Розгорнений план-конспект заняття 1 з дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)».

План-конспект заняття № 1

з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

 

Тема. Вступ. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.

Мета:

Методична  – вдосконалювати методику проведення вступної лекції.

Дидактична:

-навчальна  – ознайомити студентів з предметом і завданнями курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»; з поняттями «мова», «мовлення», «мовна норма», «стиль»; сформувати уявлення про історію розвитку української мови, роль мови в житті особистості; місце української мови серед інших мов світу; викликати зацікавленість предметом, налаштувати студентів на позитивне сприймання матеріалу;

-розвивальна – розвивати мовлення (усне та писемне), мислення, пам'ять уміння організовувати себе на занятті.

Виховна: виховувати орфографічну пильність, увагу і шанобливе ставлення до слова; прищеплювати любов до рідної мови.

Вид заняття: лекція.

Тип заняття: вступна лекція.

Методи та форми проведення заняття: бесіда, розповідь-пояснення, метод унаочнення даних (презентація), робота з першоджерелами, підручником.

Міждисциплінарні зв’язки:

• забезпечувальні – українська мова, історія України;
• забезпечувані -  дипломне проєктування, майбутня професійна діяльність.

ТЗН: комп’ютер, проєктор, екран.

Методичне забезпечення:

1. Підручники:

• Глущик С.В. Сучасні ділові папери.-К., 2005;
• Зубков М.Г. Мова ділових паперів.- Х., 2002.

2. Теки з довідково-дидактичним матеріалом.

3. Довідкова література:

- словники (орфографічний, орфоепічний, іншомовних слів, перекладні тощо);

- Антонич І. Як ми говоримо.-К., 1999.

- Скрипник Л.Г. Власні імена людей. – К., 1998.

4. Презентація «Мови світу».

5. Таблиця «Стилі мовлення».

6. Схема «Класифікація мов світу».

Словник заняття: мова, мовлення, мовна норма, літературна мова, стиль.

ЛІТЕРАТУРА (основна):

1. Зубков М. Г. Мова ділових паперів. – Х.: Майдан, 2002; с. 3 – 19.
2. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. К.: - А.С.К., 2003; с. 5 – 24.

Додаткова:

1. Фаріон І. Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних людей): монографія / Ірина Фаріон. – Вид. 3-тє, допов. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – 331 c. : табл.

Комп’ютерна і мережева підтримка:

http://dls.ksu.kherson.ua/dls/Library/Catalog.aspx?section=4ab15979-bc6c-42ae-84c1-20c5d5dd709e

http://ebooktime.net/book_101.html

studentu5.com/index.php?work=679

Епіграф до заняття:

     Як гул століть, як шум віків,

     Як бурі подих - рідна мова,

     Вишневих ніжність пелюстків,

     Сурма походу світанкова,

     Неволі стогін, волі спів,

     Життя духовного основа.

          

                                                                                                                 М. Рильський

 

 

Перебіг  заняття

1.   Організаційна частина:

1. Перевірка явки студентів на заняття.

2. Перевірка готовності до заняття (необхідного приладдя тощо).

2.  Повідомлення теми, мети і завдань заняття. Мотивація навчальної діяльності. План лекції.

Тема. Вступ. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Мова як суспільне явище.

Мета: ознайомитися з вимогами до курсу; історією виникнення української мови, засвоїти поняття «мова» і «мовлення», «стиль»; з’ясувати роль мови в житті особистості; місце української мови у світі; переконатися в необхідності вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Завдання:

1. Студенти повинні знати:

- пред­мет, завдання і типологію курсу „Україн­ська мова (за професій­ним спрямуван­ням)”;

- поняття мови і мовлення; основні вимоги до мовлення; різницю між літерату­рною і народною мовами, основні розділи на­уки про мову, стилі мови, їх характеристику;

 - особли­вості офіційно-ділового стилю.

2. Студенти повинні вміти:

- ефективно слухати;

- грамотно складати конспект;

- здійсню­вати регламентоване спілку­вання;

- добирати мовні засоби відповідно до мовленнє­вої ситуа­ції, володіти різними видами усного і писемного спілкування;

- складати ділові папери.

Мотивація:

- Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Без мови важко уявити людину. «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина», - казав класик.

Українська мова (за професійним спрямуванням) допоможе заповнити прогалини  в знаннях з української мови, сприятиме розвитку загальної культури мовлення, а також усвідомленому та ґрунтовному оволодінню мистецтвом ведення ділових паперів.

План лекції

1. Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
2. Мова – знакова система. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Українська мова у світі.
3. Мовлення. Його типи, види, форми.
4. Мовні норми і культура мовлення.
5. Літературна і народна мова.
6. Основні розділи науки про мову.
7. Стилі мовлення. ОДС.
8. Становлення українського правопису та його сучасні проблеми.

3. Виклад нового матеріалу:

 3.1.Вступне слово викладача.

3.2. Вимоги до студентів.

 3.3.Перегляд презентації «Мови світу».

3.4. Розповідь-пояснення викладача:

а) Предмет і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»:

- Українська мова (за професійним спрямуванням) – дисципліна, що покликана сприяти розвиткові вмінь і навичок роботи з текстами наукового, офіційно-ділового стилю,  висвітлювати питання сучасного ділового мовлення. Адже професійно-ділова сфера – одна з життєво необхідних галузей  діяльності людства. Саме за допомогою ділових паперів, документів, листів встановлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між  закладами, установами, підприємствами, державами, а також  налагоджуються приватні стосунки між людьми.

 Професійно-ділове спілкування  потрібно вести державною мовою, повсюдно впроваджуючи українську мову, розширюючи її використання в соціальній сфері нашої держави.

 Дисципліна «Ураїнська мова за професійним спрямуванням» допомагатиме майбутнім фахівцям оволодіти навичками оптимальної мовної поведінки, навчитися впливати на співрозмовника за допомогою вмілого використання різноманітних мовних засобів, уміти захищатися – за допомогою мови – від спроб психологічного тиску, словом, діяти в найскладніших  комунікативних ситуаціях. Навички спілкування допомагають студентам моделювати вільну і впевнену поведінку у професійній сфері.

 Тому вивчення професійної української мови також передбачає ознайомлення з лексичними, граматичними нормами сучасної української мови, повторення орфограм та пунктограм тощо.

 Проте найбільшу увагу приділятимемо  вмінню складати документи, працювати з науково-технічними текстами, а також розвиватимемо навички усного офіційно-ділового та наукового спілкування.

Як відомо, кожна наука має об’єкт та предмет дослідження; об’єктом у мовознавстві (наука, що вивчає мову як найважливіший засіб людського спілкування), або лінгвістиці, є мов­лення - діяльність носіїв мови, у якій мова знаходить своє практичне відображення та застосування. Предметом є мова як явище суспільне, що розвивається за своїми законами та під впливом навколишньої дійсності. Розмежування предмета та об’єкта в лінгвістиці зводиться до розмежування понять «мовлення» і «мова» (мова – явище загальне, мовлення – явище індивідуальне. Дивіться нижче).

Основні завдання вивчення дисципліни „Українська мова (за професійним спрямуванням)”:

•         ознайомлення зі стильовим різноманіттям української літературної мови, зокрема зі стилями, що є основою для професійного спілкування (науковий та офіційно-діловий);
•         систематизація знань з української мови взагалі й професійного спілкування зокрема;
•         збагачення запасу наукової термінології з фаху;
•         формування вмінь щодо написання та оформлення наукових робіт (звітів, анотацій, відгуків, рецензій, тез тощо);
•         розвиток навичок перекладу та редагування професійних текстів;
•         формування вмінь щодо оформлення документів, поширених у професійній діяльності, зокрема заяв, автобіографій, резюме, службових записок та ін.;
•         оволодіння нормами сучасної української орфоепії, орфографії, граматики, лексики, стилістики, правилами мовного етикету в межах професійного спілкування.

б) Мова – знакова система:    

- «Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного… Мова – душа кожної нації, її скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… Поки живе мова – житиме й народ…», - казав мовозна­вець Іван Огієнко.

Кілька мільярдів людей користуються 2 500 мовами (за іншими підрахунками, на землі  існує 5 000 мов). Мови відрізняються одна від одної, але різною мірою. Схожість мов пояснюється спільністю їх походження, що дає змогу об’єднувати їх у так звані мовні сім’ї. Українська мова належить, як відомо, до східнослов’янської підгрупи мов (група – слов’янська), остання належить до індоєвропей­ської сім’ї.

Довгий шлях у своєму розвитку пройшла українська мова: від численних за­борон і понівечення до  відродження і вільного функціонування.

26 жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові ста­тусу державної». Державність її підтверджується і ст. 10  Конституції України, при­йнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року. Чи не про це роками мріяли видатні українські митці?

                                                  В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ноче колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна…

Цвіти і сяй, моя державна… (О. Олесь)

Перед сучасним українським суспільством після отримання незалежності по­стало чимало проблем, що потребують нагального вирішення. Одна з них – упрова­дження української мови в усі сфери життєдіяльності держави.

Мова – це історично змінна, особлива (властива лише людині), специфічна (є інші знакові системи) знакова система, що служить найважливішим засобом спі­лкування, вираження думок і почуттів.

Основні функції мови:

• Комунікативна (спілкування);
• Мислеоформлювальна;
• Емоційна.

З цими трьома функціями пов’язані інші:

• Номінативна (називна);
• Дискурсивна (міркування);
• Акумулятивна (нагромадження думок);
• Імперативна (наказова);
• Вказівна;
• Контактовстановлювальна;
• Поетична.

в) Мовлення. Типи, види, форми:

- Мовлення -  це явище індивідуальне, в якому мова знаходить застосування, це те, як кожен із нас говорить. Мовлення існує у двох формах: усній та писемній. Типи мовлення: опис, розповідь, міркування. З цими поняттями тісно пов’язана норма – правило щодо грамотного вживання, використання, написання, вимови слів тощо.

г) Літературні норми:

- Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.

Виділяють такі типи норм:

• Орфоепічні (регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень).
• Графічні (регулюють правильне накреслення букв, їх назву тощо);
• Пунктуаційні (регулюють правильне вживання розділових знаків);
• Лексичні (встановлюють правила слововживання. Наприклад: не поставщик, а постачальник; не міроприємство, а захід. Установлюють правила розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучувано­сті);
• Граматичні (передбачають правильне вживання граматичних форм слів, уста­лену побудову речень і словосполучень. Наприклад: не фестивалей, а фести­валів; не зазнав поразку, а  зазнав поразки. Кайдашиха бігла по селу і кричала, що мене вбили. - Кайдашиха бігла по селу і кричала, що її  вбили);
• Стилістичні (визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мов­лення, доцільність використання виражальних засобів у конкретному лексич­ному оточенні, відповідній ситуації. Наприклад: не заключати угоду, а укла­дати угоду; не займати посаду, а обіймати посаду);
• Орфографічні (правила написання слів та їх частин).

Нагадуємо, що слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1. Фонетичним (як вимовляються, так і пишуться): підрозділ, дата;
2. Морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незале­жно від  вимови): укладається, зчитувати;
3. Історичним, або традиційним  (букви, морфеми, слова пишуться за тра­дицією, а не відповідно до норм): дзвінок, черговий;
4. Смисловим, або диференціювальним  (різне написання однозвучних слів, що мають неоднакове значення): Орел – орел; напам’ять – на  пам'ять.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовлені­стю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми можуть змінюватися з пли­ном часу. У зв’язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під яким ро­зуміють видозміни на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологі­чному, синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і ві­дображають тимчасове співіснування старого і нового в мові. Встановлено, що при­чинами змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства, вплив внут­рішніх законів мови, вплив розмовної мови.   Мовні норми фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови. Культура пи­семного та  усного мовлення полягає в тому, щоб досконало володіти мовними но­рмами і послідовно дотримуватися їх.

Видатні представники українського народу завжди дбали про розвиток рідної мови, багато зробили для її розквіту і слави. У часи, коли українська мова офіційно вважалася діалектом, «малороссийским наречием», Іван Франко писав:

                                                        Діалект, а ми його надишем

Міццю духа і огнем любові  

І нестертий слід його запишем

                                                       Самостійно між культурні мови.

 Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову повинна ко­жна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про мову  називається кодифі­кацією мови. Кодифікація – це впорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У мові кодифікація – це також уніфікація, впоря­дкування мови й відкидання всього чужого для неї та прийняття всього, що  збагачує її.

 Засобами кодифікації є словники з мови, підручники, всілякі довідники; взірці мовлення людей, що досконало володіють мовою. Кодифікатором виступає вчений-мовознавець, письменник, журналіст, артист, учитель, викладач, коректор тощо.

 Проте пам’ятайте, що боротьба за чистоту мови не повинна зводитися до дисти­лювання її, до повної «стерилізації». А такі спроби подекуди є. Побоюючись індивідуальних авторських особливостей, деякі редактори намагаються «перега­няти» мову через «український правопис» і словники. Так  вони позбавля­ють твори авторської індивідуальності й своєрідності. Тому, не відмовляючись від боротьби із засміченням мови, ми повинні свідомо ставитися і до небезпеки «пури­зму», невмотивованої причепливості до окремих мовних явищ. «Пуризм» і справ­жня боротьба за чистоту мови не є сумісними.

Ґ) Літературна мова народна мова:

- Літературна мова – це унормована мова, що відповідає всім правилам і стандартам.

      Народна мова – це літературна мова + діалект, + інші шари лексики. Це поняття ширше, ніж літературна мова. Народна мова жива, яскрава, емоційна.

    Але україн­ська ділова мова – це мова документів, а отже, - унормована, правильна мова.

Культура мови – це наука, що вивчає закони мови та її правильне застосування.

      Культура мови – поняття багатозначне: це і галузь мовознавства, це і володіння нормами усної та писемної мови, а також  уміння використовувати виражальні її за­соби. Культура мови - це наука, що вивчає закони мови та її правильне застосу­вання; досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з метою її вдоско­налення. Культура мови виступає тим чутливим інструментом, що першим помічає нові явища в лексиці, граматиці, підказує мовцям стилістичне забарвлення мовних форм тощо.

      Культура мовлення – це явище індивідуальне, це те, наскільки грамотно, кра­сиво, вільно людина володіє мовою, фактично, це те, як вона говорить. Мати високу культуру мовлення – це означає вміти користуватися мовними багатствами сучас­ності й тією спадщиною, яка складалася віками і зафіксована в кращих зразках ху­дожніх і наукових творів. Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в ца­рині духовних вартос­тей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховно­сті…  Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки сприймаються як пляма на службо­вому мундирі.

Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розви­неності людських почуттів.

  Комунікативними якостями культури мовлення виступають:

• Правильність мовлення – це дотримання літературних норм;
• Точність – відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуа­ції;
• Логічність – дотримання змістових зв’язків між словами і речен­нями в тексті (правильний порядок слів; несуперечливе їх поєд­нання; плавні переходи від однієї думки до іншої);
• Чистота мовлення – вживання елементів, що відповідають літератур­ній мові.

д) Основні розділи науки про мову:

• Орфографія (написання слів);
• Орфоепія (вимова слів)
• Акцентологія (наука про правильне наголошення);
• Графіка (написання букв);
• Каліграфія (мистецтво красивого написання слів);
• Лексикологія (розділ науки про мову, що вивчає слово);
• Лексикографія (укладання словників);
• Синтаксис (речення і словосполучення);
• Морфологія (частини мови);
• Морфеміка (частини слова: корінь, суфікс…);
• Граматика (відмінювання слів, їх сполучуваність і, частково, правопис);
• Фонетика (звуки);
• Фонологія (фонеми);
• Словотвір (способи творення слів);
• Пунктуація (розділові знаки, їх уживання);
• Фразеологія (стійкі сполуки слів);
• Ономастика (власні імена: людей, націй, географічні назви);
• Семасіологія (розділ науки про мову, що вивчає значення слів і висловів,  зміну значень);
• Діалектологія (розділ науки про мову, що вивчає особливості місцевої гові­рки) ;
• інші...

Нагадаємо, що діалект, або наріччя, - це група говірок, пов’язаних між собою ря­дом спільних явищ, невідомих іншим говіркам. Сучасна українська мова має три  наріччя:

1. Північне (побутує на теренах Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Во­линської, північних частин Київської та Сумської областей).
2. Південно-західне наріччя (поширене на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Тернопільської, Вінницької, Хмель­ницької областей. Частково – Кіровоградської, Одеської, Київської, Черкась­кої областей).
3. Південно-східне наріччя (охоплює Полтавську, Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську області, Крим, частину Київської, Сумської, Кіровоградської, Одеської, Черкаської, Миколаївської областей).

Діалекти відрізняються один від одного лексичним складом, фонетикою, стилісти­кою. Вони активно взаємодіють з літературною мовою, збагачують її та змінюються самі. Рівень володіння мовою свідчить про освіченість людини, її зага­льну культуру.

е) Стилі мовлення:

Стилі мовлення – сукупність мовних засобів, зумовлених змістом, функцією і цілеспрямованістю висловлювання. Кожний стиль має сферу вживання, призна­чення, характерні ознаки, систему мовних засобів. Розрізняють такі стилі: розмов­ний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний (листування), офіційно-ді­ловий та конфесійний (обслуговування релігійних потреб).

Офіційно-діловий стиль (далі ОДС) – це функціональний різновид мови, що слу­жить для потреб державно-політичного, громадського, економічного життя суспіль­ства. Основне призначення – регулювати ділові стосунки. Його специфіка:

• Нейтральний тон викладу;
• Точність, ясність, лаконічність, послідовність;
• Документальність, тобто наявність усіх ознак документа;
• Наявність усталених мовних зворотів, штампів;
• Сувора реґламентація тексту.

Мовні засоби ОДС :

• Широке використання канцелярської та суспільно-політичної термінології;
• Наявна фразеологія має специфічний характер (ініціювати питання, вису­нути пропозицію);
• Відсутність авторської індивідуальності, емоційної лексики;
• Синонімія зводиться до мінімуму, щоб уникнути двозначності;
• Чітка реґламентація;
• Використання простих речень.

Функціональні підстилі:

•                  Законодавчий;
•                  Дипломатичний;
•                  Юридичний;
•                  Адміністративно-канцелярський.

 

5. Робота в зошиті.

5. Закріплення нового матеріалу (шляхом ущільненого опитування):

1. Бліцопитування (усне):

• Що таке мова? Назвіть її основні функції.
• Що таке мовлення? Які ви знаєте типи мовлення, види?
• Чим відрізняється літературна мова від народної?
• Чим відрізняється культура мовлення від культури мови?
• Назвіть основі розділи науки про мову.
• Назвіть стилі української мови.
• Вкажіть основні ознаки ОДС.

2. Письмове опитування (тест):

1. Вища форма загальнонародної мови – це:

а) територіальні діалекти;

б) наріччя;

в) сучасна українська літературна мова.

2. Орфоепічні норми – це:

а) сукупність правил вимови звуків та звукосполучень у потоці мовлення;

б) єдині загальноприйняті правила передавання звукової мови на письмі;

в) правила творення та вживання форм слів.

3. Державна мова – це:

а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язковим в органах державного управління та діловодства;

б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування.

4. Літературна мова – це:

а) національна мова;

б) унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей;

в) нижча форма загальнонародної мови.

5. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формі;

б) у сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;

в) у національній та державній мові.

6. Українська мова належить до:

а) західнослов’янської групи;

б) південнослов’янської групи;

в) східнослов’янської групи.

7. Літературна мова характеризується такими ознаками:

а) унормованістю, наддіалектністю, точністю, логічністю;

б) наддіалектністю, унормованістю, уніфікованістю, стилістичною диференціацією;

в) стилістичною диференціацією, унормованістю, документальністю, тематичною обмеженістю

8. Фахова мова – це:

а) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи;

б) сукупність мовних засобів, зумовлених метою спілкування;

в) сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння.

9. Мовленнєва професійна компетенція – це:

а) система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування;

б) система умінь і навичок використання знань норм і правил літературної мови під час фахового спілкування;

в) сума систематизованих знань норм літературної мови.

10. Зачинателем нової української мови був:

а) Т.Г. Шевченко;

б) І.П. Котляревський;

в) Панас Мирний.

11. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюється в процесі суспільної комунікації – це:

а) орфоепічні норми;

б) стилі української літературної мови;

в) норми літературної мови.

12. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:

а) І.П. Котляревського;

б) Т.Г. Шевченка;

в) Лесю Українку.

13. Нормативним є вживання таких сполучень:

а) у відповідності до, згідно, взяти участь;

б) відповідно до, згідно з, взяти участь;

в) відповідно, згідно з, приймати участь.

14. Грошова одиниця незалежної України має назву:

а) гривна;

б) гривни;

в) гривня.

15. Головна ознака літературної мови:

а) варіативність;

б) черговість;

в) унормованість.

16. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:

а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;

б) користуватися мовою в повсякденному житті;

в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкції речень.

 

17. Нормативним є таке слововживання:

а) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імунітет;

б) вакансія, написати автобіографію, імунітет;

в) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет

18. Мова – це:

а) найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності;

б) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи;

в) вища форма національної мови; особлива, специфічна, історично змінна знакова система, що служить засобом спілкування, вираження думок і почуттів.

19. Нормативними є вживання таких словосполучень:

а) торгуючі організацією, здавати екзамени, курси по вивченню української мови;

б) торговельні організації, складати екзамени, курси з вивчення української мови;

в) торговельні організації, здавати екзамени, курси по вивченню української мови.

20. У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня 1996 р., записано:

а) Державною мовою в Україні є українська мова;

б) Державною мовою в Україні є російська мова;

в) Державною мовою в Україні є українська й російська мови.

21. Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті:

а) 5 Конституції України;

б) 10 Конституції України;

в) 9 Конституції України.

22. Кому належать такі рядки про мову:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється–ожива,

Як їх почує!

а) Лесі Українці;

б) Павлу Тичині;

в) Тарасові Шевченку.

23. Нормативним у числівниках є такий наголос:

а) одинáдцять, сімдеся'т, чотирнáдцять, вісімдеся'т;

б) оди'надцять, сімдеся'т, чоти'рнадцять, ві'сімдесят;

в) одинадцять, сі'мдесят, чотирна'дцять, вісімдеся'т.

24. Науковий стиль реалізується в таких жанрах:

а) дискусія, виступ, кодекс, доповідь;

б) дисертація, монографія, стаття, лекція, підручник;

в) виступ на науковій конференції, доручення, протокол, рецензія.

25. Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

а) виступ, репортаж, нарис;

б) науково-навчальний, науково-популярний;

в) законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.

26. Основне призначення офіційно-ділового стилю:

а) обстоювання і пропагування суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки;

б) систематизація знань, повідомлення про результати наукових досліджень;

в) регулювання офіційних стосунків, спілкування в державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.

6. Підсумки заняття:

6.1. Висновки викладача щодо вивчення студентами теми.

6.2. Зауваження щодо засвоєння студентами матеріалу.

7. Домашнє завдання:

• вивчити теорію;
• опрацювати самостійно питання «Становлення українського правопису та його сучасні проблеми» і скласти мініповідомлення чи (за бажанням) презентацію;
• написати мінітвір «Моя майбутня професія»;
• повторити орфографію та пунктуацію СУМ, підготуватися до моніторингу ЗУН (перевірочний диктант, словниковий диктант, завдання).