Коли в родині з’являється дитина, матуся позбавляє себе всього: відпочинку, хобі, улюбленої роботи, спілкування з друзями й навіть чоловіком, присвячуючи всю себе догляду та вихованню. І якщо до 10 років дітям комфортно знаходитися біля батьків, то з настанням підліткового віку вони мають зробити перший крок назустріч дорослому життю: відділитися від батьків і проявити свою індивідуальність. Про те, в які сфери життя дитини батькам краще не втручатися, читайте в нашій новій статті.
Іноді на фоні недовіри та переживань ми, батьки, втручаємося на територію дітей, намагаємося контролювати кожен крок і чесно вважаємо, що маємо право знати, про що вони думають, мріють, що відчувають, чим займаються. Водночас ми бажаємо виростити відповідальну й самостійну людину. Та чи правильно це?
У психології особистий простір розподіляють на фізичний та психологічний. Фізичний охоплює кімнату дитини та її речі, психологічний — бажання, думки, стосунки, переживання. Кожен з нас має власний особистий простір, де нам комфортно бути лише з самими собою, де ми відчуваємо себе спокійно та безпечно.
Не беріть речі дитини без її дозволу, адже визнання її особистості починається з визнання її власності. А діти, які не бачать поваги батьків до власних речей, не визнають і власності дорослих. Особистий щоденник. Якщо ваша дитина веде щоденник, ніхто не має його чіпати без її відома. Якщо ви прочитаєте щоденник дитини, можливо, вона ніколи вас не пробачить за це.
Кімната підлітка — це лише його територія, де він може спокійно перебувати наодинці з собою. Це нормально, і таку потребу дитини потрібно поважати. Не засмучуйтеся через те, що дитина облаштовує кімнату на власний смак або просить стукати, перш ніж увійти. Поважайте її право на особисту таємницю.
Іноді батьки можуть переживати, коли підліток кілька годин поспіль слухає музику в навушниках або лежить на дивані з телефоном. Насправді їхній мозок постійно зайнятий тим, щоб побудувати власну модель світу: дайте дитині час та можливість для того, щоб розібратися у собі та проаналізувати оточуючий світ.
Якщо дитина годинами перебуває у вбиральні чи ванній, можливо, у неї немає іншої можливості усамітнитися. В такому разі вам варто переглянути своє ставлення до її особистого простору. Адже відчуття власного простору дає дитині можливість стати дорослою, самостійною та відповідальною.
Тривожними сигналами є дві крайнощі: коли дитина не має власної думки, а повністю підпорядковується тому, що говорять дорослі. Інша крайність — коли батьки та діти надто віддалені один від одного, що граничить з байдужістю. Намагайтеся дотримуватися золотої середини, цікавтеся думкою дитини, її життям, інтересами, але не давайте непрошених порад та майте терпіння визнати її право на свої рішення.