Осінні гутірки "Осінь прийшла в Україну" для учнів початкових класів

Кузніцова Валентина Олександрівна,  вихователь ГПД, спеціаліст вищої категорії; старший вихователь

Комунальний опорний заклад «Лисянський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-гімназія – дошкільний навчальний заклад» Лисянської районної ради, Черкаської області

 

 

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ особистості ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

 

ОСІННІ ГУТІРКИ

ОСІНЬ ПРИЙШЛА В УКРАЇНУ

 

Мета.  Привернути увагу дітей до краси осені у рідному краї, ознайомити з українськими народними традиціями,  зі святом Покрови, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української культури. Розвивати чудові знання історії і традицій  українського козацтва; сприяти примноженню родинних і національних традицій.

 

(Вхід дітей до святкової зали  під  мелодію пісні «Падає осінній лист»)

 

Осінь 

Я - Осінь-чарівниця,
Ходжу ось тут по нашім ріднім краю.
Фарбую світ, готую всім гостинці,
І вас сердечно всіх вітаю!

 

Бо все до толку довести я мушу,
Озимину зазеленити на полях,
Налити соком-медом кожну грушу,
Почервонити яблука в садах.

Засолодити кожну ягідку калини,
Надати їй приємний аромат.
Це все потрібно дуже для людини
І кожному із вас це треба, чи не так?

Усі. Так...

Учениця

Яка ж ти красива - що й не сказати! 
Чи можна із тобою поруч стати? 
Торкнутись пальчиком твоїх прикрас? 
Спасибі, Осінь, що прийшла до нас. 
Учень

Розкажи мені, Осене, казку
Про чарівність твою і красу,
Про дива твої й сонячну ласку —
Це я в серці своїм понесу!

Учениця

Покажи мені, Осене, диво,
Що у полі і в лісі живе,
Де зайчатко стриба полохливе,
В синім небі де хмарка пливе.

Учень

Заспівай мені пісню, будь ласка,
Ніжну-ніжну про вроду твою,
Прошепчи мені, Осене, казку
Жовтим листям в осіннім гаю...

 

Пісня «Осінь – чарівниця»

 

Інсценівка

Учень

Шановна Осене! 
Дуже тебе просимо: 
Зроби перерву між ділами, 
Побудь сьогодні тут із нами.

Осінь
Не сама до вас прийшла —
Я синочків привела.

Вересень
Я звуся Вереснем,
Бо квітую вересом.
Ваші прадіди бувало,
Мене й «Сивнем» називали.
Маю друзів я багато,
І сьогодні всі вони
Будуть нам допомагати
Мандрувати восени.

Учень
У вересня щедра рука.
— Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
                           Т. Коломієць

Вихователь

    27  вересня — велике свято християн — Воздвиження. В народі каза-
ли: «Осінь до зими наблизилась». Вважалося, що кожен із лісових звірів до зими готується, запаси складає. Також господині починали в цей день сікти
капусту й солити її на зиму.

Жовтень

Здрастуйте, діти!
Я вересневі вдячний за старанність. 
Врожай добротний зібрано без втрат. 
І ось прийшов сьогодні на світанні 
У гості жовтень – вересня я брат.

Вихователь

    Жовтень славиться своїм талантом гарно прикрашати землю яскравими барвами. У народі його називають «зазимник», «весільник».

Учениця

Лісами жовтень сам іде, 
Ще й у сопілочку гуде — 
У різьблену, калинову:
—  Чи птахи всі полинули? 
Чи до зими готові 
Дерева і звірята?
Це жовтню-лісникові 
Усе потрібно знати.

                              Т. Коломієць

 Учень

Торкнувся жовтень всіх листочків
І фарби золоті роздав.
В усіх лісах, серед садочків
Чарівний красень побував.

Учениця

Змінив нараз усе довкілля
У колір сонечка прибрав,
І в лісі, у часи дозвілля,
З вітрами на органі грав.

Учень

Хитались сосни сумовито
В казковий, неповторний час.
На струнах бабиного літа
Звучав осінній дивний вальс.

 

Танок  «Осінній вальс» Ф. Шопена

 

Вихователь

      За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь, тому початком зими в українському селі вважалося свято Покрови - одне з найбільших осінніх свят.

      «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». Покрова збирає та об’єднує все найкраще, бо навіть жнива закінчуються у цей день.  

Тато і мама

     За добрим українським звичаєм, любі діти,  частуємо вас осінніми дарами та короваєм.

Учитель

     Свято Покрови виникло в Греції. Коли на Константинополь напали вороги й узяли місто в облогу, мешканці зібралися в церкві, щоб вимолити Боже благословіння. Опівночі над ними зненацька з’явилася Матір Божа і підняла над головами людей вишите церковне покривало – омофор. Це був своєрідний знак, який символізував перемогу. Звідси й пішла назва – Покрова.

Учениця

Матусенько Божа, люба та мила,

Як вечір надходить, усі ми в поклоні

До тебе підносим маленькі долоні.

І молимось щиро за маму і тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата,

За всіх, кого любим, за всіх, хто нас любить,

 Хто нам помагає і ніжно голубить.

Вихователь

       В нашій країні  свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва відзначають 14 жовтня. Воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. 

  Учениця

Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов.

Учень
Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.

Учитель
      В Україні поширена легенда про допомогу Богородиці в будівництві Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали монахи стіни лаври, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець, печерський Феодосій, і сказав Братії: «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати - значить, Богу це невгодно».

Вихователь

     Вийшли вони на двір і побачили, що стіни на місці! А на небі - Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили, - щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, робіть дзвіницю, а тоді й стіни з землі вийдуть». Так і сталося.
     Тому, коли починали будівництво хати, намагалися закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах - покров: «Тоді Покрова покриє усіх в новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно».

Пісня «Мамина молитва»

Учитель

     З особливою повагою до свята Покрови ставилися запорізькі козаки. Цього дня у них відбувалися вибори мудрого й досвідченого отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

Учениця

Колись Байда-Вишневецький у лиху годину

Заснував козацьку Січ – серце України.

Усіх недругів не раз козаки долали,

Батьківщину й земляків завжди захищали.

Вихователь

    Було це близько п’яти століть тому. Наш рідний край поневолили підступні завойовники. Ой, як важко стало жити українському людові! І почав він утікати у пониззя Дніпра, за його кам’яні пороги, де розкинулися степи.

Учитель

     Втікачі називали себе козаками, що означало «вільні люди». На островах, що лежали посеред бистрої води, вони заснували Запорізьку Січ. Запорожці були витривалі й дужі, кмітливі й на диво хоробрі. Вони чинили опір найзапеклішому ворогові.

Учень

Ох, як славні козарлюги ворогів рубали,

Туркам, ляхам чи татарам  - дісталось немало!

В козака – сестриця шабля, як блискавка грає.

Вірний друг – кінь вороний, в біді виручає!

 

Пісня «Сім шляхів»

 

Інсценівка «Розмова онука із дідом»

Ведуча

За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.

    (Перед сценою на колодах сидять дід та онук і ведуть бесіду про сиву давнину, про те, як колись люди жили в нашому краї).

Онук. Діду, скільки вам років?

Дід. Сто вісім, серце.

Онук. А, що об запорожцях,  що - небудь знаєте?

Дід . Знаю.

Онук. Розкажіть.

Дід. Чув, що народ був захватний, на всі діла здібний. Інші були такі, що й грамоті не вчилися, а читати так добре читали, що і вчений так не прочитав би. А сила яка в них була!? Хоч у старого, хоч у малого. Іде раз кошовий, аж дивиться, дитина, сім років, загляда на дзвіницю.

• Чого ти, мале, заглядаєш на ту дзвіницю?
• А я туди заніс ломові пушки.

   - Ти?

     - Я.

     - А піди назад знеси!

Дитя пішло та й знесло. От які тоді люди дужі були! Тепер хоч десятеро коней запряжи, то не знесуть. А про старих запорожців, що вже й казати … Сила страшенна була!

Онук. Таки страшенна!.. А як вони воювали?

Дід. А от як. Якщо куди ідуть чи їдуть – то землі вкраїнської рідної в шапки та під устілки понасипають – і тоді ніяка зброя їх не бере і стають невидимими для всякого ворога.

Онук. А як запорожці новачків до себе приймали?

Дід. Ось слухай та дивись.

 

Інсценівка  «Посвята у запорожці»

 

Запорожці  (до одного з хлопців).

• А що, хлопче, чи не хочеться тобі до нас на Січ-матінку, козакувати, рідну землю українську від ворога захищати?

Хлопець

• Згоден, пани-козаки! Я вже давно про вільне життя козацьке ночами думаю. А чи приймете до куреня?

Запорожці

• Та чого ж, це можна. Та для початку звари нам каші та так, щоб не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підемо покосимо. То ти, як уже буде готова, вийди на курган над річкою і погукай. Ми клич твій почуємо та й прийдемо. (Виходять і ховаються).

Хлопець (порається біля багаття – варить кашу).

• Ну от і готова каша. Агов, пани-козаки, ходіть – но кашу їсти! Немає ніде. От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Краще б дома сидіти при батькові та при матері. А то, щоб каша не перекипіла. Як перекипить – то прийдуть, та ще й битимуть, вражі сини! Ой, бідна ж моя головонько! І чого мене понесло межи сії запорожці?! (Сидить журиться, а козаки в траві радяться між собою).

1-й козак

• Ні, се не наш!

2-й козак

• Не бути йому запорожцем! (Йдуть до хлопця).

1-й козак

• На ось тобі, хлопче, грошей на дорогу. (Дає гроші).

2-й козак

• Іди собі далі! Нам таких не треба! (Хлопець іде геть).

1-й козак

• А давайте-но, браття, заспіваємо!

(Співають пісню «Їхав, їхав козак містом». До них підходить ще один хлопець).

2-й хлопець

• Доброго вам здоров’я, люди добрі! Чи не підкажете, як мені на Січ до запорожців звідси втрапити?

3-й козак

• Друже, йди до нас перепочинь. Ти й голодний, мабуть? Нам от косити  треба йти. То ти кулешу звари, поки ми покосимо. Тоді нас і гукнеш, разом собі пообідаємо. Згоден?

2-й хлопець

• Куліш я варити вмію, дідусь навчив, коли коней пасли.

(Козаки знов ховаються і чекають, коли хлопець їх гукатиме).

2-й хлопець

• Гей, панове - молодці! Ідіть кашу їсти! Чому  мовчите! Буду я й сам їсти.

(Іде, пританцьовує та приспівує «Ой, що ж то за шум учинився?»)

Запорожці (виходять зі схованки).

• Оце наш! (Підходять до хлопця).

2-й хлопець

• Де вас носило, панове? Гукав, гукав, аж горло розболілося. Та щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.

Запорожці

• Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти рівний нам козак!

Учень

Та й не весь час воювати, як будь  козаком –

В добрий час курили люльку з добрим тютюном.

Та й любили танцювати, побенкетувати,

Пісню гарно заспівати – не в будні, а в свято.

 

Козацька пісня «Ой, з нашого роду не качайте воду».
Жартівлива сценка

      Був собі такий пан, що ото як прийдуть робітники снідати, поснідають, він і каже: «Сип їм заразом і обідати». Поїдять вони ще трохи.

• Та сип їм заразом і вечеряти.

    А що вони вже там з’їдять?! Ото поїдять вони заразом, він їх тоді цілий день на роботі мордує, хіба який робітник води одірветься напитися.

От найнявся до того пана козак. Уранці посідали снідати. Поснідали.

• Сип тепер їм ще обідати, - каже пан.

Пообідали.

• Давай же їм заразом і вечеряти.

Повечеряли.

• Ну, а тепер, - каже пан, - ідіть на роботу.
• Е, ні, - каже козак, - добрі люди після вечері лягають спати. Лягайте, хлопці!

Учениця

Отаке життя козацьке – гарне і тривожне

Було сите і голодне, бідне і заможне.

І веселе, і трагічне, і солодке, і гірке.

Коли тепле і холодне, коли зле й привітне –

Та завжди у всі часи долали негоду –

Бо усі ми українці – козацького роду.

 

Пісня «Козацькому роду нема переводу»

 

Інсценівка «Де починається хліб?»

-То де ж починається хліб?

-У тісті.

-Де ж починається тісто?

-У борошні.

-Де ж починається борошно?

-У зерні.

-Де ж починається зерно?

-У землі.

-Де ж починається земля плодовита?

-У рученьках працьовитих.

Учителі (по черзі)

Щастя вам, діти, поваги, любові.

Хлібного столу, доброї долі,

Зерном золотим хай колоситься нива,

Хай буде родина здорова й щаслива!

Учениця

Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна —
Козацька моя Україна,
Хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита,
Віками ти йшла до мети,
Тобі в небі зорею світити,
І волю, і долю знайти.

Учень

О, Мати Божа! Дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі людина,

Живе єдиним словом: Україна!

 

Пісня «Україно, нене!» (український  танок)

Додаток

Пісня «Сім шляхів»

За горою дзвони дзвонять,

Дінь-дінь-дінь,

Серце б'ється,

Серце рветься в далечінь,

Сонце сяє, місяць сяє угорі,

Козак коника сідлає на зорі.

 

Його мати - гостра шабля на боці,

Його батько - лук зі стрілами в руці,

А сестриця, то зірниця молода,

А, що милої немає - не біда!

Приспів.

Гей, гей, гей!

Їде вранці, вдень, вночі,

Запорізької Січі!

Гей, гей, гей!

Степом, полем, через гай,

Отамане, прощавай!

 

За порогом три дороги,

Раз, два, три,

А за рогом ще чотири, чотири.

Сім доріг моєї долі, сім шляхів,

А за ними в дикім полі сім вітрів.

Сім вітрів мене зустрінуть, мов брати,

Порятують від раптової біди,

В чистім небі чорні хмари розженуть,

І покажуть козакові вірний путь!

Приспів.

Сім вітрів мене зустрінуть, мов брати,

Порятують від раптової біди,

В чистім небі чорні хмари розженуть,

І покажуть козакові вірний путь!

Приспів.

Пісня «Козацькому роду нема переводу»                            

Сяяли на сонці шаблі запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів.

Козацькому роду нема переводу,

Лине його слава з далечі віків.

Приспів:

Гей, співай, козаки,

Про любов, про землю святу,

Славте, гей, козаки,

Волю золоту.

 

Наші козаченьки – славні запорожці,

Вірними шаблями очищали світ.

Козацькому роду нема переводу,

Прапор малиновий кличе у похід.

Приспів.

Квітне наша доля, наче маки в полі.

І ранкове сонце виплива з дібров.

Козацькому роду нема переводу,

Козаки в колисках виростають знов.

Приспів.

 Пісня «Україно, нене»

 Анна Мороз
Сонце в небі ясно сяє
І дзвенить ручай.
Як погляну, забуваю,
Про свою печаль.
Приспів.
Україно нене, рідна сторона,
Ти на білім світі є така одна.
Україно-нене, волошковий цвіт,
Щастя тобі на багато літ.
   ----------

Зичу щастя  добрим людям,

Сонця і тепла.
Щоб Вкраїна, моя люба,
В радості жила.
Приспів. - 2р.
   --------- 
Наймиліша в світі, рідна Україна

Приспів. - 2р.

Пісня «Осінь-чарівниця»

Чарівниця-осінь

І казковий гном

Вже фарбують коси

Вербам за вікном.

Приспів.

Осінь-чарівниця в край наш завітала,

Килимком барвистим вулиці прибрала.

Музика осіння світ заполонила,

Осінь-чарівниця гай позолотила.

На осінні барви

Ми милуємось,

До зими-забави

Вже готуємось.

Приспів.

 

З чарівними снами

Зимонька прийде,

Але хай ще з нами

Осінь ця буде.

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЖЕРЕЛО

www.google.com.ua/search?q=фони+для+презентацій+з+історії+україни

www.google.com.ua/search?q=жовтень+анімація&rlz=1C1KYPB_

http://ru.savefrom.net/#url=http://youtube.com/watch?

https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE

https://www.realmusic.ru/sergeychekalin/music/

http://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/12494/

http://krasotkina.com/content/.html

http://kyrios.org.ua

http://szenki.in.ua/index.php/do-sviata-oseni-ta-vrozhaiu

http://udnz15.org/scenarij-svyata-2