Основні дати, портрети , визначення та пам'ятки культури за темою "Українські землі у складі Речі Посполитої в першій половині XVII ст"

Зміст історії України

Зміни в соціальноекономічному житті. Морські походи козаків. Участь українського козацтва у війнах Речі Посполитої проти Московського царства та Османської імперії. Козацькі

повстання 1620-1630-хрр. «Ординація Війська Запорозького...». Культура.

Відновлення вищої православної церковної ієрархії 1620 р. Духовність

Петро́ Конаше́вич-Сагайда́чний —  (близько 1582, Кульчиці, нині село

Самбірського району Львівської області — 10 квітня (20 квітня) 1622, Київ)

— український полководець і політичний діяч, православний шляхтич гербу Побуг, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької

Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун братських шкіл.

Тарас Трясило (? — 1639) — козацький отаман. За одними даними, був українського походження, за іншими, був кримським

татарином на ім'я Хасан, і хрестився як Тарас Федорович

Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні.

Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Кримське ханство (1629), ватажок козацькогоселянського повстання Федоровича (1630), учасник Смоленської війни (1632—1634).

Іван Сулима (також Іва́н Миха́йлович Сули́ма, ? — 12 грудня 1635), гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628– 1629, 1630–1635), дрібний шляхтич герба Сулима.

Восени 1628 року, після загибелі гетьмана Григорія Чорного, Сулима обирається гетьманом реєстрових козаків. Гетьманував недовго, всього близько року, бо у травні наступного 1629 року виступає вже як управитель маєтку коронного гетьмана Станіслава Жолкевського у Переяславі.

У 1632 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море, де взяв штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону. Нікому з українських флотоводців до

нього не вдавалося взяти Азова. Спроба пробитися до Азова гетьмана Семена Скалозуба закінчилася поразкою і його загибеллю. Іван Сулима подолав усі перешкоди і провів

успішну атаку цієї далекої від Січі османської фортеці. Українські козаки знищили порт і всі

портові споруди, а османський гарнізон загнали до фортеці. Сулима добре знав, що місто Азов для Османської імперії було головним портом, який забезпечував османську столицю в першу чергу продовольством.

Тож, вивівши його з дії, Сулима завдав відчутного удару Стамбулу. Звісно, що бойовий рейд козацького флоту в Азовське море і штурм Азова надзвичайно вразили правителів Стамбула і Варшави. Всім стало зрозуміло, що на Січі з'явився новий неординарний полководець.

Розлючений падінням Азова султан, допускаючи, що Сулима на зворотному шляху ще добре пошарпає Крим, послав в Очаків могутню ескадру із 20 важких галер. Але це

козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену османами оборону, потопивши п'ять галер, з десяток вивів з ладу. Причому в ході цього бою козаки втратили лише три чайки з трофеями.

Йо́в Боре́цький (в миру Іва́н Боре́цький) (1560 — 2 (12) березня 1631) — український православний церковний діяч, полеміст, письменник.

Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1620—1631). Ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи.

Представник шляхетського роду Борецьких гербу Голобок[4]. Народився у Бірчі, Руське воєводство. Духовний та політичний наставник Петра Могили. Опонент Руської унійної церкви, вестернізації та єзуїтів на українських землях Речі Посполитої

Петро́ Моги́ла (рум. Petru Movilă; 21 (31) грудня 1596 — 1 (11) січня 1647) — український політичний, церковний і освітній діяч молдавського походження. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), екзарх Константинопольського патріарха.

Архімандрит Києво-Печерського монастиря (з 1627). Представник молдавського боярського роду Могил. Народився у Сучаві, Молдавія. Син молдавського господаря Симеона Могили.

Брав участь у політичному житті Речі Посполитої. Учасник Хотинської війни (1620—1621).

Провів докорінну реформу православної церкви та освіти в Україні за католицькими, єзуїтськими взірцями[1]. Батько руської (української) теології[2]. Автор «Требника» (1646),

співавтор катехізису «Православне сповідання віри» (1640). Помер у Києві, Річ Посполита.

Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Місцевий святий.

Канонізований Українською православною церквою (Московський патріархат) та Українською православною церквою Київського патріархату (1996).

значення понять і термінів: