Організація творчої діяльності учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури

ОРГАНІЗАЦІЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

                                                                 В людях закладені безмежні

                                                                          джерела творчості.

                                                                          Інакше б вона не стала людиною.

                                                                                                       О.Толстой

              Сучасна освіта спрямована на підготовку людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій. У зв'язку зі зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі вчителя у процесі модернізації системи освіти, підвищуються вимоги до нього. Це, перш за все, потребує високої професійної компетентності вчителя.

            Успішне вирішення зазначеної проблеми реальне за умови використання всіх можливостей навчальних предметів, упровадження способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів та розробок і реалізації спеціальних методик, які сприяють розвитку активної, ініціативної та самостійної позиції школярів у процесі навчання й виховання, становленню кожного з учнів як творчої особистості. Саме під час вивчення шкільного курсу зарубіжної літератури можливе повноцінне вирішення потреби формування і розвитку вмінь і навичок творчо вчитися у школярів, оскільки, аналізуючи художній твір, доробок письменника, розв’язуючи проблеми, наявні у творі, учні міркують, роблять висновки, систематизують та узагальнюють, оцінюють, уявляють, тобто розвивають творчі здібності, що є основою відповідної діяльності. Всі ці фактори спонукали обрати методичну проблему «Організація творчої діяльності учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури».

                Актуальність досвіду полягає в тому, що він:

• забезпечує цілеспрямоване і систематичне засвоєння учнями навчального матеріалу;
• дає можливість нестандартного підходу до структури уроку, де домінуючими є дослідницька діяльність, творчість, новаторський пошук;
• забезпечує умови для розвитку особистості;
• надає можливість кожній дитині спробувати себе в літературній творчості, виявити рівень художнього обдарування;
• допомагає учневі отримати практичні навички роботи зі словом.

            Мета досвіду: формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров’я; залучення дітей до творчості, розвитку їх умінь та навичок, творчих здібностей, образного та асоціативного мислення, уяви, художньої мови, високих моральних принципів.

            Завдання досвіду:

-    забезпечити умови для розвитку творчого потенціалу кожного учня;

• залучити учнів до колективної роботи на уроці та в позаурочний час;
• формувати загальнолюдські цінності.

           Методологічну основу досвіду складають:

• філософські, психолого-педагогічні та методичні ідеї й висновки про формування і розвиток творчої особистості;
• наукове обґрунтування принципів організації  і структури навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;
•  концептуальні  положення особистісно-зорієнтованого навчання;
• суспільні тенденції модернізації освіти в Україні.

     Опис системи досвіду

            Проблема творчої діяльності особистості займає чільне місце в дослідженнях багатьох наук – філософії, психології, етики, естетики, соціології, педагогіки, методики тощо. Особливої актуальності питання творчого зростання особистості набуло у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Цьому сприяла низка соціальних чинників: глобальні економічні перетворення, науково-технічний прогрес, висока інформативна насиченість суспільного середовища, визначальне значення наукової думки в житті людства, потреба адаптації юної людини в соціумі. Тому цілком закономірною є нагальність розв’язання одного з провідних завдань, що стоїть перед загальноосвітньою школою в умовах модернізації освіти: «створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина» (Національна доктрина розвитку освіти).

        Отже, питання розвитку творчої діяльності учнів на уроках зарубіжної літератури – одне з найважливіших завдань школи, воно виступає системотворчим фактором об’єднання в єдине ціле знань, методів, прийомів навчання і форм роботи.

            Системному дослідженню творчої діяльності присвячено праці філософів (М. Алексєєв, Б. Новіков, В. Овчинников, О. Спіркін, А. Шумилін та ін.). У своїх дослідженнях науковці наголошують на трьох основних ознаках творчості:  принциповій  новизні, ціннісному та прогресивному характері продуктів творчої діяльності для суспільства, зокрема й особистості.

           Творча особистість – це та цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, які певною мірою зміцнюють людину духовно і сприяють прогресу і розвитку суспільства.

              Саме ці якості найбільше розвиваються в учнів на уроках зарубіжної літератури. В результаті творчої роботи на уроках в учнів формуються такі риси:

• допитливість;
• цілеспрямованість;
• наполегливість, безмежне терпіння під час обмірковування питань;
• ініціативність;
• оригінальність, індивідуальність;
• спритність, винахідливість, внутрішня свобода;
• вимогливість, прагнення добиратися до суті, враховувати іншу думку;
• критичність розуму;
• дисциплінованість, організованість;
• естетичні смаки;
• почуття прекрасного;
• пошук гармонії.

          На своїх уроках  використовую проблемний метод навчання: намагаюсь подавати не готові істини, а спонукаю учнів мислити, самостійно розв’язувати проблеми. Пошук істини розпочинається з постановки проблеми та виникнення суперечностей.

               Ігрові методи навчання та виховання впливають і на пізнавальну, і на емоційно-особистісну сферу учнів. Свої функції  гра на уроці виконує ефективно, якщо відповідає таким умовам:

• її змістом є програмовий матеріал;
• вона застосовується в різноманітних формах;
• правильно узгоджується з іншими дидактичними засобами;
• забезпечує всебічний розвиток особистості.

              Тому поєдную вивчення матеріалу з ігровими формами роботи:

• інтерв’ю з письменником;
• буриме (за римами школярі складають поетичну строфу);
• «бюро літературних знахідок» (учні встановлюють, кому належать речі: письменникові, літературному героєві);
• «впізнай книгу» (учні впізнають книгу за мінімальною кількістю другорядних героїв);
• змагання наймудріших (одна команда загадує іншій загадки. Варіант гри: команди змагаються на краще тлумачення прислів’я, приказки, запропонованих вчителем);
• літературна естафета (діти записують на дошці дати з життя письменника і коментують їх, передаючи естафету один одному);
• «літературні асоціації» (школярі відгадують із текстами яких творів асоціюються вказані вчителем предмети, явища);
•  «розшифруй ініціали» (подано ініціали письменників чи літературних героїв, потрібно написати повні імена) тощо.

                Від аналізу художніх творів учні, які мають художні схильності, поступово переходять до власної творчості, пробують самі писати. Під час вивчення тем «Народні казки», «Літературні казки», «Твори про природу», «Байки», творчості О. Хайяма, Мацуо Басьо  пропоную учням пробувати себе у ролі поетів і письменників: написати байку, казку, вірш, хоку, пейзажну замальовку тощо.