Організація екологічної компетентності дітей в ДНЗ: «Від знань та емоцій до еколого-доцільної поведінки»

КЗ «Солоницівська гімназія «Перлина»»

Консультація

на педгодині

«Від знань та емоцій до еколого-доцільної поведінки»

Вихователь: Загорулько В.М.

Організація екологічної компетентності дітей в ДНЗ

Сучасна екологічна освіта спрямована на майбутнє. Вона спирається на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприяє формуванню духовної, моральної, екологічно-освіченої особистості. Та створенню умов для її розвитку. Підґрунтям екологічної освіти є життєва потреба дотримуватися законів природи, розуміти й беззаперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в всіх сферах життєдіяльності людини.

Екологічна освіта останнім часом зазнала істотних якісних змін.

У освітян є розуміння того, що:

• недостатньо лише володіти певним обсягом екологічних знань;
• необхідні чітка етико-екологічна позиція та відповідальна діяльність людини;
• уся освітня діяльність має бути екологічно зорієнтованою і спрямованою на розвиток інтелектуальної та духовної сфер особистості.

Особливості сприйняття природи у дошкільному віці

Розуміння необхідності інтеграції знань потребує не лише підготовки дітей до системного, наукового сприйняття світу та наявних у ньому екологічних проблем, але й до пізнання природи, до актуальних природоохоронних дій. Інтегрований підхід визначає екологічну освіту як  систему послідовного формування екологічної культури людини. Основи такої освіти закладаються ще у молодшому дошкільному віці, адже вплив природи на дитину величезний.

За словами К. Ушинського, логіка природи найбільш зрозуміла для дітей. Навколишня природа – джерело розвитку не лише розуму, але й естетичних відчуттів дитини. Важливо викликати у дитини позитивне ставлення до предметів і явищ природи довкілля.

Дошкільний вік найбільш сприятливий для формування екологічної культури дітей, набуття життєвої компетентності.

Головними особливостями цього періоду:

• психологічна сприйнятливість до світу природи;
• сприйняття об’єктів природи як повноправних суб’єктів;
• намагання непрагматично взаємодіяти зі світом природи.

Саме в дошкільному віці відбувається інтеграція дитини у суспільство та культуру, що забезпечує фундамент для розвитку екологічної особистості, яка володіє екоцентричним типом екологічної свідомості.

На дитячій допитливості, зацікавленності явищами та об’єктами природи має основуватися все подальше виховання та освіта дитини: розвиток почуття любові та бережливого ставлення до всього живого та неживого, збагачення уявлень про світ природи і розвиток уміння виділяти основні закономірності. Поступово формується цілісний образ довкілля як основа духовного зв’язку зі світом природи.

Сучасний підхід до екологічної освіти

Основний зміст екологічної освіти дошкільників полягає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які використовуються для практичної діяльності та відповідно її мотивують.

Головними завданнями екологічної освіти дошкільників є:

• розвиток естетичного відчуття світу природи;
• засвоєння дітьми елементів екологічної культури (історія, державність, народна медицина рідного краю, тощо);
• формування постійної потреби зміцнювати власне здоров’я;
• засвоєння дітьми перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до довкілля;
• виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про рослини і тварин, негативного ставлення до їх знищення;
• стимулювання допитливості та зацікавленості у пізнанні природи;
• формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

Екологічна освіта – це ще й екологія особистості, свідомості к душі культури. Екологічна культура дітей у дошкільного віку є основою знань про морально- етичні норми і правила, що робить її основним регулятором поведінки.

Основними завданнями в роботі з дітьми є виховання у них:

• розуміння самоцінності природи (природа може існувати без людини, а людина без природнього середовища – не може);
• усвідомлення себе як частини природи;
• розуміння того, що в природі все взаємопов’язане;
• емоційно-позитивного ставлення до навколишнього світу;
• розуміння неповторної краси природи у всі пори року;
• активної життєвої позиції, любові та бережливого ставлення до природи і всього живого в ній;
• усвідомлення того, що стан здоров’я людини залежить від якості довкілля;
• усвідомлення необхідності знати правила поведінки у природі і дотримуватися їх.

Ефективні форми роботи з дітьми є такі:

• спостереження за природою під час прогулянок до лісу, парку, скверу річки, озера, ставка, джерела;
• залучення дітей до посильної праці в природі та природоохоронної діяльності, до участі в народних іграх, відгадуванні загадок, до перевірки народного прогностика;
• дослідницька діяльність;
• виготовлення виробів із природніх матеріалів, композицій із рослин;
• читання та обговорення казок, художніх творів про природу;
• відвідування художніх музеїв, виставок, книжкових магазинів, ботанічних садів, зоопарків.

Метод проектів

У ДНЗ розв’язання проблем екологічної освіти дошкільників широко використовуються ефективні методи проектів.

Сучасна педагогічна наука розглядає проектування в освітній галузі як створення та діагностико-прогностичної основі цілісної системи, що забезпечує  гарантоване досягнення спланованого результату.

Проекти можуть бути коротко і довгостроковими – їх тривалість визначається педагогами закладу.

У проекті можуть брати участь діти середньої старшої вікових груп. Форми і методи роботи педагог обирає залежно від вікових особливостей дошкільника. До виконання проекту залучаються батьки.

У дошкільному віці кожна дитина починає виокремлювати себе в з навколишнього середовища, у неї розвивається емоційно-ціннісне ставлення до навколишнього світу, що виявляється у взаємодії з природою та поведінці в довкіллі. Саме тому роботу що до формування усвідомлено правильного ставлення до природних явищ і об’єктів необхідно розпочинати якомога раніше, використовуючи при цьому нові підходи до організації освітнього процесу.

Виховання екологічної культури полягає в тому, щоб не лише передавати дітям знання, а й формувати спосіб мислення, необхідний для прогнозування й ро’звязання існуючих екологічних проблем. Наш педагогічний досвід свідчить, що недбале, подекуди навіть жорстоке ставлення дітей до природи спричинене відсутністю в дошкільників необхідних знань про природне довкілля та місце людини в ньому.

П’ятирічний хлопчик безжально топче мурашку, відриває комахам крила, обриває з куща листя й кидає на землю.

Робить він це не тому, що жорстокий, а тому, що не знає яку користь людині й довкіллю приносять рослини, комахи, птахи, не навчений помічати красу природного довкілля, не вміє співчувати найменшій комашці й ставитися до її життя, як до найвищої цінності.

Піклуючись про створення максимально сприятливих умов для розвитку творчих здібностей та підвищення екологічної обізнаності кожної дитини, педагоги створили освітній проект «Екологічний театр». Основна мета його спрямована на формування в дошкільників основ екологічної культури через театральну діяльність.

Мистецтво, зокрема театр, навчає нас помічати і цінувати прекрасне в усьому, що навколо. А той, хто любить і цінує красу, навряд чи стане руйнувати її. Тож у цьому числі продовжуємо розмову про театр як засіб екологічного виховання дошкільників, формування в них уявлень про місце людини у світі природи. Зокрема, йтиметься про діяльність екологічному театрі в межах реалізації освітнього проекту.

Екологічний театр – це новий напрям у роботі дошкільного навчального закладу. А це означає, що педагогам відкриваються широкі можливості творчого пошуку, результатом якого є не лише цікаві театральні постановки, а й нові знання про наш спільний дім, про взаємозалежність людини і природи. Театральна діяльність, гра дають дітям змогу відчути причетність до природи, відповідальність за неї, що є початком формуванням екологічної культури. Найдоречнішим матеріалом для спектаклів екологічного театру, на мою думку, є казки, як українські народні, так і авторські. Адже мова і зміст казок є близькими, зрозумілими і цікавими для дітей дошкільного віку.

Одним з найважливіших моментів діяльності екологічного театру є безпосередня робота над екологічною постановкою. Розпочинати її треба із прочитання дітям казки, фрагментного її обігравання, поділу на епізоди. Кожен епізод змальовується або добираються відповідні малюнки, створюючи в такий спосіб своєрідну карту до прочитаної казки, що сприяє ліпшому її запом’ятовування. Розповідаючи дітям казку, треба обов’язково користуватися наочними засобами. Адже завдяки цьому діти легше запом’ятовують сюжет, а персонажі постають перед ними у яскравішому світлі. Для цієї роботи краще використовувати пано із лісовим пейзажем, що є просто незамінним, адже події багатьох казок відбуваються в лісі.

Для того щоб діти оволоділи навичками акторської майстерності, значну увагу приділяється етюдній роботі. Вона розкриває творчу природу кожної дитини і містить вправи на розвиток уваги, підвищення чутливості аналізаторів. Сценарії у всіх вікових групах діти вигадують спільно з дорослими, добре залучати батьків вихованців до цього процесу.

За створеним сценарієм діти разом з вихователем обігрують діалоги персонажів добираючи вдалі інтонації та інші засоби виразності. Обігруючи певний сценарій за віршем чи короткою казкою, діти по кілька разів міняються ролями. Кожному з них вдається побути і Вовком, і Зайчиком, спробувати себе в ролі метелика або каченяти, тобто багатократно перевтілюватися. Діти роблять це з не аби яким задоволенням і безпосередністю. Спостерігаючи за грою одне одного, у спокійній атмосфері розкриваються найбільш сором’язливі. У ході ігор драматизацій діти вчаться володіти собою, поводитися правильно, наслідують своїх улюблених персонажів і це дає їм змогу позбутися труднощів у спілкуванні з іншими.

Поступово ознайомлюючись із сюжетом, дошкільники мають змогу добре розібратися в мотивах вчинків персонажів, винести з казки морально-етичний урок. Серйозна інформація екологічного змісту стає доступною завдяки яскравій мові, фантастичним казковим сюжетом, що містять чари, пригоди та несподіванки.

Педагоги обов’язково враховують вік глядачів, тривалість п’єси, намагаються зробити її легкою для сприймання.

У процесі роботи з формування в дітей екологічної культури через театральну діяльність у справах, вчинках дітей стане усвідомлення дбайливого ставлення до природи. Діти будуть виявляти активний інтерес до природи, ставитимуть запитання на кшталт «чому?» й «навіщо?», виражатимуть прагнення проникнути у суть об’екта пізнання. Мотивом дбайливого ставлення дошкільників до природи є розуміння цінності життя, прагнення до гідних вчинків.