Організація дистанційного навчання у воєнний час

Організація дистанційного навчання у воєнний час.

 Вчитель:

 Глижко Ю.В., вчитель англійської мови  КЗ «Слобожанського ліцею № 2»

 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

      Колись мій викладач в університеті доводив, що немає найбільш дієвого освітнього інструменту в руках вчителя , ані ж крейда та дошка.

    Минуло більш ніж 20 років з того часу, і сьогодення доводить, що альтернатива таки є.

     Не секрет, що познайомившись з дистанційним навчанням вперше, більшість вчителів відчули багато труднощів, бо такий формат викликав потребу у пересічного педагога засвоїти не лише новітні цифрові  технології, а й ази акторської майстерності.

    Але, як відомо, Нова українська школа вимагає  від вчителів бути гнучкими , здатними до динамічних змін та трансформацій, викликаних часом. Тому всі  вчителі сміливо зробили крок назустріч новому.

    Як не сумно б це звучало, але COVID-пандемія дала можливість суттєво вдосконалитися в організації дистанційного формату навчання. Як результат: на воєнні рейки освіта перейшла миттєво та усвідомлено.

    На сьогодні вчителі вже мають багато напрацювань, методів та форм роботи в режимі онлайн.

      Як вчитель англійської мови, класний керівник 9 класу та мама восьмикласника, в мене є можливість спостерігати процес  дистанційного навчання з різних боків. Спілкування з учнями, їх батьками, спостереження за тим, як мій син опановує знання, дає змогу відшліфовувати свою роботу та вдосконалювати вибудовану систему надання освітньої послуги.

      У своїй роботі завжди пам’ятаю, що головне місце в освітньому процесі  займає учень, його фізичне та психологічне здоров’я, тому намагаюся дотримуватися санітарного регламенту МОЗ щодо безперервної тривалості навчальних занять, що визначений на період воєнного стану( Наказ МОЗ від 01.08.20022р. №1371).

      Вчасно створюю  посилання до уроку, щоб запобігти запізнень при приєднанні, ретельно добираю відеоматеріали для домашнього перегляду, враховуючи їх кількість та тривалість кожного, щоб  не допустити перевтомлюваності учнів. Працюючи над наочністю до уроків, ретельно добираю шрифт та формат завдань, враховуючи різноманітність діагоналей  екранів пристроїв, з яких працюють учні. Бо за результатами опитування, проведеного на базі нашого закладу, 91 % здобувачів освіти працюють на платформі Google Meet саме з телефонів, що є неабиким випробуванням для очей.

        Намагаюся мінімізувати кількість асинхронних занять, розуміючи наскільки складно учням опановувати матеріал самостійно. У своїй роботі широко використовую сучасні платформи та конструктори інтерактивних вправ Liveworksheets, Wordwall, learningapps.Org  , kahoot  з метою формування стійкого інтересу до вивчення англійської мови.

        Мотивація учнів до навчання  набуває нового змісту у воєнний час. Наші діти зараз перебувають у стресових ситуаціях, тому  завдання вчителя знижувати градус тривожності у учнів, налаштовувати їх на « навчання заради навчання». Моя привітна посмішка , невимушений жарт, зацікавленість справами та настроєм учнів є вагомим ресурсом та  створює сприятливу атмосферу на уроці. Звісно,  свої власні переживання я майстерно «залишаю» поза монітором.

     Я впевнена, що знання тільки тоді стають надбанням дітей, коли вони самі відкривають їх для себе. Неординарні , цікаві, творчі завдання пробуджують жагу до пізнання та сприяють розвитку критичного мислення, а це так важливо при формуванні підростаючого покоління. Мені хочеться, щоб наші діти вірили у світле майбутнє, усвідомлювали свою значимість для держави, а головне- не переставали мріяти, бо мрії окриляють та дають наснаги.

      Наведу приклад творчого завдання, яке викликало зацікавленість у учнів, а мені дало змогу ще раз впевнитися, що наші діти-прекрасні, їх мрії світлі, а думки чисті.

      Так у 9 класі, під час вивчення граматичного матеріалу Future Simple та конструкції  to be going to, я підготувала учням текст  «Капсула часу» з підручника Prepare 3, Джоана Коста, видавництво Cambridge University  та показала лист, написаний ученицею з Японії у 1965 році, що був закладений у капсулу часу, та знайдений у 2015 році. В цьому листі дівчина описала свої передбачення та здогадки стосовно майбутнього , а для нас вже минулого, 2015 року. (Додаток 1)

      Я запропонувала учням написати подібні листи ,сформулювати  їх власні передбачення на майбутнє з позиції 2023 року  та закласти в електронну « капсулу часу» для майбутніх поколінь.

     Читаючи учнівські роботи, було визначено, що  діти мріють про подальший   світовий технічний прогрес: літаючі машини та роботів- лікарів, запевнюють, що нарешті будуть вирішені глобальні екологічні проблеми, викоренений тероризм, не буде війн у світі… .Нашою рідною українською мовою будуть вільно говорити у світі- вважають діти, а Україна буде могутньою розвиненою державою  з вільним народом, що породжує вільні думки… ( Додаток 2)

   Виходить, що не залежно від формату навчання, ми, вчителі, неспішно та  впевнено робимо свою справу: даємо знання та формуємо світогляд учнів. Адже, завдання сучасного педагога не лише допомогти здати успішно ЗНО, а  допомогти учневі зробити свій усвідомлений крок у доросле  життя.