Організація театралізованої діяльності "Лялькового театру" для учнів початкової школи
Організація театралізованої діяльності
«Лялькового театру»
для учнів початкових класів
З М І С Т
Вступ……………………………………………………………………..…….….2
1. Можливості театралізованої діяльності…………………………………...…..3
2. Основні вимоги до організації театралізованої діяльності……………….…..4
3. Види лялькового театру………………………………………………………...5
4. Рекомендовані артикуляційні вправи при підготовці вистави
лялькового театру……………………………………………………………..… 6
5. Сценарій п’єси для шкільного театру « Новорічний колобок »………...…10
6. Театралізація української народної казки « Рукавичка »……………..……..15
7. Театралізація української народної казки « Ріпка »........................................19
8. Сценарій вистави-казки «Червона шапочка»………………………………..21
9. Сценарій лялькової вистави за мотивами білоруської
народної казки « Пих »………………………………………………………..….25
10. Висновок……………………………………………………………………...28
Список використаних джерел………………………………………………..29
ВСТУП
Театр - один з найдемократичніших і доступних видів мистецтва, який дозволяє вирішувати багато актуальних проблем педагогіки і психології, пов'язані з художнім і моральним вихованням, розвитком комунікативних якостей особистості, розвитком уяви, фантазії, ініціативності і т. ін.
Ляльковий театр - одне з найулюбленіших видовищ дітей молодшого шкільного віку. Він приваблює дітей своєю яскравістю, барвистістю, динамікою. У ляльковому театрі діти бачать знайомі і близькі іграшки ведмедика, зайчика, собачку, ляльок та ін. Він незвичайним видовищем захоплює дітей, переносить їх на абсолютно особливий, захоплюючий світ, де все надзвичайно, все можливо. Ляльковий театр доставляє дітям велике задоволення і приносить багато радості.
Однак не можна розглядати спектакль ляльок тільки як розвагу, його виховне значення набагато ширше. Молодший шкільний вік - це період, коли у дитини починають формуватися смаки, інтереси, певне ставлення до навколишнього, тому дуже важливо вже дітям цього віку показувати приклади дружби, правдивості, чуйності, винахідливості, хоробрості і т. ін. Для здійснення цих цілей ляльковий театр має великі можливості.
Ляльковий театр впливає на глядачів цілим комплексом засобів: художні образи - персонажі, оформлення, слово і музика - все це разом узяте в силу образно-конкретного мислення молодшого школяра допомагає дитині яскравіше і правильніше зрозуміти зміст літературного твору, впливає на розвиток його художнього смаку. Учні молодшої ланки дуже вразливі і швидко піддаються емоційному впливу. Вони активно включаються в дію, відповідають на питання, що задаються ляльками, охоче виконують їх доручення, дають їм поради, попереджають про небезпеку. Емоційно пережитий спектакль допомагає визначити ставлення дітей до дійових осіб і їх вчинків, викликає бажання наслідувати позитивних героїв і бути несхожими на негативних. Побачене в театрі розширює кругозір дітей і надовго залишається у них в пам'яті: вони діляться враженнями з товаришами, розповідають про виставу батькам. Такі розмови і розповіді сприяють розвитку мовлення та вмінню висловлювати свої почуття. Діти передають в малюнках різні епізоди вистави, ліплять з пластиліну фігури окремих персонажів і цілі сцени. Але найяскравіше відображення ляльковий спектакль знаходить в творчих іграх: діти влаштовують театр і самі або за допомогою іграшок розігрують бачене. Ці ігри розвивають творчі сили і здібності дітей. Таким чином, ляльковий театр має велике значення для всебічного виховання та розвитку дітей.
1. Можливості театралізованої діяльності
Гра - провідний вид діяльності дітей молодшого шкільного віку, а театр - один з найдемократичніших і доступних видів мистецтва, який дозволяє вирішувати багато актуальних проблем педагогіки і психології, пов'язані з художнім і моральним вихованням, розвитком комунікативних якостей особистості, розвитком уяви, фантазії, ініціативності і т. д.
Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом через образи, фарби, звуки, а вміло поставлені запитання змушують думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. З розумовим розвитком тісно пов'язане і вдосконалення мови. У процесі театралізованої гри непомітно активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мови, її інтонаційний лад. Виконувана роль, промови, репліки ставлять дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У неї поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад.
Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини, залучає її до духовних цінностей. Не менш важливо, що театралізовані ігри розвивають емоційну сферу дитини, примушують співчувати персонажам.
Театралізовані ігри також дозволяють формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість. Улюблені герої стають зразками для наслідування і ототожнення. Саме здатність дитини до такої ідентифікації чинить позитивний вплив на формування якостей особистості.
Крім того, театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати багато проблемних ситуацій опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість.
Спільна театрально-ігрова діяльність - унікальний вид співпраці. У ній всі рівні: дитина, педагог, мами, тата, бабусі і дідусі. Граючи разом з дорослими діти опановують цінні навичками спілкування.
Кожен класовод молодшої ланки повинен навчити дитину театралізованій грі. Насамперед необхідно формувати інтерес до театралізованим ігор, що складається в процесі перегляду невеликих лялькових спектаклів, які показують педагоги, взявши за основу зміст знайомих дитині віршів або казок. Надалі важливо стимулювати бажання дітей включатися в спектакль, доповнюючи окремі фрази в діалогах героїв, стійкі обороти зачину і кінцівки казки. Рукавичні та інші театральні ляльки можна використовувати під час проведення тих чи інших навчальних занять. Таким чином, основні напрями розвитку театралізованої гри полягають у поступовому переході дитини від спостереження театралізованої постановки дорослого до самостійної ігрової діяльності.
Важливим аспектом діяльності вихователів у залученні дитини до театралізованим ігор є поступове розширення ігрового досвіду за рахунок освоєння різновидів театру.
2. Основні вимоги до організації театралізованої діяльності
Основними вимогами до організації театралізованої діяльності молодших школярів є:
- змістовність і різноманітність тематики;
- постійне включення театралізованих ігор в життя дитини, максимальна активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор;
- співробітництво дітей з дорослими або старшими товаришами на всіх етапах організації театралізованої гри.
Спектакль не буде вдалим до тих пір, поки дитина не навчиться грати в ньому. Ніколи не вимагайте буквального відтворення тексту, якщо він прозовий. Якщо необхідно, невимушено поправте дитину і, не затримуючись, грайте далі. Надалі, коли текст буде досить добре засвоєний, заохочуйте точність його викладу. Це важливо, щоб не втратити авторські знахідки. Читаючи віршовані тексти, підключайте по можливості дітей до гри. Нехай вони беруть активну участь у діалозі з вами, підіграють згідно основної сюжетної лінії, імітують рухи, голоси, інтонації персонажів гри.
Далі - невеликі вправи з дітьми. Проводити їх краще відразу ж після закінчення театралізованої гри. Дитина ще в захваті від того, як водили персонажів, як говорили, діяли за них. Саме час запропонувати учням молодших класів пограти так само.
Вибір постановки багато в чому визначається віком дитини. Чим він молодший, тим простіше має бути ваш спектакль. Але, в будь-якому випадку, ідеальними будуть народні та авторські казки. Можна, звичайно, взяти текст казки і розіграти його слово в слово. Але набагато цікавіше казку трохи змінити: додати смішні епізоди та слова героїв, переробити кінцівку, ввести нових персонажів. Наприклад, пофантазуйте, як би колобок зміг обдурити хитру лисичку, а козенята - злого вовка, і придумайте стару казку на новий лад. Не менш цікаво скласти та розіграти свою власну історію. Особливо, якщо ви придумаєте і змайструйте оригінальну ляльку, яка і буде головним героєм, і, можливо, стане візитною карткою вашого театру. Це може бути який-небудь абсолютно фантастичний персонаж з незвичайною зовнішністю і ім'ям.
Гра з ляльками чинить непрямий і непомітно всебічно лікувально-виховний вплив і допомагає знайти почуття успіху саме в тій області, в якій дитина відчуває себе найбільш уразливою. У зв'язку з цим у психології останнім часом широке розповсюдження отримав метод кулотерапії, тобто метод лікування за допомогою ляльок. Гра з лялькою надає дітям можливість повного розкриття індивідуальних особливостей. В грі - слова дитини повинні оживити ляльок і надати їм настрій, характер. Граючи з ляльками, дитина відкриває свої затаєні почуття не тільки словесно, але і виразом обличчя, жестикуляцією.
3. Види лялькового театру
Коли сценарій театру підібраний, подумайте, який вид театру підійде для ваших учнів ? Традиційно виділяється кілька видів театралізованої діяльності, що відрізняються художнім оформленням, а головне - специфікою дитячої театралізованої діяльності. В одних діти представляють виставу самі, як артисти (це інсценізації та драматизації); кожна дитина грає свою роль. В інших діти діють як в режисерській грі: розігрують літературний твір, героїв якого зображують за допомогою іграшок, озвучуючи їх ролі.
Для молодших школярів найдоступнішим видом театру є ляльковий театр. Існує чотири види лялькового театру:
- настільний,
- пальчиковий,
- ляльковий театр типу Петрушки,
- театр маріонеток.
Настільний театр, мабуть, самий доступний вид театру для молодших учнів. У дітей цього віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок. Щоб виготовити персонажів для нього вам знадобляться кольорові картон і папір, ножиці, клей, фломастери. Ляльки, призначені для настільного театру повинні стійко стояти на столі, легко переміщатися по ньому. Тулуб ляльок виконується у вигляді конуса, до якого кріпляться голова і руки ляльки. Величина такої ляльки може бути від 10 до 30 див. Управління настільними ляльками не представляє складності для дітей. Дитина бере іграшку зі спини так, щоб пальці були заховані під її руками, і веде "актрису" по столу відповідно з сюжетом інсценування. Важливо звертати увагу на те, щоб мова дитини збігалася з рухами ляльки.
Пальчиковий театр - це театр акторів, які завжди з нами. Достатньо взяти кольоровий картон, вирізати з нього обличчя чоловічка, мордочку тваринного (ким буде цей персонаж - вирішувати вам і вашій дитині), намалювати очі, ніс, рот. Потім необхідно склеїти з паперу кільце на палець і приклеїти до нього личко. Герой пальчикового театру готовий! Ляльки дитина одягає на пальці, і сама діє за персонажа, зображеного на руці. По ходу дії дитина рухає одним або декількома пальцями, проговорюючи текст казки, вірша або сценки.
У театрі Петрушки, який в практиці часто називається театр «Бі-ба-бо» , використовуються рукавичні ляльки типу: лялька, порожня всередині, надівається на руку, при цьому в голову ляльки поміщається вказівний палець, в рукави костюма - великий і середній, інші пальці притискаються до долоні. Таку ляльку легко зшити самостійно, використовуючи підручні матеріали: старі рукавички, старі м’які іграшки, дитячі шкарпетки (для виготовлення тулуба), шматочки хутра, пряжі для волосся, ґудзики і намистинки для очей, носа і рота. Досить підключити вашу фантазію і уяву дитини.
Ляльки, влаштовані за принципом маріонетки, зробити складніше, але теж можливо. Візьміть стару ганчір'яну ляльку, прикріпіть до її рук, ніг і голови волосіні. Потім змайструєте хрестовину, збивши дві тонкі дерев'яні дощечки хрест-навхрест. Прив'яжіть волосіні до хрестовини - лялька-маріонетка готова! Управління такими ляльками доставляє дітям радість.
Займаючись з дітьми театром, ви зробите життя ваших вихованців цікавим і змістовним, наповните її яскравими враженнями, радістю творчості. А найголовніше - навички, отримані в театралізованих іграх, діти зможуть використовувати у повсякденному житті.
4. Рекомендовані артикуляційні вправи при підготовці
вистави лялькового театру
Вправи для язика.
«Лопатка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу, тримати 10-15 с.
«Чашечка». Рот широко розкрити, широкий язик підняти догори, потягти до верхніх зубів, але не торкатися їх, тримати 10-15 с.
«Голочка». Рот відкрити, язик висунути далеко вперед, напружити його, зробити вузьким, утримувати 10-15 с.
«Трубочка». Висунути широкий язик, бічні краї язика загнути догори. Дмухнути в трубочку, що склалася. Виконувати у повільному темпі 5-6 разів.
Гімнастика для губ.
«Усмішка, трубочка, п'ятачок». По черзі виконувати названі вправи.
«Трубочка». Витягнути вперед складені докупи губи і виконувати ними рухи праворуч-ліворуч, угору-вниз.
«Покажемо наші зуби». Підтягнути вгору верхню губу − показати верхні зуби; опустити вниз нижню губу − показати нижні зуби. Зуби при цьому щільно стиснути.
«Оскал». Губи розтягнути у різні боки, щільно притиснути до щік, відкрити обидва ряди зубів, погарчати, наслідуючи собаку.
Голосові вправи
Вправи на розвиток сили голосу.
«Драбинка». Проспівувати голосні звуки, склади за малюнком драбинки. На першому щаблі − тихо, на другому − голосніше тощо.
«Розкажи вірш». Діти розказують вірш. Голосно, помірно, тихо, пошепки.
«Крокуємо по поверхах». Діти тримають праву руку перед собою долонею вниз і тихо промовляють: «Перший поверх», піднімають руку трішечки вище і промовляють голосніше: «Другий поверх» і так аж до десятого поверху. Треба весь час підвищувати силу голосу.
«Луна». Вихователь промовляє слова з різною силою голосу, діти повторюють їх із такою самою силою.
Вправи на розвиток темпоритму голосу
«Розкажи вірш». Декламування вірша помірно, швидко, повільно, із поступовим збільшенням швидкості, із поступовим зменшенням швидкості.
«Добери до вірша темп голосу».
На городі цап, цап,
Капусточку хап, хап,
Ніжками туп-туп,
Капусточку хруп-хруп.
А тут зайчик скік-скік,
Вушками тріп-тріп,
Ніжками туп-туп,
Капусточку хруп-хруп.
Бум-бум барабан,
Чути тут, чути там.
Спить ведмедик у теплі,
Бачить сни він чарівні:
І ромашки, і малину,
І погожу теплу днину.
Ми веселі жабки,
В нас зелені лапки.
Ква-ква, ква-ква-ква!
Де поділася трава?
Котик прокидається,
Лапкою вмивається.
Миє котик ротик,
Спинку і животик.
Йшла лисичка через ліс,
Ось і лапки, ось і хвіст.
Ти, лисичко, зупинись
І довкола подивись.
Вправи на розвиток тембру голосу
«Скажи як...» («Привітайся як...»). Вчитель говорить фразу, а діти повторюють із різним тембром голосу як: зайчик; лисичка; ведмедик; змія; дідусь; маленька дитинка тощо
«Розкажи вірш як…» зайчик, лисичка, вовк, змія, баба Яга, старенький дідусь, маленька дитинка, жабка-скрекотушка.
Інтонаційні вправи
«Розкажи вірш, ніби тобі...» (за «Абеткою настроїв»): весело, сумно, сердито, байдуже, хитро, злякано, здивовано, плачучи.
«Визнач настрій героя». Вчитель читає будь-який твір, а діти добирають настрій до кожного персонажа і промовляють слова персонажів із різним настроєм.
Вправи на вироблення правильної дикції
Приспівування голосних та приголосних звуків (під будь-яку мелодію).
Вимова фраз із різним положенням язика: із витягнутим за зуби язиком; із втягнутим язиком. Вимова фраз із різним положенням губ: верхня губа виступає вперед; нижня губа виступає вперед.
Вправи на вміння робити логічний наголос та логічні паузи
«Знайди в реченні головне слово». Вчитель пропонує дитині послухати будь-яке речення і просить дитину знайти в ньому головне слово і вимовити речення таким чином, щоб виділити голосом головне слово.
«Зроби головним різні слова». Вчитель пропонує дитині речення, наприклад: «Мама купила іграшку», виділяючи різні слова: мама купила іграшку; мама купила іграшку; мама купила іграшку.
«Знайди головні слова у віршах і виділи їх».
|
Я мишка маленька, В мене шубка сіренька, В мене хвостик, як шило, Не сиджу я без діла.
|
А я жабка: ква-ква-ква! Рукавичка ось нова. Буде де мені жити, Де голівку прихилити. |
|
А я вовк − зубами клац, Збудувати хотів палац. Та нагрянула зима, А хатинки ще нема.
|
А я заєць, куций хвіст, Приморозив уже ніс. Наступає вже зима, А хатиноньки нема. |
|
Я лисичка, я сестричка, Не сиджу без діла: Я гусяток пасла, Полювати ходила. |
Я ведмідь клишоногий, Дуже мерзнуть лапи-ноги. Наступає вже зима, А хатинки нема. |
Вправи на розвиток мовлення
«Похід у магазин». Вчитель посилає дитину до «магазину» і пропонує зробити всі необхідні «покупки», які він назве. Дитина добирає зі значної кількості предметів або картинок ті, що назвав вихователь, повертається з «магазину» і розповідає, що вона купила. Вправа розвиває пам'ять і сприяє активізації словника.
«Який за величиною». Вчитель пропонує дітям зображення трьох різних за величиною предметів (квітка, дерево, будинок) і пропонує назвати їх величину (маленький, великий, найбільший). Потім діти відповідають на запитання:
Який предмет вищий за будинок?
Який предмет більший за квітку?
«Доручення». Вчитель добирає 15 різних предметів. Потім пропонує дітям дібрати іграшки, овочі, фрукти, посуд тощо. Після цього пропонує дібрати металеві, скляні, дерев'яні, пластмасові, тверді, м'які, легкі, важкі предмети, однокольорові тощо. Вправа сприяє розвитку словника, мислення, умінню класифікувати та систематизувати.
5. Сценарій п’єси для шкільного театру
« НОВОРІЧНИЙ КОЛОБОК »
Дійові особи.
Дід
Баба
Колобок
Дід Мороз
Ведмідь
Вовк
Лисиця
Дія перша.
Внутрішній вигляд хати: вікно, стіл, піч. У хаті Баба й Дід.
Дід.
Щось добреньке з'їсти хочу.
Тільки що — не знаю й сам.
Баба.
Голови б ти не морочив.
Що зварила — те й подам.
Дід.
Борщ і каша? Ще з обіду
В животі від них бурчить.
Баба.
Вередливий став ти, Діду.
Що ж тобі іще зварить?
Дід.
Знаєш, Бабо, ти не сердься.
Я, мабуть би, з'їв оце
Колобка із борошенця.
(Прицмокує).
Та ще вбить туди яйце...
Баба.
В нас і борошна немає.
Дід.
А піди-но, подивись,
Може, з дна хоч назмітаєш.
Баба (сердито).
От же, клятий, причепивсь,
Хоч бери тікай із хати.
Дід (теж сердито).
Бо не хочу я борщу!
Баба.
Ну, куди тебе дівати.
Будь по-твоєму. Спечу.
Баба виходить.
Дід.
Ледь погодилась старенька.
Так сьогодні ж рік Новий,
От і з'їсти щось смачненьке
Закортіло, хоч убий.
З'являється Баба, несучи у вузлику борошно.
Дід.
Ну, стара? Чи є хоч трошки?
Хоч малесенький спекти?
Баба.
Назмітала ось із ложку.
Підсобляй тепер і ти.
Дід.
Ти готуй, а я швиденько
Принесу іще дровець.
Повечеряєм гарненько!
(до глядачів.)
Баба в мене — молодець!
Дід виходить. Баба ліпить Колобка, після відповідних слів саджає його в піч.
Баба.
Колобок який! На славу!
Ну, давай тепер у піч!
Буде Дідові забава.
Входить Дід. Висипає біля печі дрова.
Дід.
Швидше, Бабо, скоро ніч.
Баба.
Та печу ж. Уже виймаю.
Ач, рум'яненький який!
Дід (показує на стіл).
Поклади отут, із краю.
Баба.
Та не будь такий швидкий.
Хай він трішки прохолоне,
Хай полежить на вікні.
Кладе Колобка на вікно.
Дід.
А поділим так його ми:
Пів – тобі, а пів – мені.
Колобок у цей час стрибає з вікна і втікає.
Баба. (сплескує руками).
Ох ти, боже! Де ж він дівся?
Діду, Колобок пропав!
Дід.
От діла. Оце наївся...
Баба.
Що ж робить?
Дід.
Якби ж я знав.
Запашний був – не забуду!
Баба.
Завтра кращого спечем.
А сьогодні так і буде –
Повечеряєм борщем.
Дія друга.
Зимовий ліс. На дорозі з'являється Колобок.
Колобок.
В Новорічну ніч, сьогодні,
Хто ж це схоче, щоб його
З'їли Баба й Дід голодні?..
Поживу ще, ого-го!
Втік від Баби, втік від Діда,
Хай шукають всім кутком.
Не родився ще, хто снідать
Буде завтра Колобком!
Десь Мороза я зустріну,
Подарунки він несе,
І до нього у торбину
Я залізу. Геть усе
У торбині роздивлюся:
Що там є, чого нема.
Я нікого не боюся!
Не страшна мені зима!
(Співає.)
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від Діда утік,
Я від Баби утік,
Та й стрибаю — скік-поскік.
Бо сьогодні — Новий рік.
Колобок зникає в лісі. На дорогу виходить Дід Мороз.
Дід Мороз (співає).
Довкола все завіяв сніг.
Усе завіяв сніг.
Зима ступила на поріг,
Ступила на поріг.
Я довго брів від тих морів,
Що з півночі від нас,
І Новий рік, що там зустрів,
Тепер веду до вас.
Зупиняється, придивляється до слідів на дорозі.
Дід Мороз (продовжує).
От сліди. Це хто тут ходить
У негоду, в сніговій?
Може, вийшов хто по воду?
Чи стрічає рік Новий?
Ось я зараз подивлюся,
По слідах оцих піду.
Може, хто там заблудився?
Чи потрапив у біду?
Дід Мороз іде слідом за Колобком і зникає в лісі. З'являється Ведмідь.
Ведмідь (співає).
Я Ведмідь-набрідь,
Я іду-бреду,
І на когось набреду,
Бо голодний дуже я,
Де ж ти, їженько моя?
Назустріч Ведмедю котиться Колобок.
Колобок (співає).
Я по коробу метений,
Я... Ой!
Побачив Ведмедя, зупиняється.
Ведмідь.
Що за диво в лісі бачу?
І рум'яне, і м'яке.
Зараз сяду і заплачу,
Як не спробую, яке!
Колобок.
Не попробуєш, напевно,
Бо втечу я.
Ведмідь (ловить Колобка).
Ти куди?
Утекти хотів? Даремно.
Не пручайся, підожди.
Бачиш, дядя їсти хоче.
Колобок.
Ой, пустіть, пустіть мене!
Ведмідь.
Хто попавсь мені на очі —
Живота не промине!
Колобок.
Я вам пісню заспіваю!
Ведмідь.
Нею не здивуєш нас.
Колобок.
Пісню дуже гарну знаю...
Ведмідь.
Ну, співай...
(До глядачів.) Останній раз.
Колобок.
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від Діда утік.
Я від Баби утік,
Коло тебе, дід Ведмідь,
Теж не буду сидіть!
Колобок виривається з пазурів Ведмедя, тікає до лісу.
Ведмідь.
Ти куди побіг, маленький?
Ну, постій же, постривай!
Ох, який він був гарненький
Та смачненький. Ай-ай-ай!
Ведмідь бреде в ліс. З другого боку з'являється Вовк.
Вовк (співає).
Я сірий Вовк. Іду ліском
І всі мене бояться!
Недаром звуть мене Вовком,
Бо можу я кусаться!
Назустріч йому котиться Колобок.
Колобок.
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений... Ой!
Знов Ведмідь? Чи хто там?
Хто там?
(Злякано відступає.)
Треба, мабуть, повертать.
Вовк.
О! Вечеря йде до рота!
(Ловить Колобка.)
Ти надумав утікать?
Та постій, побудь зі мною.
Як погода? Як зима?
Побалакаєм з тобою.
Потім – гам! – тебе нема!
Колобок.
Дядьку Вовче, пісню знаю.
Сам Ведмідь її хвалив!
Вовк.
То утни. Я підспіваю.
(До глядачів.)
Чудернацьке щось зловив.
Колобок (співає).
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від Діда утік,
Я від Баби утік.
Від Ведмедя утік...
(Виривається.)
Утечу і від Вовка —
Не спіймаєш Колобка!
Колобок втікає.
Вовк (услід).
Над Вовком, браток, смієшся?
Ще заплачеш, почекай!
Як іще раз попадешся –
То пощади не жадай!
В цей час на дорозі з'являється Ведмідь.
Ведмідь.
Брате Вовче? Що тут робиш?
Їсти є що?
Вовк.
Та нема.
От по лісі ходиш-бродиш –
Все засипала зима.
Ну, а ти не спиш, Ведмедю?
В тому році, знаю, спав
У барлозі. Там без меду
Цілу зиму лапу ссав.
Ведмідь.
Не засну, бо не наївся.
Вовк.
Є пожива. Пісню чув?
Ведмідь.
Колобка? За ним гонився
Так, що досі мокрий чуб.
Вовк.
Може, знайдемо маля те,
Та з'їмо його удвох?
Ведмідь.
Та воно ж таке завзяте.
Що обдурить і сімох.
Вовк.
Що ж робити?
У цей час із лісу виходить Лисиця.
Лисиця.
Що, Сіренький?
З Новим роком, друзі, вас!
Вовк.
Будь здорова. Тут маленький
Колобок утік від нас.
Лисиця.
Колобок? Ну що ви, любі.
Колобка я приведу.
Під сосною чи під дубом
Він сховавсь – однак знайду,
Лиш скажіть, куди подався?
Не його оце сліди?
Ще такий не попадався,
Щоб мене перехитрив,
Щоб від мене втік, Лисиці.
Хитра я – ну, прямо страх!
Розмовляю, як сестриця,
А тоді по лобі – бах!
Іде в ліс, придивляючись до слідів.
Вовк (до Ведмедя).
То підем за нею слідом.
Бо Лисиця ця така:
Не поділиться обідом,
Як спіймає Колобка.
Вовк і Ведмідь виходять.
З’являється Дід Мороз, роздивляється сліди.
Дід Мороз.
Що тут сталось? Слід Лисиці,
Вовка і Ведмедя слід.
Мабуть, кляті хижаки ці
Щось ловили на обід.
Треба знову йти по сліду.
Хто це їм до рук попавсь?
Швидше, швидше, старий Діду!
Вітер тільки розгулявсь.
Дід Мороз кутається в кожух і поспішає в ліс.
Виходить Лисиця.
Лисиця (співає).
Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла,
Я гусяток пасла,
Полювать ходила.
Назустріч їй котиться Колобок.
Колобок.
Я по коробу метений,
Я... Ой!
Злякано відступає.
Лисиця (ласкаво).
Ти мене не бійся, друже,
Я не Вовк, тебе не з'їм.
Мабуть, змерз у лісі дуже?
Заблудився? Де твій дім?
А, то Вовк, Ведмідь прокляті,
Налякали Колобка.
Я їм дам! Які зубаті!
Я, Лисиця, не така.
Не зобиджу навіть мухи.
І тобі допоможу.
(До глядачів.)
От дурне. Розвісив вуха,
Дума, правду я кажу.
Колобок.
Як я радий, люба тьотю,
Навіть важко передать.
Може, вам за цю турботу
Гарну пісню заспівать?
Лисиця.
Добре, любий, добре, милий.
Голос є — то заспівай,
Буду дуже я щаслива.
(Сідає.)
Я вже слухаю. Давай.
Колобок.
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від Діда утік,
Я від Баби утік,
Від Ведмедя утік,
І від Вовка утік,
Та й стрибаю – скік-поскік,
Бо сьогодні Новий рік!
Лисиця.
Голосок у тебе милий.
Тільки слів не розібрать:
Хтось тікав, когось ловили...
Підійди-но ближче, сядь.
Колобок сміливо підходить до Лисиці.
Колобок.
Я по коробу метений,
Я на яйцях спечений,
Я від Діда утік...
Лисиця хапає Колобка і сміється.
Лисиця.
Доскакався? Весь свій вік
Я одне лише робила
(Маю практику, повір) –
Звірів та людей дурила.
Ти людина, а чи звір?
Колобок.
Ой, рятуйте! Ой, спасайте!
Ой, хто в лісі, поможіть!
Лисиця.
Дужче, дужче!
Кусає Колобка, прицмокує.
Колобок.
Не кусайте!
Лисиця.
Он і справді хтось біжить.
Вбігають захекані Ведмідь і Вовк.
Ведмідь.
Ну, Лисиця, ну, сестриця,
Хто б зробить таке зумів!
Вовк (грубо).
Годі вже. Давай ділиться.
Я б і сам його зловив.
Колобок.
Відпустіть, я пісню знаю.
Вовк.
Так-так-так. Уже співав.
(Нишком киває на Ведмедя).
Обдури того, що скраю.
Ведмідь (до Вовка, сердито).
Не на того, брат, напав.
Зараз дам, то будеш знати,
Як з Ведмедем жартувать!
Лисиця.
Годі вам. Ми всі зубаті.
Ведмідь.
Не замовкне – буде знать!
Лисиця.
Ну, почніть отут ще биться.
Вовк (до Ведмедя).
Гнать тебе із лісу слід!
Лисиця.
Друзі, друзі! Бережіться!
З'являється Дід Мороз.
Дід Мороз.
Ось куди привів цей слід!
Що, розбійники? Закону
Ви не знаєте мого?
Заморожу вас до скону!
Піднімає палицю, грізно наближається.
Колобок.
Заморозь їх! Бий його!
Колобок штовхає Ведмедя в живіт, виривається від Лисиці і ховається за спину Діда Мороза.
Лисиця.
А який закон, дідусю?
Щось не чула я. А ви?
Вовк і Ведмідь.
Ні, не чули.
Ведмідь (тихо).
Я боюся.
Вовк (тихо).
Не зносить нам голови.
Дід Мороз.
А закон такий: хто іншим
Кривду ніс – хай згине сам!
Ведмідь і Вовк.
Діду, ми не будем більше.
Лисиця.
Ти повір, Дідусю, нам.
Дід Мороз.
Що ж, як проситесь – повірю.
Зустрічайте Новий рік.
Тільки жить повинні в мирі
Від сьогодні ви повік.
Ведмідь.
Ми не скривдимо нікого!
Колобок.
Можна пісню заспівать?
Дід Мороз.
А чого ж? Ставай у коло,
А музика буде грать.
Всі стають у коло і співають новорічну пісню.
Дід Мороз.
Отака пригода нині
Трапилася в Дідуся.
Подарунки ще в торбині,
Але казочка – уся.
6. Театралізація української народної казки
« РУКАВИЧКА »
ЗА Л. ВОРОНКОВОЮ
Беруть участь:
Дід , Пес Жучок, Миша, Жаба, Заєць, Лисиця, Вовк, Ведмідь
Зимовий ліс. Виходить Дід, зупиняється перед ширмою.
Дід. З міста я ось причвалав,
Всім гостинців там придбав:
Настусі малесенькій —
Сарафан гарнесенький,
Хустку з шовку – для дочки,
Бабі – бублик отакий,
Ще й до чаю сайку ,
Собі - балалайку!
Хай тепер побачить всяк :
Був я в місті, як не як!
Дід перебирає покупки. З’являється пес Жучок.
Коли Дід виймає бублика, Жучок намагається вхопити його. Дід відмахується від пса рукавицею.
Рукавичка падає на ширму і так там і лежить.
Дід виходить. За ним вибігає Жучок.
Вбігає мишка.
М и ш а. От і хатка невеличка!
Хутряна ось рукавичка
На стежині лежить...
В рукавичці й буду жить! (Заходить за ширму-рукавичку.)
З'являється Жаба.
Ж а б а. Ква-ква-ква, ква-ква-ква,
Щось пожовкла вже трава,
Змерзли лапки й черевце...
(Помічає рукавичку.)
А хто ж тут живе оце?
Миша. Я, мишка-шкряботушка.
А ти хто?
Жаба. А я жабка-скрекотушка. Пусти й мене в рукавичку!
Миша. То йди.
Жаба заходить за рукавичку.
Обидві. Рукавичка знаменита!
Ми удвох в ній будем жити!
З'являється заєць.
Заєць. Сірий зайчик-побігайчик,
Над ярочком я сидів,
Раптом — шелест між кущів!
З переляку я й стежину
До домівки загубив!
(Здивовано зупиняється перед рукавичкою.)
Рукавичка! От так хата!
Хто б то міг в ній проживати?
М и ш а. Мишка-шкряботушка і жабка-скрекотушка. А ти хто такий?
Зайчик. А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене до себе.
М и ш а. Та йди вже!
Заєць заходить за рукавичку.
Всі. Рукавичка знаменита! Ми утрьох в ній будем жити!
З'являється лисиця.
Л и с и ц я. По кущах та по ярках
Нору лисонька шука,
Теплий закуток такий,
Щоб поспати трошки їй.
(Помічає рукавичку.)
А хто ж тут ось, в рукавичці,
В рукавичці-невеличці?
М и ш а. Я, мишка-шкряботушка.
Ж а б а. А я жабка-скрекотушка.
З а є ц ь. А я зайчик-побігайчик.
А ти хто?
Л и с и ц я. Лисичку-сестричку
Пустіть в рукавичку!
М и ш а. Та йди вже!
Л и с и ц я (залазить).
Тільки хвоста не зімніть!
В с і. Рукавичка знаменита! Будем четверо в ній жити!
З'являється вовк.
В о в к. Листя опадає вже,
Бо зима ось-ось,
Вовчикові-братику
Дуже сумно щось...
Мабуть, поховалося
В лісі все живе...
(Помічає рукавичку.)
Стій-но! Що за галас?!
Хто отут живе?
В с і (по черзі). Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка,
зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?
В о в к. Я вовчик-братик.
Пустіть і мене!
М и ш а. Ото лихо! Хто б не йшов — та все в рукавичку.
Куди ж ти залізеш?
В о в к. Та вже залізу. Пустіть!
М и ш а. Ну, що з тобою діяти! Іди!
Л и с и ц я. Та гляди, на хвоста не наступи!
В с і. Рукавичка знаменита!
Ми вп'ятьох в ній будем жити!
З'являється ведмідь.
В е д м і д ь. Тріщать кущі під лапою,
Важкою, волохатою.
Ступлю лиш на торішній хмиз —
Сухе ломаччя трісь та трісь...
Мед назнав я запахущий,
Та заліз лишень в дупло —
Як ужалять бджоли злющі
В ніс, і в вуха, і в чоло.
Спухла морда, спухла шия,
Світ весь колами пливе...
(Помічає рукавичку.)
Рукавичка?! Чудасія!
Хто це, хто це в ній живе?
В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.
А я жабка-скрекотушка.
А я зайчик-побігайчик.
А я лисичка-сестричка.
А я вовчик- братик. А ти хто?
В е д м і д ь. Гу, гу, гу. Як вас багато! А я ведмідь-набрідь! Пустіть і мене!
М и ш а. Куди ж нам тебе впускати, коли й так тісно!
В е д м і д ь. Та якось умістимось. Миша. Ну, йди вже. Тільки скраєчку.
Ведмідь лізе, звірі пищать: «Ой, лапа! На хвоста наступив! Ой, помалу, бо всю шкуру зім'яв!»
В с і. Ані в казці не сказати,
Ні пером не описать,
Як в малій вмістилось хаті
Зразу шестеро звірят!
Входить Дід
Д і д Кажу тобі, Жучок, я щось наче загубив. Чогось мені бракує. Настусі малесенькій сарафан гарнесенький тут? Тут!
Хустка з шовку для дочки тут? Тут!
А бабин бублик тут? Тут!
І сайка тут, і балалайка тут.
Що ж це я загубив? Ох і вітер кружаний —
До кісток проймає! Рукавиці треба...
Стій! Лівої ж... Немає?!
Ех, Жучок, ми з тобою рукавичку загубили! Ходімо шукати!
Дід виходить.
Пес підбігає до рукавички.
Ж у ч о к. Хто тут ворушиться в нашій рукавичці?
В с і (по черзі). Я, мишка-шкряботушка.
Я, жабка-скрекотуш¬ка.
А я зайчик-побігайчик.
А я лисичка-сестричка.
А я вовчик- братик.
А я ведмідь-набрідь.
Всі. В рукавичці тут вшістьох Живемо ми без тривог,
І затишної хатини
Ми нізащо не покинем!
Жучок. Не покинете? Ось як загарчу на вас! Гр-р-р!
Миша. Ой, страшно!-(Вибігає.)
Втечу до своєї нори.
Мищка втікає.
Жучок. Гр-р-р!
Заєць. А я до березничка пострибаю.
Заєць вистрибує, скаче уздовж ширми і зникає.
Жучок. Як почну на вас пирхати! Пр-фр, фр, фр!
Жаба. Ой, я боюсь!
Жучок. Пр-фр, фр-р!
Жаба. Ох, пройма мене дриґота!
Утечу мерщій в болото!
Жаба скаче.
Жучок. А ви думаєте втікати з рукавички?
Лисиця. Не думаємо!
Жучок. А ось я як загарчу!
Лисиця і в о в к. А ми не боїмось!
Жучок. Як загавкаю!
Лисиця, вовк і ведмідь. А ми не боїмось!
Жучок. Та як загавкаю! Гав-гав-гав!
Звірі з вереском вистрибують і розбігаються на різні боки.
Ведмідь. От пристав, як той комар!Утечу від нього в яр!
Жучок. Гав-гав-гав
Ведмідь. Забіжу казна-куди,
Щоб подалі од біди!
Пес переможно гавкає.
Виходить дід
Д і д (до Жучка). Де це ти блукаєш?
Й кого тут лякаєш?
Ну й вітрище: аж шкварчить!
(Помічає рукавичку. Радісно.)
Бач! і згуба ось лежить!
(Бере рукавичку. Співає. Жучок повискує.)
Ми сьогодні з міста
Із Жучком йдемо.
Ми з Жучком гостинці
Всім принесемо.
Настусі малесенькій —
Сарафан гарнесенький,
Хустку з шовку — для дочки,
Бабі — бублик отакий,
Ще й до чаю сайку,
Собі — балалайку!
Всім гостинців я припас!
Рукавички? Теж при нас!
Тож тепер пізнає всяк:
Був я в місті, як не як!
Під музику виходять всі артисти для поклону.
7. Театралізація української народної казки
« Р І П К А »
Декорація подвір’я та хатини в селі, лавочка, тин.
Виходить Ріпка, пританцьовує.
Ріпка: Люблять всі мене в народі,
Я росту на огороді.
Виросла я величезна!
А яка ж я красивезна!
Я горджуся красотою!
Вам не впоратись зі мною!
Гордо всідається на стілець.
Звучить музика. Виходить Ведуча.
Ведуча: Це в селі було одному
У малесенькому домі,
Літ багато, чи то мало
Дід і баба проживали.
Часто ввечері сиділи,
Про проблеми гомоніли.
А сьогодні дощ скінчився,
Дід на небо подивився,
Вирішив позвати бабу
Погулять у двір на лаву.
Он вони уже ідуть,
Бесіду свою ведуть.
Виходять дід і баба, гомонять, сідають на лаву
Дід: Дощ пройшов, город полив ,
Від роботи нас звільнив.
Я б газетку почитав…
Баба: Краще б ріпку ти зірвав!
Я б і каші наварила…
Дід: Ладно, бабо, вговорила!
Дід, не поспішаючи, підходить до Ріпки, стає позаду неї, бере за плечі, починає розкачувати взад - вперед – «тягне»
Дід: Дідка, дідка, посадив ріпку,
Міцно, міцно зачепилась ріпка,
Тягне-потягне витягнуть не може, (Дід зупиняється, витирає чоло)
Витягнуть ріпку хто допоможе?
Дід чухає потилицю
Дід: Бабко! Допоможи витягнути ріпку!
Бабка: Не сиджу я тут без діла!
( сердито)
Ще й корову не доїла!
Та як кличуть помагать,
Треба справи всі лишать…
Баба йде, стає позаду діда, «тягнуть» ріпку
Разом . Дідка, дідка, посадив ріпку,
Міцно, міцно зачепилась ріпка,
Тягнем-потягнем, витягнуть не можем,
Витягнуть ріпку хто допоможе? (Зупиняються, витирають чоло)
Всі разом: Внучко, допоможи витягнути ріпку!
З’являється внучка з планшетом в руках).
Внучка: Цілий день вай-фай шукаю,
Мультики собі качаю.
Та як кличуть помагать,
Треба справи всі лишать…
Стають одне за одним, повторюється сценка:
Разом. Дідка, дідка, посадив ріпку,
Міцно, міцно зачепилась ріпка,
Тягнем-потягнем, витягнуть не можем, ( зупиняються, витирають чоло)
Витягнуть ріпку хто допоможе?
Всі разом: Жучко, допоможи витягнути ріпку!
З’являється Жучка
Жучка: Гав-гав-гав, лиха година!
Беспокійна ж ця родина!
Та як кличуть помагать,
Треба справи всі лишать…
Стають одне за одним, повторюється сценка:
Разом. Дідка, дідка, посадив ріпку,
Міцно, міцно зачепилась ріпка,
Тягнем-потягнем, витягнуть не можем, ( зупиняються, витирають чоло)
Витягнуть ріпку хто допоможе?
Всі разом: Кішко, допоможи витягнути ріпку!
З’являється Кішка
Кішка: Кличете для чого кіску?
Може є у вас сосиска?
Всі разом: Ні!
Кішка: Беспокійний ви народ!
Треба йти на огород….
Стають одне за одним, повторюється сценка:
Разом. Дідка, дідка, посадив ріпку,
Міцно, міцно зачепилась ріпка,
Тягнем-потягнем, витягнуть не можем, ( зупиняються, витирають чоло)
Витягнуть ріпку хто допоможе?
Всі разом: Мишко, допоможи витягнути ріпку!
Виходить Мишка
Мишка: Я сьогодні вихідна,
В мене справа не одна,
Манікюр зробити треба…
Ну, яка в мені потреба?
(Німа сцена)
Ніби в рот води набрали…
Мишку ви чого гукали?
Баба: Треба іноді книжки читати,
Казку щоб свою узнати!
Жучка: Ти берись мерщій за Кішку…
Мишка: Що таке? Братись за Кішку?
Вимажу свої панчішки…
Кішко, брись!
Кішка: Няу-няв! Допоможіть!
Кішка ховається за спини всіх
Дід: Зараз слово скаже дід!
Місце ти своє забула!
Хто хазяїн в домі знаєш?
Чому не допомагаєш?
Мишка йде стає перед ріпкою…(опустивши голову)
Всі: Не туди! Ставай назад!
Мишка: Не кричіть усі підряд!
( тупає ногою)
Дід: Зараз буду Мишку бити…. (сердито)
Мишка: Вже стаю! Який сердитий!
Іде повільно стає назад
Стають одне за одним
Всі співають: Тягнем-потягнем, витягнуть не можем….
Тягнем-потягнем….витягнули ріпку!
Ріпка встає, всі стають довкола неъ
Баба: Разом ріпку діставали,
Усі разом працювали!
Жучка: Вже йде вечір до двора Тож вечеряти пора…
Баба: Діду, вже й вечеря підоспіла… ( показує на ріпку)
Внучка: Пригости і Бабу й Внучку…
Жучка: Кісточкою пригостиш і Жучку….
Кішка: Молочка налий для кішки…
Мишка: Мишці зерничка хоч трішки…
Всі разом: Будем зараз всі гуляти,
Дружбу нашу прославляти!
8. Сценарій вистави-казки
« ЧЕРВОНА ШАПОЧКА »
Дійові особи: Голос казки
Червона Шапочка
Сірий Вовк
Мама Червоної Шапочки
Бабуся Червоної Шапочки
І мисливець
ІІ мисливець
Пісня – настрій – емоційне налаштування на виставу
Голос казки:
Зручно вмощуйтесь, будь ласка,
Починаймо нашу казку!
Перетворенням магічним
Ми історію трагічну
Зробим казкою новою
Із закінченням чудовим.
Починаєм, як завжди,
Ми зі слів: Жили-були
Добра дівчинка маленька
І її бабуся й ненька.
Ненька шапочку червону
Дівчинці подарувала
І з тих пір усі сусіди
Так її і називали.
На подвір’я із хатинки вибігає із сачком Червона Шапочка і бігає ловить метеликів .
Із хатинки виходить зажурена Мама з кошиком з пиріжками
Ненька: Ой, бабуся захворіла!
Ой, не сталось би біди!
Доню, йди її провідай
І гостинці віднеси.
Візьмеш кошик з пиріжками,
Підеш стежкою селом.
Он бабусина хатинка
З синім дахом за млином.
Та дивися, обережно,
Йди зі стежки не звертай.
Не заходь до лісу, доню,
І ні з ким не розмовляй.
Червона Шапочка підходить до Мами і бере корзинку,
Мама виходить
Голос казки:
Червона Шапочка взяла
У неньки кошик з пиріжками.
А далі… всі були дітьми
І добре знаємо, що далі.
Все з точністю до навпаки
Червона Шапочка зробила.
Попрямувала просто в ліс
Хоча була слухняна й мила.
Червона Шапочка з корзинкою йде по залу
Червона Шапочка:
Сьогодні день такий спекотний,
А в лісі прохолодно й тихо.
Пташки співають, все цвіте.
Яке тут може статись лихо?
Голос казки:
Та не послухалась дарма
Червона Шапочка матусю.
З'явився вовк із-за куща,
І, хитро дивлячись, звернувся.
виходить Вовк
Вовк: Куди ти, дівчинко, ідеш?
Ч. Шапочка:
Моя бабуся захворіла.
Вовк: А що ти в кошику несеш?
Ч.Шапочка:
Несу гостинці, щоб поїла.
Вовк: Я знаю хто такі зайці,
Я знаю хто такі лисиці,
Є їжаки, бурундуки.
А що за звір такий гостинці?
Ч. Шапочка:
Який ти, Вовчику смішний!
Чому усі тебе бояться?
Не звір гостинці, – пиріжки!
Будь ласка, прошу пригощаться.
Голос казки:
У Вовка паморок зробився
І в голові, і в животі,
Бо він не куштував ніколи
В житті такої смакоти.
Ч.Шапочка:
Сподобалось? Моя бабуся
Іще смачніших напече.
Вовк:
Не може бути! Ще смачніше?
А де, скажи вона живе?
Ч. Шапочка:
Потрібно йти по стежці лісом,
А потім стежкою селом
І там бабусина хатинка
Із синім дахом за млином.
Вовк:
Ну що ж, за пиріжок спасибі.
Ти до бабусі поспішай.
Мені вже час у власних справах.
Радий знайомству. Прощавай.
Як пощастило цій бабусі!
У неї родичі такі –
Її провідувать приходять
Та ще приносять пиріжки.
А я один живу у лісі,
У мене родичів нема.
Я так хотів би, щоб бабуся
Для мене пиріжки пекла.
Ч. Шапочка:
Тоді пішли мерщій зі мною!
В ліс твоя справа не втече.
Пішли-пішли, моя бабуся
Тобі смачненького спече.
Вовк і Червона Шапочка йдуть до бабусиної хатинки
Голос казки:
В цей час, хворіюча бабуся,
Не мала змоги підвестись.
У неї голова боліла
І руки геть не слухались.
Аж раптом хтось постукав в двері.
стукіт
Ч. Шапочка:
Це я, бабусю, відчини.
Бабуся:
Не можу, Шапочко, я встати,
За мотузочок потягни.
Заходять у хатиннку
Ч. Шапочка:
Чому скажи мені, бабусю,
Очі твої такі сумні?
Бабуся:
Тому що, внученько, хворію,
У ліжку майже вже три дні.
І голова болить, і ноги,
Усе то мліє, то тремтить.
А ще рука весь час німіє
Не зможу й пиріжків зробить.
Вовк:
От горе! Пиріжків не буде!
Чому мені так не везе!
Ч. Шапочка:
Знайомся, це мій друг, бабусю,
Прийшов провідати тебе.
Бабуся:
Якби могла я не хворіти,
Зуміла б гостя пригостити.
Вовк:
Ви не хвилюйтеся, бабусю!
Щоб скуштувати пиріжок,
Я вам знайду найкращих ліків,
Позбавлю вас від болячок!
Вовк біжить по лісу , а на зустріч йому виходять Мисливці.
Голос казки:
Побіг швиденько Вовк до лісу
Бабусі ліків відшукать.
Аж раптом бачить два мисливці
Ідуть на нього полювать.
Виходять Мисливці
І Мисливець:
Дивися, правду кажуть люди,
Що на мисливця звір біжить.
ІІ Мисливець:
Подивимось, що далі буде.
Голос казки:
А далі Вовк як закричить.
гарчання Вовка
Вовк:
А ну сховайте зброю хлопці!
Мерщій бабусю рятувать!
Один наліво! Інший вправо!
Потрібно ліки відшукать!
І Мисливець:
Від чого їй потрібні ліки?
Якісь ускладнення важкі?
ІІ Мисливець:
У неї нежить? Грип? Ангіна?
Вовк:
Не ліпить більше пиріжки!
І Мисливець:
Що? Пиріжків ліпить не може?
А хто ж нас буде пригощать!
ІІ Мисливець:
Без пиріжків не полювання ? !
Усі бабусю рятувать!
Мисливці разом із Вовком вибігають із залу. Швидко забігають з ліками і біжать до хатинки бабусі
Голос казки:
Не встигла Шапочка Червона
Нагріти в чайнику води,
Як Вовк з мисливцями із лісу
Бабусі ліки принесли.
Мисливці разом із Вовком роблять чай для Бабусі і її поять чаєм
Голос казки :
Чай лікувальний заварили.
Бабуся випила його
І стала дужа та здорова.
Хвороби наче не було.
Бабуся встає з ліжка , робить зарядку, танцює з Вовком
Бабуся:
Спасибі всім! Мої рідненькі,
Спечу вам пиріжки смачненькі.
Ч. Шапочка:
Спасибі, Вовчику, велике,
Що допоміг бабусі ти.
Бабуся:
За це тобі щодня я буду
Пекти рум'яні пиріжки.
А хочеш, в мене залишайся
Будеш мій дім охоронять.
І Мисливець:
А ми тебе з собою, Вовче,
На полювання будем брать!
Голос казки:
На цьому вклонимось низенько
Шановним нашим глядачам.
Кінець у казочки веселий,
Як ми і обіцяли вам.
Ось так в житті у нас буває!
Ось так складаються казки!
На Україні справжнє диво
З вовками роблять пиріжки!
всі артисти виходять на поклон
9. Сценарій лялькової вистави за мотивами білоруської народної казки
« П И Х »
Беруть участь ляльки: дід, баба, внучка О л е н к а, їжачок
К а з к а р к а
Скраю на ширмі невеликий рясний кущ. Впритул до нього грядка з великою ріпою. Ближче до центру — грядки з морквою, далі з буряками та капустою.
Виходить Казкарка ( у вишиваній сорочці та в хустці) і стає перед ширмою.
Казкарка. Добрий день, діти!
Послухайте та подивіться казку про страшного Пиха.
В одному селі, у маленькій хатині жили собі дід та баба та їхня
внучка Оленка.
О л е н к а (співає за ширмою).
Я дівчинка Оленка,
Я завжди веселенька.
Казкарка. Чуєте? Сюди йде! Тсс! (Виходить.)
Вибігає Оленка з лійкою в руках
Оленка:
Танцюю й розважаюсь,
Та й діла не цураюсь!
Люблю я біля хати
В городі поливати. (Поливає.)
Нам і спека — не біда,
Помічниця в нас — вода.
Допоможе швидко
Виростити ріпку,
Капусту й морквицю,
М'яту і суниці...
Як зародить наш город —
Замилується народ! От і все!
Побіжу бабусі допомагати. (Вибігає.)
виходить Дід, зупиняється, оглядається на всі боки.
Дід
На городі, бач, жарко-жарко...
На городі, бач, тихо-тихо...
Тільки бджілоньки гудуть та комарики дзвонять!
А мені, дітки, забаглося ріпки!
Де вона тут?
Ану пошукаймо...
Перша грядка з чим? З капустою.
Друга.... з буряками!
Третя... з морквою.
А четверта... Ось і ріпка! Бач, красуня!
Золотиста, смаковита! (Нахиляється до ріпки.)
Кущ гойдається. З-під куща лунає: «Пих, пих!»
Дід випростовується. Знов чути: «Пих, пих!»
Дід(відступаючи).
Ой-ой-ой! Яке страхіття!
Обертається і біжить, падає, знову швидко встає й біжить.
Ба б а (виходить назустріч).
Що це з тобою, діду?
Дід. Ох, бабо, хотів ріпку оце вирвати, коли з-під куща звір якийсь: «Пих, пих!»
Ледве втік! (Ховається за бабу.)
Баба.
Та годі тобі! На городі, бач, жарко-жарко... На городі, бач, тихо-тихо!
Тільки бджілоньки гудуть та комарики дзвонять.
Ходімо вирвемо ріпку. (Намагається пропустити діда вперед.)
Дід.
Е, ні! Йди сама! Я тут посиджу. (Сідає у дальшому кутку.)
Баба. Ех ти, куща злякався!
Баба де до куща
Баба.
Ця грядка з капустою,
ця — з буряком,
ця-—з морквою.
А ось і ріпка! Та яка ж хороша, сама до рук проситься! (Нахиляється).
Кущ гойдається. З-під куща чути: «Пих, пих, пих!»
Бабуся випростовується.
Знову голос: «Пих, пих, пих!»
Баба. Ой-ой-ой!
Біжить до діда, ховається за нього. Обоє дивляться у бік куща й тремтять.
Із-за куща долинає ще голосніше: «Пих, пих!»
Д і д.
Казав я тобі...
Баба. Втікаймо!
(Вибігають.)
З'являється казкарка.
Казкарка. Бігли-бігли дід з бабою, від страху ледве до хати дісталися. Сіли на призьбі, ніяк дух не переведуть. Пожаліла їх внучка Оленочка.
Побігла на город, щоб їм ріпку зірвати. (Виходить.)
З'являється Оленочка
Оленочка. І чого це дідусь із бабусею злякалися?
Якогось Пиха вигадали!
На городі, бач, тихо-тихо...
Тільки бджілоньки гудуть та комарики дзвонять.
Піду, лишень, ріпку вирву!
Ось грядка з капустою,
оця — з буряками,
тут — із морквою, а от і ріпка!
Оце ріпка!
Золотиста, смаковита! Зараз висмикну...
(Нахиляється над ріпкою.)
Гойдається кущ, з-під куща чути голос: «Пих, пих, пих! Пих, пих!»
Оленочка :
Здрастуй, я — Оленочка, прийшла ріпку рвати!
Голос із-під куща: «Пих, пих, пих! Пш-ш-ш!»
Оленочка.
А ти хто такий? Чого лякаєш мене? Мовчиш?
Зазирає під кущ з різних боків.
З куща знову: «Пих, пих, пих!»)
Оленочка. А я не боюсь! Та ти хто такий?
Знову чути: «Пих, пих, пих!»)
Зараз я тебе знайду.
Шукає. З-під куща вилізає їжачок
Оленочка. Їжачок! Колючий їжачок! Це ти дідуся з бабусею налякав?
Їжачок. Пих, пих, пих!
Оленочка. І не сором тобі?
Дід і баба (із-за ширми). Оленочко! Оленочко!
Оленочка (до їжачка). Сховаймось від них!
Ховаються з їжачком за кущем.
Вбігають дід з палицею і баба з кочергою.
Д і д. Оленочко, де ти?
Баба. А що коли її Пих з'їв?
Д і д. Ой, лихо тяжкеє!
Баба. Пропала наша внучечка!
Д і д. Ходімо, він тут живе. (Підходить до куща.)
Оленочка (з куща).
Пих, пих! Не ходи сюди, коли не хочеш біди!
Дід. Е ні! Тепер уже не злякаємось! Ми внучку визволяти прийшли!
Баба. Віддай нашу Оленочку! (Наступає.)
Оленочка (вискакує зі сміхом).
Ну й дідусь! Ну й бабуся!
Самі до Пиха прийшли, не злякалися!
Дід.
Та ми тебе визволяти прибігли.
Баба.
Боялися, щоб Пих тебе не з'їв.
Оленочка.
Пих? А ви знаєте, хто то пихкав? Ану, страховисько Пих, виходь сюди!
Їжачок вилізає з куща
Їжачок Пих, пих!
Оленочка. Страшний Пих, якого ви злякалися! Дивіться, він сам вас боїться!
(їжак тремтить.)
Д і д. Ах ти, розбишако!
(Кидає палицю убік.)
Баба. Заберімо його до хати! Мишей ловитиме...
Д і д. Авжеж ловитиме! Заберімо!
Баба. Лізь у фартушок!
Клади його, Оленочко!
Оленочка
(кладе їжачка бабі у фартух).
Іди, страховисько, до бабусі в фартух!
(Витягає ріпку.)
Ось тобі, дідусю, ріпка!
(Смикає ще одну ріпку.)
А це тобі, бабусю.
А найменшу — їжачкові.
(Кладе ріпку у фартух.)
Д і д. А тепер ходім додому!
Баба і Оленочка (разом).
До побачення, діти!
Дід. До побачення!
Виходять
З'являється казкарка
К а з к а р к а.
Пішли собі дід, баба та Оленочка ріпку їсти.
А ви, коли ріпки захочете, до Оленочки завітайте, гарненько
попрохайте — вона усім вам по ріпці дасть!
Я б з вами також пішла, тільки треба мені до роботи братися,готувати наступну казку для малят!
Вклоняється і виходить
10. ВИСНОВОК
Вивчення існуючого досвіду роботи з цього напрямку та ретельний аналіз проблеми впливу театру ляльок на естетичний розвиток та виховання дітей молодшого шкільного віку дозволив зробити наступні висновки:
1) Відчути справжню виховну силу лялькового театру може лише педагог чи вихователь який тонко розуміє його специфіку та своєрідність. На жаль, сьогодні ще не вистачає кваліфікованих фахівців, які б у повній мірі забезпечували процес художнього, творчого, естетичного розвитку дітей засобами лялькового театру;
2) Театр ляльок є привабливим для дітей молодшого шкільного віку, як з точки зору його сприйняття, так і з боку творчої участі у процесі створення вистави. Дитина дає оцінку не лише зовнішнім ознакам предметів чи явищ, але і внутрішнім якостям, змісту. На основі первинного естетичного сприймання у дитини розвиваються естетичні почуття, цінності, смаки. Завдяки своїй емоційній та дійовій природі театр ляльок має можливість проникати у душу дитини, розвивати естетичну свідомість, навчити дитину співпереживати.
3) Форми використання театру ляльок у навчально-виховній роботі закладу дошкільної освіти мають бути різноманітними. Сюжетно-рольові ігри дітей з ляльками поступово мають набувати форми театралізованих ігор, в яких є змога імітувати дії та риси характеру тих, хто оточує дітей. У повсякденному житті закладу дошкільної освіти слід використовувати різноманітні театри ляльок (бі-ба-бо, тіньовий, пальчиковий, настільний, на прищіпках, рукавичок), а також звичайні іграшки для інсценування знайомих дітям віршів і казок («Ріпка», «Рукавичка», «Колобок», «Курочка Ряба» та ін.)
4) Знання сутності й природи театру ляльок дозволяє визначити його належне місце у цілісній системі розвитку та виховання, як засобу стимулювання художньотворчої діяльності дітей, формування їх естетичної культури та естетичного та всебічного розвитку. Слід враховувати, що молодші учні швидко піддаються емоційному впливу та наслідують персонажів вистав. Тому необхідно з великою вимогливістю ставитися до ідейного змісту, художньої цінності творів, збагачувати вистави потішками, закличками, які надають їм характерного національного колориту та розвивають емоційну сферу дітей.
Підсумовано, що театр ляльок як засіб естетичного засвоєння дійсності, ствердження духовних цінностей і формування суспільної свідомості, займає значне місце в системі художньо-естетичного виховання та розвитку особистості.
Список використаних джерел:
Караманенко Ю.Г., Караманенко Т.М. Ляльковий театр - дітям.- К.: Рад.шк., 1986.
Сценарій учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень" - Гурієнко Валентина Григорівна, вихователь вищої категорії ДНЗ ясла-садок комбінованого типу № 25, м. Умань, Черкаська обл.
http://doshkillya.ostriv.in.ua
http://ditsad.com.ua/info-d0/konsultac141.htm
http://www.kursova.shop/454-vplyv-teatru-lialok-na-estetychnyi-rozvytok-doshkilnykiv.html
https://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/6924/
http://dnz4.kupyansk.info/info/page/10224
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку