Особливості архітектури Київської Русі

Особливості архітектури Київської РусіПідготувала: студентка 1 ЗВФіл. Шевченко Вікторія Вікторівна

З історії На відміну від здавна відомих середньовічних пам'яток Західної Європи світ староруського мистецтва уповні вияскравився лише за нашої доби. Археологи відновили забудову давньоруських міст, історики та архітектури відтворили первісні форми величних архітектурних споруд. Стилістичні зміни в розвитку окремих видів мистецтва проходять не завжди однаково. Так, наприклад, у декоративно-вжитковому, а певною мірою і в образотворчому мистецтві, деякі традиції живуть довше, ніж в архітектурі, оскільки остання найтісніше пов'язана з потребами сучасності. Завдяки цьому еволюція стилістичних рис у архітектурі простежується чіткіше.

Архітектуру стародавніх слов'ян ми можемо собі лише уявляти. Традиції дерев'яного будівництва сформувалися ще за багато століть до Київської Русі. І на той час, як у Києві з'явилися перші муровані споруди, давньоруські міста являли собою розвинені архітектурні організми, а русичі були досвідченими будівничими. За перші сто років існування Київська Русь набула сили. Зросли й розбудувалися руські міста - Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав, Смоленськ, Полоцьк та інші, що постали на великих водних шляхах, іноді на місцях колишніх племінних центрів, а нерідко зведені як фортеці на важливих для оборони рубіжах. Необхідність у будівництві монументальних мурованих споруд була зумовлена потребами молодої держави. Київ повинен був мати храми, які б не поступалися константинопольським, а київський князь - палаци, не гірші ніж у візантійських імператорів.

Після смерті Ярослава Мудрого, коли феодальні відносини швидко поширилися у всіх князівствах, почався інший етап. Архітектурно-художній стиль другої половини ХІ - початку ХІІ ст. ладом пропорцій, певним геометризмом мас, підкресленою замкнутістю об'ємів значно відрізнявся від живописного, з прагненням до об'ємно просторових композицій стилю Х - першої половини ХІ ст. У 30 - 80 роки ХІІ ст. архітектура, яскраво відбиваючи часи феодальної роздрібненості, прибирає рис фортечних споруд, важких, могутніх, з вікнами-амбразурами та декором з характерною для романського стилю аркатурою, що походить від оборонних пристосувань замкових стін. Спостерігається спрощення планових і композиційних рішень. Традиційні зв'язки з Візантією підупадають, натомість пожвавлюються зв'язки з країнами Заходу, в першу чергу з сусідами - слов'янськими народами.

Архітектура кінця ХІІ - першої половини ХІІІ відрізняється тенденціями до раціоналізації будівельного виробництва, пошуками нових методів і конструктивних рішень. На противагу графічності попереднього стилю новий стиль за характером - живописний, як то було в ХІ ст. Він підкреслюється яскравими колірними поєднаннями червоного цегляного мурування, білого тла декоративних ніш та елементами фрескового фасадного розпису. Особливо зацікавлює декорування фасадів вставками кольорового каміння та різнобарвної майоліки. Татаро-монгольська навала обірвала гармонійний історичний розвиток зодчества в Київській Русі. Проте воно не кануло в Лету, а знайшло своє продовження в архітектурі подальших століть.

Варто зазначити!Київська Русь — середньовічна держава у Східній Європі з центром у Києві, що існувала приблизно з IX до XIII століття. Назва «Київська Русь» є пізнішим історичним терміном, який застосовується для зручності, щоб відрізняти цю державу від інших руських утворень пізнішого часу. У самій добі цю територію зазвичай називали «Русь» або «Руська земля». Варто зазначити, що назви на кшталт «Русь», «Роксоланія», а також «Скіфія» чи «Сарматія», які трапляються в античних і середньовічних джерелах, не були самоназвами мешканців цих земель — це були зовнішні, здебільшого умовні географічні або етнографічні позначення, які використовували інші народи або автори того часу. У деяких західноєвропейських джерелах Київську Русь неофіційно називали королівством, а її правителів — королями, хоча насправді титул великого князя був поширенішим.

Золоті ворота, 1651 рік, Абрагам ван Вестерфельд

Умовна періодизація. I. Будування споруд з деревини. II. Виникнення кам’яної архітектури.

Дерев’яні городи. Будівництво з дерева в Київській Русі досягає високого рівню розвитку в IX столітті. Це пов’язано з тим, що дерево було найбільш доступним матеріалом для людей будь-якого достатку на більшості територій держави. З дерева зводили невеликі будинки для простого люду та хороми купців і бояр, також цей матеріал використовували для будівництва церков, оборонних укріплень тощо. * з прасл. *gordъ («огороджене місце», «огорожа») *Помста княгині Ольги древлянам,сучасна ілюстрація

Класифікація дерев’яних споруд. Споруди періоду Київської Русі вчені поділяють таким чином:житлові;культові;оборонні. Закладання Мстиславом церкви Успіння Богородиці (Пирогощої)XII ст.

Особливості «городів»Збудовані з дерева міста являли собою укріплений населений пункт, оточений групою сіл. У «городі» було декілька районів. Київ, у часи правління князя Володимира поділявся на: Верхнє місто, яке називали «дитинець», або «днешній град» там жили князь, бояри, купці та дружинники. Їхні будинки, зроблені з деревини, називалися «хороми». Вони могли бути двоповерховими. Також у «дитинцеві» жила челядь, що обслуговувала знать;Гора або «окольний град», де жив робітничий клас з крамарів, ремісників та іншого простого люду. У цьому районі також розміщувався торговий майдан, церкви, подвір’я купців;Нижнє місто, так званий «подол», населяли робітничі, менш майстерні ремісники та чернь. У цій частині міста, котру також називали «посади» або «кінці», як і в «окольному граді», люди мешкали в одноповерхових дерев’яних зрубах площею біля 20 м².

Приклади дерев’яної архітектури. Житлових будівель часів дерев’яної архітектури Київської Русі не збереглося, але архітектурні знахідки свідчать, що внутрішнє убранство хоромів було багатим. Також виявлено, що одноповерхові зруби простого люду були двокамерними – складалися з охоплюваної глиняною плитою кімнати то неотоплюваних сіней. Приблизно так виглядало житло киянина. ХІ – ХІІ ст.

Кам’яне монументальне зодчество. Посилення зв’язків із Візантією і подальше прийняття християнства пов’язують з зародженням будівництва з каменю. Частина істориків вважає, що зодчество з каміння почалось саме  з насадженням християнства на Русі, але історичні свідчення доводять, що більш монументальне будівництво виникло у державі дещо раніше. Зокрема, аналіз літописних пам’яток показав: палац княгині Ольги був частково зроблений з каменю. Також в районі київського «дитинця» вчені відкрили давню монументальну будівлю, зведену принаймні за 50 років до появи будівлі, котру історики звикли називати першою з камінних архітектурних пам’яток руської столиці – Десятинної церкви(989—996).

Стильові періоди кам’яного зодчества Київської РусіКам’яне монументальне зодчество Київської Русі складається з 5 стильових періодів: Перший період охоплює кінець X – 30-ті роки XI століття, час зародження будівництва з каменю. При побудові перших монументальних споруд русичі рівнялися на архітектуру Візантії, керувалися порадами візантійських майстрів, котрих запрошували для будівництва. Завдяки роботі цих майстрів у XI – на початку XI сторіччя у Києві був споруджений цілий ансамбль, до якого входили 2 великі двоповерхові палаци та вже згадувана Десятинна церква;Другий період – це 30 – 50-ті роки XI століття, на котрі приходиться стрімка розбудова міст. Архітектуру цього періоду репрезентують будівлі так званого «міста Ярослава», до яких відноситься одна з найцінніших архітектурних пам’яток Київської Русі – Софійський собор. У цей час давньоруські будівлі набувають більш самобутнього вигляду, гармонійних архітектурних форм;

Третій період охоплює другу половину XI— початок XII століття, коли в Київській Русі формуються власні архітектурні школи. За цього періоду на теренах держави будуються собори, що відповідають тодішнім канонам церковної архітектури. До збудованих у цей час відноситься Михайлівський собор у Києві, названий також Золотоверхим. В 30-х роках XX сторіччя цю пам’ятку було зруйновано радянською владою. Також кам’яні церкви будують у багатьох інших давньоруських містах, часто їх споруджують при монастирях. Вплив київського архітектурного стилю досить помітний в князівсько-монастирських храмах XII сторіччя у містах Суздаль, Новгород, Чернігів;Четвертий період – 20-80-ті роки XII століття, відзначено остаточним формуванням місцевих архітектурних шкіл, відходом від візантійських традицій будівництва і звернення до романського стилю;П’ятий період, що прийшовся на кінець XII – 30-ті роки XIII століття, відрізнявся входженням до архітектури народних мотивів, розвитком будівничої техніки, виникненням нових прийомів, що використовувалися майстрами. Будівлі відрізняються висотою (нагадують башти) та складністю форм. Пам’ятки цього стильового періоду збереглися в сучасному українському місті Чернігові.

Лиса гора. Капище Перуна

Фундамент Десятинної церкви,сучасний вигляд.

Софія Київська. Софійський собор в ХІ столітті. Реконструкція Ю. Асєєва, В. Волкова, М. Кресального. Софійський собор у наш час

Чернігів, собор Бориса і Гліба.сучасний вигляд

Золоті ворота (реконструкція)Побудовані в 1018-1024 рр.

Золоті ворота Реконструюванні в 1982 р.

Висновок. Архітектура Київської Русі мала унікальну історію, пов’язану з впливом авторитетної на той час Візантійської імперії, прийняттям християнства, коли на місцях язичницьких святинь встановлювали спочатку дерев’яні, а потім і кам’яні церкви, прагненням отримати гарну репутацію на міжнародній арені та бажанням привнести в архітектурні творіння риси власної культури. Давньоруське зодчество - одна з найяскравіших сторінок історії художньої культури доби середньовіччя. Татаро-монгольська навала, хоча й завдала страшного удару передусім розвиткові такого монументального мистецтва як архітектура, але не знищила традицій, які згодом відновилися у будівництві на землях - спадкоємицях Київської Русі.

Дякую за увагу!

Джерелаhttps://histua.com/istoriya-ukraini/knyaya-doba/arkhitektura-kijivskoji-rusihttps://sites.google.com/site/svitpptcomua/arhitektura-kiievskoie-rusi