, чи справа чи зліва і т. д..

Окрім того, зчитуючи літери й склади, що на кубиках, таблицях, діти слідкують за указкою педагога і тим самим виконується вправа на утримання уваги. А також, певною мірою, це є підготовка м’язів очей до рухів, що необхідні при читанні.

Кожний кубик, кожна клітинка в таблиці - конкретний образ. Кубики дитина може тримати в руках, повертати, трясти, діяти з ними, складати з них слово, фразу тощо. По клітинках таблиці водимо указкою - ніби пишемо. Адже на папері не дуже виходить, а так виявляється дуже просто, цікаво і весело.

При навчанні дітей з порушеннями слуху дошкільного віку часто зустрічаються такі труднощі:

• переставляння складів, літер у слові під час зчитування або вимовляння;
• труднощі у зчитуванні та вимові багатоскладових слів;
• поділ слова на склади (діти починають на підсвідомому рівні під час зчитування вимовляти злитно добре засвоєні, автоматизовані склади з кубиків – ділять слово на склади)
• запам’ятовування слів побуквенно, тобто у слові «собака» дитиною запам’ятовується 6ть мовних одиниць. А складаючи це слово з-за допомогою кубиків «Зайцева»  діти навчаються запам’ятовувати дане слово трьома мовними одиницями: со-ба-ка - в основі роботи з

кубиками та таблицями «Зайцева» лежить складовий принцип навчання читанню, і його використання у роботі з такими дітьми допомагає їх долати.

 І ще також хочеться згадати якими словами відмічає дошкільне навчання В.В. Давидов: «дошкольное обучение являет собой своеобразное сочетание содержания, взятого из школьной деятельности, и игровой формы, заимствованной из ведущей деятельности детей дошкольного возраста. Иными словами, именно форма организации усвоения, в которой главную роль выполняют игровые моменты и игровая мотивация, характеризуют дошкольное обучение как таковое» [2]. Кубики і таблиці допомагають навчати дітей граючись, активно використовуючи провідну діяльність дітей дошкільного віку: ігрову.

«Можна писати олівцем, фломастером, крейдою на дошці, друкувати на машинці чи комп’ютері, складати слова з окремих букв чи наших кубиків, писати їх указкою на таблиці, учнівською ручкою в зошиті. Кожна дитина спостерігає за рухом указки і горить від нетерпіння - так їй хочеться, щоб і вона «написала» слово. – М.Зайцев. І це дійсно так. Дітям подобається така діяльність, вона викликає в них інтерес, допитливість, діти приймають участь у запропонованих іграх і примушувати не треба. Особливо дітям  подобаються вправи в яких вони самі ведуть пошук, вибирають потрібні кубики із загальної маси, співвідносячи їх з справжніми літерами на табличці; ігри в яких присутній елемент змагання.

 Наприклад, під час вивчення певного слова «написали» його на таблиці, відшукали табличку відповідну табличку, яка підкріплена наочним матеріалом і такі дії хоче виконати кожна дитина, при цьому отримуючи велике задоволення, бо вона змогла, в неї вийшло, а ми отримуємо теж бажаний результат: дитина сприйняла це слово, зв’язала з образом, спочатку глобально, надалі запам’ятала і відтворила його з часом самостійно, уникаючи нецікавого і нудного для дітей учіння. Але важливо пам’ятати і активно працювати з наочністю. Це теж важливий аспект у навчанні дітей дошкільного віку.

 Дана методика (Зайцева) дає можливість нам обирати ті види роботи й у тій послідовності, що відповідають віку, рівню розвиненості й навченості, інтелектуальним запитам певної конкретної дитини.

 Мі досвіт роботи з кубиками і таблицями Зайцева показав, що їх використання у роботі з розвитку мови та мовлення, розвитку читацько-мовних умінь і навичок дітей з порушенням слуху можливий і доцільний. Ігри з кубиками і таблицями допомагають зробити «письмо» легким, ще задовго до того, як зміцніє рука дитини - «Один пише, інші спостерігають, тим самим беручи участь у роботі», - покращуються читацькі навички, швидкість і правильність зчитування слів, вимова складів, діти краще зчитують з губ, вироблюється навичка промовляти вслух усього необхідного мовного матеріалу, формується мовне мислення, активізуються процеси аналізу та синтезу: дитина навчається граючись складати слово з частин, затим виділяти ці частини у слові.

 А головне те, що діти і я отримуємо задоволення від спільної праці: навчання.

ДОДАТОК 1

 

Перелік вправ та ігор, які можна використовувати у навчанні та вихованні дітей дошкільного віку з порушеннями слуху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Як тебе звати? – сприяє швидкому запам’ятовуванню власного

імені, імен дітей і дорослих групи.

 а) На самому початку педагог сам викладає ім’я дитини. Далі дитина і педагог виконують дії з викладання імені разом. Потім пропонуємо серед перевернутих кубиків знайти – «Де ж заховалося його ім’я ?». І так за декілька разів діти знають свої імена, імена друзів тощо.

З часом можна спробувати написати своє ім’я на таблиці, ім’я одногрупника, вчителя, мами й тата тощо.

б) Педагог пропонує викласти кубиками ім’я одного з дітей (можна самому назвати ім’я дитини). Власнику цього імені треба відвернутися. У цей час розташування кубиків змінюється. Дитині пропонуємо обернутися і відновити ім’я по пам’яті. Якщо дитина не може виконати цього завдання, нехай вибере собі помічника.

У подальшому цю гру можна проводити на основі іншого лексичного матеріалу.

 

2. «Озвучити» обраний кубик – діти озвучують (усно-дактильно в

залежності від мовних навичок дитини) одиниці мовлення на обраному ними кубикові, поступово, з часом прискорюючи темп. Далі можна додавати вказівки типу: Дай, візьми, принеси – просячи принести той кубик у промовлянні якого дитина може припускатися помилок.  (але головне, що дитина цього не знає, для неї це гра).

 

3. Яке слово тобі написати? – своє слово краще запам’ятовується.

Нам потрібні зображення певних предметів, наприклад, солодощів. Попросити дитину вибрати малюнок, який їй найбільше подобається. Як же він називається, цей предмет? Пишемо це слово по таблиці, далі пропонуємо це слово написати кубиками і обов’язково допомагаємо дитині, якщо у цьому є потреба. У цій вправі також можна використовувати підказки-накази: візьми, постав, шукай ПА, - спонукати дітей звертатися з проханнями: покажи, допоможи тощо.

 

4. Що ти любиш їсти? – вправа виконується, як і в попередніх.

Можна запропонувати іншій дитині дібрати табличку з цим же словом до іншого малюнку однієї й тієї же страви, з поміж інших зображень страв. При цьому діти навчаються співвідносити «іграшкові» мовні одиниці з друкованими – це свого роду завдання на списування.

 

5. Гра « Улюблена іграшка» - «написання» назви улюбленої іграшки.

Можна  дати іграшці ім’я або прізвисько. Наприклад, Лялька Маша, Собака Жужа тощо.

У процесі гри дитина має можливість показати свою улюблену іграшку

іншим, назвати її.

 

6. Гра «Відгадай слово» - біля столу з кубиками, напроти педагога

сидять діти. Поряд з педагогом стоїть ще один стіл, на якому лежить 4-5 різних предметів. Разом з вчителем або самостійно діти називають ці предмети (в залежності від можливостей та знань дітей). Далі пропонуємо дітям вгадати, яке з цих предметів ми склали. Слово-назва складається на очах дітей з одночасним промовлянням, затим з промовлянням цілого слова. Той, хто вгадав і вірно вказав на предмет, ще раз його прочитує (можна прочитати разом з усіма дітьми), бере і кладе його біля себе. Згодом кількість предметів може збільшуватися.

 

7. Гра «Знайди задуманий кубик» - діти стоять навколо стола з

кубиками. Педагог пропонує прослухати (слухо-зорово) звучання кубика і знайти його. Завдання – якомога швидше його знайти. Той хто його знайде першим, показує іншим. Цей кубик його. У кінці гри підраховуємо кількість виграних кубиків у кожної дитини, визначаємо переможця.

 Якщо діти не можуть знайти потрібний кубик, можна показати відповідний стовпчик на таблиці. Діти, з опорою на таблицю, далі шукають кубик.

 

8. Гра за таблицями «Хто швидше» – хто швидше знайде

певний склад, літеру на таблиці, отримує таку саму мовну одиницю, тільки надруковану на карточці. Далі діти ставлять ці карточки на набірне полотно. І коли слово вже складене (ніби надруковане) дорослий пропонує прочитати що вийшло, вгадати і підібрати малюнок. Наприклад, діти за вказівкою дорослого шукають такі мовні одиниці: МИ_Ш_КА, - а в кінці гри отримуємо слово: мишка і підкріплюємо його малюнком.

 

9. Складові картинки – для гри необхідні картки, на лицьовій стороні

кожної з яких є предметна картинка та слово під нею (зображене кубиками складами), а на звороті – лише слово-назва цього предмета.

 Дитині дають від 3 до 6 карток лицьовою стороною. Просять прочитати слово, можна поставити наголос. Затим картки перетасовуються і розкладаються на столі зворотною стороною. Далі запитують у дитини: Де кіт? – дитина має показати, або вибрати відповідний малюнок з декількох поданих.

 Гру можна проводити у командному складі. Викликати по одному від команди.

 Можна запропонувати зібрати з кубиків такі ж слова,  як на виданих картках (навпаки). Можна запропонувати показати слово (картинка до низу) указкою на таблиці, а тоді подивитися на малюнок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

Конспект заняття з розвитку мови (середня група)

 

Тема: Дикі та домашні тварини.

Мета: Продовжувати знайомити дітей з класифікацією тварин, з місцем їх проживання. Навчати розуміти і відповідати на запитання: Хто це? Що Це? Де?. Навчати і розвивати уміння доповнювати речення з опорою на дидактичний матеріал, розвивати читацько-мовні уміння і навички дітей, використовуючи кубики і таблиці Зайцева, розвивати уяву, пам'ять, слухо-зорове сприймання. Виховувати спостережливість, активність та допитливість. Спонукати відповідати усно-дактильно, користуючись мовою слів. Коригувати звуко-вимовну сторону мовлення дітей.

Словник: ліс, село, назви тварин.

Хід заняття.

І. Організаційний момент.

1) Вчитель пише указкою по таблиці: до_б_ри_й  де_нь – діти слідкують, далі звертається до дітей:

• Що я зробила? Так, я привіталася. А ви вмієте вітатися? – діти вітаються.

2) Перекличка.

 -   Я буду називати ваші імена, а ви будьте уважними піднімайте руку той, кого я назву (слухо-зорове сприймання імен дітей групи).

 -    Валя. Хто це? – Я.

 -    Говори: Я тут.

 -    Іван. Хто це? – Хлопчик.

 -   Де Іван? – діти відповідають дактильно-жестово: немає, дома, хворіє.

 -   Треба говорити так: Іван хворіє. (спряжене читання речення).

І так озвучуються всі діти групи.

ІІ. Слухомовна зарядка.

ТА-ТА-ТА – вата.

ТО-ТО-ТО – пальто.

ТУ-ТУ-ТУ – молоко дали коту.

АТ-АТ-АТ – самокат.

ОТ-ОТ-ОТ – кашалот.

УТ-УТ-УТ – наша Валя тут.

Можна включати читання блоків по таблиці Зайцева, по мірі оволодіння дітьми усним, дактильним мовленням.

 

ІІІ. Основна частина.

1. Складання опорного дидактичного матеріалу за темою дикі тварини.

 

 

 

 

 

 

 

 - Дітки, я хочу вам дещо показати. Хочете подивитися? – Так.

 - Попросіть мене. Як мене звати? Так вірно. Треба говорити так: Марина покажи. (формування моделі звернення до дорослого) – діти просять.

 - Дивіться, (показує зображення лісу) це ліс. – пишемо на таблиці, складаємо з кубиків, шукаємо табличку з словом ліс серед запропонованих декількох (вчитель за потреби скеровує дітей). Дитина яка першою знайшла табличку підкладає її до малюнку.

 - Тут, у лісі живе вовк, лисиця. А хто ще живе тут? – відповіді дітей. Кожна дитина пише свою відповідь на таблиці і добирає відповідну табличку, підкріплену зображенням даної тварини. І так крок за кроком разом з дітьми складається опорний дидактичний матеріал.

2. Складання опорного дидактичного матеріалу за темою домашні тварини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 - Дітки, а що це? – показує зображення села. Проводиться робота аналогічна попередній.

- Як ви думаєте, тут живе ведмідь? – ні.

 - А кого тут можна побачити з тварин? – відповіді дітей.

 - Вірно дітки. У селі живе кіт, собака…- складання опорного дидактичного матеріалу.

 

ІУ. Фізкультхвилинка.

 

Сірі зайчики стрибають –

Скік та скік! Скік та скік!

(стрибаємо, уявляючи себе зайчиками)

В лісі ягоди збирають

(імітація рухів)

Між зелених дерев.

(руки піднімаємо руки і нахиляємося вліво-вправо)

Ой, яка галявина

(розводимо руки у боки)

Тільки треба злого вовка

(руки напівзігнуті біля голови імітація рухами гарчання)

Стерегтись, берегтись.

(присідаємо, нахиляємо голову до ніг)

Полягали зайці спати,

(присідаємо, підкладаємо руки під голову)

Ліс шумить, ліс гуде…

(піднімаємо руки і нахиляємося вліво-вправо)

- Сірі зайчики, Тікайте!

(тікаємо)

- Вовк іде! Вовк іде!

(імітація вовка) – і тікаємо на свої місця.

 

3. Вправа «Доповни речення»

- Дітки, давайте згадаємо хто з тварин де живе? – доповнення речень з опорою на дидактичний матеріал, діти виконують разом даний вид роботи, тут керівна роль вчителя.

- Це Вовк. Вовк живе   Де? 

- Це кіт. Кіт живе     Де?  - зверху на запитання діти добирають слово з довідки.

 

4. Гра «Допоможи тваринам»

- Дітки, давайте уявимо себе тваринами.

- Яка тобі подобається Тварина? Візьми. – кожен бере собі тварину яку він хоче.

- Взяли? А тепер, ідемо гуляти. Як гарно. Сонечко світить. Віє вітерець, ось так. Хитається деревце, ось так. Ось сонечко сідає, ховається (імітація рухів) – скоро вечір, треба повертатися.

- Треба допомогти тваринам повернутися додому. – діти допомагають, кожен чіпляє свою тваринку на відповідне полотно.

 

 

У. Підсумок заняття.

- Молодці! Допомогли тваринам. Вони вам дуже вдячні.

- Ми з вами дізналися де живуть тварини.

- Ці тварини (показує їх зображення) живуть Де? – у лісі.

- А ці? – у селі. – (жестово-дактильно).

- Дякую вам.

- Допобаченя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 3

Конспект заняття з формування

елементарних математичних уявлень (середня група)

 

Мета: Закріпити навички лічби та відліку у межах десяти, відновлювати цифровий ряд. Вчити дітей виділяти, порівнювати та упорядковувати предмети за ознакою величини та кольору. Вправляти у вмінні порівнювати множини предметів. Розвивати асоціативне мислення дітей, спостережливість, кмітливість. Розвивати слухове сприймання та вимову. Виховувати дисциплінованість і посидючість.

         Словник: один, два, три, чотири, п’ять, лічи, порівнюй, вірно, невірно, великий, менший, малий.

          Обладнання: набірне полотно, карточки з графічним зображенням цифр, роздатковий та дидактичний матеріал, іграшки, кубики Зайцева.

 

Хід заняття:

І. Організаційний момент.

Вихователь

     -  Добрий день.

/ проводить перелік дітей ( називає ім’я, а діти відповідають

«Я тут») – слухо-зорове сприймання /

     - Встаньте

/ проводить фонетичну ритміку: вимова голосних звуків А, О, У; складів: ПА, ПО, ПУ  у поєднанні з рухами /

- Молодці. Сідайте.

Вихователь

- Хто це?

/ показує табличку «хлопчик» /

- Скільки у нас хлопчиків?

- Хто це?

/ показує табличку «дівчинка» /

- Скільки у нас дівчаток?

- Кого більше дівчаток чи хлопчиків?

- А що ми сьогодні будемо робити? Будемо вчитися, думати, рахувати, говорити, слухати

 / показує відповідні таблички/

Підготовчі вправи.

1. Викладання числового ряду. 
2. Дидактична гра «Полічи вірно»

ІІ. Основна частина.

- Порівняння наборів множин предметів.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Дітки, подивіться: - Скільки тут груш (перший набір)? – відповіді дітей.

 - А скільки тут (другий набір)?

 - Тут стільки ж? – Ні.

 - Треба зробити щоб було однаково. Хто хоче зробити так, щоб і тут і тут було однаково груш? – дитина біля дошки виконує відповідні дії (забирає або додає необхідну кількість груш).

  - Тепер однаково? – Так.

 - Лялька мені щойно сказала, що ви молодці і хоче запросити вас до себе в гості, до країни «Іграшок». Ви любите іграшки? Вирушаймо.

 

ІІІ. Фізкультхвилинка з елементами фонетичної ритміки.

Ми тупаємо ніжками —

Топ, топ, топ.

Ми плескаємо в долоні —

Оп, оп, оп.

Ми руки підіймаємо —

Так, так, так.

Ми руки опускаємо —

Так, так, так.

Ще ними ми поплескаємо —

Оп, оп, оп.

За руки ми візьмемося —

Так, так, так.

По колу всі пройдемося —

Туп, туп, туп.

А зараз пострибаємо —

оп, оп, оп.

 

ІУ. Розрізнення властивостей предмета: величина, колір.

 

• Ось ми з вами і прийшли. Дивіться скільки тут іграшок? Скільки? –

багато. – Так, вірно.

 

 

• Що це за іграшка? – м’яч. 
• М’яч який? – великий, малий – викладаємо з кубиків ці слова,

промовляємо усно-дактильно.

а) Гра «Яка іграшка?»

• М’ячик хоче з вами погратися. А ви? – так. – вчитель показує

іграшку, і та дитина, яка отримала м’яч, має відповісти яка вона: велика чи мала.

 - Ой, а це що за іграшка? – зайчик. – І зайчик хоче з вами погратися.

 - Давайте подивимося на дошку, чи вірно викладені там цифри? – ні. Зайчик щось тут наплутав. Хто хоче виправити?

 

б) Гра «Не помились» - діти викладають цифри у вірному порядку від 1-го.

 - Дітки, давайте перевіримо, чи не помилилася Настя. – лічимо разом.

в) Гра «Де чий гараж»

 - Дітки, дивіться які тут гарні машини. Це яка машина? А ця? – відповіді дітей.

 - Машинки просять нас допомогти їм знайти кожній свій гараж. Допоможемо? – так.

 - Це який гараж? Яку ми поставимо туди машину? – діти відповідають і розставляють відповідно машини.

 - Які ж ви молодці. Але чомусь сумують наші лялечки. Зараз я запитаю у них, що сталося.

 - Давайте подивимось разом. Ця лялька яка? – велика. Якого кольору у неї стрічка? – синя? – Вірно.

 - А ця лялька яка? – мала. Яка у неї стрічка – жовта.

 - А які у них сукні? – білі (жестово, глобально). – Вірно, тому вони і сумують.              Вони хочуть мати сукню такого кольору, як стрічки.

А давайте, розфарбуємо їхні сукні. – так. – вчитель роздає кожному

завдання і запитує:

• Який тобі потрібен олівець, щоб розфарбувати велику ляльку? –

синій. – Попроси. – діти звертаються з проханням і розфарбовують сукні.

• Ну ось, тепер наші лялечки раді і веселі.

У. Підсумок заняття.

 - Діти, що ми сьогодні робили? – лічили, говорили, допомагали іграшкам (дактильно, жестово).

 - Ми з вами дітки молодці! – викладаємо з кубиків слово молодці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект корекційного заняття (середня група)

 

Тема: Автоматизація приголосного «С» у словах. Розвиток дихання та голосу. Розпізнавання темпу звучання барабану. Розпізнавання слухо-зорово складів і добре знайомих слів.

Мета: Продовжувати роботу над розвитком мовного дихання, виконанням правильної артикуляції звука. Активізувати артикуляційний апарат до автоматизації звуку «С» у складах, словах, автоматизувати його. Формувати уміння та навички злитної вимови складів, слів. Виховувати інтерес до занять. Розвивати слухо-зорові та тактильно-вібраційні відчуття, сприймання та самоконтроль.

Словник: слухай, говори, я говорив, я слухав; барабан, швидко, повільно; тато, мама, Артем, собака; сова, слова, сито, сани.

Хід заняття.

 

І. Підготовча частина.

  - Організація дитини до заняття.

 - Перевірка роботи індивідуальних слухових апаратів.

 

ІІ. Основна частина.

1. Формування вимови.

1.1. Виконання дихальних вправ ( слідкуємо за тим, щоб дитина вдихала повітря через ніс, а видихала через рот, не надуваючи щоки).

 а) здування з долоні ватної кульки;

 б) надування мильних кульок;

      1.2. Вимова голосних звуків тихо і голосно;

      1.3. Виконання підготовчих артикуляційних вправ:

 - «Парканчик»

 - «Лопаточка»

 - «Хованки»

 - «Кішка сердиться»

 - «Чашечка»

 - «Трубочка»

 

       1.4. Автоматизація звуку «С»:

а) вимова складів подовгу:

СА   СО   СУ   СЕ   СИ 

б) вимова частомовок (слова підкріплюються малюнками):

СА-СА-СА – оса;

СО-СО-СО – сом;

СУ-СУ-СУ – суп;

СИ-СИ-СИ – у мами син;

СЕ-СЕ-СЕ – весело.

в) назви картинки:

 

 

 

 

 

 

• Далі пропонуємо дитині скласти ці слова з кубиків (Гра 1. Додаток 1).

 

2. Розвиток слухового сприймання.

 

1.        Сприймання та розрізнення темпу звучання барабану у поєднанні з рухами.

• Що у мене? – барабан- складаємо з кубиків.
• Що будемо робити? – слухати.
• Як звучить барабан? – повільно.
• Можна крокувати. Крокуй.
• А зараз, як звучить? – швидко, – можна бігти. Біжи.

 

2.        Сприймання та розрізнення мовного звучання (Гра «Відгадай слово»):

а) ПА ПО ПУ ПЕ ПИ – дитина сприймає слухо-зорово педагога і вказує на відповідний склад на кубику, відтворює його.

б) ТАТО, МАМА, АРТЕМ, СОБАКА - дитина сприймає слухо-зорово педагога і складає сприйняті слова з кубиків, відтворює їх.

 

ІІІ. Заключна частина.

• Що ти робив? – говорив, слухав.
• Що говорив? – С-с-с.
• Подивись, що у мене є. Хто це? – собака.
• Хочеш зробити таку? – так. – виготовлення паперової собачки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1.    Зайцев М.О. Навчаймо читати українською мовою за методикою М.Зайцева. – посібник для педагогів і батьків, 3 видання, Київ, 2010.

2. Давыдов В.В. Требования современного начального обучения к умственному развитию детей дошкольного возраста. – «Дошкольное воспитание», 1970, №4.

3.  Запорожец А.В. Проблемы всестороннего развития и подготовки к школе детей дошкольного возраста. – «советская педагогика», 1973, №1.

4.  Корсунская Б.Д. Методика обучения глухих дошкольников речи. – М.: Просвещение, 1969.

5. Боскис Р.М., Финчерман Л.Е. Развитие письменной речи. – М.: Просвещение, 1978.

6. Л.С. Ступникова. Г.М. Чефранова, Р.І. Якубовська, Виховання глухої дитини в сімї. – К., 1975.

7. Леонгард Э.И. Формирование устной речи и развитие слухового восприятия у глухих дошкольников. – М.: Просвещение, 1971.

8.  Особенности мышления и речи глухих школьников./ Под редакцией Т.В. Розановой. М.: Педагогика, 1985.

9. Развитие способностей у глухих детей в процессе обучения./ Под редакцией Т.В. Розановой. М.: Педагогика, 1991.

10. Інтернет ресурси.