Основні положення міжнародного гуманітарного права

 Основні положення міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право (МГП) — система міжнародно визнаних правових норм і принципів, які застосовують під час міжнародних та внутрішньодержавних збройних конфліктів. Накладає на воюючі сторони обмеження, які стосуються засобів і методів ведення війни. Захищає тих, хто не бере участі чи припинив брати участь у військових діях. Міжнародне гуманітарне право також називають правом війни або правом збройних конфліктів.

Поняття «міжнародне гуманітарне право» у 50-х рр. XX ст. ввів швейцарський громадський діяч, професор Жан Пікте, багаторічний член керівництва Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Значення міжнародного гуманітарного права. МГП – один із найефективніших інструментів, які міжнародна спільнота має у своєму розпорядженні для забезпечення безпеки людей та дотримання поваги і гідності під час війни. Керуючись принципом, що навіть війна має обмеження, МГП прагне, щоб і під час війни зберігалася певна гуманність.

Призначення та сфера застосування МГП. МГП діє автоматично під час усіх збройних конфліктів у будь-якому регіоні земної кулі — як міжнародних, так і внутрішніх, а також гібридних («несиметричних») конфліктів між збройними силами держави і недержавними угрупованнями, у складі яких є іноземні найманці та терористи. МГП виконує такі завдання: визначає правовий статус осіб і об'єктів, які перебувають у районі ведення воєнних дій, захищає об'єкти, що не мають військового значення;встановлює ряд обмежень у виборі засобів і методів ведення воєнних дій сторонами, що воюють;регламентує права та обов'язки осіб, яких захищає МГП;установлює відповідальність держави й окремих осіб за порушення норм МГП

1234 Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни. Женевські конвенції  — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених та хворих в регулярних арміях1234 Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни. Женевські конвенції  — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених та хворих в регулярних арміях. Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу озброєних сил на морі1234 Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни. Женевські конвенції  — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених та хворих в регулярних арміях. Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу озброєних сил на моріЖеневська конвенція (III) про поводження з військовополоненими1234 Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни. Женевські конвенції  — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених та хворих в регулярних арміях. Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу озброєних сил на морі Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни. Женевська конвенція (III) про поводження з військовополоненими1234 Женевські конвенції 1949 про захист жертв війни. Женевські конвенції  — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Для застосування міжнародного гуманітарного права не важливо, хто є ініціатором конфлікту. Під час міжнародних збройних конфліктів застосування МГП припиняють із загальним закінченням воєнних дій, а на окупованій території воно діє ще протягом одного року після загального припинення бойових дій. МГП не розглядає причин, які є основою конфлікту. Під час міжнародних збройних конфліктів застосування МГП припиняють із загальним закінченням воєнних дій, а на окупованій території воно діє ще протягом одного року після загального припинення бойових дій

Відмінність МГП від права людини Принципова відмінність між цими галузями міжнародного публічного права полягає в тому, що в міжнародному праві прав людини представлені найзагальніші принципи, які застосовують як у мирний, так і у воєнний час. МГП, однак, то воно має специфічний характер: його застосовують тільки під час збройного конфлікту. Більшість міжнародних конвенцій з прав людини дають змогу державам відступати від своїх зобов'язань стосовно деяких прав за умови надзвичайних обставин (під час збройного конфлікту або іншої загрози безпеці держави). Міжнародне гуманітарне право не дозволяє державам порушувати свої міжнародні зобов'язання за будь-яких умов

Гуманність Основні та найвагомішимі принципи сучасного міжнародного гуманітарного права. Воєнна необхідність Обмеження засобів і методів ведення війни. Недопущення зайвих страждань. Вибір дозволених засобів і методів ведення воєнних дій. Захист довкілля під час збройного конфлікту

Пропорційність між військовою необхідністю та дотриманням гуманностіОсновні та найвагомішимі принципи сучасного міжнародного гуманітарного права. Захист цивільного населення, цивільних об'єктів та жертв війни. Повага прав людини. Неприпустимість дискримінації особи. Карна відповідальність за порушення принципів і норм міжнародного гуманітарного права.

Норми МГП згруповані в розділи, які визначені реальною практикою їхнього застосуваннявійськовополонені: норми — принцип проведення розрізнення між цивільними особами та комбатантами; визначення комбатантів; визначення цивільних осіб; умови отримання статусу військовополоненого;цивільні об’єкти: норми — принцип розрізнення між цивільними й військовими об’єктами; визначення військових об’єктів; визначення цивільних об’єктів;окуповані території: норма — суспільна та приватна власність на окупованій території;засоби й методи ведення воєнних дій: норми щодо засобів — зброя невибіркової дії; застосування забороненої зброї, отруйних речовин, ядерної, біологічної, хімічної, лазерної зброї, мін тощо; норми щодо методів — наказ нікого не залишати живим і загроза цим супротивнику; військові хитрощі, віроломство; неналежне використання розпізнавальних емблем, зазначених у Женевських конвенціях тощо.

Норми МГП згруповані в розділи, які визначені реальною практикою їхнього застосуваннямедичний персонал і установи: норма — медичний персонал; особи, які виконують медичні функції; медичні формування; санітарно-транспортні засоби; персонал і об'єкти, що використовують розпізнавальну емблему;поранені та хворі: норма — медична допомога пораненим, хворим і постраждалим у корабельній аварії та догляд за ними;цивільне населення: норми — визначення цивільних осіб; поводження із цивільним населенням;

 Конвенція зобов'язує її учасників збирати на полі бою поранених і хворих супротивника і надавати їм допомогу; заборонено будь-яку дискримінацію щодо поранених і хворих через стать, расу, національність, політичні переконання або релігію. Всі поранені та хворі, захоплені супротивником, мають бути зареєстровані, а відомості про них передані тій державі, на боці якої вони воювали. Перша Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Медичні установи та персонал і санітарний транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна мають захист — напад на них заборонено.

 Визначає правила поводження з пораненими та хворими під час морської війни, за аналогією з правилами, передбаченими Конвенцією про поліпшення становища поранених і хворих у діючих арміях. Постраждалими через корабельну аварію вважають цивільних осіб і військовослужбовців зі складу збройних сил на морі, що зазнали аварії на морі або в інших водах у результаті нещасного випадку із судном, яке їх перевозило, або літальним апаратом і які в цій ситуації не чинять ворожих дій проти воюючої сторони. Друга Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на моріУсі відомості, які сприяють установленню особи пораненого, хворого, постраждалого через корабельну аварію та померлого, мають бути зареєстровані.

Регламентує головні правила поводження воюючих сторін з військовополоненими. Ця Конвенція визначає статус комбатанта та військовополоненого. Третя Конвенція про поводження з військовополоненими Комбатант - осіби, які мають командира, відповідального за їхні дії, носять визначений і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак, що відрізняє їх від цивільного населення, належать до збройних сил воюючих сторін та безпосередньо ведуть бойові дії проти ворога зі зброєю в руках, дотримуючи у своїх діях законів та звичаїв війни

а) особовий склад збройних сил, ополчення і добровольчих загонів;б) особовий склад партизанських загонів;в) особовий склад збройних сил, що підпорядкований уряду, не визнаному державою, яка тримає в полоні;г) воєнні кореспонденти, постачальники, інші особи, які слідують за військом;г) члени екіпажу торгового флоту і цивільної авіації;д) населення неокупованої території, що взялося за зброю, якщо воно не приховує її та дотримує законів і звичаїв війни. Відповідно до Женевської конвенції, військовополоненими вважають таких осіб, що потрапили під владу супротивника: Держава, що утримує в полоні, відповідає за адекватне поводження з військовополоненими. Їх забезпечують помешканням, харчуванням, одягом, медичною допомогою. До них мають допускати медичний і духовний персонал. У полоні зберігається носіння розпізнавальних знаків

 Передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права. Відповідно до її положень та Додаткового протоколу І, держава, що окупувала територію, зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення порядку на захопленій території. Четверта Конвенція про захист цивільного населення під час війни. Населення окупованої території має підпорядковуватися розпорядженням влади, проте його не можна примушувати до складання присяги на вірність державі-окупантові, участі у воєнних діях, спрямованих проти їхньої країни, надавати відомості про її армію.

8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій (1949 р.) під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були ухвалені два Додаткові протоколи. Протокол І стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, Протокол II — захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру. 

8 грудня 2005 р. було ухвалено Протокол III — «Про введення додаткової розпізнавальної емблеми», який регламентує використання додаткової розпізнавальної емблеми Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Додаткова емблема Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця має вигляд червоної рамки у формі квадрата на білому тлі, що стоїть на одній із своїх вершин, — червоний кристал. її визнають поряд із розпізнавальними емблемами Женевських конвенцій та з тими самими цілями.