Опорний конспект до уроку виробничого навчання на тему: "Вивчення винної карти"

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ до уроку виробничого навчання

Тема програми №2. Відпрацювання прийомів роботи сомельє

Тема уроку №3. Вивчення карти вин.

Зовнішній вигляд. Карта неодмінно має виглядати так, щоб її приємно було тримати в руках. Сторінки повинні легко вставлятися і вийматися. Даній вимозі цілком відповідають папки з прозорими файлами в шкіряній обкладинці з витисненим написом «Карта вин» («Винна карта», «Винний лист», «Винна книга»).

Крім того, значно зручніше, коли карта своїм зовнішнім виглядом (форматом, кольором, тисненням) відрізняється від меню.

Зрозуміло, що всі представлені в ній вина мають обов'язково бути в наявності.

У зв'язку з цим ресторану варто працювати тільки з надійними постачальниками. Якщо якесь із вин закінчується, а нова його закупівля з будь-яких причин відкладається, то його краще вивести з карти, за необхідності замінити іншим, а відповідну сторінку передрукувати. Якщо нова закупівля очікується найближчим часом, сторінку можна не міняти, але при цьому попередити гостей ресторану про відсутність конкретного вина, наприклад, акуратно заклеївши його ціну в карті паперовим колом.

Структура. При визначенні структури винної карти доводиться шукати відповідь на три основні запитання: які пункти до неї включити, в якій послідовності їх розмістити і яку мову обрати для заголовків.

Враховуючи традиції нашої країни, вина і міцні спиртні напої перераховуються в такій послідовності, в якій вони зазвичай вживаються під час трапези: спочатку аперитиви, потім вина (білі, рожеві, червоні, ігристі, десертні), міцні спиртні напої (горілка, віскі, бурбон тощо), лікери, пиво, безалкогольні напої, дижестиви (коньяк, арманьяк, бренді). У групі вин та спиртних напоїв спершу записують вітчизняні напої, потім імпортні. Великі вина записують окремо в карті вин. Мінеральну воду слід пропонувати в такій послідовності: місцева природна, національна природна, міжнародного значення (Perrier, Evian, мінеральну воду без газів, джерельну воду, столову воду - Bonaqua).

За строком витримування спочатку вказують «молоді» вина, потім витримані.

У розділі вин слід зазначити:

- назву вина;

- назву виноградника (апеласьйона), продукція якого має право на вищу якісну категорію;

- марку вина, тобто назву господарства, де було виготовлене вино, або компанію, де його розливали у пляшки;

- ємність пляшки або величину порції (для вин, які подають на розлив). Краще виразити її в літрах. Іноді обирають інші одиниці виміру, при цьому слід зазначити: 1 мілілітр (ml) дорівнює 0,001 л, 1 сантилітр (cl) - 0,01 л;

- ціну - в ресторані можна мати декілька екземплярів винної карти, зокрема «для дам», де ціни не позначені.

Також слід вказати, якщо відповідний напис є на етикетці або кольєретці пляшки:

- конкретний виноградник у межах апеласьйона («крю»), де було виготовлене вино;

- рік врожаю (саме слова «vintage», «millesime», тобто «рік врожаю»), або «N. V.» , тобто «вино, не зазначене роком»;

- сорт або сорти (як правило, не більше двох) винограду, з яких виготовлене вино;

- характерні особливості вина, що визначаються його технологією і/або витримуванням, наприклад: Sur lie (витримане на осаді), Blanc de Blancs (біле із білого сорту), Vin primeur (молоде вино (для Франції)), Vino verde (молоде вино (для Португалії)), Gran reserva (4 роки витримки (для Іспанії)), Beerenauslese (категорія якості вина (для Німеччини)), Aszu Eszencia (найсолодший «Токай» (Угорщина));

- категорію вина за вмістом цукру: brut - дуже сухе, Sec - напівсухе, demi-sec - напівсолодке, Doux - солодке і т.д.

Непогано було б зазначити у винній карті і вміст спирту вина (у відсотках об'єму), бо це корисна інформація для гостей.

Крім того, може бути проведена офіційна класифікаційна категорія вина (premier cru, cru classe і так далі), але тільки якщо вона йому надана (це стосується в першу чергу Бордо). Слід мати на увазі, що ця категорія (як і повна назва вина) не завжди присутня на етикетці, тоді необхідно звернутися до відповідних довідників.

Іноді при оформленні карти вин може бути використана україномовна транслітерація (передача іншомовних слів відповідно до їх написання у мові-джерелі шляхом заміни літер однієї письменності літерами іншої). Однак у ресторанах високого класу, закладах клубного типу, а також тих, що претендують на особливу вишуканість, без неї можна обійтись, якщо це, звичайно, компенсується бездоганним вишколом персоналу, в першу чергу сомельє.

Йдеться власне про транслітерацію, а не переклад, який може використовуватися лише стосовно деяких технологічних особливостей вин. Так, надпис «Vicille Vignes» може бути перекладений як («Зі старих лоз»), «Margues», який зустрічається в назвах деяких іспанських вин, має транслітератуватися («Маркес»), а не перекладатися як («Маркіз»).

Описання вин може доповнюватися стислою анотацією, де перераховані основні дегустаційні характеристики вина і надаються рекомендації щодо його поєднання з різними стравами. Наприклад, Шатонеф-дю Домен Матьє 1995 року - пурпурове вино з тонким квітковим букетом. Його вишуканий смак і фруктовий аромат чудово поєднуються з м'ясом, дичиною і сиром.

Однак не слід робити це в ресторанах високого класу, які мають великі карти вин.

Щодо мови заголовків у карті (прейскуранті), то в українському ресторані вони повинні бути українською мовою. Назви країн, регіонів і субрегіонів можуть бути представлені «рідними» мовами (наприклад, Espana, а не Іспанія, Bourgogne, а не Бургундія тощо).

При описанні вин у карті також допустимий елемент варіативності, однак дві вимоги - точність і повнота - слід неухильно виконувати. Головне - щоб гість ресторану отримав найбільш повну інформацію про вино і не сплутав його з жодним іншим.

Питання для самоперевірки

1. Які є види винних карт?

2. Що таке карти вин?

3. Яка історія походження карти вин?

4. Як і ким складається карти вин?

5. Що таке асортиментний мінімум?

6. Які фактори необхідно враховувати при складанні винних карт?

7. Вимоги до оформлення винних карт.

8. Хто із працівників підприємства несе відповідальність за те, щоб усі страви включені в меню були у продажу протягом дня?

9. Хто відповідальний за якість та своєчасне приготування страв?

10. Дегустаційна оцінка вина.

11. Фізико-хімічні показники якості виноградних вин, методи їхнього визначення.

12. Захворювання виноградних вин.

13. Дефекти і недоліки вин.

14. Упаковка і маркування виноградних вин, умови зберігання.

Список літератури

1. В.С. Доцяк. «Страви закуски напої десерти барів і буфетів» К.: Вища школа 1998. - 519с.

2. Архіпов В.В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: навч посіб. для ВНЗ / В.В. Архіпов, В.А. Русавська. - К.:ЦУЛ, 2009. - 342с.

3. Сало Я.М. Організація обслуговування населення на підприємствах ресторанного сервісу. Ресторанна справа: довідник офіціанта / Я.М. Сало. - Львів: Афіша, 2007. - 301с.