Оповідання"Пушок - промінчик сонця."

Новгород-Сіверська державна гімназія імені К .Д. Ушинського

Пушок  –  промінчик сонечка.

(Оповідання Кочубей Анжели, учениці  8-б класу)

2021

Пушок  – промінчик сонечка / Автор Кочубей Анжела, учениця  8-б класу / Упорядник. Куниця І.В., вихователь 8-б класу. – Новгород-Сіверський: видавництво «Гімназія», 2021, - 9 с.

У цьому виданні описано життя собачки ,  яке описала учениця 8-б класу Кочубей Анжела. Останнім часом стало популярним і значучим займатися благодійною діяльністю по відношенню до безпритульних тварин . Автору вдалося описати життя собачки Пушок . Взагалі треба  займатися проблемами безпритульних тварин і світ навколо нас стане кращим.

Дорогий читачу .

Чи часто ти замислюєшся над тим, як живе безпритульна собака, сама на вулиці? Я вперше подумала про це в 5 класі, коли вихователь попросила нас розповісти про домашнього улюбленця,   собачку.  Я пригадала розповідь мами , яка працює в маленькому магазині, про собаку , яка приходила до приміщення магазину і дивилась в очі всіх покупців, чекаючи допомоги . Ще історія життя собачки Пушок..

Я настільки  переконаний в тісному зв’язку між моральністю людини  і гуманним  відношенням до тварин, що завжди приклонятимуся перед законодавством, який  першим створить систему законів, що захищають тварин від поганого і  жорстокого поводження..

                                                                        Бенджамін Раш.

В нашому  місті є багато  тварин, які не мають домівки над головою ,але це можна виправити Те, що собака чудовий охоронець, помічник і просто вірний друг, нікому доводити не треба. Але одна річ, якщо песик має дбайливого господаря, доглянутий, ситий, не обділений увагою і радісно махає хвостиком. Зовсім інша, коли безпритульні, голодні, ображені тварини збираються в зграю і стають небезпечними для людей. Не раз доводилося ставати свідком ситуацій, коли з дворів багатоповерхівок вибігали чималі, не дружелюбно налаштовані песики, що нападали на перехожих. Дорослі відганяли собак та заспокоювали переляканих, заплаканих дітей. Я часто їжджу містом на велосипеді, і частенько доводилось змінювати запланований маршрут, аби уникнути небажаної зустрічі з тваринами, які реагують на велосипедистів. Собаки, як відомо, роверів не люблять, їх дратує мелькання спиць. Така їхня «психологія». Безпритульних тварин більшає і відповідно зростає ризик стати їхньою жертвою Торік мою знайому, яка любить підгодовувати бродячих собак та котів, дорогою на роботу вкусила собака. Чи кинутим хлібцем не наїлась, чи образу яку пригадала… На свій ризик жінка не звернулася до лікаря, і все минулося. Але могло бути інакше. Хто відповів би за наслідки? Але , зараз я хочу розповісти, цікаву та повчальну історію про собачку Пушок.

Моя мама працює в маленькому продуктовому магазині - продавчинею. Майже кожного ранку, коли вона приходить на роботу її зустрічає стая безпритульних собак, які  швидко розбігаються , коли бачать дорослу людину, тільки залишається одна маленька собачка. Вона біленька, пухнаста, але дуже чумаза,  мала великі оченята , які дивилися  в очі людини та благали про допомогу. Мама назвала її  Пушок, тому що була дуже пухнаста. Вона мала добрі повадки. Пропускала кожного відвідувача в магазин, даючи йому прохід до дверей .Вона ніколи не гавкала, не гирчала вимагаючи їжі, вона просто дивилась в очі . Цей погляд був пронизливий та дуже лагідний .Мама кожен день йдучи на роботу брала обід на двох: на себе та на Пушка. Дома ми часто з мамою обговорювали подальше життя Пушка. Додому забрати ми не могли, тому що мали вже двох дорослих собак, яких мама принесла раніш додому, це собака- мама Жуля та її син Дік .Одного разу до магазину прийшла  бабуся Соня, вона побачила  собачку . Пушок коли побачила бабусю, наче ожила, почала махати хвостиком , дивися люблячими очима. Так тривало майже місяць. І ось настала зима, на вулиці було холодно, Пушок наче зрозумів, що потрібно , діяти більш наполегливою .Пушок  , коли бачила , що на горизонті виникає постать бабусі Соні ,бігла  їй назустріч, махала хвостиком, кружляла навколо бабусі, раділа зустрічі з бабусею. Так тривало кілька тижнів . Одного морозного ранку бабуся прийшла до  магазину і сказала, що на вулиці дуже холодно і вона не знає , як Пушок перезимує на вулиці.

Вона вирішила забрати Пушка до себе додому. Коли вона  сказала , про ще собаці, Пушок дуже зраділа, почала стрибати навколо бабусі. Дома бабуся Соня помила, розчесала Пушка,   вона була безмежно вдячна бабусі. Вона дивилась на бабусю люблячими очима і тихенько співала пісню вдячності. Тепер вони кожного разу йшли разом до магазину, на прогулянку  в парк і Пушок оберігав свою рятівницю від усіх собак. Так двоє самотніх отримали друг друга .Пушок вдячна  за прихисток та їжу, а бабуся Соня за турботу та відданість вірної подруги.

Пройшов рік , Пушок стала повноцінною господинею оселі. Вона ще більше була вдячна бабусі , бігала по кімнаті , приносила капці та була весела. Її  життя не на посміх помінялося. Ось яке добре почалось  життя. Вони разом прокидалися, снідали, ходили до магазину , на прогулянку до парку. Якщо б не бабуся Соня не прихистила Пушка , не допомогли б, вона могла б загинути. Якщо ви не будете такі бездушні і заберете додому, хоча одну бездомну тваринку, врятуєте одне маленьке життя. Тваринка  завжди буде радувати вашу душу та буде відданим другом.   

Пушок  - промінчик сонця.

(Оповідання  Кочубей Анжела )

Автор: Кочубей Анжела , учениця  8-б класу

Упорядник: Куниця Інна  Василівна, вихователь 8-б класу

Схвалено до друку на засіданні активу класу

Видавництво «Гімназія»

Візитка

Анжела Кочубей

учениця 8-б класу

Новгород – Сіверської

державної гімназії

імені К. Д. Ушинського

Чернігівської області,

14 років ,8 клас

Чернігівська область,

Новгород – Сіверський район,

м. Новгород –Сіверський,

вул.Губернська,38,16000,

15inna10@gmail.com,

Моб.380667097224

Куниця Інна Василівна,

Вихователь 8-б класу,

Новгород – Сіверської

державної гімназії

імені К. Д. Ушинського

Чернігівської області