«Особливості фізичного розвитку дітей з порушенням зору»

Мукачівська  спеціальна школа І-ІІІ  ступенів

Закарпатської  обласної  ради

Доповідь на тему:

«Особливості фізичного розвитку дітей з порушенням зору»

                                                                                              Підготувала:

                                                                                      учитель фізичної культури,

спеціаліст вищої категорії,

старший вчитель

                                             Несух Н.В.

Мукачево – 2023

Порушення зору ускладнює:

• просторове орієнтування;
• затримує формування рухових навичок;
• призводить до зниження рухової і пізнавальної активності;
• порушується правильна поза при ходьбі, бігу, в рухливих іграх, природніх рухах;
• порушується координація і точність рухів;
• високий рівень плоскостопості до 53,8%,
• порушення постави до 59,2%;
• протікання простудних захворювань.

        Відомо, що тяжке порушення зору або його відсутність негативно впливає на розвиток у дітей рухової сфери, орієнтування в просторі, позначається на загальному фізичному розвитку дітей і стані їх здоров’я. Труднощі зорово-рухового орієнтування призводять до гіподинамії, що негативно позначається на розвитку рухової активності незрячих дітей та загальному функціональному стані їх здоров’я.
Через це фізичне виховання включає загальні і специфічні завдання, які визначають процес фізичного розвитку і водночас подолання недоліків та здійснення взаємозв’язку з оздоровчо-виховною роботою. А саме:

Загальноосвітні завдання:

• вчити дітей вільно ходити та бігати, природно координуючи рухи рук і ніг;
• вчити оволодівати різними видами ходьби та бігу, іншими основними рухами;
• виховувати інтерес до фізичних вправ та рухових ігор, різноманітних дій з іграшками, фізкультурним інвентарем;
• привчати дітей стежити за охайністю одягу під час занять з фізичної культури, самостійно переодягатися.

Специфічні завдання: 

• досягнення відповідного віковим особливостям рівня розвитку основних рухів, фізичних якостей (швидкості, точності, витривалості, рівноваги), орієнтування в просторі, координації рухів та ін.;
• корекція здоров’я і фізичного розвитку шляхом застосування спеціальних засобів і методів, що сприяють підвищенню функціональних можливостей, які зміцнюють опорно-руховий апарат, серцево-судинну і дихальну системи, розвивають зорово-рухове орієнтування;
• подолання недоліків (низької рухливості, невпевненості, страху простору та ін.), що виникають на фоні зорової патології під час опанування рухів;
• активізації та вправляння збережених аналізаторів у процесі фізичного виховання у взаємозв’язку з лікувально-виховною роботою.

     Фізичне виховання дітей з тяжкою зоровою патологією передбачає проведення спеціальних занять пропедевтичного характеру, особливо з тими з них, хто неспроможний опанувати програму за фронтальних методів навчання. Значна увага приділяється розвитку орієнтування в просторі, формуванню точності та координації рухів.

        Програма для кожної групи включає наступні підрозділи:

• фізкультурно-оздоровчу роботу (загартування, виховання культурно-гігієнічних навичок);
• розвиток основних рухів (ходьби, стрибків, кочення і кидання, повзання і лазіння, рівноваги);
• загально розвивальні вправи (для розвитку дрібної моторики рук і ніг, плечового пояса, тулуба, орієнтування в мікропросторі), а на 3-4-ому роках навчання – додатково танцювальних рухів, шикування і перешикування;
• перелік рекомендованих рухливих і спортивних ігор та ігрових вправ для кожного року навчання дітей, зміст яких спрямований на розвиток у них дотиково-рухових навичок в корекційних умовах та з опорою на полісенсорні взаємозв’язки, мовлення, мислення, тобто використання компенсаторних шляхів розвитку сліпої дитини.

       У кінці програми для кожного року навчання подано результати освітньої та корекційно-розвивальної роботи, які є орієнтовними і можуть бути змінені відповідно до особливостей і фізичних можливостей незрячої/слабозорої дитини.
Визначення фізичного навантаження і нормативів, показань і протипоказань до використання окремих видів вправ і рухів має базуватися на основі рекомендацій лікарів: офтальмолога, ортопеда, психоневролога, педіатра, і врахування стану загального психічного розвитку дитини.

       Зміст спортивних і рухових ігор передбачає завдання розвитку дотиково-рухових навичок в корекційних умовах та з опорою на полісенсорні взаємозв’язки, мовлення, мислення, тобто компенсаторних шляхів розвитку дитини з порушеннями зору. До загально розвивальних занять фізкультурою діти залучаються за дозволом лікаря-педіатра і лікаря ЛФК.

Одним з основних завдань реабілітаційної роботи з метою розвитку компенсаторних можливостей є кваліфікована допомога дитині. Вчителю фізкультури слід знати, що при втраті зору підвищується компенсаторна функція вібраційної чутливості, незрячі здатні на відстані відчувати наявність нерухомого, беззвучного предмету. У незрячих дітей при формуванні основних рухових дій на перший план виходить розвиток навички просторового орієнтування. При тотальній сліпоті значно збільшується роль вестибулярного апарату для збереження рівноваги і просторового орієнтування. Дослідження ряду авторів (В. А. Кручинін, Л. О. Семенов, Л. І. Солнцева, В. А. Феоктистова та ін) доводять, що в результаті комплексної реабілітаційної роботи з інвалідами по зору відновлюється соціальний і психологічний статус особистості, здатної утвердити себе в суспільстві серед людей, які нормально бачать.

Уроки адаптивного фізичного виховання у спеціальних школах для дітей з порушенням зору варіюються залежно від стану зору, рівня фізичної підготовленості і віку. Наприклад, в 1-2-х класах тривалість підготовчої та заключної частин за часом більше, ніж у 3-4-х класах, потім в міру набуття рухового та сенсорного досвіду і адаптації організму до фізичного навантаження, тривалість основної частини уроку збільшується, що дозволяє більше часу приділяти основним завданням уроку.

Адаптивне фізичне виховання будується з урахуванням індивідуального та диференційованого підходу до регулювання фізичного навантаження, фізичної підготовленості і сенсорних можливостей дітей, а також з урахуванням емоційної насиченості. 

Емоційність занять залежить від різноманітності вправ, від загального тону проведення занять, інтонації і команди викладача. Змінюється тембр звуку (голосно, тихо, м'яко, суворо) з урахуванням психічного стану учнів, їх швидкої стомлюваності, специфічних особливостей розвитку та сприйняття навчального матеріалу.

При навчанні незрячих руховим діям використовуються альбоми з рельєфним зображенням різних поз і рухів, наочні посібники, адаптивний спортивний інвентар. Наприклад, при формуванні навичок орієнтування, з метою самоконтролю, на чохлі вздовж довжини матраца пришита шовкова смуга шириною 4-5 см. До нетрадиційного спортивного інвентарю відносяться:

• озвучені м'ячі, м'ячі з мотузкою, яка кріпиться до поясу, і дитина, що втратила м'яч, має можливість без сторонньої допомоги його підняти;
• м'яч із запахом ваніліну, який використовується як нюховий орієнтир;
• педальки для розвитку рівноваги та формування навички правильної постави; 
• конус для розвитку вестибулярного апарату тощо.

Для дітей з порушеним зором важливим є суворо встановлений порядок в спортивному залі, на спортивному майданчику. Спортивний інвентар, яким користуються діти на уроках фізичного виховання завжди повинен знаходитись у визначеному місці. Не рекомендується залишати по периметру зала предмети, що заважають орієнтуванню та руху учнів. Для цього перед уроком спортивний майданчик потрібно перевірити, щоб на ньому не виявилося зайвих предметів.

Використання звукових, дотикових, нюхових та інших орієнтирів має пріоритетне значення. Необхідно навчити диференціювати всі вище зазначені орієнтири, а також їх застосовувати в повсякденному житті. Процес адаптивного фізичного виховання повинен починатися з ознайомлення предметів, що наповнюють навколишній простір, корекції зорового сприйняття, а також освоєння навичок просторового орієнтування.

ІІ. Організаційно-методичні основи проведення занять плавання з дітьми з порушеннями зору

       Профілактика інвалідності розглядається в комплексі соціальних, медичних і індивідуальних заходів, спрямованих на попередження виникнення фізичних, розумових, сенсорних дефектів. На попередження переходу дефекту в постійне, виражене функціональне обмеження можливостей" людини в трудовій чи побутовій діяльності в такому обсязі та в таких умовах, які вважаються нормальними. Формування уявлень у слабозорих відбувається в процесі безпосереднього сприйняття предметів, перцептивними діями.

      Слабозорі підлітки не володіють прийомами дотикального обстеження. Вони випробують труднощів у перебуванні основних частин.

 Медико-педагогічний аспект проблеми реабілітації і корекції відхилень у розвитку виявляється при підході до досліджуваних явищ як до системи взаємозалежних і взаємообумовлених зовнішніх (педагогічних) і внутрішніх (психофізіологічних) факторів при ведучому значенні перших.

     Проблема соціальної і фізичної реабілітації інвалідів з порушенням зору має важливе державне значення, тому що забезпечує повернення до праці й активного життя людей, що страждають через своє неповноцінне положення.

      Завданнями оздоровчих занять у плаванні є зміцнення здоров'я дітей, різнобічна фізична підготовка, усунення недоліків у рівні фізичного розвитку, навчання техніці обраного виду спорту і техніці різних допоміжних і спеціально-підготовчих вправ .

      В галузі технічного удосконалювання варто орієнтуватися на необхідність освоєння різноманітних підготовчих вправ. У процесі технічного удосконалювання ні в якому разі не слід намагатися стабілізувати техніку рухів, домагатися стійкої рухової навички, що дозволяє досягти визначених спортивних результатів. У цей час у юного спортсмена закладається різнобічна технічна база, що припускає оволодіння широким комплексом різноманітних рухових дій. Такий підхід - основа для подальшого технічного удосконалення. Це положення поширюється і на наступні два етапи багаторічної підготовки, однак, особливо повинно враховуватися в періоді початкової підготовки.

     Підготовка починаючих плавців характеризується розмаїтістю засобів і методів, широким застосуванням матеріалу різних видів спорту і рухливих ігор, а також ігрового методу. При навчанні техніці плавання вони повинні освоїти різноманітні підготовчі вправи. І при цьому ні в якому разі не слід домагатися стійкої рухової навички. У юного спортсмена повинна формуватися різнобічна технічна база, що припускає оволодіння широким комплексом різноманітних рухових дій. Це основа для наступного ефективного технічного удосконалювання. Відповідний підхід у визначеній мірі поширюється і на наступні два етапи багаторічної підготовки.

 Тренувальні заняття тривалістю 45—90 хв. на цьому етапі повинні проводиться не частіше 2— 3 разів на тиждень.

        Примітно, що найбільш досвідчені і далекоглядні фахівці різних країн усе настійніше підкреслюють, що ігровий метод найбільш виправданий у роботі з юними спортсменами і що її ефективність тісно зв'язана з постійним пошуком шляхів створення на заняттях позитивного емоційного тла. У слабозорих плавців ігрова спрямованість початкової підготовки звичайно сполучалася з невеликим сумарним обсягом роботи. На початковому етапі вони повинні працювати менш інтенсивно, ніж їхні однолітки, але досягають згодом високих результатів.

      Перебування слабозорих підлітків у воді і виконання дозованих вправ привело до нормалізації найважливіших біохімічних показників властивостей крові і поліпшення діяльності серцево-судинної системи в хворих, що страждають ішемічною хворобою серця. Дослідженнями визначений лікувальний вплив плавання на фізіологічні показники у дітей з порушеннями функції дихання та позитивні зрушення в центральній нервовій системі. При виконанні фізичних навантажень у водному середовищі значно змінюються процеси всмоктування їжі в шлунково-кишковому тракті.

      В умовах водного середовища виконання короткочасних фізичних навантажень максимальної інтенсивності створює позитивний психогігієнічний ефект, рекомендується використовувати їх у режимі навчального і трудового дня. Таким чином, ефект впливу занять плаванням на організм підлітків, які займаються, різноманітний: починаючи від впливу, що гартує, гігієнічного ефекту, поліпшення діяльності лор-органів, а також використання його лікувальних властивостей для корекції постави, викривлення хребта, у поліпшенні ряду психогігієнічних процесів. Усе відзначене вказує на доцільність подальшого нагромадження експериментального матеріалу про вплив систематичних занять плаванням на організм і стан зору слабозорих дітей і підлітків.

      Дослідженнями ряду авторів показані фізіологічні і психологічні закономірності формування процесів компенсації, структура і стадії її розвитку . Однак у даних роботах проблема корекції часткової втрати зору розглядається переважно у фізичному вихованні. У зв'язку з цим виникає необхідність у дослідженні впливу систематичних занять плаванням на корекцію фізичного розвитку, рухових якостей і функціонального стану організму.

 Педагогічний аспект проблеми корекції відхилень у розвитку виявляється при підході до досліджуваних явищ як системі взаємозалежних і взаємообумовлених зовнішніх (педагогічних) і внутрішніх (психофізіологічних) факторів при ведучому значенні перших. Тому правомірна постановка задачі оптимізації взаємодії цих факторів в умовах спеціальних корекційних, учбово-тренувальних і спортивних занять з плавання. Вивчення співвідношення засобів ЗФП у процесі попередньої базової спортивної підготовки в слабозорих підлітків є пріоритетним в системі паралімпійської підготовки інвалідів зору.

ВИСНОВОК

 1. Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями створює несприятливі умови для нормального функціонування зорового аналізатора. Можуть виникати різного роду захворювання, які можуть виникати з різних причин та мати різні наслідки. Переважними та найбільш поширеними хворобами є: короткозорість, далекозорість, астигматизм, катаракта. Хвороби органів зору виникають у різному віці і з роками можуть прогресувати, а також хворі можуть з віком мати нормальний зір, якщо у ранньому віці були вжиті заходи лікування та профілактики. Захворювання зорового аналізатора і зниження центральної гостроти зору обмежує дитину в повноцінному розвитку, а отже є причиною його відставання або відхилення від норми. Тому реабілітація повинна носити корекційно-лікувальний характер впливу на організм даної групи дітей.

 2. З початком навчання у дітей молодшого шкільного віку змінюється провідний вид діяльності та руховий режим, що призводить до більш напруженої роботи основні системи організму в порівнянні з дошкільним періодом. Тому необхідно індивідуально підбирати навантаження під час занять, чергуючи їх з адекватним відпочинком. Одним зі шляхів залучення інвалідів в активне соціальне життя і професійну діяльність, створення сприятливих умов для їх фізичної, психологічної і соціальної реабілітації є фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність. Створення можливостей для занять фізичною культурою вселяє в дитину оптимізм, сприяє загальному розвитку дитини. Саме фізкультура і спорт у силу впливу, що активно діють на організм, на підвищення рівня фізичної підготовки, розширення кола спілкування, стимуляції "духу змагання" розглядається як оздоровче середовище. У фізичному вихованні інвалідів повинні широко використовуватися всі засоби системи фізичного виховання.

 3. Оскільки діти з порушеннями зору часто обирають для себе оптимальне положення тіла під час читання, письма тощо, яке зазвичай є неправильним, то це, в свою чергу, призводить до різних порушень постави і захворювань ОРА. Отже корекція даних порушень у слабозорих дітей молодшого шкільного віку є актуальним аспектом в роботі з такими дітьми. Досить важливими корекційними заняттями є ігри. Дані види занять досить ефективні в дошкільному віці. Ігри в руховій терапії можна використовувати самостійно або в поєднанні з різними ритмічними, логоритмічними, музично-ритмічними комплексами. Ігри вносять розмаїтість і емоційність у лікувальні процедури (при дизартріях, ринолаліях, афазіях). Ігровий метод у вигляді лікувальної процедури знаходить усе більше застосування в дитячій практиці. Малювання практикується в усі періоди навчання мови і на усіх видах логопедичних занять.

 4. В організації навчання та реабілітації дітей з вадами зору в умовах спецшкіл необхідно дотримуватись певного режиму у проведенні занять з ЛФК та інших методів фізичної реабілітації, які в тижневому циклі повинні послідовно чергуватись з уроками фізичного виховання. На даних заняттях, в першу чергу, повинні враховуватись дані медичного діагнозу і прогнозу, а також протипокази до застосування фізичних навантажень при різних порушеннях органу зору і функцій зорового аналізатора.