МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж

Методичний посібник на тему:

“Організація роботи майстра виробничого навчання”

                                                                 Підготував 

Фещенка Ігор Михайлович

майстра виробничого навчання

Зміст 

     Вступ.........................................................................................................       2

      Основні положення організації освітнього процесу.........................           3

     Особливості процесу виробничого навчання.......................................        4

     Визначення мети виробничого навчання..............................................        6

     Вимоги до особистості майстра виробничого навчання.....................        7

     Алгоритм діяльності майстра виробничого навчання.........................       10

     Підготовка майстра виробничого навчання до заняття.......................       14

     Висновок...................................................................................................      20

     Література ...............................................................................................       21

Вступ

Сучасна система освіти спрямована на вирішення складних завдань підготовки кваліфікованих працівників відповідно до потреб економіки держави та відповідної галузі виробництва з урахуванням нахилів, уподобань, вибраного рівня кваліфікації, світогляду. Це спонукає педагогічну спільноту до пошуку нових підходів до організації навчально-виробничого процесу, удосконалення змісту та структури, форм та методів організації навчально-пізнавальної діяльності майбутніх кадрів, впровадження сучасних педагогічних, інформаційних та виробничих технологій навчання.

У забезпеченні якісних результатів професійної підготовки особлива роль належить майстру виробничого навчання, його професійно-педагогічній компетентності, зокрема методичній компетентності, яка поєднує професійні уміння високої кваліфікації у певній галузі, технологічні знання з відповідного виробництва і майстерність педагогічної діяльності. Від майстра виробничого навчання сьогодні чекають готовності до розроблення авторських навчальних та методичних матеріалів, які б включали інформацію про сучасний стан розвитку виробництва, використання в своїй діяльності високоефективних педагогічних засобів і прийомів, інноваційних технологій, організації дослідної роботи, організації й аналізу її результатів, конструктивних дій у різноманітних педагогічних ситуаціях, досконалої комунікативної поведінки. 

Зважаючи на це, актуалізується потреба у виявленні та практичній реалізації механізмів, форм і методів, засобів розвитку методичної компетентності майстрів виробничого навчання, яка закладає основу формування професійної компетентності, поступово вибудовуючи індивідуальний педагогічний стиль педагога. 

Основні положення організації навчального процесу Процес навчання покликаний здійснювати три основні функції:

освітню, виховну і розвивальну.

Освітня функція полягає у формуванні в студентів системи наукових, технічних, технологічних і виробничих знань – фактів, законів, закономірностей, теорій, явищ, процесів; у формуванні вміння застосовувати отримані знання для вирішення навчальних, навчально-виробничих та виробничих завдань; у формуванні загальних і спеціальних навчальних умінь, досвіду мислення; у вдосконаленні, розширенні і поглибленні отриманих знань, умінь, навичок. Здійснення освітньої функції є основою навчального процесу.

Виховна функція проявляється в тому, що навчання постійно  виховує студентів. Це об'єктивна закономірність навчального процесу; у виховному відношенні нейтральним навчання бути не може. Навчання формує або позитивні якості, або негативні, – усе залежить від змісту, форм, методів, організації та умов навчання, від ставлення педагога, його педагогічної кваліфікації. Основне завдання педагога (викладача, майстра) максимально використовувати виховні можливості процесу навчання для формування кращих якостей. Ця функція процесу навчання включає також виховання почуття колективізму, дружби, готовності до соціального спілкування; виховання трудової дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативності, формування норм і правил громадянської поведінки. Враховуючи виняткову важливість цієї функції, навчальний процес називають «навчально-виховним».

Розвивальна функція проявляється у формуванні в студентів раціональних прийомів мислення: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення і т.д.; у розвитку пізнавальної активності й самостійності, пізнавальних інтересів і здібностей, волі й наполегливості в досягненні мети, умінь і звичок планувати та контролювати навчальну і виробничу працю; у формуванні вмінь та навичок самоосвіти, самовдосконалення, творчого мислення; у розвитку уваги, пам'яті, мови, уяви; у формуванні культури навчальної та навчально-виробничої праці.

Для процесу навчання характерні основні закономірності, якими необхідно керуватися при організації навчального процесу:

•                  навчання, виховання і розвиток студентів відбувається лише в процесі їх діяльності;

•                  результати навчання залежать від усвідомлення студентами цілей навчання, значимості для них змісту досліджуваного;

•                  результати навчання у вирішальній мірі визначаються в залежності від рівня пізнавальної та навчально-виробничої активності студентів;

•                  успішність навчання     залежить     від     володіння   студентами навчальними вміннями;

•                  продуктивність засвоєння знань пропорційна обсягу їх практичного застосування;

•                  результативність засвоєння знань і умінь залежить від мотивації навчання, інтересу й уваги студентів;

•                  результати засвоєння навчального матеріалу залежать від індивідуальних здібностей і схильностей студентів, розвитку їхньої пам'яті та особливостей мислення;

•                  якість знань і умінь студентів залежить від ефективності управління навчальним процесом з боку педагога.

Особливості процесу виробничого навчання

Розглядаючи процес виробничого навчання, необхідно, перш за все, виходити з особливостей навчального процесу в коледжі:

•                  процес навчання відбувається в умовах певної орієнтованості студентів на отримання конкретної професії (спеціальності); це впливає на мотиви навчання, визначає, як правило, підвищений інтерес студентів до спеціальних предметів і виробничого навчання;

процес навчання відбувається на основі тісного зв'язку навчання з продуктивною працею студентів; це визначає загальну прикладну спрямованість навчального процесу, орієнтацію на оволодіння студентами  вміннями застосовувати знання для вирішення практичних завдань, взаємозв'язок загальних цілей розумового розвитку студентів і цілей формування їхнього професійного (зокрема, технічного) мислення;

•                  студенти одночасно отримують, як правило, загальноосвітню і професійну підготовку, що обумовлює необхідність здійснювати навчальний процес на основі їх тісного взаємозв'язку і взаємозалежності;

•                  особлива роль у коледжі належить майстрам виробничого навчання, які є вихователями і наставниками студентів; це значною мірою виливає на організацію навчального процесу в навчальному закладі і багато в чому визначає специфіку діяльності його педагогічного колективу;

•                  режим навчального процесу такий, що теоретичне навчання чергується з виробничим.

Особливістю процесу виробничого навчання є пріоритет формування професійних умінь і навичок перед формуванням професійних знань. Знання є основою умінь, проте головною метою, яка визначає специфіку виробничого навчання як частини процесу професійної освіти, виступають професійні вміння і навички. Це обумовлює високі вимоги до майстра виробничого навчання як фахівця-професіонала. Професійні вміння і навички студентів формуються поступово, протягом усього періоду навчання, чим обумовлена необхідність розробки і рішення взаємозалежної системи  дидактичних завдань, визначеної педагогічної стратегії в підході до реалізації основної мети виробничого навчання студентів стосовно різних періодів навчального процесу. Це також знаходить відображення у виборі та застосуванні форм, методів і методичних прийомів виробничого навчання. У діяльності майстра, у порівнянні з діяльністю викладачів,  менше уваги приділяється інформативній функції і посилюється керівна, напрямна, інструктивна функція. Провідним методом виробничого навчання виступають вправи, особливого значення набуває демонстрація трудових прийомів і способів, використання навчальної та виробничої документації.

Виробниче навчання здійснюється на основі тісного взаємозв'язку теорії і практики. Практичні уміння і навички формуються на основі знань, які в ході їх застосування вдосконалюються, поглиблюються, розширюються. Цим визначається необхідність, по-перше, координації вивчення спеціальних предметів і виробничого навчання таким чином, щоб теорія, як правило, випереджала практику як за змістом, так і за часом вивчення, по-друге, високого рівня спеціальних знань майстра виробничого навчання; по-третє, здійснення тісних міжпредметних зв'язків у діяльності майстрів і викладачів спеціальних предметів (спеціальної технології).

Визначення мети виробничого навчання

Основна мета процесу виробничого навчання – формування в студентів професійних умінь і навичок – визначає специфіку засобів здійснення цього процесу. Поряд з дидактичними засобами особливе значення має навчально-матеріальне оснащення навчально-виробничого процесу: обладнання, робочі інструменти, контрольно-вимірювальні засоби, оснащення, технічна та технологічна документація.

Особливістю процесу виробничого навчання є можливість виділення в ньому певних періодів, кожен з яких характерний специфічними педагогічними засобами його здійснення – формами, методами, засобами.

Зазвичай у процесі виробничого навчання виділяються такі періоди:

• вступний – ознайомлення студентів з майбутньою їхньою професією, з традиціями навчального закладу, з навчальною майстернею (лабораторією), із зразками навчально-виробничих робіт, з умовами навчання, правилами внутрішнього розпорядку та поведінки в навчальному закладі тощо, при можливості студентів в екскурсійному порядку ознайомлюють з підприємством, на якому їм доведеться працювати після закінчення навчального закладу;

підготовчий, основною метою якого є попереднє оволодіння студентами основами професії – трудовими прийомами і способами, а також трудовими операціями, з яких складається цілісний трудовий процес виконання навчально-виробничих робіт, характерних для змісту професії, спеціальності. Виокремлення підготовчого періоду має суто умовний характер, він, як правило, не має визначених часових рамок, виділення його обумовлено перш за все змістом і метою навчання.

Період освоєння професії – основний період виробничого навчання. У цей час відбувається становлення, формування, розвиток професійних умінь студентів, відпрацьовуються їхні професійні навички. Щодо більшості професій це, як правило, виробниче навчання в навчальних майстернях, навчальних лабораторіях, у навчальних господарствах, на навчальновиробничих ділянках навчального закладу тощо. Змістовим наповненням виробничого навчання в цей період є виконання студентами поступово ускладнених навчально-виробничих робіт, функцій, обов'язків, видів робіт, характерних для відповідної професії, спеціальності. 

Удосконалення основ професійної майстерності студентів та їх спеціалізації – заключний період виробничого навчання. У цей період студенти виконують навчально-виробничі роботи, що відповідають за змістом і рівнем складності вимогам, визначеним професійною характеристикою Державного стандарту. Основним завданням заключного періоду виробничого навчання є не лише закріплення отриманих знань, умінь і навичок, а і їх вдосконалення із застосуванням сучасного обладнання, сучасної технології, освоєнням інноваційних прийомів і способів праці. 

Вимоги до особистості майстра виробничого навчання

Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до майстра виробничого навчання. Майстер виробничого навчання повинен мати педагогічну освіту, знання галузі виробництва, поєднувати функції майстра виробничого навчання та викладача з професійно-теоретичної підготовки

Майстер виробничого навчання у професійному закладі – це передусім педагог, основний організатор виробничого навчання студентів, їхній наставник, вихователь. Йому мають бути притаманні високий професіоналізм і компетентність, глибокі педагогічні й виробничі знання, володіння найскладнішими вміннями та навичками на рівні останніх досягнень науково-технічного прогресу, любов до вихованців і милосердя, доброта і чуйність та інші загальнолюдські якості.

Педагогічна         компетентність    майстра      виробничого        навчання     – інтерактивна риса, що включає знання, вміння, навички, зафіксовані у кваліфікаційних вимогах, та особистісні нахили й орієнтири щодо розвитку особистісної          культури, поглиблення         власного     досвіду,       здійснення інноваційної діяльності.

Сучасний майстер виробничого навчання повинен володіти такими компетентностями:

•               громадянська компетентність;

•               соціальна компетентність;

•               загальнокультурна компетентність;

•               уміння вчитись;

•               технологічна компетентність;

•               науково-методична компетентність;

•               комунікативна компетентність;

•               налаштованість на саморозвиток і самовдосконалення;

•               рефлексивна компетентність.

Психолого-педагогічні якості, якими повинен володіти майстер виробничого навчання:

•               почуття національної гідності, чесність, совісність, об'єктивність;

•               витримка, стриманість, терпеливість;

•               організаторські здібності, вміння працювати з учнівським колективом;

•               принциповість і вимогливість;

оптимізм, любов до життя;

•               чуйність, гуманне ставлення до людей;

•               тактовність.

Педагогічні вміння, якими повинен володіти майстер виробничого навчання:

•               конструктивні;

•               комунікативні;

•               організаторські;

•               дидактичні;

•               пізнавальні;

•               прикладні.

Сучасний майстер виробничого навчання повинен бути обізнаний з новітніми педагогічними      технологіями,       допомагати           студентам   у        їх професійному      становленні,         уміти          створити     атмосферу співпраці    та партнерських відносин. Він зорієнтований на розвиток в студентів їхніх індивідуальних можливостей і здібностей, прислухається до їхньої думки, залучає         до вирішення складних     завдань,      сам    постійно     вчиться, самовдосконалюється.

Організаційно-педагогічні умови підготовки у коледжі:

•               здійснення моніторингу ринку праці та освітніх послуг;

•               урахування динамічних техніко-технологічних змін у галузі, інтеграційних процесів, що мають місце на сучасних підприємствах і сприятимуть розширенню професійно-технічних функцій робітника; оновлення змісту професійної освіти, посилення її фундаментальної

(політехнічної) складової; розробка стандартів з професії;

•               поглиблення взаємодії із загальноосвітніми навчальними закладами, роботодавцями-замовниками робітничих кадрів та іншими соціальними партнерами         (професійна         підготовка, перепідготовка     і         підвищення

кваліфікації робітників та незайнятого населення);

упровадження сучасних форм і методів професійного навчання; створення комплексно-методичного забезпечення виробничого навчання; переосмислення ролі та функцій майстра виробничого навчання як педагогавихователя, основного організатора виробничого навчання студентів;

•               здійснення професійного       виховання, психологічної         підтримки студентів для найшвидшої їх адаптації до нових умов навчання та подальшої трудової діяльності;

•               використання       сучасних     підходів      до      профорієнтаційної, профінформаційної, профконсультаційної роботи;

•               організація технічної творчості й раціоналізаторства студентів;

•               модернізація матеріально-технічної та навчальної бази.

Алгоритм діяльності майстра виробничого навчання

Раціональний підхід до професійної підготовки дає можливість майстру виробничого навчання сформувати модель майбутнього працівника, що включає в себе певні основні вміння, навички і якості, а саме:

•               високий рівень політехнічної та професійної підготовки;

•               дбайливе     ставлення   до      матеріальних        цінностей         (обладнання,

сировини та ін.);

•               дисципліна, добросовісність, ініціативність;

•               знання законів розвитку галузі;

•               комунікабельність, уміння працювати в колективі; відповідальність за якість виконаної роботи;

•               моральна готовність виконувати соціальну роль спецаліста високої кваліфікації;

•               навички планувати і контролювати свої дії; уміння об'єктивно оцінювати результати своєї роботи;

•               постійне прагнення вдосконалюватися в обраній професії; готовність працювати за новими технологіями та розробляти їх;

•               професійна мобільність;

суспільно-правова та економічна поінформованість (уміння орієн-

туватися на ринку професій), уміння гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, переорієнтувати свою фахову діяльність відповідно до змін економічної ситуації;

•               творче мислення, що дає спроможність генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією (уміти збирати необхідні факти, робити необхідні узагальнення, доходити аргументованих висновків);

•               технологічна грамотність;

•               увага, спостережливість, наполегливість у досягненні мети;

•               фахова ерудиція, що включає уміння самостійно мислити, уміти бачити проблеми, що виникають, і використовувати певні знання та уміння шукати шляхи їх раціонального вирішення.

Головне завдання майстра виробничого навчання – забезпечити підготовку  фахівців, які мають глибокі професійні знання і успішно оволодівають новою технікою та новітніми технологіями. Він відповідає за організацію, зміст та якість виробничого навчання студентів згідно з вимогами навчальних планів і програм, розвиває вміння творчого використання одержаних знань, забезпечує додержання правил з охорони праці.

Майстер виробничого навчання повинен формувати в студентів професійну спрямованість (професійний інтерес), яка виявляється в усвідомленому розумінні фахових функцій на належному рівні, наявному бажанні виконувати  певні види робіт, з мінімальними витратами часу, самостійно працювати над розвитком  інтелекту, культурного рівня.

Для успішної організації пізнавальної діяльності студентів у навчально-виховному процесі майстер виробничого навчання повинен послідовно використовувати сучасні форми і методи навчання, спрямовані на розвиток професійно-важливих якостей майбутнього фахівця; формувати готовність до оперативного та якісного виконання робіт різної складності; забезпечувати швидку адаптацію студентів до професійної діяльності в умовах реального виробництва, науково і методично обґрунтованих інформаційних технологій з використанням тренажерів та персональних комп'ютерів, що моделюють виробничий процес, проблемні ситуації тощо.

До основних напрямів діяльності майстра належать навчальна, виховна, методична й організаційна робота, що визначає їхні функції в цих галузях:

                  а)     у галузі навчання:

•               розробка і коригування робочої навчальної програми з виробничого навчання;

•               розробка методичних рекомендацій зі здійснення окремих операцій;

•               проведення занять виробничого навчання різних типів;

•               здійснення контролю професійних знань, умінь і навичок;

•               підготовка і застосування в процесі навчання друкованих матеріалів, навчального обладнання і технічних засобів навчання;

                  б)     у галузі виховання:

•               проведення професійної орієнтації на навчання в коледжі;

•               планування виховної роботи;

•               здійснення виховної роботи як з окремими студентами, так і з усією навчальною групою в процесі навчання і у позаурочний час;

•               участь у проведенні загальноколеджанських виховних заходів;

•               здійснення індивідуальної виховної роботи;

•               здійснення виховної роботи в гуртожитку;

•               перевиховання і профілактика асоціальної поведінки студентів;

•               формування і розвиток професійно важливих і соціально-значущих якостей особистості студентів;

в) методична діяльність: підготовка до занять, їх забезпечення і вдосконалення (плани занять, методичні рекомендації, читання літератури, складання завдань).

Майстер виробничого навчання постійно повинен підвищувати свій фаховий рівень, володіти практичним досвідом, мислити над постійним

самовдосконаленням і вдосконаленням якості навчання, умінням встановлювати  правильні взаємовідносини з студентами, організувати і спрямувати їхню діяльність, уміння переконувати, мати широку ерудицію.

Підготовка фахівця високого кваліфікаційного рівня потребує від майстра виробничого навчання глибоких педагогічних знань, ґрунтовної загальної, технологічної та виробничої культури.

Можливості професійного росту і самовдосконалення майстра виробничого навчання значною мірою залежать від рівня його економічних і правових знань, знань з основ наукової організації праці і культури виробництва; ступеня розвитку творчих здібностей, готовності до роботи при різних формах організації виробництва у державному і недержавному секторах.

Кодекс майстра виробничого навчання

1.             У будь-якій ситуації не забувайте, що ви – людина, будьте гуманним!

2.             Будьте вимогливими та чуйними водночас – формуйте розумні вимоги.

3.             Завжди дотримуйтесь своїх принципів, і ви ніколи не втратите повагу своїх вихованців.

4.             Не відхиляйтеся від поставленої мети – цілеспрямованість є запорукою результатів навчально-виховного процесу.

5.             Систематично формуйте у своїх студентів кращі якості особистості.

6.             Завжди зважайте на індивідуальні та вікові особливості розвитку студентів – формуйте основи психологічної діяльності разом з батьками та колегами.

7.             Поважайте думки, погляди та переконання інших людей – проявляйте зацікавленість кожною ідеєю, і вам будуть вдячні за підтримку.

8.             Прогнозуйте, і ви зумієте попередити багато несприятливих обставин.

9.             Дозволяйте     проявляти   ініціативу,   розвивайте самостійність, творчість.

10.        Умійте визнавати свої помилки та виправляти їх.

11.        Свою діяльність спрямовуйте на досягнення кращих результатів.

Підготовка майстра виробничого навчання до заняття

У ході підготовки до заняття майстер аналізує підсумки попередніх занять, на основі цього уточнюється зміст, тема і мета майбутнього заняття. Тема визначає загальну назву тієї частини навчального матеріалу, який вивчатиметься на занятті, тобто «що вивчається», а мета уроку – «для чого вивчається», «чого необхідно досягти». Визначаючи мету заняття, майстер ставить перед собою і студентами основну задачу, яку необхідно вирішити в ході заняття («навчити ...», «закріпити ...», «відпрацювати ...»і т.п.).

  Велику увагу необхідно приділити формуванню мотивації на занятті. 

Мотив як спонукальна причина окремої дії та сукупність дій є результатом складної взаємодії мотивів – цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних.

Він проявляться в навчанні у вигляді ставлення студента до сукупності дій, в результаті яких формуються компетентності певного рівня. Для проведення заняття пропонуються такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів. Вони є основою особистісно зорієнтованого заняття.

•                  Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід студентів щодо теми, яка розглядається.

•                  Створювати атмосферу зацікавленості кожного студента як у власній роботі, так і в роботі всього колективу.

•                  Емоційний виклад матеріалу – запорука результативності заняття.

•                  Стимулювати студентів до використання різноманітних способів виконання завдань на занятті без побоювання помилитися.

•                  Заохочувати прагнення студентів до самостійної роботи, аналізуючи під час заняття різні способи виконання завдання, запропоновані студентами, відзначати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягненню студентами мети.

•                  Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному студентові, незалежно від ступені його готовності до заняття виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.

•                  Обговорювати з студентами наприкінці заняття не лише те, «що ми дізналися» ( що опанували), але й те, що сподобалось ( не сподобалось) та чому; що хотіли б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

•                  Під час опитування на занятті (виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання студента шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

•                  Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання.

Працювати над диференціацією завдань.

  На занятті студент повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в цьому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат.

Готуючись до заняття, майстер визначає його структуру і час на кожен елемент. Структура і розподіл часу багато в чому залежать від періоду навчання, від місця даного заняття в темі. Обов'язкові структурні елементи заняття – вступний інструктаж, вправи (самостійні роботи) студентів і поточний інструктаж майстра, заключний інструктаж. Цим елементам зазвичай у ході заняття відводиться певне місце, хоча в ряді випадків при вивченні вступний інструктаж студентів може поєднуватися з вправами.

Розподіляючи час заняття на елементи, необхідно враховувати реальні умови вивчення навчального матеріалу. Зазвичай на вступний інструктаж відводиться 40–50 хв., на заключний – 10–15 хв., решту часу – на вправи (самостійну роботу) студентів і їх поточне інструктування.

Найважливішим елементом підготовки майстра до занять є визначення конкретних навчально-виробничих робіт, які будуть виконувати студенти на майбутньому занятті. З урахуванням індивідуальних особливостей, рівня підготовленості студентів, навчально-матеріальних та інших умов майстер визначає, хто, які і скільки навчально-виробничих робіт буде виконувати, встановлює загальну кількість робіт на групу, готує заготовки, матеріали, інструменти, пристосування – усе необхідне для якісного проведення заняття, перевіряє справність устаткування.

Готуючись до заняття, майстер уважно продумує всі найважливіші моменти його проведення: що і коли потрібно пояснювати, які трудові прийоми і в якій послідовності показувати, кому і які питання задавати, коли і які наочні посібники та технічні засоби використовувати, як організувати вправи, на які моменти звернути особливу увагу в процесі поточного інструктування студентів, як контролювати роботу студентів. Таким чином, при підготовці до заняття майстер продумує не лише свою роботу, а й майбутню роботу своїх студентів. На цьому етапі підготовки до занять він намічає, проектує форми і методи найбільш ефективного вирішення виховних завдань: підбирає приклади і факти, які ілюструють зв'язок роботи студентів із загальними завданнями (зокрема – виробничими), що стоять перед навчальним закладом, визначає шляхи і способи виховання в студентів акуратності, ощадливості, відповідальності, культури і дисципліни праці, творчого ставлення до навчально-виробничої діяльності.

Певні особливості має підготовка до занять, на яких використовуються проблемні ситуації. При цьому підбираються такі проблемні ситуації, які  пов'язані з матеріалом заняття, продумується формулювання пізнавального завдання, форми і методи введення студентів в ситуацію, способи обговорення і вирішення проблемних завдань у процесі вступної бесіди і вправ, зміст і форми підведення підсумків вирішення проблемної ситуації.

Заключним етапом підготовки майстра до заняття є складання плану заняття, який служить робочим документом при його проведенні.

План заняття виробничого навчання складається, як правило, відповідно до організаційної структури заняття.

У плані заняття вказується тема і мета; основні навчально-виробничі роботи, які будуть виконувати студенти; навчально-матеріальне оснащення заняття, що спеціально готується до заняття; відображається організаційна структура заняття, а також час на окремі його структурні елементи.

У плані заняття зазвичай відображаються: план пояснення, питання для проведення бесід з студентами (при актуалізації знань і досвіду студентів і при проведенні евристичних бесід); трудові прийоми і способи виконання навчально-виробничих робіт, які намічається демонструвати студентам; особливості технології виконання навчально-виробничих робіт, на які слід звертати особливу увагу студентів у процесі вступного інструктування. У плані заняття зазначаються зміст тренувальних вправ студентів; порядок виконання навчально-виробничих робіт; цілі основних обходів майстром робочих місць студентів; видача домашніх завдань.

У плані заняття відбивається зміст і процедура проведення майбутнього конкретного заняття в конкретній навчальній групі, характерні для конкретного майстра виробничого навчання, його педагогічного стилю, ерудиції, досвіду, що неможливо передбачити в жодних стандартних формах.

Нерідко ставиться питання про можливість використання своїх планів занять, складених у минулому. Така постановка питання неправильна по суті, оскільки не стимулює руху вперед. План заняття є робочим документом майстра для проведення конкретного заняття. Немає занять, які є точною копією один одного. Змінюються студенти з їхніми індивідуальними особливостями, удосконалюються програми виробничого навчання, розвивається техніка і технологія, зростає досвід майстра – усе це вносить особливості в зміст, організацію і методику проведення занять і, природно, має знаходити відображення в планах занять. У зв'язку з цим на поставлене запитання слід дати негативну відповідь: план заняття виробничого навчання завжди складається заново. 

Аналізуючи й узагальнюючи передовий досвід, можна виділити наступні загальні рекомендації, які необхідно враховувати при розробці планів занять виробничого навчання:

•                  при складанні плану заняття використовувати єдину систему знаків і позначень його пунктів, користуватися єдиним граматичним стилем записів формулювань плану, підкреслювати головні пункти плану;

•                  питання для бесід з студентами (повторювальної, евристичної, контрольної) при проведенні вступного інструктажу відображаються в тих формулюваннях і тій послідовності, як вони будуть пропонуватися студентам;

•                  основна частина заняття – вправи (самостійна робота) студентів і поточний інструктаж їх майстром в плані заняття відображається шляхом перерахування вправ, які студенти виконують, і вказівки цілей основних обходів майстром робочих місць студентів;

•                  у тих випадках, коли на занятті відпрацьовується велика кількість різноманітних видів робіт, у плані вказується орієнтовний час на кожну з таких вправ.

Для майстрів, які починають свою педагогічну діяльність, рекомендується складати разом з планом заняття конспект вступного інструктажу. Це не обов'язковий елемент підготовчої роботи майстра, але правильно складений конспект допомагає провести інструктаж на високому рівні. У конспекті зазвичай коротко викладається основна сутність змісту матеріалу інструктажу, наводяться табличні дані, розрахунки, ескізи і т.п. Конспект зазвичай складається на всю тему або підтему, доповнюється виписками зі спеціальних журналів, нових книг, брошур з обміну досвідом, матеріалів науково-технічної інформації та інших джерел і є збіркою, куди майстер вносить все нове, що він дізнався, вивчив.

Раніше вже підкреслювалося, яке важливе значення при проведенні занять виробничого навчання, має показ майстром трудових прийомів. Для успішного показу прийомів недостатньо мати високу професійну кваліфікацію, необхідно вміти  демонструвати трудові прийоми  чітко і впевнено в уповільненому темпі.

Тому майстрам виробничого навчання, особливо початківцям, рекомендується при підготовці до заняття попередньо відпрацювати демонстрацію трудових прийомів. Необхідно, щоб при цьому були присутні більш досвідчений колега по роботі або старший майстер, які змогли б з боку оцінити успішність показу і допомогли б уникнути помилок при цьому. Репетиція показу  дає майстру можливість у практичних умовах перевірити справність обладнання, інструментів, пристосувань.

Висновок.

Майстер виробничого навчання – ключова фігура навчальновиробничого процесу. Саме йому належить провідна роль у керуванні процесом навчання і виховання студентів у коледжі.

Майстер виробничого навчання не лише основний організатор і керівник навчально-виробничого процесу, а й вихователь студентського колективу, організатор позааудиторної роботи, він керує процесом формування та розвитку особистості кожного студента.

Завданнями майстра виробничого навчання є: прищепити студентам високі морально-етичні якості; допомагати набувати необхідні практичні знання, уміння і навички; розвивати організаторські здібності, інтерес до обраної професії, передової виробничої технології та методів праці; бути обізнаним з усіх тем, які вивчають студенти на теоретичних заняттях; всебічно використовувати технічні засоби і навчально-наочні посібники, створювати в колективі умови взаємодопомоги, розвивати ініціативу, навички самоврядування.

     Високі професійні й особисті якості майстра, його педагогічне мистецтво сприяють успіху навчання і виховання. Що вони вищі, то, як правило, кращі результати навчально-виховної роботи. Тому потрібно постійно вдосконалювати існуючі форми і методи навчально-виховної роботи, які б відповідали сучасним вимогам. Водночас є необхідність постійного фахового вдосконалення, яке забезпечується диференційованим підходом до вдосконалення конкретних спеціальних знань залежно від виду його професійної діяльності. Від добре організованого майстром виробничого навчання навчально-виховного процесу й середовища для навчання залежить успіх підготовки трудового потенціалу країни і добробут кожного з нас. 

Список використано література:

1.                     Практическая педагогика для начинающего преподавателя. – М.:

Ассоциация «Профессиональное образование», 2003. – 200с.

2.                     Батышев С. Я. Соколов А. Г. Рабицкий А. И. Управление профессиональной подготовкой и повышением квалификации рабочих. – М. : А.П.О., 1995. – С. 208

3.                     Ковальчук В. І. Інноваційні підходи до організації навчального процесу в ПТНЗ : спецкурс для підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти – К. : Шк. світ, 2009. – 136 с

4.                     Ковальчук В. І. Проблеми вдосконалення професійної компетентності керівників професійно–технічних навчальних закладів у педагогічній теорії й практиці // Вища освіта України. – Тематичний випуск: Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору. Додаток 3. Том III (10). – К., 2008. – С 203–219.

5.                     Педагогічний словник / За ред. д. чл. АПН України Ярмаченка М. Д. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 516с.

6.                     Професійна освіта : Словник : Навч. посіб. для учнів і пед. працівників проф.–техн. навч. закл. / Уклад. : С У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало; За ред. Н. І. Ничкало. – К.: Вища шк., 2000. – 318 с.

7.                     Скакун В. А. Организация и методика профессионального обучения :

Учебное пособие. – М. : Форум : ИНФРА–М, 2007. – 336 с.

8.                     Як стати майстерним педагогом : Навчально–методичний посібник /Кол.

автор.: Ковальчук В. I., Сергеєва Л. М. та ін. За заг. ред. Л. 1. Даниленко. – К.:

Етіс плюс, 2007. – 184 с.