ТЕМА “Особисті кордони. Навіщо вони?”
Мета заняття: надати учням знання, які допоможуть усвідомити важливість власних кордонів. Отримання якісного контексту про себе, свої психологічні кордони; усвідомлення основної потреби; активізація внутрішніх ресурсів. Навчити учнів застосовувати правила безпеки з метою захисту їхнього життя
Обладнання та матеріали для заняття: папір, ручки, олівці.
Хід заняття
Мета: отримання якісного перед контексту про себе, свої психологічні границі; усвідомлення основної потреби; активізація внутрішніх ресурсів.
Хід виконання: подумати про електроприлад, який можна асоціювати з собою. Зобразити його. Написати інструкції щодо експлуатації: «10 пунктів, які відображатимуть те, що можна робити з даним електроприладом» та «10 пунктів, які відображатимуть те, чого НЕ можна з ним робити». Рефлексія малюнку й отримання зворотного зв’язку відбувається шляхом констатації емоцій відчуттів (від побаченого), викликаних при демонстрації малюнку та інструкцій щодо нього, які обговорюються в трійках, а бажаючі можуть виступити на загальному.
Особисті кордони - це персональний кодекс, який визначає відносини з іншими
людьми. Невидимі лінії, які ніхто не повинен перетинати.
Навіщо потрібні особисті кордони? Кордони впливають на те, як інші люди з тобою спілкуються, як торкаються (і чи роблять це взагалі), як ставляться до тебе. Кордони дають тобі можливість вирішувати з ким спілкуватись, на які теми говорити, що робити і скільки часу проводити з різними людьми. Кордони не відділяють нас від людей. Вони допомагають зберегти відносини. І навіть зробити їх кращими.
Як визначити особисті кордони? Виділяють декілька видів особистих кордонів. Ми їх зобразимо у вигляді кіл. Педагог-тренер зображує особисті кордони у вигляді кіл, починаючи із зовнішнього кола (публічний простір), 2 коло - соціальний простір, 3 коло - особистий простір та закінчуючи внутрішнім колом (інтимний простір).
Публічний простір - це особистий кордон, який захищає вас від чужих людей, від людей, з якими ви особисто незнайомі.
Правила безпеки першого особистого кордону:
Соціальний простір - це наш особистий простір для всіх людей, з якими ми знайомі та можемо мати якісь спільні справи у повсякденному житті. Це ваші однокласники, вчителі, знайомі, сусіди чи люди, з якими ви можете привітатись при зустрічі. Сюди, наприклад, можна також віднести друзів із соціальних мереж. Тому у цьому колі є декілька простих правил, зокрема у спілкуванні онлайн.
Правила безпеки другого особистого кордону:
Особистий простір - це той простір, який йде відразу за пальцями витягнутої руки. Це простір для наших членів сім’ї, близьких друзів. Але навіть і тут повинна бути довіра та повага. Часто можна думати так “якщо свої, то мають право...” Проте пам’ятай, що жоден друг, чи близький родич не має права торкатись ваших інтимних частин тіла, чи робити з вами щось таке, що вас лякає чи про що вам страшно чи соромно сказати іншим людям.
Правила безпеки третього особистого кордону:
Інтимний простір - це той простір, який найближчий до нашого тіла, не далі, аніж пальці на витягнутій руці. Чому цей простір називається інтимним, тому що саме в цьому колі ми надаємо найбільший доступ до свого тіла.
Правила безпеки четвертого кордону:
Мета: обговорити небезпечні ситуації з учасниками, показати важливість правильного реагування в подібних ситуаціях, розвиток критичного мислення.
Хід виконання: учасникам зачитуються ситуації, обговорюється кожна життєва ситуація. Обов’язкове наголошення щодо правильного алгоритму дій та реакцій.
Ситуації:
Мета: ознайомити учнів із базовим механізмом відстоювання особистих кордонів.
Хід проведення: Учасникам пропонується поділитись на пари, а також обрати лідера у парі. Завдання учасників: лідер в парі має попросити іншого учасника щось зробити для нього, наприклад, принести води чи гавкнути. Учасник в парі має сказати таку фразу: “Ні, мені треба подумати.” І після цього обдумує, чи виконає прохання лідера чи ні і дає остаточну відповідь.
На роботу в один бік дається 3 хвилини. Потім учні в парі міняються ролями і ще 3 хвилини працюють.
Учасникам повідомляється, як час буде підходити до завершення.
Питання для обговорення:
Як вам було виконувати різні ролі?
І чи складно було відмовляти?
Як найчастіше вони відповідали на прохання лідера?
Можливо доповнити відповіді учасників:
Говорити “Ні”, коли нам пропонують чи просять зробити щось, що нам приносить дискомфорт, чи ми не хочемо в цей момент виконувати таку дію, нормально.
Також нормально спочатку погодитись на щось і через деякий час передумати та відмовитись.
Важливо прислухатись до себе, чи мені хочеться виконати певну дію чи я це роблю тому, що людина образиться, наприклад.
Пам’ятаймо, що люди, які прагнуть мати з нами близькі стосунки (будь то дружні чи романтичні) ніколи не будуть змушувати робити те, що нам не хочеться, так само не будуть маніпулювати образою чи завершенням стосунків, наприклад, “Якщо ти цього не зробиш, то ми більше не друзі.”
Так само є нормальним, коли люди відмовляються виконати наше прохання. Оскільки те, що є цінним та важливим для нас може не нести цінність для іншої людини чи не бути таким важливим.
Мета: продемонструвати учнів приклади маніпулятивної комунікації та алгоритм дій у такому випадку.
Хід вправи:
Учасники діляться на декілька груп: в кожній групі треба пригадати та записати слова чи словосполучення, якими інша людина може нами маніпулювати чи шантажувати (якщо ми щось не хочемо робити з того, що нас просять). Наприклад, “Якщо ти цього не зробиш, то ми з тобою більше не друзі.”, “Ти маєш це зробити”.
На групову роботу у дітей є 7 хвилин.
Після того, як час вийшов, кожна з груп зачитує слова чи словосполучення, які вони записали.
Питання для обговорення:
Як вам було виконувати цю вправу?
Де ви чули ці слова?
Яка ваша реакція, коли ви таке чуєте?
Важливо! Підтримайте дітей у тому, що якщо вони не хочуть виконувати прохання друга/подруги чи хлопця/дівчини, вони не мають це робити. І коли людина намагається шантажувати чи маніпулювати важливо сказати, що це неприємно, викликає дискомфорт. В разі, якщо ситуація повторюється, важливо звернутись за допомогою до дорослого, якому дитина довіряє.
Пропоную згадати все, що було на занятті, і відповісти на запитання, тобто
зробити рефлексію того, що відбулося: Які знання ви отримали? Чи справдились ваші очікування?
Учасники по черзі висловлюються. Звертається до вправи з попереднього заняття “Скринька очікувань”. Психолог акцентує увагу на результатах роботи команди, підкреслює важливість набутого досвіду і бажає гармонії у вирі найрізноманітніших почуттів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Наказ МОЗ України від 14.02.2012 № 114 «Про організацію надання послуг консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом, у мобільних пунктах та мобільних амбулаторіях»
Протокольне рішення від 25.01.2010 Всеукраїнської наради головних лікарів лікувально-профілактичних закладів, залучених до реалізації програми Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією за напрямком діагностика і лікування ІПСШ у представників груп ризику щодо інфікування ВІЛ (17–18.12.2009, м. Київ)
Моделі організації надання послуг з діагностики та лікування ІПСШ представникам уразливих груп населення: методичний посібник, 2009
Особливості лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, в групах населення, уразливих стосовно зараження вірусом імунодефіциту людини: методичні рекомендації, 2009
Наказ МОЗ України від 09.04.98 № 92 «Про невідкладні заходи протидії в Україні розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом»
Постанова КМУ від 23.03.1998 № 357 «Про комплексні заходи для запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом»
центр громадського здоров'я МОЗ України