Організація освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами на уроках математики в 5 класі Методичні рекомендації

Організація освітнього

процесу для дітей

з особливими освітніми

потребами на уроках математики

в 5 класі

Методичні рекомендації

                                                                   Розробила

 Кумайгородська Марія Андріївна

                                                                           учитель математики         

                                                                  ЧУПИРЯНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ

                                                                  МАЛОВІЛЬШАНСЬКОЇ  ОТГ

Біла Церква

2021

ЗМІСТ

ВСТУП.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .  3

ОСНОВНА ЧАСТИНА..    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .  5

Особливості  роботи з дітьми, що мають ООП..    .    .   .   .  5

Розклад. .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .    .    .    .     5

Перерви.   .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .    .    .   .   6

Функції асистента вчителя. .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .   7

Адаптації навчальних матеріалів та завдань.   .    .    .    .   .   7

Система заохочень  та оцінювання.    .    .    .    .   .    .    .    .  8

Модифікація навчальної програми.    .    .    .    .   .    .    .   .  10

Поурочне планування.    .    .    .    .   .   .    .    .    .    .    .    .   11

Робота з учнями з ООП на уроках математики в 5 класі.   . 12

ВИСНОВКИ.  .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .    .    .  17

ЛІТЕРАТУРА.  .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .    .    . 20

ДОДАТКИ.  .    .    .    .    .   .   .   .    .   .   .    .    .    .    .    .    .    .  21

ВСТУП

Організація навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанняммає свою нормативну базу. Це:

• Закон України "Про освіту"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах''
• Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545 "Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр"
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 09 грудня 2010 року №1224 "Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах"
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року №8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти"
• Наказ Міністерства освіти і науки України 01 серпня 2018 року № 831 "Про затвердження Порядку зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, їх відрахування, переведення до іншого закладу освіти"

Інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

Право на інклюзивну освіту мають:

• Особи з особливими освітніми потребами зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями.
• Особи з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку - це особи з порушеннями слуху, зору, тяжкими системними мовленнєвими порушеннями, тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату у поєднанні з інтелектуальними або іншими порушеннями розвитку, особи сліпоглухі, з розладами спектра аутизму, синдромом Дауна, та діти, які себе не обслуговують і відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини (особи) з інвалідністю потребують індивідуального супроводу, але вони можуть перебувати у дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом.

Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

У класі з інклюзивним навчанням кількість учнів з особливими освітніми потребами становить:

• Одна - три дитини із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо;

• Не більш як двоє дітей із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках.

Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу, складеного на основі типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до особливостей інтелектуального розвитку учня  я розробляю індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальну програму з математики.

Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки розумової працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

Корекційно-розвиткова робота - комплекс заходів із системного психолого-педагогічного супроводження дітей з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямований на корекцію порушень шляхом розвитку пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, мовлення та особистості дитини. Корекційно-розвиткова робота проводиться як корекційно-розвиткові заняття за напрямами відповідно до індивідуальних особливостей учня. Тривалість групового корекційно-розвиткового заняття становить 35-40 хвилин, індивідуального - 20-25 хвилин.

Корекційно-розвиткові заняття проводяться вчителями-дефектологами (корекційними педагогами) та практичними психологами.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Основна мета загальноосвітнього навчального закладу, в якому впроваджується

інклюзивне навчання, – надання індивідуально зорієнтованої педагогічної, психологічної та соціальної допомоги дітям, які мають додаткові (особливі)

потреби у освітньому процесі.

Основне завдання у навчанні дітей з ООП – організувати для дитини з ООП зрозуміле та чітко визначене середовище, у якому вона може почуватися захищеною та працювати у своєму режимі й відповідно до своїх здібностей, а також забезпечити комунікацію з рештою дітей у колективі.

У нашій школі інклюзивне навчання  дітей з ООП розпочалося організовано з 2014 року. Директор загальноосвітнього навчального закладу на підставі заяви батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами, висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за підтримки відповідного органу управління освітою організував клас з інклюзивним навчанням, здійснив добір відповідних педагогічних працівників тощо. До 5 класу прийшли двоє учнів з ООП. З  вчителями-предметниками працював асистент вчителя та практичний психолог. Таке навчання  проводилося на основі ентузіазму вчителів. Найбільше навантаження лягало на вчителів математики та української мови. Програми з математики були адаптовані, а ось забезпечення підручниками не було. Тільки у 2019 році у школі створену ресурсну кімнату для  дітей з ООП.У 2021 році у школі навчається  чотири дитини з ООП; у 4 класі 1 дитина, у 5 класі 1 дитина, у 6 класі 1 дитина, у 9 класі 1 дитина.

Враховуючи не великий досвід роботи з дітьми, що мають ООП, хочу звернути увагу на деякі особливості цієї роботи.

Особливості цієї роботи з дітьми, що мають ООП

Розклад

Дітям з особливими освітніми потребами надзвичайно важливо мати чіткий покроковий “план дій”: коли вони знають і розуміють, що за чим буде виконуватися, це дає їм змогу почуватися впевненіше. До того ж дослідження свідчать, що орієнтовно 70% інформації людина сприймає візуально. Тож у зоровому полі дитини я з асистентом розміщуємо список правил та вимог навчального закладу, розклад та план уроків, покрокові інструкції.(Додаток 1)

Важливо також заздалегідь попереджати дитину з ООП про зміну розкладу чи незаплановані активності та мінімізувати періоди очікування виконання наступних завдань. Змушена бездіяльність і нерозуміння подальших дій можуть призводити до додаткового збудження і, відповідно, погіршення поведінки.

Зміна формату завдань. Таким дітям також варто розділяти завдання на кілька, меншої тривалості та складності. Це не означає спрощення завдань або змінення навчальної програми, а лише те, щоби надавати більше часу, покрокові інструкції, частіші повторення. Можливо також застосовувати нестандартні підходи – комп’ютерні технології, моделювання ситуацій, картки-інструкції й картки з наочним матеріалом тощо.

Перерви

Діти з ООП потребують і частіших перерв у навчанні. Тому для них рекомендується розробити систему додаткових перерв у 2–5 хвилин, наприклад, кожні чверть години під час звичайного уроку.

Вчитель або асистент вчителя, які працюють із дитиною, можуть робити їх на свій розсуд, стежачи за годинником. Або ж надати дитині можливість сповіщати про свою втому самостійно, але так, щоби не заважати вчитися решті класу. У цьому можуть допомогти спеціальні картки – якщо дитина піднімає таку картку, їй можуть надати перерву. (Додаток 2)

Перерв може бути не більше трьох за урок, щоби дитина вчилася не зловживати своїм особливим становищем. До того ж упродовж уроку можуть виникати моменти, коли така перерва небажана. Подібну ситуацію можна вирішити за допомогою спеціальної “стоп-картки” від учителя, щоби дитина розуміла, що як тільки буде закінчене завдання, над яким зараз працює клас, вона отримає бажаний відпочинок. З дитиною має бути чітко обговорені та оформлені у візуальну інструкцію правила поведінки впродовж таких невеликих перерв, з огляду на її індивідуальні потреби. Адже комусь достатньо перевести увагу на улюблену іграшку, а комусь потрібно пройтися коридором.

Головне завдання такої додаткової перерви – дати учню можливість релаксації та перезавантаження для подальшого сприйняття інформації на уроці.  Натомість жодні з цих дій не мають заважати навчанню класу.

Для навчання учнів з особливими освітніми потребами працюють одразу кілька фахівців, і координація їхньої роботи важлива для успіху. Зазвичай із дитиною, окрім учителя, працюють асистент учителя, психолог, корекційні педагоги.

Найбільше навантаження лягає на плечі асистента вчителя, адже це людина, яка найбільше відслідковує реакції та специфіку поведінки учня з ООП, спостерігає, розуміє його потреби та методи їхнього задоволення. З іншого боку, цей фахівець має бути обізнаний із навчальними планами класу з кожного предмету.

Функції асистента вчителя:

• знати особливості кожного учня з ООП у класі;
• пам’ятати всі потрібні адаптації для кожної з таких дітей;
• бути обізнаним у змісті навчальної програми з кожного предмету, що викладається в класі, а також усіх розділів освітньої програми загалом;
• відслідковувати календарно-тематичне планування предметів;
• знати й дотримуватися всіх модифікацій навчальних програм для учнів з ООП, якими опікується в класі.
• заздалегідь вивчати зміст кожного уроку, на якому є дитина з ООП;
• розробляти та виготовляти додаткові матеріали, адаптовані чи модифіковані під потреби дитини.
• комунікувати з учителем, корекційними педагогами та батьками, а також допомагати дитині із соціальною комунікацією в класі;
• над розробленням модифікованих програм (так само, як і над форматом адаптацій) асистенти працюють не самостійно, а разом з учителем.
• Як часто треба обговорювати навчання дитини з ООП
• Обговорювати питання навчальної практики таких дітей треба щонайменше раз на тиждень. Тоді як аналізувати їхні досягнення в навчанні та соціалізації, потрібно щоденно, до чи після уроків. Ця структурна робота дає змогу планувати уроки та готувати адаптовані чи модифіковані навчальні матеріали заздалегідь, за кілька тижнів до уроку з певної теми
• Роль психологів та корекційних фахівців
• Їхня роль – у відслідковуванні емоційних та психологічних реакцій на навчальні заходи та надання рекомендацій щодо підтримки учнів з ООП у школі. Вчителі та асистенти можуть дотримуватися або не дотримуватися цих рекомендацій, але тільки комплексна робота з дитиною з ООП забезпечить максимальний ефект у засвоєнні знань та навичок.

Адаптації навчальних матеріалів та завдань

Особливе значення для дітей з ООП мають різноманітні візуальні матеріали – розклади уроків, правила поведінки, нагадування і схеми роботи на уроці тощо. Усі ці матеріали повинні бути в зоровій доступності для такого учня.

Таблички й дозволи на додаткові перерви, покрокові інструкції виконання завдань та поділ на завдань на кілька частин також стануть у пригоді для адаптації дитини до роботи в класі та її комунікації з іншими учнями.

Поради:

• Усі матеріали мають містити не лише текстову частину, але і яскраві картинки, фотографії, схеми.
• Коли відомо про уподобання та зацікавлення дитини з ООП, варто використовувати образи, характеристики та предмети з цього списку. Наприклад, дитина цікавиться птахами або звірятками – отже, у візуальних матеріалах треба використовувати саме ці ілюстрації. Якщо серед уподобань – мультфільми чи комп’ютерна гра, то акцент робиться на героях та їхніх характеристиках тощо.
• Використовувати діалоги та сюжети улюблених мультфільмів для пояснення теми уроку – також ефективно. Як і виконання завдань за допомогою комп’ютера (наприклад, якщо дитині складно писати ручкою, але вона вміє й хоче висловлювати свою думку письмово).
• Варто надавати інформацію в такій формі, яка пускає в дію органи чуття, що найбільш розвинені в цієї дитини (наприклад, дозволяти користуватися аудіокнигами замість друкованих, якщо сприйняття аудіотексту більш ефективне, ніж читання).
• Також можна надавати такій дитині змогу обирати методику виконання завдання (методику, але не зміст самого завдання!): писати ручкою чи олівцем, відповідати на запитання усно чи письмово, читати чи слухати тощо.

Система заохочень  та оцінювання

Підходи до оцінювання та заохочення дітей з ООП так само різняться від подібного для інших учнів. Дитина має бачити не лише кінцевий результат, але і свої проміжні досягнення. А також розуміти, які її дії призводять до досягнення відповідної мети. Задля цього так само під індивідуальні потреби дитини розробляють наочні таблиці та графіки досягнень і заповнюються разом із дитиною: зірочки,  смайлики, наліпки, картинки – усе це можна і треба використовувати тоді, коли є, за що хвалити дитину з ООП. Це може бути не лише досягнення в навчанні, але і приклади “правильної” поведінки, дотримання правил, виконання завдання чи його частини вчасно.(Додаток 3)

За кожне правильне та вчасне виконання завдання дитину варто заохочувати приємними дрібницями – додатковою перервою, переглядом улюбленої книги чи картинок, можливістю потримати в руках іграшку, дозволом встати чи пройтись, відвідати ресурсну кімнату, пострибати на батуті тощо. Головне завдання такої додаткової перерви – дати учню можливість релаксації та перезавантаження для подальшого сприйняття інформації на уроці. Натомість жодні з цих дій не мають заважати навчанню класу.

ПРАЙМІНГ ЯК ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ З ООП

Праймінг – це метод підготовки дитини з ООП до певної діяльності, яку вона має завершити. За цією методикою дитину заздалегідь готують до певної ситуації: показують схожі матеріали, які будуть використовуватися під час виконання завдання, пояснюють послідовність майбутніх подій і правил, які будуть діяти, знайомлять із людьми, які будуть у цьому задіяні. Проте така підготовка не передбачає навчання чи проходження досвіду заздалегідь.

Приклади  праймінгу. Підготовка дитини до початку навчального року в новій школі. Тоді батьки чи опікуни можуть напередодні привести дитину в школу, пройтися класами та коридорами, познайомитися з вчителями та асистентом, посидіти за партою. Так само, якщо дитина переймається через контрольну роботу, можна заздалегідь показати їй друковані матеріали, подібні до тих, що будуть на контрольній, заповнені тести, малюнки – тобто приклади роботи, яка очікуватиметься від учня наприкінці такого завдання.

Отже, адаптація дитини з ООП – складний, але креативний і цікавий процес. Будь-яке рішення може стати визначальним на цьому шляху. Варто пам’ятати, що варіативність і гнучкість – основа успішності цієї справи. Тож не бійтесь експериментувати, але пам’ятайте: для того, аби ваш експеримент був вдалим, перш ніж вдатися до адаптації середовища, потрібно зрозуміти й визначити індивідуальні потреби дитини з ООП. Індивідуальні можливості і потреби дитини мають бути прописані в індивідуальній програмі розвитку дитини. Враховуючи ці можливості, я   як учитель маю зробити адаптацію або модифікацію навчальної програми.

Адаптація – це стратегії, що допомагають дитині з ООП засвоювати ті самі обсяги знань, що і її однокласники в інклюзивному класі. Тоді як модифікація – це зміна (зазвичай, спрощення) змісту предмету, програми викладання та, у результаті, рівня знань та навичок, які має опанувати дитина впродовж навчання.                                    (Додаток 4)

Якщо у випадку адаптації зміст навчання відповідає рівню знань та навичок, що отримує весь клас, то модифікація – це змога дитині з ООП брати участь у навчальній діяльності, хоча рівень засвоюваних знань може не відповідати віковим особливостям учнів класу у якому вона навчається.

АДАПТАЦІЇ У НАВЧАННІ спрямована на:

• пошук і розроблення способів подання інформації та вивчення предмету дитиною з ООП з урахуванням особливостей її сприйняття;
• використання додаткових засобів і матеріалів (карток, інструкцій, правил тощо);
• розроблення та формування способів перевірки засвоєння знань та навичок.

Для кращого засвоєння матеріалу з математики можна використовувати:                                    (Додаток 6)

 поділ завдань на кілька, простіших за змістом або покрокових;

зменшення тривалості виконання завдання або їхньої кількості за умови збереження рівня складності:

частіші повторення, спрощені інструкції до виконання;

залучення нетипових методик – комп’ютерних програм, візуалізаційних карток, предметів, аудіо- та відеороликів тощо;

оформлення навчальних матеріалів з огляду на фізіологічні потреби учня – великий шрифт, виділення кольором, підкреслення.

Оцінювання рівня отримуваних знань та навичок за адаптованими програмами також потребує індивідуального підходу.

Рекомендації:

Письмові завдання можна складати окремо від завдань решти класу на основі індивідуального тестування за темами. Дитині може бути наданий додатковий час на виконання завдань або їхня скорочена кількість зі збереженням складності.

Учню з ООП може знадобитися допомога асистента або вчителя. Проте варто пам’ятати, що вони не мають розв’язувати завдання замість дитини, а лише надати допомогу в розумінні завдання та алгоритмах дій.

Можна запропонувати дитині виконати завдання нестандартно – у вигляді презентації, картинок, ілюстрацій – та показати результат особисто вчителю чи в невеликій групі однокласників, а не перед усім класом.

Модифікація навчальної програми

Основні завдання модифікації – спрощення, виключення чи ущільнення змісту навчальної програми з урахуванням особливостей учня з ООП. Також вона спрямована на забезпечення активності дитини в навчальній соціалізації (активній участі в навчанні класу) та організацію індивідуальних умов навчання за допомогою додаткових методів і засобів.

Особливість методики в тому, що вона не аналогічна вимогам та змісту навчання спеціальних шкіл. Ідея модифікованої інклюзії в тому, що дитина вчиться за тим же тематично-календарним планом, що і весь клас загальноосвітньої школи. Теми уроків для учня з ООП та решти учнів збігаються, але різняться матеріали, підходи та глибина вивчення. Програми ж спеціальних шкіл можна (і варто!) використовувати як методичний матеріал визначення змісту навчання та класифікацій оцінювання.                                (Додаток 7) Отже, основні принципи модифікації:

• спрощення (зменшення складності цілей і / або змісту);

виключення (скорочення кількості дисциплін, що вивчаються, або зменшення вимог до кінцевих цілей вивчення предмету та виключення певного змісту);

поєднання або ущільнення (інтеграція деяких предметів в один курс або інтеграція кінцевих цілей, змісту).

Для модифікації навчальних планів та змісту уроків використовують:

• скорочення обсягу матеріалу, що вивчається на уроці;
• зменшення кількості тем з однієї чи кількох дисциплін;
• заміна завдання на інше за збереження напряму вивчення дисципліни (наприклад, набрати текст на комп’ютері замість писати його ручкою);
• зниження складності завдання (складання замість множення);
• використання додаткових матеріалів – карток, алгоритмів дії, правил – у вигляді малюнків чи позначок;

повторення

• інструкцій та алгоритмів дії.

Відповідно, і система оцінювання учнів з ООП, які навчаються за модифікованими програмами, розробляється окремо з урахуванням індивідуальних можливостей. Завдання до перевірки мають передбачати прості дії замість складних (намалювати замість написати, обчислити за допомогою калькулятора тощо).   (Додаток 8) 

Поурочне планування

Поурочне планування роботи для особливої дитини – це, переважно, завдання асистента вчителя. Він має отримати від педагога тему і план наступного уроку для всього класу, продивитися навчальний матеріал, що буде використовуватися, проаналізувати інформацію і зробити низку висновків:                                                                                           (Додаток 9)

чи потрібна його підопічному психолого-емоційна адаптація на цьому уроці;

чи достатній рівень попередньої підготовки для розуміння матеріалу;

чи потрібні додаткові (і які саме) матеріали – адаптовані або модифіковані;

які саме завдання учень зможе виконати, повністю чи частково, яка допомога йому потрібна;

чи передбачено залучення дитини до усних відповідей, роботи біля дошки чи в групах;

які саме інформацію та навички дитина має отримати наприкінці уроку (визначається разом з учителем).

Тобто кожне заняття дитини з ООП у класі має бути пропрацьоване педагогами заздалегідь, щоби провести ним учня покроково, не відволікаючи решту класу від теми уроку.

Робота з учнями з ООП на уроках математики в 5 класі.

В збірнику «Навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку МАТЕМАТИКА 5 – 6 класи Київ – 2014»  зазначається: «Необхідною умовою організації навчально-виховного процесу є вибір учителем раціональної системи методів і прийомів активного навчання, використання нових інформаційних технологій у поєднанні з традиційними засобами. Особлива роль в навчанні математики відводиться математичним задачам, які є метою і засобом навчання, математичного розвитку учнів. У плануванні уроків та домашніх робіт, слід забезпечувати органічний зв’язок теоретичного матеріалу і задач, пам’ятаючи, що перший глибше усвідомлюється і засвоюється в процесі розв’язання задач. Добір задач має здійснюватися диференційовано, при цьому повинні бути враховані інтелектуальні особливості дітей із ЗПР.» 

Особлива трудність дітей із ЗПР – це засвоєння математики. Ці труднощі виникають з причини низького рівня пізнавальних процесів, таких як: увага, логіка, орієнтування у просторі та ін. Тому виникають порушення розуміння структури 75 чисел, лівого та правого боку, складність у цифрових операціях при переході через десяток. Діти важко диференціюють геометричні фігури, відчувають труднощі при співвіднесенні їх з реальним предметом, в основі якого знаходяться. Труднощі, з якими зустрічаються діти із затримкою психічного розвитку під час розв’язування задач:

 - ознайомлення зі змістом задачі;

 - перетворення простої задачі на складну;

 - аналіз задачі;

- пошук способу розв’язання (неправильний вибір арифметичної дії);

- розв’язання задачі;

- помилки в обрахунках;

- відповідь та перевірка розв’язання задач.

Для усунення таких труднощів використовую  «Математика як розвага».За якою, у молодших класах НУШ допускає розважальну складову у навчанні, тоді як у середній та старшій школі програма ускладнюється, тож не передбачає гейміфікацію. Важливим є те, що у дитини з ООП може бути сформована недостатня мотивація до навчання, що може заважати сприйняттю матеріалу, який немає гри як елементу навчання. Щоб  підтримувати зацікавленість дітей у вивченні математики у будь-якому класі учитель може використовувати для занять кубики, навчальну гру для вивчення таблиці множення, навчальні лінійки, соробан  (рахунок подумки) тощо. 

Якщо це не допомогло включитися в роботу, варто відвести дитину до ресурсної кімнати та зайняти чимось умовно корисним (наприклад, математичні ігри). У ресурсній кімнаті дитині може допомагати асистент учителя. Коли й це не покращило ситуацію, то варто зателефонувати батькам дитини, бо така поведінка може свідчити про хворобу чи погане самопочуття.

Учнів з ООП потрібно підтримувати. Варіанти підтримки:

• похвала;
• що далі? ...і? ...а тепер?;
• «я тобі допоможу»;
• ти будеш робити це, а я – це.

На уроках математики у роботі з дітьми що мають ООП спільно з асистентом вчителя звертаємо увагу на такі особливості:

Намагаюсь повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше. Замість обмеженого вербально подання нової інформації, демонструю наочність (малюнки, реальні об’єкти тощо), а також передбачаю можливість сприймати якісь речі на дотик.

• Розподіляю нові завдання на маленькі кроки. Демонструю ці кроки. Стежу, щоб учень виконував завдання крок за кроком. За необхідності, надаю допомогу.

 • Одразу коментую дії учня.

• Навчаю учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки, надаю відомості про професії.

 Працюю разом із батьками учня та колегами над створенням та виконанням індивідуального навчального плану, що задовольняє потреби учня. Регулярно обмінююсь інформацією про стан справ учня у школі та вдома.

У таких дітей:

 порушена активна увага, тому, застосовую наочний матеріал для її активізації, змінюю види діяльності (більш складні завдання чергувати з більш легкими).

переважає конкретно-наочне мислення. На нього і спираюсь у викладанні навчального матеріалу. Для цього застосовую зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок – схему до задачі тощо). • мають знижений темп роботи та працездатність. Тому, для них зменшую об’єм завдань та їх кількість, передбачаю  складність таку, щоб вона  була доступною. Для цього дітям готую індивідуальні картки із завданнями відповідної складності, у які треба лише вставити відповідну  числову відповідь (і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма).

як правило, не мають достатніх навичок самостійної роботи. З мого боку та в роботі асистента вчителі присутній постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не відволікалися та не втрачали напряму діяльності).

 потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому я маю  переконатись, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволяю виконати завдання. У разі потреби надаю учневі додаткові роз’яснення щодо виконання завдання. Дітям потрібно більше часу на виконання завдань.

Підтримую в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності, запобігаю й адекватно реагую на зміни в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини.

1. Якщо дитина каже «не знаю», а батьки наполягають, що знає або вміє щось, то шукаю шляхи порозуміння з учнем.
2. Якщо дитина з ООП не розмовляє, а пише чи показує відповідь, то таку відповідь теж зараховую.
3. Ставлю дітям з ООП оцінки (хоч і неофіційно). Обговоріть із батьками учнів формат оцінювання, адже так вони знатимуть, на що у навчанні дитини варто звернути увагу.                                            Додаток 10.

На уроках математики використовую моделі спільного викладання.

Спільне викладання – це така організація освітнього процесу в класі, коли два чи більше спеціалісти спільно проводять  викладання у різноманітній групі

учнів (середяких є діти з особливими освітніми потребами) в єдиному

фізичному просторі (класі). Спільне викладання передбачає участь двох або більше  педагогічних працівників, які спільно викладають навчальний матеріал і є рівноправними у процесі навчання.

Використовую такі основні моделі спільного викладання.

• Модель консультування. У контексті даної моделі вчитель може виступати консультантом асистента у питаннях здійснення адаптації чи модифікації тих чи інших навчальних завдань.
• Модель навчання. При застосуванні даної моделі спільного викладання вчитель та асистент активно спілкуються, діляться спостереженнями за учнями, підвищують знання один одного у тих питаннях, де вони є компетентними.
• Модель співпраці  (абороботи в команді). В моделі співробітництва передбачається розподіл обов’язків між вчителем та його асистентом. Ця модель по праву вважається однією з найбільш ефективних, так як кожен з педагогів вносить свій вклад в реалізацію навчальної програми.

Паралельне викладання: вчитель та ассистент одночасно працюють з групами учнів у класі.

Основною перевагою параллельного викладання є зменшення кількості учнів, з якими працює один учитель, що дає змогу індивідуалізувати навчальний процес, шляхом залучення асистента, і краще врахувати потреби учнів.
Навчальний зміст для груп може бути як однаковим так і змінюватись.

Додаткове викладання: може застосовуватись тоді, коли асистентові необхідно підсилити та додатково пояснити той матеріал, що викладає вчитель.

Ассистент вчителя в ході уроку може повторювати інформацію від учителя іншими словами, проводити попереднє заняття для учнів, які мають особливі

освітні потреби, брати участь у представленні навчального матеріалу.

Викладання в команді: основною його характеристикою є одночасне ведення уроку вчителем та асистентом. Педагог та ассистент подають навчальний матеріал по черзі, підтримуючи один одного. Ассистент вчителя несе таку ж відповідальність як і вчитель за представлений матеріал. Такий метод викладання не буде ефективним без належного рівня довіри та комфортних взаємовідносин між вчителем та асистентом.

Числа – доволі абстрактна категорія для малечі, а вивчити їх може бути не легко. Особливо для дітей з особливими освітніми потребами. Як полегшити занурення малечі у світ математики та зробити викладання інклюзивним та ефективнішим? Відповідь – нумікон!

Нумікон – дієвий та інклюзивний підхід до викладання математики, розроблений Оксфордським університетом. Він розвиває математичні навички та задіює одразу декілька органів чуття (мультисенсорний метод). Принцип наочності втілюється у нуміконі повної мірою: розмаїття фігурок, що символізують числа, сприяють якісному засвоєнню основ математики, розвитку дрібної моторики рук, уяви, логічного мислення та пам’яті. Вкрай актуальною така методика є для роботи з дітьми, які мають порушення розумового розвитку, дітьми з розладами аутичного спектра, з синдромом Дауна, гіперактивністю тощо.

«Застосування нуміконує вкрай ефективним підходом до навчання усіх дітей, особливо тих, хто зіштовхуються з абстрактним баченням системи чисел. Нумікон – це мультисенсорні завдання із використанням фігур, палиць, числового ряду і найголовніше – повсякденного досвіду. Гра поєднує усе: відчуття, візуальне сприйняття, думки, розмови, читання та письмо».

                        РозеттаГетт, тренерка з нумікону ГО «TheInspireFoundation».

Як працює?

Основа Нумікону – різнокольорові фігурки з отворами, де останні демонструють числа від 1 до 10. Коли фігури стають у ряд, як на малюнку нижче, школярам легше побачити зв’язок між числами («на один більше», «на один менше») та зрозуміти відмінність між ними.

Математичні уроки перетворяться на гру-конструктор! Гра допомагає дітям не тільки навчитися арифметики, але й сформувати поняття про розміри та їх різницю, розвинути просторові уявлення, використовуючи завдання з конструювання та орієнтації на білій дошці тощо. Поза тим, за допомогою конструктора можна легко пояснити такі математичні дії:

1. Додавання
2. Віднімання
3. Множення
4. Ділення

Давайте розглянемо принцип дії нумікону на простому прикладі: 4-3=1. Запропонуйте дітям взяти деталь із чотирма отворами, та покласти на неї деталь із трьома отворами. У результаті четвірка матиме один незаповнений отвір іншого кольору (залежить від кольору конструкції-основи виробника). Потім запропонуйте малечі порахувати:

• кількість отворів у більшій конструкції;
• кількість отворів у меншій;
• незаповнений отвір із кольором, що відрізняється.

Отже, школярі наочно побачать зв’язок між числами, а також зрозуміють принцип математичної дії.

Коли ми даємо дітям щось матеріальне, що вони буквально можуть «помацати», їхня упевненість у собі зростає: понад 90% вчителів-практиків вважають, що нумікон позитивно впливає на навчання дітей.

ВИСНОВКИ

Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.

Учителям та учням відкривається все розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

• Усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими потребами.
• Батьки залучені до процесу навчання.
• Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.
• У дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом.
• Створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей.

Внаслідок корекційно-розвивального впливу в процесі вивчення курсу «Математика» передбачається:

• навчити учнів систематизувати і узагальнювати відомості про натуральні числа;

• удосконалити обчислювальні навички учнів;

• ознайомити учнів з елементами алгебри;

• сформувати у дітей на наочно-оперативному рівні уявлення про основні геометричні фігури та їх властивості;

• навчити обчислювати геометричні величини за формулами;

• розширити знання учнів про звичайні і десяткові дроби;

•сформувати вміння читати, записувати, порівнювати і округлювати десяткові дроби;

•навчити розв’язувати задачі різних видів, визначати раціональний спосіб розв’язування;

•сформувати міцні навички виконання чотирьох арифметичних дій над натуральними числами та звичайнимидробами;

• розширити уявлення учнів про число шляхом введення від’ємних чисел;

•розширити словниковий запас дітей за рахунок вживання математичних термінів під час розв’язання завдань;

• сформувати емоційно-позитивне ставлення до предмета й до виконання математичних завдань, шляхом зацікавлення, проведення індивідуальних занять, введення в навчальну ситуацію елементів гри тощо;

•розвиток внутрішньо мисленнєвої діяльності, мовленнєвого опосередкування, навчально-пізнавальної діяльності, особистості.

Очікувані навчальні досягнення корекційно-розвивальної роботи на кінець навчального року 5 клас.   

Учень (учениця) повинні:

розв’язувати складені задачі на дії різного ступеня; рівняння виду: 15 – х = 30 – 10, (16 + х) – 34 = 10; х+312 = 654, 792 – х = 217, х – 152 = 500 (за зразком); описувати поняття кут, прямокутник, квадрат, прямокутний паралелепіпед, куб, піраміда, коло, радіус, периметр (трикутника, прямокутника, квадрата, многокутника); виконувати малюнки геометричних фігур за допомогою креслярських інструментів; позначати точки, кути і відрізки многокутників буквами; визначати час за годинником; розв’язути нескладні текстові математичні задачі, що вимагають використання залежностей між величинами (швидкість, час і відстань; ціна, кількість і вартість тощо) (за зразком); використовувати практично формули площі прямокутника, квадрата, об’єму прямокутного паралелепіпеда та куба під час обчислень; порівнювати, додавати, віднімавати звичайні дроби.

Очікувані навчальні досягнення корекційно-розвивальної роботи на кінець навчального року.

Учень (учениця) повинні:

мати уявлення про додатні та від’ємні числа; протилежні числа, модуль числа; вміти користуватися правилами виконання чотирьох арифметичних дій над додатними та від’ємними числами;  знаходити і записувати число протилежне даному;  розрізняти додатні і від’ємні числа; виконувати додавання віднімання раціональних чисел; називавати координати точок;  використовувати основну властивість дробу під час обчислення; знаходити суму, різницю, добуток і частку двох дробів; порівнювати раціональні числа; виконувати додавання і  , множення і ділення  раціональних чисел (використовувати зразок); обчислювати значення числових виразів, що містять додатні і від’ємні числа; розв’язувати текстові математичні задачі (за зразком і самостійно);  , віднімання, множення і ділення десяткових дробів; виконувати арифметичні дії з десятковими дробами за допомогою мікрокалькулятора; округлювати десяткові дроби до заданого розряду; знаходити дріб від числа та число за його дробом; записувати відсотки у вигляді десяткового дробу; знаходити середнє арифметичне кількох чисел; мати уявлення про таблиці і діаграми; мати уявлення про подільність чисел; знати означення дільника, кратного, простого і складеного чисел, НСД і НСК;  використовувати ознаки подільності на 2, 3, 5, 9, 10 під час виконання завдань; знаходити спільні дільники та спільні кратні двох-трьох чисел та НСД і НСК двох чисел; знати основну властивість дробу та ілюструє її на прикладах; користуватися правилами додавання, віднімання, множення і ділення дробів практично; застосовувати основну властивість дробу до скорочення дробів і зведення дробів до спільного знаменника; додавати, віднімати та виконувати дії множення і ділення звичайних дробів (за зразком); записувати звичайні дроби у вигляді десяткових і навпаки;  розв’язувати основні задачі на дроби та складені задачі на 3-4 дії; мати уявлення на наочно-оперативному рівні про вказані в змісті фігури та їх властивості, про градусну міру кута, рівні кути, рівні фігури; знати назви найпростіших геометричних фігур та їх основних елементів; вимірювати кути транспортиром; будувати кут із заданою градусною мірою, користуючись транспортиром; виконувати малюнки геометричних фігур за допомогою лінійки та косинця.

ЛІТЕРАТУРА

Застосування нумікону.   https://naurok.com.ua/post/metodika-numikon-universalniy-sposib-navchiti-matematiki-kozhnu-ditinu

Математика як розвагаhttps://naurok.com.ua/post/rozvitok-matematichnih-kompetentnostey-u-ditey-z-oop

МерзлякА.Г., Полонський В.Б., Якір М.С. Математика. Підручник для 5-го класу. – х.: Гімназія, 2015 рік. – 288 с.

Навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітейіззатримкоюпсихічногорозвиткуМАТЕМАТИКА5 – 6 класи Київ – 2014

Стаття Ольги Малікової  https://nus.org.ua/wpcontent/uploads/2020/11/Snymok-ekrana-2020-11-27-v-16.19.06-e1606486805743.png

ДОДАТКИ

Додаток 1.    (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 2     (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 3(зі статті Ольги Малікової)

Додаток 4 (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 5 (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 6 (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 7 (зі статті Ольги Малікової) 

Додаток 8  (зі статті Ольги Малікової)

Додаток 9

Поурочне планування з теми «Десятковий запис натуральних чисел.»

 (5 клас)

Додаток 10

Поурочне планування для 5 класу з теми: Звичайні дроби. Правильні та неправильні дроби для асистента вчителя, який може вести заняття в ресурсній кімнаті.

За програмою Навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку МАТЕМАТИКА 5 – 6 класи Київ – 2014

Обладнання.

Кольоровий папір, яблуко, муляж шоколадний батончик, метровалінійка. 

АОЗ.Задача. Ти з мамою зайшов до магазину і мама просить продавчиню зважити півкілограма ковбаси та півхлібини чорного хліба.

Як розуміти умову задачі?

Мотивація: дроби потрібно знати кожній людині, щоб купувати в магазині продукти, вимірювати величини.

Пояснення навчального матеріалу.

1.Як записати дроби?

Запис містить:   між ними риска дробу, що означає ділення.

Приклад. Яблуко розділили на 4 рівні частини, і взяли – 3 частини записують у вигляді дробу .   

Запам’яай, слова  півкілограма, півхлібини означають дріб ,

 а чверть години дріб .

Відпрацювати дроби на смужці кольорового паперу та циферблаті годинника.

Практичне завдання.

Утворення дробів із геометричних фігур, шляхом поділу їх на рівні частини.

 Домашнє завдання: Зафарбувати на малюнках частини, що відповідають:

½ круга, ¾ квадрата. 5/8 прямокутника, 1/3 трикутника.