Організація самостійної роботи учнів на уроках математики

Опис досвіду роботи з проблеми

«Організація самостійної роботи учнів

 на уроках математики»

вчителя математики Коцій Оксани Володимирівни

Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини

В.О.Сухомлинський

Особливо актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства і школи зокрема, є використання педагогіки співпраці, педагогіки творчості. Як зазначала вітчизняний педагог Софія Русова, основним у діяльності школи  має стати девіз: «Допоможи мені це зробити самому». І завдання вчителя полягає в тому, щоб не тільки не «замулити» джерела здібностей, якими обдарувала дитину природа, а й розвинути ці здібності, створити всі умови для самореалізації, самовдосконалення, самоосвіти дитини, спрямовуючи її діяльність у правильне русло. Адже, за висловом А.Дістервега, «…справжній учитель не повідомляє істину, а вчить її шукати».

Математика багатьом дітям дається нелегко. І якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, навчання перетворюється на муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви навчання.

Якщо запитати школярів, який предмет в них найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають, що цей предмет їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя – переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування. Вивчення математики – нелегка праця, але під час її вивчення виховується розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині в ринкових умовах.

Прагнучи сформувати компетенції, потрібні дитині в самостійному житті, ми спираємося на розвиток уміння діяти, приймати рішення, знаходити способи найкращого розв’язання того чи іншого завдання. До дії ж як такої людину спонукають мотиви, тобто те, заради чого людина і вдається до будь-яких дій. Потреба в чомусь, емоційна яскравість, прагнення до певної мети, зацікавленість – це причини, які активізують діяльність і є основою мотивів.

Шкільний клас, до якого я входжу на кожному уроці, – це певна сукупність достатньо різних потреб, емоцій, почуттів, цільових установок та ідеалів, із якими у цей навчальний кабінет сьогодні увійшли діти.

Перед мною стоїть завдання: навчити дитину, тобто забезпечити оволодіння знаннями, розвинути її природні здібності, виховати емоційну, духовну сферу особистості. Саме тому першочергове завдання – формувати й розвивати навчально-пізнавальну мотивацію до вивчення математики.

Людина із задоволенням працює, якщо захоплена роботою та любить її. Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з’явилась зацікавленість роботою, коли він стає співучасником навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням математики й підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя математики на кожному уроці.

Одне з головних завдань учителя математики – навчити учнів самостійно працювати, оскільки темпи надходження наукової інформації надзвичайно зросли. Практично кожній людині, яка хоче мати роботу та продуктивно працювати, необхідно весь час оновлювати свої знання, а то й переучуватись, а це можливо лише за наявності в неї умінь і навичок самостійної роботи. Саме під час навчання математики закладаються основи для того, щоб учень у майбутньому став справді активним, самостійним і відповідальним суб’єктом власної професійної діяльності. Саме в цьому полягає актуальність представленого досвіду, його практичне значення.

Тому завдання вчителя – організувати процес навчання так, щоб кожне зусилля оволодіння знаннями проходило в умовах розвитку пізнавальних здібностей учнів, творчого мислення, формування в них основних прийомів розумової діяльності. Школярів необхідно вчити самостійно працювати, висловлювати і перевіряти гіпотези, вміти робити узагальнення досліджуваних фактів, творчо застосовувати знання в нових ситуаціях. Ефективність самостійної роботи учнів залежить від уміння вчителя здійснювати діагностику індивідуальних реальних навчальних можливостей учнів, розробити систему завдань для самостійної роботи учнів, надати їм консультативну допомогу.

В ході роботи над даною проблемою мною були окреслені основні завдання:

•        здійснити діагностику індивідуальних реальних навчальних можливостей учнів;
•        використовувати на різних етапах вивчення матеріалу різних форм організації занять, що відповідають віковим та індивідуальним особливостям учнів конкретного класу;
•        систематично включати учнів до творчої самостійної роботи, встановити доцільне співвідношення різних форм організації навчальної діяльності учнів;
•        розробити систему завдань для самостійної роботи учнів;
•        доцільно поєднувати традиційні і новітні технології навчання.

Кожна форма самостійної роботи учнів повинна мати мету: дидактичну, розвиваючу чи виховну. Будь-який етап уроку може містити певний вид самостійної роботи учнів.  Вибір залежить від теми уроку,   індивідуальних особливостей класу та від завдань, які ставить перед собою вчитель. Традиційно існує уявлення про самостійну роботу на уроці  як форму перевірки знань. На своїх уроках я також використовую такий вид контролю, при цьому намагаюся урізноманітнити і форму проведення, і зміст роботи, і її перевірку.  Але це тільки один з видів самостійної роботи, причому не основний

В системі своєї роботи я перш за все застосовую  письмові календаризовані форми контролю:

1. Контрольна робота. Проводиться наприкінці вивчення теми, має за мету визначення рівня засвоєння знань учнів з даної теми. Час виконання , як правило, – 45 хв. Роботи пишуться в кількох варіантах, містять завдання різних ступенів складності.
2. Самостійна робота контролюючого характеру. Проводиться з метою поточного контролю та корекції знань. Під час вивчення кожної теми учні пишуть кілька самостійних робіт. Час їх виконання – 15-20 хв.
3. Розрахунково-графічні роботи. Під час вивчення тем, які передбачають формування умінь будувати графіки функцій, графічно знаходити елементи геометричних фігур, будувати перерізи просторових фігур, тощо пропоную графічні та розрахунково-графічні роботи.

 Для перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, діагностики засвоєння учнями знань та умінь використовую короткочасні форми самостійної роботи: письмові (математичний диктант, бліц-тест) та усні (інтерактивні технології «Мікрофон» та «Карусель»,  дидактичні ігри «Хрестики-нулики», «Кинь м’ячик», математична естафета, математичне лото, та інші ). Перевіряю ці роботи не тільки сама, а й долучаю до цього учнів. Застосовую самоперевірки та взаємоперевірки за зразком, запрошую консультантів (кращих учнів) допомогти, пропоную знайти відповіді серед хаотично записаних чисел та розшифрувати напис

На уроках геометрії великого значення надаю вивченню учнями початкових понять,  намагаюся домогтися їхнього розуміння як з початкових математичних понять та їх властивостей випливають наступні твердження. Перед вивченням нової теореми на початку уроку пропоную учням пригадати ті знання, які будуть застосовуватися до доведення теореми. Сама роблю малюнок і починаю доводити, а потім пропоную учням продовжити доведення. При потребі задаю їм навідні запитання, щоб учні самостійно дійшли до правильного висновку. Надалі під час  вивчення простих теорем, а також виведення деяких формул, властивостей функцій надаю їм ще більше самостійності, залучаю до їх виведення. Звичайно, таку роботу не можна залишати на самоплив. Думку учнів треба пробуджувати і направляти, ставити запитання, з допомогою всіх учнів відшліфовувати формулювання, уточнювати висновок.

Пам’ятаю, що сучасний урок повинен стати інструментом не лише передачі знань, а їх здобуття, що вчитель з контролера і коментатора підручника має перетворитися на організатора пізнавальної діяльності учнів.

Я переконана і переконую дітей, що не можна навчитися математики тільки дивлячись на відповіді в зошиті товариша та механічно списуючи розв’язання з дошки. Математики можна навчитися лише тоді, коли все, що задано вчителем, розв’язувати самостійно і свідомо. Великий математик Рене Декарт говорив: «Ми ніколи не будемо знати математику, навіть знаючи напам’ять усі чужі доведення, якщо наш розум нездатний самостійно розв’язувати які б то не було проблеми».

           Уміє вчити той, хто вчить цікаво,

              хто викладає свій предмет так, щоб

                         у душі учня зазвучали струни у відповідь

                                  і ні на хвилину не засинала його допитливість.

                                                         А.Ейнштейн

Список використаної літератури

1. Г.П. Бевз. Методика викладання  математики . – К., „Вища школа” 1989 –367с.
2. Методика викладання математики : Практикум/під редакцією Г.П.Бевза/. -К.: „Вища школа” , 1981-198с.
3. Як організувати самостійну роботу учнів на уроках : Навчально-методичний посібник . Харків „ Основа”.
4. Т.В. Савун. Організація самостійної та індивідуальної роботи учнів на уроках математики //Математика в школах України - 2008 р-№11 (203)- с. 6-9 .