Організація науково-дослідницької роботи та інноваційної діяльності з фізики

Про матеріал

Одне з найактуальніших завдань сучасної школи – пошук актуальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра, як життєвої й соціально-компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямовано на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості.

Перегляд файлу

Новодністровська ЗОШ II-III ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація науково-дослідницької роботи та

 інноваційної діяльності

з фізики

в ЗОШ II-III ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                    Н.Л.Чабан,

                                                                                вчитель фізики,

                                                                             старший вчитель              

                                                                 Новодністровської ЗОШ

                                                                                  II-III ступенів

 

 

 

2016 р.

          Одне з найактуальніших завдань сучасної школи – пошук актуальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра, як життєвої й соціально-компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.

          Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямовано на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості.

Більшість педагогів погоджується з фактом, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи, що знання, вміння і навички, яких набувають учні у процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Саме компетентний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя.

Проблема компетентно спрямованої освіти сьогодні є основним напрямом  мого  пошуку.

        Працюючи в школі, визначила, що навчанняце систематична праця  вчителя і учня. Сьогодні важливо обирати оптимальні варіанти організації навчального процесу, адже освіта повинна бути орієнтована на формування розумової діяльності,  щоб сформувати особистість, яка обов’язково знайде своє місце у житті.

Школа не в змозі дати учневі таку суму знань, яка необхідна йому на все життя. Але вона може навчити його вчитися, керувати своєю діяльністю. Саме в цьому аспекті навчання я застосовую  принцип свідомості, активності і самостійності навчання.

Учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

        Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учнів. Формування науково-дослідницьких вмінь – процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі; треба поступово і методично формувати дослідницькі навички,  здійснюючи постійний контроль, аналізувати та виправляти помилки, визначати найкращі шляхи виконання роботи, розділити її на певні складові, навчити учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою.

Пріоритетним та визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття.

Але треба пам’ятати, що:
Наукове дослідження  безперервний процес, його неможна виконати за декілька днів;

Науково-дослідницька діяльність – обов’язково керований процес.

    Дослідницькою діяльністю ми займаємось з 2009 року. Нашою першою роботою була науково-дослідницька робота на тему: «Вирощування кристалів сполук, розчинних у воді», яка здобула I місце на міському захисті НДР та III місце на обласному захисті НДР в БМАН.( Виконавець: учениця 10-Б класу Новодністровської гімназії Чабан А.О., 2009р.) 

  Нас зацікавила ця тема тому, що ми давно цікавимось збором і вивченням різних каменів та мінералів. Невдовзі у нас з’явилася невелика колекція кристалів. Всі вони такі різні, захотілося більше дізнатися про кристали: звідки вони беруться, чому у них правильна форма, чим відрізняються один від одного. Особливо нас зацікавив той факт, що кристали можна вирощувати в домашніх умовах.

        Кристали – одні з самих прекрасних і загадкових витворів природи.

Вирощування кристалів є дійсно цікавим заняттям і мабуть, самим простим, доступним для більшості юних експериментаторів, максимально безпечним з точки зору техніки безпеки, що є важливим для тих, хто проводить експерименти вдома.

     Метою  роботи було виростити в домашніх умовах кристали кухонної солі, цукру, харчової соди, мідного купоросу, залізного купоросу, міді при зміні зовнішніх умов, вияснити, як зовнішня температура, а також початкова температура розчину впливають на ріст кристалів.

Головну мету своєї роботи ми досягли: ми навчилися вирощувати кристали в домашніх умовах. При проведенні експериментів ми навчилися спостерігати за ростом кристалів, аналізувати отримані результати, осмислювати їх. Робота нас дуже зацікавила. Нам вдалося виростити великі монокристали сполук, розчинних у воді: мідного купоросу, кухонної солі, цукру, залізного купоросу, перманганату калію а також нам вдалося виростити кристали простої речовини – міді. Нам хотілося зробите ще й інші досліди, але деякі речовини для цих дослідів (червону кров’яну сіль, жовту кров’яну сіль, кобальта хлорид (II),  калію хромат, калію біхромат, калію бромід) ми не змогли знайти.

В даній роботі була описана тільки незначна частина того, що відомо про кристали в теперішній час, але навіть ця інформація показала наскільки неординарна і загадкова природа кристалів.

В хмарах, в глибинах Землі, на вершинах гір, в піщаних пустелях, на морях і океанах, в наукових лабораторіях, в клітинах рослин, в живих і мертвих організмах – всюди ми зустрінемо кристали. Чи може кристалізація речовини здійснюватися тільки на нашій планеті? Ні, ми тепер знаємо, що і на інших планетах і далеких зорях увесь час безперервно виникають, ростуть і руйнуються кристали.

Люди звикли використовувати кристали, робити з них прикраси, захоплюватися ними. Тепер, коли вивчені методи штучного вирощування кристалів, сфера їх застосування розширилась, і, можливо, майбутнє нових технологій належить кристалам.

За допомогою рентгенівських променів, які проникають крізь тіла, непрозорі для звичайного світла, було встановлено, що всі тверді метали і майже всі камені – кристали. На Землі  немає некристалічних металів. Виявилось також, що з кристалів складаються дуже багато інших тіл: в глині, в каучуці, сажі, кістках, волоссі, голках дикобраза, іклах мамонта, в волокнах шерсті, шовку, целюлози виявлено кристалічну будову.

Ми живемо в світі кристалів. Наші будинки побудовані з каменю і металу, тобто в основному з кристалів. Ми ходимо по кристалах, добуваємо кристали з землі, створюємо вироби з кристалічних матеріалів, відсилаємо в космос кристалічні прилади, їмо кристали, лікуємося кристалами, і навіть самі частково складаємося з кристалів. Немає такого місця на Землі, де не було б кристалів. Метеорити, космічні пришельці, також складаються з кристалів, причому іноді в їх склад входять кристалічні речовини, які на Землі не зустрічаються. Кристали всюди. Астрономи нещодавно встановили, що хмари Юпітера й Сатурна складаються, очевидно, з кристалів аміаку, а кільця Сатурна покриті кристалами інею.

Залишається тільки доповнити, що список отримання кристалів дуже великий, а кількості  методик також немало. Кращим методом залишається той, який допоможе  на практиці здобути найкращий результат, а основою йому стане в першу чергу  досвід, терпіння і бажання досягати з  кожним разом удосконалення в своїй роботі.

 

     Наступною НДР була робота на тему: « Моніторинг території міста Новодністровськ за радіологічними показниками», яка теж здобула I місце на міському захисті НДР та III місце на обласному захисті НДР в БМАН.( Виконавець: учень 10-Б класу Новодністровської ЗОШ  II-III ступенів Дутка Д.М., 2012р.)

       Потрапляння радіоактивних ізотопів у довкілля супроводжується підвищенням природного рівня радіоактивності, призводить до погіршення здоров'я населення, а інколи і до генетичних порушень. З метою контролювання радіаційної ситуації на певних територіях, створений радіаційний моніторинг, тобто система спостереження, попередження, оцінювання та прогнозування радіаційного стану довкілля.

          Радіаційне опромінення відноситься до найпотужнішого екологічного фактору. Після вибуху на ЧАЕС значна територія України була забруднена радіонуклідами. В результаті розсіювання суміші радіоактивних частинок неоднаково забруднили територію нашої країни. Проте, на сьогодні констатується низькоінтенсивне хронічне опромінення населення малими дозами радіації на більшій частині території України.

         Проблема впливу малих доз радіації є надзвичайно актуальною, у зв’язку з тим, що результати сучасних досліджень докорінно змінили ставлення науковців до наслідків впливу малих доз. Лише порівняно недавно стало відомо, що мікродоза радіації, яка поглинається організмом протягом тривалого періоду часу може призвести до більш сильного ураження, ніж та сама доза, що отримується за більш короткий період.

     Об’єктом нашого дослідження були особливості радіаційного забруднення на території м. Новодністровська. За своїм географічним положенням м.Новодністровськ розташоване на березі р.Дністер, на стику трьох західних областей України: Хмельницької, Вінницької, Чернівецької. Загальна площа міста становить  7,09 км2.

      Після Чорнобильської катастрофи Буковина потрапила до західного сліду забруднення. Тому виникає гостра необхідність проведення моніторингових досліджень радіаційного стану території м. Новодністровська.

       Мета роботи - провести радіаційний контроль території м. Новодністровська, скласти картосхеми вибіркових точок контролю, визначити радіаційний стан за даними гама-зйомки зібраних з вибіркових пунктів, отримати дані метеостанції про стан радіаційного фону міста (за останні 2 роки) та зробити їх аналіз.

     Точками вибіркового контролю були окремі об’єкти міста (школа, лікарня, спорткомплекс, дитячий садочок, стадіон, ринок і ін.), крім того      були проведені заміри радіаційного фону  на територіях, що знаходяться неподалік м. Новодністровськ. Це території міського пляжу, бази відпочинку «Вишнева», складів ВВ, Дністровської ГЕС-1, ГЕС-2, ГАЕС, а також Свято-Миколаївської печерної обителі у Галиці та Лядівського скельного монастиря.

       Дозиметричний контроль окремих точок на території м. Новодністровська проводився за допомогою вимірювання гамма-фону в повітрі на відстані 1 м від поверхні, і гамма-фону над поверхнею ґрунту, на відстані 3-5 см. Дозиметричний контроль проводився за допомогою дозиметра-радіометра ДРГ – 01Т/, зав. № 1528. (свідоцтво ДП «Укрметртестстандарт» №26-04/4352).  Діапазон вимірювань потужності експозиційної дози від 0,01 мР/год до 10 Р/год. Статистична обробка проводилася за допомогою програми Microsoft Exel.

       З отриманих  результатів вибіркової гамма-зйомки території, зокрема рекреаційної зони м. Новодністровська, були зроблені  наступні висновки:

1) Основну частину території м. Новодністровська зайняту житловими і суспільними будівлями, підприємствами, зокрема і рекреаційну зону, можна вважати в цілому чистою від радіоактивних забруднень, де рівень іонізуючого випромінювання не перевищує допустимі норми. Рівень радіоактивності становив: гама-фон - 0,009-0,019 мР/год.

 

2) Враховуючи наявність за межами м. Новодністровська окремих зон небажаного рівня іонізуючого випромінювання,  задля уникнення можливого попадання частинок радіоактивного пилу в легені і шлунково-кишковий тракт можна рекомендувати регулярно проводити вологе прибирання житлових, суспільних і виробничих приміщень і строго дотримувати звичайні гігієнічні вимоги при приготуванні і вжитку їжі.


3) Роботи по моніторингу радіаційного стану в місті, особливо районах, що примикають  до території і в околицях м.Новодністровська необхідно продовжити і на далі.

 

    Людина – частина природи, тому від стану природи залежить життя людства.
Екологічне виховання слід починати не в космічних масштабах, а прямо тут: біля свого будинку, на своїй вулиці, у дворі своєї школи. Тільки усвідомлюючи особисті можливості, навчаючись вирішувати найближчі екологічні проблеми, людина зуміє замислитись про долю всесвіту в цілому.
      Щоб у людини виникла потреба захищати і зберігати довкілля, треба навчити її любити світ природи.

 

         Протягом останніх трьох років стартує проект «Відома та невідома вода»

Метою проекту є: провадити роз'яснювальну роботу серед учнів  школи щодо раціонального ви­користання водних ресурсів для усвідомлення ними того, що вода у природі — найкоштовніша корисна ко­палина.

    Проект може стати корисним для вивчення запасів води у нашому місті, вдосконалення системи захисних споруд, збереження клімату, залучен­ня більшості учнів школи до раціонального викорис­тання природних ресурсів, водозбереження, пошуків найефективніших шляхів зменшення викидів, бороть­би з глобальним потеплінням.

 В 2016 році даний напрям було доповнено новими проектами: «Вода – джерело життя» (Виконавець: учениця 8-Б класу Кушнір Емма) та проект «Якість води та її вплив на здоров’я людини» (Виконавець: учениця 10-А класу Мотреску Міхаела)

     Метою проектів було збереження і раціональне використання питної води.

Завдання проектів:

  • Вивчити закони по охороні водних ресурсів і публікації засобів масової інформації;
  • Зустрітись із компетентними спеціалістами;
  • Знайти способи збереження води;
  • Вивчити роботу Державного комунального підприємства «Тепловодоканал»;
  • Зібрати інформацію про найближчі джерела;
  • Вивчити фізичні і хімічні властивості води та провести аналіз зразків води з допомогою спеціалістів.

          Дані проекти були цікавими тим, що діти побували на Державному комунальному підприємстві «Тепловодоканал» та на очисних спорудах, отримали інформацію про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, промисловим підприємствам та бюджетним організаціям м. Новодністровськ, отримання і обеззараження стічної води, експлуатацію родовищ прісних вод, дізнались як здійснюється водопостачання міста за рахунок насосних станцій I,II,III підйому та отримали інформацію про якість води, яку ми споживаємо.

   З кожним роком пошук актуальних тем для дослідження розширюється і вже в цьому році ми мали можливість побачити захист навчальних проектів на такі теми:

 

№ п/п

Назва проекту

ПІП учня

 (учениці)

Клас

1

Теплий будинок

Тодоріка Х., Лоянич Ж.

11-А

2

 

Фізичний прилад своїми руками

Сологуб Р.,  Хмелівський В.

Гончар І.

11-А

7-А

3

 

Вода – джерело життя

Кушнір Емма

8-Б

4

 

Шкода високих підборів з точки зору фізики

Мельник А., Мельник А.

 

10-А,11-Б

 

5

Погляд на зір з точки зору фізики

 

Гулич Н.

 

8-Б

6

 

«Чудеса» фізики в нашому домі

 

Тодеріко В., Колєснік Н

 

10-А

 

7

 

Вплив вологості повітря на самопочуття людини

Козельська Ю.

 

9-А

 

8

 

Вирощування кристалів в домашніх умовах.

Гаврилін М.

 

11-А

 

9

Дифузія в домашніх дослідах

Кувіла С.

10-А

10

 

Вплив випромінювання, витікаючого від стільникового телефону, на організм людини.

Матвієнко М.

 

10-А

 

11

 

Вплив стільникового телефону на здоров'я людини.
 

Нагорний Д, Щебивок В.

 

11-А

 

12

 

Загадки неньютонівської рідини

 

Боштан О., Шкрябатовський Р.

11-Б

 

13

 

Люстра Чижевського

 

Столока С., Якубина Т

 

11-А,11-Б

 

14

 

Мильні бульбашки як об'єкт дослідження поверхневого натягнення.

Отримання веселки в домашніх умовах.

Власюк В.

 

11-А

 

15

 

Мобільний телефон. Шкода або користь?!

Бабій С.

8-Б

 

16

 

Незвичайні джерела енергії - "смачні" батареї

Ряба І.,  Гайдук Т.

11-А

17

Якість води і її вплив на здоров’я людини

Мотреску М.

 

10-А

     Кожен проект – це велика праця учня і вчителя.

    Робота над проектом — практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі  подальшого вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати". Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака­демічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

 

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на са­мостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групо­ву, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з од­ного боку, використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних га­лузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, пока­зати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагма­тичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

 Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його резуль­татом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має прак­тичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у про­дуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному  просторі,   активно   розвивається   критичне мислення, сфера комунікації тощо.

Під час проектування ми набуваємо досвіду використання знань у вирішенні так званих некоректних завдань, коли наявний дефіцит або надлишок даних, коли немає готового відомого рішення. Та­ким чином, є можливість набути досвіду творчості, тобто комбіну­вання й модернізації відомих рішень для досягнення нового резуль­тату, якого вимагають мінливі зовнішні умови.

Проектний метод пізнавальної діяльності  дає учням змогу одержати версії (різного ступеня наповнення) відповіді на запитання: як і чому з'являються нові речі у пред­метному світі?

Проектування дає змогу досягати підвищення рівня комуніка­бельності, тобто розширення кола конструктивного і цілеспрямова­ного спілкування, актуалізованого однотипністю діяльності.

Повноцінне конструктивне спілкування слід вважати найважливішим параметром функціональної освіченості дітей і підлітків, певною мірою, запорукою можливості користування сво­бодою слова, вкрай необхідної людині вільній, яка відрізняється саме сформованою потребою в конструктивному спілкуванні.

Найголовнішою метою проектування є діаг­ностика, котра дає змогу оцінювати результати як динаміку роз­витку кожного школяра. Спостереження за виконанням проектної діяльності дозволяє одержати дані про формування життєвого й про­фесійного самовизначення учнів.

Слід вважати, що мети проектування можна досягти, якщо ефек­тивність педагогічних зусиль викладача і освітньо-виховного про­цесу оцінювати за динамікою зростання показників, зафіксованих у навчальній групі та (або) у кожного учня: інформаційної забезпеченості (знайомства, уявлення, знання, те­заурус, розуміння);

функціональної освіченості (сприймання настанов і пояснень учи­теля, письмових текстів, уміння ставити конструктивні запитання, вміння поводитися з технічними об'єктами, прийоми безпечної робо­ти тощо);

технологічної вмілості (здатність виконувати трудові операції, стандартизовані програмами минулих років навчання, маніпулю­вання об'єктами і засобами праці, здатність досягати потрібного рівня якості, засвоєння ручних і машинних операцій, розуміння вла­стивостей матеріалів, правильне застосування інструментів, забез­печення особистої безпеки, раціональна організація робочого місця тощо);

інтелектуальної підготовленості (здатність описати мовою тру­дові операції, рефлексія трудової діяльності, розуміння постановки навчальних — теоретичних і практичних — завдань, достатність вмісту пам'яті, здатність порівнювати предмети за розміром, фор­мою, кольором, матеріалом і призначенням, поступове сприйняття нової інформації, вміння користуватися навчальною літературою тощо для раціонального планування діяльності, зокрема, спільної з іншими людьми);

вольової підготовленості (прагнення виконувати поставлені на­вчальні завдання, уважне ставлення до мови вчителя і до педагогіч­ної ситуації, підтримання культури праці, дружня взаємодія з інши­ми учнями, бажання виконати завдання (роботу) з високою якістю, толерантне ставлення до зауважень, побажань і порад; вибір темпу виконання завдання; успішне подолання психологічних і пізнаваль­них перешкод; здатність просити і приймати допомогу тощо).

Під проектною працею в шкільні роки слід розуміти таку взає­модію і такі взаємини школярів між: собою, з дорослими, за яких для досягнення мети особистість реалізує свої зусилля; не лише одер­жує запланований результат, а й відбувається розвиток внутріш­нього світу зростаючої людини.

Виконання творчого проекту — один із аспектів виховання. Воно спрямоване на усвідомлення дітьми, підлітками, юнаками мораль­ної цінності трудового початку життя. Морально-ціннісне став­лення до праці включає розуміння не лише суспільної, а й особистісної значущості праці як джерела саморозвитку й умови самореалізації особистості. При цьому важливим чинником стає сформована здатність людини відчувати радість від процесу й результатів праці, радість гри інтелектуальних, вольових та фізичних сил.

На кожному етапі проектування має поєднувати думку дити­ни з дією і дію з думкою, культуру гуманітарну — з культурою технічною, працю — з творчістю, художню діяльність — із проек­туванням і конструюванням, технологію — з оцінюванням еконо­мічних, екологічних і соціальних наслідків перетворень предмет­ного світу.

Основні завдання.

  1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.
  2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

У процесі виконання проектних завдань учні мають набути різно­манітних умінь (котрі, звичайно, матимуть різні рівні успішності, залежно від статевовікових та індивідуальних особливостей). До таких умінь належить усвідомлене виконання наступних розумових та практичних дій:

виявлення потреби у вдосконаленні предметного світу, в поліп­шенні вжиткових якостей речей;

розуміння поставленого завдання, суті навчального завдання, характеру взаємодії з однолітками і викладачем, вимог до пред­ставлення виконаної роботи або її частин;

планування остаточного результату і повідомлення його у вер­бальній формі. Тобто без обмеження фантазії школярі мають дати собі й іншим розгорнуту відповідь за схемою «Я хотів би...»;

виконання узагальненого алгоритму проектування;

внесення коректив у раніше прийняті рішення;

конструктивне обговорення результатів і проблем кожного ета­пу проектування. Формулювання конструктивних запитань і запитів про допомогу (поради, додаткова інформація, оснащення тощо);

вираження задумів, конструктивних рішень за допомогою тех­нічних рисунків, схем, ескізів, креслень, макетів;

пошук і знаходження необхідної інформації самостійно;

складання схеми необхідних розрахунків (конструктивних, технологічних, економічних), повідомлення їх у вербальній формі;

оцінювання результатів з досягнення запланованого, за обсягом і якістю виконаного, за трудовитратами, за новизною;

оцінювання проектів, виконаних іншими;

розуміння критеріїв оцінювання проектів і захисту, процедури публічного захисту проектів;

конструювання уявлень про професійну проектну діяльність, про індивідуальність проектувальника (проектанта), яка виявляється в результаті, готовому виробі;

розшифровування задуму, ідей, рішень проектувальника за «по­сланням» («знаком», «змістом»), яким є готовий виріб на ринку.

 

 ЗМІСТ  ТЕХНОЛОГІЇ

Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

  1. наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослід­ницького пошуку для її розв'язання (наприклад, дослідження демографічної проблеми у різних регіонах світу; проблема впливу кислотних дощів на довкілля тощо);
  2. практична, теоретична, пізнавальна значущість передба­чуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, що впли­вають на цей стан, тенденції, простежуванні у розвитку цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);
  3. самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
  4. структурування змістової частини проекту (з указуван­ням поетапних результатів);
  5. використання дослідницьких методів: визначення про­блеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунен­ня гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, її може бути сформульовано фахівцями, висунено вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати  і самі учні.

Результати проектів повинні .бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.

Розрізняють такі типи проектів.

Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета досліджен­ня для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки ре­зультатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, вису­нення гіпотез розв'язання проблеми і намічення шляхів її розв'язання.

 Творчі проекти — не мають детально опрацьованої струк­тури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпо­рядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони зазда­легідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, іміту­ються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигада­ними учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже ви­сокий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інфор­мації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учас­ників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структу­ри, можливості систематичної корекції у ході роботи над про­ектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стат­тя, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконфе­ренції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, реко­мендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних ре­зультатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

За характером контактів проекти поділяються на внут­рішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, орга­нізовані або всередині однієї школи, або між школами, кла­сами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах бе­руть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють корот­кодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконан­ня, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовува­тися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.

ОФОРМЛЕННЯ  ПРОЕКТУ

I етап

Вибір напряму і формування назви проекту: включає уза­гальнену назву проблеми, коло питань; визначення (виділення) загального напряму або пріоритетних (окремих) напрямів, оформлених у підпроекти.

Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу спільно, включаючи педагогів та учнів.

Підпроекти  (окремі напрями):

  • виховання в дусі миру;
  • права людини і права дитини;
  • мирне розв'язання конфліктів;
  • виховання у дусі толерантності;
  • вміння цивілізовано вести диспути, бесіди, суперечки.

II етап

Написання проекту. Розділи проекту:

1. Актуальність, необхідність, значущість обраного напря­му (чому саме цей).

2. Мета і завдання проекту:

а) довготривалі:

  • створення чогось нового (за структурою, підходами, концепцією навчально-виховного процесу);
  • нові технології, методики;
  • можлива розробка дослідження за проектом;
  • визначення очікуваних результатів;
  • планування "продукту" в результаті виконання програ­ми (посібника, сценарію, технології, плану, нової програми);

б) короткодіюча мета, завдання — визначення конкретної мети, завдань на визначений період.

3. Визначення етапів реалізації проекту:

а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;

б) закінчення проекту визначається етапністю реалізації проекту;

в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.

  1. Механізм реалізації проекту. Пояснення — Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовано про­ект? Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами.
  2. Обов'язки та відповідальність учасників реалізації проекту:
  • хто відповідає за проект?
  • хто і за що відповідає всередині проекту?
  • хто допомагає в реалізації проекту?

6. Очікувані результати:

 які конкретні результати ви очікуєте одержати на кож­ному етапі і після завершення проекту?

7. Оцінка й самооцінка проекту.

Коли та з якою періодичністю будуть оцінювати виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік). Хто візьме участь в оцінюванні: самі учасники, експерти, управлінські структури. Форми контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). В якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)?

8. Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).

 ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА

Вміння користуватися проектною технологією є показни­ком високої кваліфікації педагога, його інноваційного мис­лення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток ди­тини у процесі навчання.

Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:

  • допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;
  • сам є джерелом інформації;
  • координує весь процес роботи над проектом;
  • підтримує і заохочує учнів;
  • підтримує неперервний рух учнів у роботі над проек­том. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.

Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, ба­чити точки їх зіткнення.

Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.

Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним.

Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педа­гогічна професія — одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мис­тецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.

 

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

   Використання методу проектів дає можливість активі­зувати пізнавальну діяльність учнів. У проектній роботі учням набагато легше відпрацьовувати ключові навички, починаючи з постановки проблеми, пошуку, збирання, обробки й презентації інформації, планування роботи.

  Під час роботи над проектом ці компетенції розвиваються природно, а під час традиційного уроку — штучно.

  Проектний метод має багато переваг перед традиційними, оскільки, працюючи над проектами, учні діють не шаблон­но, а знаходять власний шлях розв'язання задачі, вчаться користуватись різними джерелами інформації, аналізувати отриману інформацію, відбирати найкорисніше, що допо­може розв'язати проблему. Підготовка до захисту готового проекту вимагає відпрацювання уміння представити отримані результати в такій формі, щоб вони були зрозу­мілі й цікаві слухачам. Таким чином, робота з проектної системи розв'язує багато педагогічних завдань: створення позитивної мотивації в процесі навчання (забезпечується інтересом до обраної теми проекту, можливістю спробувати свої сили в самостійній творчій роботі, продемонструвати отримані результати перед компетентною аудиторією); формування навичок розумової праці, узагальнених інте­лектуальних умінь у процесі пошуку джерел інформації з обраної теми, формулювання результатів і висновків; вироблення прийомів колективної праці (над проектом звичайно працює група учнів, у процесі цієї праці краще виявляються їхні індивідуальні схильності, особливості мислення і та роль, яку вони можуть найуспішніше ви­конувати в ході дослідження: «генератор ідей», «крити­ки», «виконавець» і т. ін.); оволодіння писемним й усним мовленням, оскільки результати роботи над проектом  представляються у вигляді тексту, а проект захищається в усній формі перед аудиторією.

  Під час оформлення проекту учні можуть найповніше виявити свої здібності, що при звичайному контролі знань залишаються прихованими від педагога й однокласни­ків. Робота над проектами в багатьох випадках змушує користуватися результатами із суміжних галузей знань, що органічно сприяє інтеграції навчальних предметів.

Проект — це спеціально організований учителем і само­стійно виконаний учнями комплекс дій, що завершуються створенням творчого продукту.

Метод проектів — сукупність навчально-пізнавальних прийомів, які дають змогу розв'язати ту чи іншу про­блему в результаті самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією цих результатів.

Мета й завдання проектної технології:

  • організувати справді дослідницьку творчу самостійну діяльність протягом навчального процесу, що від­водиться на вивчення предмета;
  • використання різноманіття методів і форм само­стійної пізнавальної, практичної й художньо-творчої роботи;
  • сприяти інтелектуальній активності учнів;
  • створення дидактичних і довідкових посібників;
  • установлення ділових контактів між учителями й учнями.

Типологія проектів (за домінуючою у проекті діяльніс­тю):

  • дослідницькі;
  • інформаційні;
  • творчі;
  • ігрові;
  • практичні;
  • ознайомлювально-орієнтовані.

Під час виконання дослідницького проекту учень:

  • створює структуру проекту наукового дослідження;
  • аргументує його актуальність;
  • визначає об'єкт і предмет дослідження;
  • позначає мету й задачі дослідження;
  • формулює гіпотезу дослідження;
  • визначає методи дослідження;
  • конкретизує джерела інформації;
  • визначає шляхи розв'язування проблем;
  • проводить дослідження;
  • робить висновок;
  • з'ясовує, чи підтверджується гіпотеза;
  • виходить на новий спектр проблем.

Під час виконання інформаційного проекту учень:

 задає чітку структуру проекту що передбачає сис­тему корекції;

  • спрямовує роботу на збирання нової інформації та ознайомлення з нею;
  • узагальнює й аналізує інформацію;
  • робить висновок, коригує пошук з уточнених на­прямів, аналізує й узагальнює нові факти;
  • проводить презентацію (стаття, анотація, реферат, доповіді, відео тощо);
  • організує проведення «зовнішньої» оцінки.

Під час творчого проекту учень:

  • домовляється з групою та вчителем про жанр;
  • розвиває проект у підпорядкуванні жанру кінцевого результату;
  • прагне отримати творчий продукт;
  • задає чітку структуру не самого проекту, а його оформлення.

 

Під час виконання ігрового проекту:

  • намічає «ігрові» ролі;
  • підкоряє логіку ролей змісту проекту;
  • моделює ситуації;
  • програє «віртуальні реальності».

Під час виконання практичного проекту учень:

  • задає чітку структуру;
  • визначає функцію кожного учасника проекту;
  • отримує конкретний матеріальний продукт.

Ознайомлювально-орієнтовані проекти:

Для цих проектів характерний чітко визначений із самого початку результат діяльності кожного з учасників про­екту. Причому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників.

Етапи роботи над проектом:

  • Пошуковий.
  • Аналітичний.
  • Практичний.
  • Презентаційний.
  • Контрольний.

Пошуковий етап:

  1.   Визначення тематичного поля і теми проекту.
  2.   Пошук і аналіз проблеми.
  3.   Постановка мети проекту.

Аналітичний етап:

  1.   Аналіз наявної інформації.
  2.   Пошук інформаційних джерел.
  3.   Збір і вивчення інформації.
  4. Пошук оптимального способу досягнення мети проекту (аналіз альтернативних рішень), побудова алгоритму діяльності.

4.1. Дослідження альтернативних варіантів кон­струкції з урахуванням вимог функціонування й дизайну. Дослідження альтернативних варіантів технологій виготовлення.

  1.                   Дослідження альтернатив використання матері­алів.

5.Складання конструкторської й технологічної до­кументації..

6.Складання плану реалізації проекту: покрокове планування робіт. 7.Аналіз ресурсів.

Практичний етап:

  1. Виконання запланованих технічних операцій.
  2. Поточний контроль якості.
  3. Внесення (за потреби) змін у конструкцію й техно­логію.

Презентаційний етап:

  1.   Підготовка презентаційних матеріалів.
  2.   Презентація проекту.
  3. Вивчення можливостей використання результатів проекту (виставка, продаж, включення в банк про­ектів, публікація тощо).

Контрольний етап:

  1.   Аналіз результатів виконання проекту.
  2.   Оцінка якості виконання проекту.

Матриця проекту

  1.   Назва проекту.
  2.   Тематичне поле.
  3.   Проблема.
  4.   Мета.
  5.   Задачі.
  6. Сценарій діяльності учнів під час розв'язування за­дач (основні кроки з реалізації проекту).
  7.   Опис продукту, отриманого в результаті проекту:
  • навчально-дослідницький;
  • практично-орієнтований;
  • ігровий.

8. Кількість учнів — учасників проекту.

9.Навчальні предмети, зміст яких включено у про­ект:

  • базовий предмет,
  • додаткові предмети.

10.Надпредметна інформація, яка потрібна для вико­нання проекту.

  1. Матеріально-технічні ресурси, потрібні для виконання проекту.
  2. Запланований час на реалізацію проекту за етапами.
  3. Організаційні форми роботи над проектом.
  4. Форма проведення презентації.
  5. Критерії оцінки якості виконання проекту.

Завдання проекту з фізики:

 виявляти, розвивати й підтримувати талановиту учнівську молодь;

  • сприяти поглибленню освіти учнів через залучення їх до творчої діяльності;
  • пропагувати наукові дослідження серед молоді;
  • створювати умови для творчого самоствердження учнів.

 

СХЕМИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ

ЗА ПРОЕКТНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

   Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найбільш повно врахувати індивідуальні особливості кожного учня, тобто реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, заснований на особистісних характеристиках, що передує досвіду, рівні інтелектуального, морального та фізичного розвитку дитини. Метод проектів дозволяє вирішити проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для вирішення життєвих і особистісних проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 1. Етапи підготовки нетрадиційного уроку

 

     Ця схема являє собою етапи підготовки та проведення нетрадиційного уроку в межах проектної методики. Вона призначена для вчителів середньої школи. Її може використовувати будь-який учитель незалежно від дисципліни, яку він викладає.

     Завдання методичної схеми – надати вчителям алгоритм підготовки та проведення нестандартного уроку. Алгоритм складається з 6 схем, кожна з яких відображає варіант проведення певного уроку з теми. Орієнтовно тема розрахована на 6-8-10 годин. Нестандартний урок проводиться на завершальному етапі вивчення теми і представлений як захист проектів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2. Урок 1. Мотивація учнів на роботу із проектами та

формування груп

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 3. Урок 2. Вибір тем проектів і строків підготовки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 4. Уроки 3-4. Звіт груп за підбором інформації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 5. Уроки 5-6. Представлення проекту в „чорновому” варіанті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 6. Урок 7-8. Підс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема6. Урок 7-8.Підсумковий урок з теми. Захист проектних робіт

Урок-конференція, урок-презентація, урок-концерт, урок-шоу, урок-заочна подорож, урок-усний журнал, урок альманах.

Виступ кожної групи супроводжується музичною вставкою.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ АЛГОРИТМ ПРОЕКТУВАННЯ

Основним завданням виконання проектів є засвоєння алгоритму проектування, який загалом містить розгорнуті відповіді учнів на поставлені вчителем запитання:

  •         Які потреби Ви збираєтеся задовольняти введенням у предмет­ний світ свого виробу (поліпшення споживчих, естетичних якостей; зміну собівартості й ціни; розширення ринку; впорядкування пред­метного середовища; скорочення виробничих, торгових і транспорт­них видатків тощо)? Чи не є пропонований новий виріб «інформа­ційним галасом», засміченням предметного світу?
  •         Що вже є? Що пропонує ринок? Яка еволюція і тенденція зміни «Вашого» виробу? Яка конкуренція? Чи наявна динаміка ринкової ціни? Які плюси й мінуси?
  •         Хто є потенціальними споживачами Вашого нового виробу (вік, стать, соціальний стан, спосіб життя, рівень матеріального стану, рівень культури тощо)?
  •         За рахунок чого Ви прагнете досягти успіху? Які ідеї й пропо­зиції Ви маєте (інший матеріал, зміна конструкції та кількості дета­лей, перехід на іншу технологію, кольорове вирішення,  упаковка, експлуатаційна надійність тощо)?
  •         Чи пробували Ви змінити: зовнішній вигляд майбутнього виро­бу, вибір матеріалу, розміри й форму, колір, кількість деталей, скла­дання виробу, послідовність обробки тощо?
  •         Які ресурси і можливості Ви маєте? Які ідеї та пропозиції у Ваших умовах можуть виявитися найпридатнішими? Які додаткові ресурси Вам потрібні? Ваші вимоги до наукових досліджень і розробок?
  •         Який рівень кооперації Ви передбачаєте під час освоєння ново­го виробу?
  •       Як і чому Ви обрали саме ці матеріали, інструменти, пристосу­вання, технологічні машини для виробництва Вашого виробу? Чи задовольняють Вас властивості вибраних матеріалів? Які Ви маєте пропозиції щодо вдосконалення виробництва? Яку кваліфікацію повинні мати робітники виробництва під час освоєння ними нового виробу?
  •        Які основні витрати у зв'язку з випуском нового виробу?
  •        Як Ви збираєтеся представляти свій новий виріб на ринку (рек­лама, її види)? Як плануєте організувати збут і продаж?
  •        Чи придбали б Ви самі пропонований виріб?
  •        Кому б Ви хотіли його подарувати? Чи хотіли б Ви, щоб спожи­вачі знали автора?
  •        Що понад усе сподобалося в роботі над проектом? Що б Ви хотіли поліпшити, якби починали роботу над проектом спочатку? Чи є недоліки в проекті, які Ви не хотіли б виправляти?

 

 

ОСНОВНІ СТАДІЇ РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ

Стадія роботи над проектом

Зміст роботи на кожній стадії

Діяльність учнів

Діяльність учителя

Підготовка

Визначення теми і цілей проекту, його типу, висунення проблеми дослідження, визначення кіль­кості учасників

Колективно обговорюють предмет із учителем («моз­кова атака») та одержують в разі необхідності додатко­ву інформацію. Установлю­ють мету, визначають пробле­му дослідження

Мотивує учнів, знайомить зі змістом проектного під­ходу, допомагає в постанов­ці цілей,висуванні варіан­тів проблеми

Планування

Визначення джерел інформа­ції, способів збору й аналізу ін­формації, методів дослідження, способу представлення резуль­татів (форми звіту), установлен­ня процедур і критеріїв оцінки результатів і процесу; розподіл задач (обов'язків) між членами команд (груп)

Формулюють гіпотези про мож­ливі способи рішення постав­леної проблеми і результати майбутнього дослідження, ви­робляють план дій, формулю­ють задачі, з'ясовують методи дослідження, визначають фор­ми звіту, установлюють проце­дуру і критерії оцінки резуль­татів і процесу; розподіляють задачі (обов'язки) між група­ми і членами груп

Пропонує ідеї, висловлює припущення, коригує діяльність учнів

Дослідження

Робота учасників проекту щодо роз- в'язання дослідницьких і творчих задач, збір інфор­мації, розв'язання проміж­них задач. Основні інстру­менти: інтерв'ю, опитування, спостереження, експеримен­ти і т. ін.

Самостійно працюють над свої­ми індивідуальними чи групови­ми дослідженнями; вирішують проміжні задачі, періодично об­говорюючи їх у групах

Спостерігає, радить, побіч­но керує діяльністю

Результати, висновки

Аналіз дослідницької

діяльності, отриманих результатів, форму­лювання висновків

Аналізують свою дослідниць­ко-пошукову діяльність, отри­мані результати, формулюють висновки

Спостерігає, радить, допо­магає за необхідності

Презентація проекту

Презентація проекту, опонування

Презентують проект, обговорю­ють отримані результати і мож­ливість ш застосування

Слухає, ставить доцільні питання в ролі рядового учасника

Оцінка результатів і процесу

Колективне обгово-рення, експертиза, оголошення резуль­татів зовнішнього оціню- вання, висування пропозицій

Беруть участь в оцінці шляхом колективного обговорення і самооці- нювання, висувають пропозиції щодо нових проблем дослідження

Оцінює зусилля учнів, креативність, якість ви­користання джерел, не­використані можливості, потен- ціал продовження, якість звіту, висуває пропо­зиції щодо варіантів мож­ливих проектів

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ.

Можливо, вперше багато хто із школярів під час проектування змушений буде вийти із звичного дидактичного середовища, в яко­му, як правило, спочатку відбувається пояснення-інструкція, потім показ прикладу дії, далі—дія за прикладом на рівні простого відтво­рення. Разом з тим уперше школярі стикаються із завданнями, які не мають єдиного правильного розв'язання.

Зрозуміло, що школярів має лякати проектування, котре за суттю дуже нагадує відоме «піди туди—не знаю куди, знайди те—не знаю що», тобто під час виконання проектів школярі вперше знайомляться з можливими рішеннями завдань, коли критерій правильності не по­в'язаний з відповідністю певному еталонові, а визначається відсут­ністю внутрішнього протиріччя й відповідністю функції меті.

На жаль, пропозиції учням подумати, здогадатися чи помірку­вати призводять до фрустрації та, навіть у старших класах і сту­дентській аудиторії, до зустрічного запитання —як це При цьому учні часто очікують або потребують пояснення вчителя, тобто нада­ють перевагу репродукуванню, яке обмежує зростання інтелекту­альних умінь.

Для зняття такої перешкоди можна рекомендувати використати метод вільної дискусії, «мозковий штурм», імітаційні діяльні ігри (з ролями спаринг-партнерів: виробник—споживач, конструктор— технолог, дизайнер — виробник).

 Велика боязнь зробити щось не так. У молодших школярів ця боязнь посилюється страхом перед зниженням оцінки, покаранням
оцінкою.

Для зняття такої перешкоди слід частіше підкреслювати, що пра­вильність знайденого або пропонованого рішення визначається, по-перше, кількістю запропонованих варіантів, по-друге, повною об­ґрунтованістю їхнього приймання або відкидання, переконливістю аргументації.

Більше того, школярі мають усвідомити, що необхідно роби­ти спроби знайти рішення, що навіть слабке рішення набагато краще, ніж його відсутність, що прагнення результату завжди дасть рішення, яке може бути слабким або сильним, але високу оцінку має авторське обґрунтування, чіткість авторської позиції і точки зору.

Саме в проектуванні школярі повинні навчитися частіше вико­ристовувати вислови, які починаються зі слів: «я так вважаю», «я пропоную, тому що...» і навіть «мені здається, що...».

 Школярі часто побоюються звертатися по допомогу, відкрито повідомляти про проблеми, які виникають, — викладачеві необхід­но стимулювати звернення по конструктивну допомогу, правильне складання такого запиту. При цьому школярі повинні рефлектува­ти свою діяльність, аналізувати, що саме не вдається і чому. Зовсім добре, якщо школярі здатні виносити на суд викладача і товаришів альтернативні пропозиції.

До того ж помітна різниця між тезаурусом, стилем, побудо­вою усної мови дорослої освіченої людини й дитини. Активна мова дітей і підлітків дивовижно скупа (малий обсяг синонімів, обмежений вибір прислівників та прикметників, рідко користу­ються інверсією у побудові фраз), що не лише заважає їм вільно висловлювати свої думки, а й сприймати, адекватно розуміти мову іншого, дорослого.

 Будь-яке проектування відбувається за дефіциту ресурсів (ча­сових, матеріальних, інформаційних, фінансових тощо). Школярі
до виконання проектів мають ставитися як до гри, в якій не може бути ідеальних рішень, а можуть бути лише прийнятні, оптимальні для конкретних умов.

ЗАГАЛЬНІ  КРИТЕРІЇ  ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ  ПРОЕКТУВАННЯ.

Оцінювання результатів творчості завжди драматичне й супе­речливе. В будь-якому разі не варто абсолютизувати правильність оцінювання.

Але спочатку необхідно обговорити, як оцінювати успішність кожного учня на кожному уроці (інформаційному, практичному, з виконання проекту тощо). Можна використати такі критерії оціню­вання:

  1. Рівень розуміння, засвоєння завдання, запитань.
  2. Рівень якості виконання (обсяг, точність, ретельність).
  3. Рівень розуміння суті справи, аргументованість прийнятих рішень і відповідей на запитання, самокритичність.
  4. Рівень творчості, потенціал, індивідуальність, стійкість мо­тивації.

Оцінювання за кожним критерієм відбувається від 1 до 100 балів, обчислюють середнє значення, яке має аналог у традиційній системі оцінок: 70—100 — відмінно, 51—69—добре, 35—50 — задовільно, менш ніж 35 — незадовільно.

Оцінка за чверть (семестр) містить інтегральну оцінку якості ви­конання завдань і є оцінюванням діяльності:

  1.   Навчальна дисципліна.
  2.   Якість виконання завдань, проектів.
  3.   Академічна активність.
  4.   Ділові й вольові якості, особисті досягнення. 

  Таким чином, це спроба гуманізації освіти в  шляхом відмови від репродуктивних методів надання і набуття знань, відмови від експлуатації пам'яті на користь стимулювання розуміння, міркування, самостійного набуття й використання в практичній діяльності знань.

У середній та старшій групах учнів, мабуть, слід прагнути оці­нювати успішність освоєння знань та універсальних умінь  за результатами проектування, які виявляються під час публі­чного захисту проектів.

Дуже добре, якщо подані на публічний захист повністю вико­нані проекти учнів буде рецензовано.

Бажано отримати щонайменше дві рецензії. Одну від когось із товаришів по групі (класу, потоку), другу—від будь-якої людини, готової і здатної оцінити творчу роботу учня, не тільки виріб, а й увесь проект загалом. (У рецензіях відзначають сильні й слабкі сто­рони опрацювання питань, висловлюють згоду чи незгоду з рішення­ми та аргументацією в проекті).

Мабуть, найбільш драматичний і психологічно напружений етап проектування — підготовка та вихід на публічний захист творчої роботи, де команда експертів (шестеро учнів даної або сусідньої групи, класу), авторів таких самих творчих проектів (хоча й різної тематики), і викладач оцінюватимуть виконані проекти і захист (до­повідь на 6—7 хв, відповіді на запитання, оцінювання за експерт­ною анкетою).

Оцінювання проекту та його захисту відбувається за десятьма критеріями на чотирьох рівнях: 0, 5,10,20 балів.

Рейтингова оцінка = (середня + самооцінка + викладач) / 3.

Критерії оцінювання виконаного проекту

  • Аргументованість вибору теми, обґрунтування потреби, прак­тичне спрямування проекту й значущість виконаної роботи.
  • Обсяг і повнота розробок, виконання ухвалених етапів проек­тування, самостійність, закінченість, підготовленість до сприйнят­тя проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.
  • Аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.
  • Рівень творчості, оригінальність теми, підходів, знайдених рішень, пропонованих аргументів; оригінальність матеріального втілення й представлення проекту.
  • Якість записки: оформлення, відповідність стандартним вимо­гам, рубрикація й структура тексту, якість ескізів, схем, рисунків; якість і повнота рецензій.

Усього балів за виконаний проект ...

Критерії оцінювання захисту виконаного проекту

  • Якість доповіді: композиція, повнота представлення роботи, підходів, результатів; аргументованість, обсяг тезаурусу, перекон­ливість і переконаність.
  • Обсяг і глибина знань з теми (або предмета), ерудиція, пред­метні зв'язки.
  • Педагогічна орієнтація: культура мови, манера, використання наочних засобів, відчуття часу, імпровізаційний початок, утриман­ня уваги аудиторії.
  • Відповіді на запитання: повнота, аргументованість, перекон­ливість і переконаність, дружелюбність, прагнення використати відповіді для успішного розкриття теми та сильних сторін проекту.
  • Ділові й вольові якості доповідача: відповідальне ставлення, прагнення досягнути високих результатів, готовність до дискусії, здатність працювати з перевантаженням, доброзичливість, кон-тактність.

Усього балів за захист виконаного проекту ...

Загальна оцінка проекту та його захисту ...

Для переходу до традиційної системи оцінок можна скористати­ся перевіреним ключем: відмінно — 155 — 100 балів, добре — 100 — 154 бали, задовільно — менш як 100 балів.

 Звичайно, оголошувати можна тільки структуру рейтингової оцінки, тобто бали середньої колективної оцінки, самооцінки, оцін­ки керівника (викладача). Ніяких висновків про завищені чи зани­жені самооцінки авторів творчих робіт робити не можна, однак є над чим поміркувати учасникам проектів.

Щоправда, заради психологічного жарту можна назвати «найбільш гармонійного» учасника захисту, автора, що має най­меншу різницю балів у структурі рейтингової оцінки.

Необхідно обов'язково оприлюднити рейтингові оцінки першо­го десятка кращих учнів групи або класу, які захистили проекти, серед усіх, хто їх виконував. Так пізнають лідерів, золотий фонд.

Динаміка рейтингової оцінки за кожний виконуваний проект є важливим показником діагностики розвитку особистості зростаю­чої людини, життєвого й професійного визначення дітей, підлітків та юнацтва. Особливо ретельно треба відстежувати або високі рей­тингові оцінки, або їхнє досить помітне зростання.

   Для учнів, які не мають ні того, ні іншого, слід частіше змінюва­ти галузь і тематику проектування — мабуть, вони ще не знайшли себе в такій діяльності, не подолали різних психологічних перешкод, не набули досвіду досягнення задоволеності  творчою діяльністю.

ВИСНОВКИ

Під час виконання роботи ми дійшли певних висновків: Дидактичні методи є багатоаспектним явищем, яке не можна розглядати лише з одного боку навчально-виховного процесу. Методи не є незмінними. Їх внутрішня суть визначається змінами у змісті основ науки, техніки і мистецтв, які вивчаються у школі. Гегель вважав, що метод є не зовнішня форма, а душа і поняття змісту.

В дидактиці існує багато класифікацій методів навчання. Але майже всі вони будуються на основі однієї з істотних ознак методу навчання і кожна з них може бути оптимальною лише стосовно окремих сторін навчально-виховного процесу. Підходи до класифікаційних побудов методів можуть бути різними, однак вони не є самоціллю для педагогів і педагогіки. Вони покликані поглиблювати наше уявлення про методи навчання, як багатоаспектне явище і сприяти більш оптимальному їх вибору.

На основі аналізу зв’язків методів навчання з іншими компонентами навчального процесу, а також умовами, у яких він протікає, ми визначили ряд критеріїв, які впливають на вибір методів навчання: 1) закономірності та принципи навчання; 2) цілі та завдання навчання; 3) зміст та методи даної науки взагалі та конкретного предмету, теми; 4) навчальні можливості учнів: а) вікові (фізичні, психічні); б) рівень підготовленості (освітньої та виховної); в) особливості шкільного колективу; 5) особливості зовнішніх умов (географічних, виробничого оточення та ін.); 6) можливості самих вчителів: попередній досвід, знання типових ситуацій процесу навчання, у яких виявляються найбільш ефективними певні поєднання методів, рівень їх теоретичної та практичної підготовленості, здатності до застосування певних методів, вміння обрати оптимальний варіант, особисті якості та ін.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.

Основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна діяльність учнів; структурування змістової частини проекту; використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань; систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів; висновки.

Таким чином, проектне навчання — корисна аль­тернатива класно-урочній системі. Його варто вико­ристовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення рос­ту й в особистісному плані, і в академічному. Цілком очевидно одне — це навчання, де цільовою наста­новою є способи діяльності, а не накопичення фак­тичних знань.

Проект — це рішення, дослідження визначеної про­блеми, її практична чи теоретична реалізація. Цим метод проекту відрізняється від роботи над темою, у якій часто досить просто засвоїти новий матеріал з теми, від рольової гри, дискусії і т. ін., у яких ролі розподіляються в груповій роботі для здійснення методичного задуму: кращого засвоєння матеріа­лу, стимулювання інтересу, мотивації пізнавальної діяльності учнів. Усі зазначені методичні цілі можуть бути наявними і при використанні методу проек­тів, але, крім всього іншого, йому обов'язково при­таманне дослідження проблеми, творча, пошукова діяльність, що здобуває втілення в певному конк­ретному продукті.

Проектне навчання заохочує і підсилює справжнє навчання з боку учнів, тому що воно:

*  особистісно орієнтоване;

* використовує безліч дидактичних підходів — на­вчання в співпраці, діяльності, «мозковий штурм», рольова гра, евристичне і проблемне навчання, дискусія, командне навчання;

* самомотивоване, що означає зростання інтересу до роботи під час її подальшого виконання;

*  підтримує педагогічні цілі в когнітивній, афектив­ній і психомоторній областях на всіх рівнях — знан­ня, розуміння, застосування, аналізу, синтезу;

* дозволяє учитися на власному досвіді й досвіді ін­ших, проявивши себе в конкретній справі;

* приносить задоволення учням, які бачать продукт своєї власної діяльності.

   Реалізація методу проектів і дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія го­тових знань він перетворюється в організатора пізна­вальної діяльності своїх учнів. Змінюється і психоло­гічний клімат у класі, тому що вчителю доводиться переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і ро­боту учнів на різноманітні види самостійної діяль­ності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

    Таким чином, використання методу індивідуальних і колективних проектів під час викладання дозволяє комплексно вирішувати як дидактичні і розвивальні цілі, так і виховні, тобто повною мірою реалізовувати особистісно-орієнтований підхід до навчання.

 

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Фізика, Майстер-класи
Додано
19 липня 2018
Переглядів
589
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку