ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості формування

професійно-комунікативних навичок

у технічних закладах освіти

 

 

 

 

 

Невірець Оксана Володимирівна

викладач англійської мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ	4
Розділ І. Комунікативна компетенція як система мовленнєвих  іншомовних умінь і навичок	7
1.1. Розуміння компетенції як системи	7
1.2. Наукові засади вивчення поняття «професійно-комунікативна компетенція»	10
1.3 Сучасні методи й прийоми підвищення мовленнєвих компетенцій студентів	12
Розділ ІІ. Особливості формування професійно-комунікативних навичок у технічних закладах освіти	17
2.1. Застосування інноваційні підходи до викладання іноземної мови професійного спрямування	21
Висновки	23
Список використаних джерел	24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Процес глобалізації та трансформація потреб українського суспільства вносять свої корективи в підготовку майбутніх кваліфікованих робітників у закладах професіонально-технічної освіти. На ринку праці зараз існує попит на кваліфіковані кадри, до яких висуваються особливі вимоги щодо їхнього професіоналізму, включно з рівнем володіння іноземними мовами. У процесі підготовки майбутніх кваліфікованих робітників ураховуються всі сучасні стандарти та вимоги до кваліфікацій, перспективи потреб з боку суспільства на майбутнє . Цей процес потребує постійного оновлення знань, ефективного інформаційного, дидактичного та методичного забезпечення уроків сучасною фаховою, технічною літературою, використання вчорашніми учнями, студентами інноваційних технологій для кращого засвоєння матеріалу. Вивчення англійської мови з елементами професійного спрямування сприятиме, у свою чергу, формуванню навичок, які знадобляться їм як кваліфікованим робітникам, навчать їх спілкуванню іноземною мовою у професійно значущих ситуаціях, та забезпечить їх конкурентоспроможність, допоможе адаптуватися в динамічному світі, що полегшить процес самота професійної реалізації в сучасних умовах.

Іншомовна підготовка фахівців нефілологічних спеціальностей стала однією із важливих складових сучасної вищої школи. У програмі з англійської мови для вищих навчальних закладів зазначено, що метою навчання іноземної мови у ПТНЗ є: оволодіння іноземною мовою як засобом комунікації (що сприяє розвитку у студентів здатності використовувати її як інструмент спілкування у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу); та набуття професійно-спрямованої іншомовної компетентності. Мова розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полікультурного простору. Процес навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі має забезпечувати студентів не тільки відповідним рівнем знань мови, вміннями та навичками використовувати її у різноманітних ситуаціях життєдіяльності, а й сприяти успішній реалізації освітньо-розвиваючого потенціалу цього навчального предмета.

Методику формування іншомовної комунікативної компетентності досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені-методисти (І. Берман, В. Бухбіндер, В. Коростильов, С. Шатілов, В. Гнаткевич, Ю. Пассов, Г. Китайгородська, О. Тарнопольський, Е. Мірошниченко, І. Баценко, В. Борщовецька, R. Ellis, I. Nation, N. Schmitt, W. Widdowson та ін.). Проте, професійна іншомовна комунікативна компетентність студента виступає, перш за все, як здатність здійснювати комунікативну мовленнєву поведінку згідно із завданнями конкретних ситуацій іншомовного спілкування, у навчанні відтворюється переважно зовнішня, знакова подібність, а не цілісний зміст професійної діяльності, пов’язаної з використанням іноземної мови.

Мета полягає у визначенні теоретичних і методичних засад системи формування комунікативної культури майбутніх фахівців у ПТНЗ шляхом створення інноваційного освітнього середовища, що забезпечить підвищення якості їхньої професійної підготовки.

Для досягнення мети ставилися такі завдання:

1. Визначити науково-методологічні засади формування професійно-комунікативних навичок у процесі професійної підготовки фахівців.

2. З’ясувати сучасний стан формування професійно-комунікативних навичок студентів у ПТНЗ у процесі їхньої професійної підготовки.

3. Виявити педагогічні умови забезпечення технології формування професійно-комунікативних навичок майбутнього фахівця.

Мотивація вивчення іноземної мови для професійно-орієнтованого іншомовного спілкування у студентів тісно пов'язана з розвитком загальнопрофесійної мотивації і пізнавальних мотивів. Необхідним стає внесення професійно-орієнтованих змін до викладання іноземної мови в технічному НЗ, що забезпечить формування мотивації до професійного та кар'єрного росту. Саме мотивація кар'єрного росту дозволяє залучити студентів старших курсів до занять в умовах спецкурсу з іноземної мови. При цьому стимулюванню до пізнавального інтересу у студентів сприяє лише той навчальний матеріал, зміст якого відповідає наявним і знову створеним у них потребам.

Паралельно зі зміною вимог до рівня сформованості професійно-комунікативних умінь студентів необхідним є зміна ролі самого викладача. Саме викладач забезпечує підвищену зацікавленість до комунікативних особливостей професійної поведінки майбутніх фахівців, виробляє у них комунікативні стратегії в професійно значущих ситуаціях, виходячи з власних культурних передумов.

Це забезпечується використанням ресурсів можливостей викладача в додатковій іншомовної підготовці: застосування інтерактивних методів; наближення змодельованих в процесі навчання іноземної мови ситуацій до практики і пошуком їх нестандартних рішень; підвищення інтенсивності роботи; залучення студентів до самоаналізу знань і навичок; організація лінгвонавчальної науково-дослідної діяльності тощо.

Наступним важливим чинником, що визначає процес навчання студентів професійно-комунікативних умінь, є можливість опори на попередній досвід суб'єктів освітнього процесу.

По-перше, у студентів є базовий рівень знання власне іноземної мови. Для реалізації процесу варіативного (додаткового) навчання це дуже важливо як для студентів, так і для викладача. Якщо говорити про використання спектру видів діяльності студентів, то вони з багатьма вже знайомі: це переклад технічного тексту, написання анотацій і резюме, організація монологічного та діалогової мови, презентації і т.д.

Таким чином, відсутня необхідність в додатковому часі на освоєння особливостей форм роботи під час заняття, а викладач, враховуючи вихідний базовий рівень умінь іншомовного спілкування студентів, методично обґрунтовано здійснює перехід на професійну тематику.

На цьому етапі оволодінню іншомовною мовленнєвою діяльністю сприяють міжпредметні зв'язки, які створюють найбільш сприятливий режим для практичного застосування мови як засобу спілкування і отримання нової корисної інформації. У силу цього міжпредметні зв'язки є одним з ефективних засобів мотивації і одночасно опорою на отримані раніше знання з іноземної мови та спеціальних дисциплін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Комунікативна компетенція як система мовленнєвих  іншомовних умінь і навичок

1.1. Розуміння компетенції як системи

 

В організації навчання студентів професійного іншомовного спілкування варто особливо виділити важливість зміщення акцентів у змісті навчання: від загальногуманітарного та загальнопрофесійного – до спеціальної спрямованості. Цим забезпечується формування цілісного, відповідного сучасним умовам уявлення майбутніх фахівців про свою професію.

Професійна спрямованість у навчанні характеризується системою домінуючих потреб і мотивів. В якості компонентів професійної спрямованості можна виділити:

•        мотиви (наміри, інтереси, схильності, ідеали);

•        ціннісні орієнтації (сенс праці, заробітна плата, достаток, кваліфікація, кар'єра, соціальне становище та ін);

•        професійну позицію (ставлення до професії, установки, очікування, готовність до професійного розвитку);

•        соціально-професійний статус.

Цілісне занурення студентів у професійно-орієнтовану діяльність при вивченні іноземної мови для спеціальних цілей здійснюється через зв'язок всього процесу навчання з умовами та змістом майбутньої інформаційної діяльності спеціаліста. Весь процес навчання максимально наближається до реальної професійної діяльності майбутнього фахівця, що змінює його мовну поведінку. Виникає переконлива необхідність застосувати весь комплекс іншомовних професійно-комунікативних умінь у професійно значущих ситуаціях. Іншими словами, акцент у діяльності студента зміщується з навчальної інформації на ситуацію практичної дії, а навчальна інформація стає орієнтовною основою, знаходячи статус знання. Однією з умов ефективного навчання студентів іншомовного професійного спілкування є застосування освітніх технологій, що імітують процес включення в спільну професійну діяльність. [8,15]

Наступною особливістю навчання студентів професійно-комунікативних умінь в умовах додаткової іншомовної підготовки є допустимість варіативності пропонованих змістовних і структурних компонентів курсу за бажанням, інтересу і можливостей учнів.

Варіативність є принциповою вимогою будь-якої сучасної системи навчання. Принцип варіативності вимагає пристосування до індивідуальних здібностей студентів та особливостей їх професійної спеціалізації. Однак для додаткової (варіативної) підготовки це особливо значимо, оскільки успіх навчання та його ефективність залежать від ступеня підготовленості і попереднього рівня навченості студентів. Реалізація процесу навчання припускає різний зміст, що визначає рівень варіативності.

Зміна змісту контролю і об'єкта контролю є наступною особливістю навчання студентів технічного навчального закладу професійно-комунікативних умінь в умовах додаткової іншомовної підготовки. Це виражається в переході від контролю викладачем окремих мовних умінь до контролю і самоконтролю інтегрованих комунікативних умінь і навичок у професійно значущих ситуаціях.

Особливо ефективними для контролю конструювання спонтанної мови по представленим темам є комунікативні вправи у вигляді кейс-ситуацій. Розроблені завдання відповідно до тематики курсу:

по-перше, є ситуативними,

по-друге, автоматизують мовну форму не у відриві, а в зв'язку з її функцією в мові,

по-третє, направляють свідомість учнів не на форму, а на мету і зміст висловлювання.

До них можна віднести кейс-ситуації такого типу:

•         Необхідно організувати презентацію вашого підприємства: викладіть фабулу функцій підприємства, його структуру, проекти та можливості; точно сформулюйте коло своїх найважливіших посадових обов'язків.

•         На вас очікують ділові переговори з вашим діловим партнером щодо укладення договору. Як ви відпрацьовуєте етапи проведення цих переговорів?

•         Для участі у виставці важливим є визначити для себе цілі участі. Які, на вашу думку, можуть бути цілі для невеликої фірми, яка шукає ринки збуту, і для великого підприємства, що виставляє на ринок новий товар?

•         Які якості ви вважаєте особливо важливими і необхідними для керівника фірми?

•         Ви влаштовуєтесь на роботу. Як ви готуєтесь до розмови з роботодавцем? Які позиції, на вашу думку, є особливо важливими в цій розмові?

•         Ви маєте намір відкрити свою власну справу. Які перші кроки вам необхідно зробити, щоб заснувати підприємство?

Такого типу контрольні вправи засновані на головних принципах мовного ситуативного спілкування: по-перше, це не вільна, а регламентована, спеціально організована мова. По-друге, тут немає жорсткого управління, немає якихось очевидних регламентацій для використання якої-небудь однієї мовної форми; мовні форми використовуються комплексно, головним чином, в залежності від їх потреби для даної мети висловлювання. Ефективність контрольних вправ такого типу в тому, що вони забезпечують перенесення досвіду в мову, оскільки навик формується в умовах, адекватних мовним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Наукові засади вивчення поняття «професійно-комунікативна компетенція»

 

Комунікативна культура учня професійно-технічного навчального закладу передбачає наявність у нього відповідних моральних якостей, здатності до творчості, професійних знань, умінь й навичок, серед яких значне місце належить комунікативним компетенціям, культурі спілкування, адекватному донесенню інформації, естетизації професійної діяльності. У країнах з розвинутими освітніми системами становлення і розвиток комунікативної культури учня пов’язують з формуванням культури міжособистісного спілкування.

Комунікативна компетентність, як досконале володіння мовою на вербальному й невербальному рівнях, здатність соціально прийнятно спілкуватися, дотримуючись певних морально-етичних норм з урахуванням психологічних особливостей співрозмовника, визнається в економічно розвинених країнах перспективним напрямом професійної підготовки, а високий рівень комунікативної культури – однією з головних умов працевлаштування та кар’єрного зростання у сфері бізнесу, ринку послуг, управлінні, освіті тощо. У зв’язку з цим актуалізується потреба пошуку раціональних організаційно-педагогічних умов формування комунікативної культури майбутніх фахівців у професійно-технічних навчальних закладах, які передбачають зокрема використання потенціалу суспільно-гуманітарних предметів з метою професійно­-комунікативного розвитку учнів, а також готовність викладачів до цього процесу, що дасть змогу організувати і забезпечити належну гуманітарну, загально-професійну та професійно-орієнтовану підготовку фахівців відповідно до Державних стандартів професійної освіти та сучасних вимог роботодавців і ринку праці.

Важливу світоглядно-орієнтувальну функцію у професійно­-технічних навчальних закладах несе взаємозв’язок естетичних, психологічних, культурологічних знань і професійних умінь як чинник розвитку комунікативної культури майбутнього фахівця. Комунікативна діяльність має міжособистісний характер і забезпечується їхньою комунікативною компетентністю. Для професійної діяльності випускників професійно-технічного навчального закладу вважаємо визначальними умовні категорії спілкування: взаємодію, взаємостосунки, взаємооцінку. Міжособистісне спілкування виконує багато різних функцій, серед яких професійно-ділова, пізнавально-діагностична, інформаційна, управлінська (мобілізаційно­спонукальна), зворотного зв’язку, самоутвердження особистості, забезпечення позитивних емоцій, психологічної комфортності від спілкування тощо. Психологічні механізми сприймання й розуміння один одного, міжособистісна привабливість, взаємовплив і рольова поведінка реалізуються в комунікативній культурі,яка є провідним важелем формування й розвитку міжособистісних відносин. Вони ґрунтуються на взаємній готовності суб’єктівдо певного типу неформальної взаємодії та спілкування, виникають і розвиваються на основі суб’єктивної потреби у спілкуванні та її задоволенні регулюються індивідуально-психологічними особливостями людей, що взаємодіють, і супроводжуються станом задоволення чи незадоволення один одним. Професійне навчання є періодом початкової особистісної професійної ідентифікації, становлення і розвитку професійної культури, засвоєння професійних знань, опанування основних виробничих умінь і навичок, набуття освітньо-професійної кваліфікації та компетентності, формування психологічної готовності до майбутньої професіїі планування свого соціально-професійного і кваліфікаційного розвитку. Використання комунікативних технологій в навчально-виховному процесі дозволять заохотити учнів до навчальної діяльності, пробудять інтерес і мотивацію, навчать самостійному мисленню та формуватимуть зацікавленість до майбутньої професії. Заохочення учнів професійно-технічного навчального закладу до дискусії й питань робить обстановку в аудиторії більш демократичною, творчою, емоційною. 

Таким чином, на рівнях проміжного та завершального контролю сформованості у студентів умінь професійно орієнтованого іншомовного спілкування за підсумками варіативного додаткового курсу навчання можна оцінити не окремі мовні вміння, а інтегровані комунікативні вміння та навички, необхідні для професійно значущих ситуацій.

Іншомовна комунікативна компетентність як важливий компонент комунікативної культури є невід’ємною складовою підготовки студентів професійних навчальних закладів, які готуються до життя в умовах ринкової економіки, діалогу культур і народів, міжнаціонального спілкування. Мова йде про розвиток такого особистого формування, як мовна особистість студента, основні елементи якої на певному рівні її структури вибудовуються у чітку систему, відбиваючи картину світу.

Однією з проблем сучасної професійної освіти є те, що базова підготовка майбутнього фахівця-випускника технічного ВНЗ, на жаль, не може повною мірою забезпечити необхідний рівень сформованості професійно-комунікативних вмінь та можливість застосування іноземної мови на функціональному рівні.

Тим не менш, в технічному закладі існують резерви і можливості для того, щоб навчання іноземних мов для спеціальних цілей могло стати не тільки засобом формування у студентів мовних умінь, лінгвокраїнознавчих, загальнокультурних та ціннісних світоглядів, але й засобом здобуття нових професійних знань [3]

 

 

 

 

1.3 Сучасні методи й прийоми підвищення мовленнєвих компетенцій студентів.

 

Однією з цих можливостей є організація варіативного навчання як засобу додаткової підготовки студентів для професійно-орієнтованого іншомовного спілкування, що являє собою самостійний етап навчального процесу.

Особливості такого навчання, які необхідно враховувати, можна сформувати таким чином:

а) наявність усвідомленого інтересу до навчання і досить високого рівня сформованості мотивації професійного саморозвитку студентів;

б) можливість опори на попередній досвід суб'єктів освітнього процесу у формуванні професійно-комунікативних умінь іншомовного спілкування;

в) зміщення акцентів у змісті навчання: від загальногуманітарних / загальнопрофесійних до загальнопрофесійних / спеціальної спрямованості;

г) зміна змісту контролю і об'єкта контролю: від контролю викладачем окремих мовних умінь до контролю і самоконтролю інтегрованих комунікативних умінь і навичок у професійно значущих ситуаціях;

д) варіативність запропонованих змістовних і структурних компонентів курсу за бажанням, інтересом і можливостями студентів.

На практиці нерідко стикаємося з тим, що у студентів технічного закладу відносно низька мотивація до вивчення циклу гуманітарних предметів в цілому, та, зокрема, іноземної мови. Певною мірою проблему можна пояснити тим, що у студентів немає чіткого уявлення про майбутню професійну діяльність, про професійно значущі якості фахівця, що формуються у процесі гуманітарної підготовки студента.

Тенденція до професіоналізації викладання іноземних мов загалом реалізується у формуванні навичок спілкування за професійною тематикою, однак такий підхід, як свідчать дослідження та практика, не дозволяє вирішувати задачу формування умінь та навичок, необхідних студентові для здійснення завдань професійного змісту з використанням засобів іноземної мови. Тому формування іншомовної професійної компетентності, яке передбачає «накладання» іншомовних навичок на предметний зміст професії під час виконання професійних завдань, вбачається як підхід, у межах якого викладання дисципліни «Іноземна мова» у навчальному плані підготовки майбутнього фахівця, не формально, а змістовно буде спрямовано на досягнення загальної мети навчання студента у вищому навчальному закладі – формування його професійної компетентності.

Ціль навчання іноземній мові майбутніх фахівців повинна максимально поєднувати оволодіння студентами основним фахом з використанням іноземної мови, тому для немовних навчальних закладів основною метою навчання іноземній мові має бути, насамперед, розвиток професійно орієнтованої комунікативної компетентності, що відповідало б окресленим уявленням студентів про їх майбутню професійну діяльність (предметність діяльності), стимулювати потребу студентів у вивченні іноземної мови (мотивованість діяльності), а також усвідомлення необхідності вивчення іноземної мови як запоруки становлення освіченої, культурної, професійно конкурентноспроможної та успішної людини (усвідомленість діяльності). Тому вивчення іноземних мов на немовних спеціальностях носить комунікативно орієнтований та професійно орієнтований характер. Професійна спрямованість навчання іноземних мов ставить низку завдань із розвитку професійних навичок у студентів, а саме оволодіння професійною і вузько-професійною лексикою, здобуття комунікативних навичок професійного спілкування, формулювання іноземною мовою власної точки зору щодо фахових проблем.

Усвідомлене вивчення іноземної мови для набуття професійно-спрямованої іншомовної компетентності є запорукою подальшої професіоналізації і безперервної самоосвіти, що забезпечить здатність майбутнього фахівця до діалогу з іноземними партнерами та вміння донести до співрозмовника свої думки, обмінятися інформацією та результатами співпраці. Вважаємо, що одним із пріоритетних напрямків оптимізації та індивідуалізації безперервної мовної освіти, підвищення ефективності керування навчальним процесом у відповідних навчальних закладах є створення чи осучаснення програм і навчально-методичного забезпечення.

Навчально-методичні комплекси враховують дійсні потреби навчання та суб’єктів навчання для їх подальшої академічної діяльності та професійної кар’єри. При створенні навчально-методичних комплексів важливе значення набуває не тільки зміст, але й засоби навчання, принципи організації навчальної діяльності студентів. Підручники, наочні посібники, аудіо- та відеоматеріали, комп’ютерні засоби дозволяють моделювати іншомовне середовище і стимулювати до спілкування іноземною мовою. Мультимедійні носії можна використовувати для роботи як безпосередньо на занятті, так і в позааудиторній роботі.

Серед багатьох видів самостійної роботи студентів науковці виділяють творчі завдання як головні види роботи у вивченні іноземної мови – складання проектів, написання ділової кореспонденції (е-mail, memos, business letters,) доповідей, ессе та навіть переклад віршів з іноземної мови на рідну. Творча робота не лише стимулює розвиток окремих навичок самостійного вивчення предмету. Так, під час самостійного виконання завдання (від постановки питання до аналізу отриманих результатів) зростає інтерес студента до навчального матеріалу та тяга до застосування отриманих знань в різноманітних комунікативних ситуаціях. Розмірковуючи про особливості викладання іноземної мови у немовних навчальних закладах неможливо обійти таку проблему, з якою стикаються викладачі іноземної мови – це відсутність або низька мотивація студентів до вивчення мови. За сучасних умов, коли всі розуміють значення знання іноземних мов, студенти не можуть не усвідомлювати важливість вивчення мови для подальшого успішного працевлаштування та кар’єрного зростання. Але на практиці частина студентів не готова докладати до цього жодних зусиль. Саме тому завдання викладача полягає в необхідності шукати ефективні шляхи підвищення мотивації студентів. Як показує практика, навчання не стільки мови, скільки через мову є більш продуктивним, оскільки непомітно для самих студентів залучає їх до процесу навчання через інтерес, породжений змістом запропонованих матеріалів. Широка різноманітність методів і прийомів навчання, які застосовуються викладачем, може бути ефективною виключно за наявності інтересу з боку студента.

В інформаційно-технологічному суспільстві комунікативні вміння є дуже важливими якостями. Комунікація сприяє не тільки обміну інформацією, оволодінню знаннями, а й установленню міжособистісних стосунків, бізнес-контактів, співробітництва. У вузах країн Західної Європи існують освітні програми магістрів комунікації, які передбачають вміння спілкуватися декількома іноземними мовами. Знання англійської мови як загальновизнаної мови міжнародного спілкування є необхідним компонентом професійних вмінь і навичок у сучасному суспільстві. Тому заняття з англійської мови та інших іноземних мов повинні, перш за все, бути спрямовані на розвиток комунікативних вмінь. Діалогічне та монологічне мовлення слід використовувати як основні види діяльності на заняттях іноземних мов. Зазначимо, що необхідно формувати як професійні вміння та навички (hardskills), так і комунікативні й особистісні вміння (softskills), які є не менш важливими, адже ввічлива комунікація є суттєвою для встановлення довготривалих ділових відносин.

На заняттях іноземної мови важливим є моделювання реальних ситуацій спілкування, де студенти можуть відпрацювати певний професійний вокабуляр і кліше, які сприятимуть ввічливому і тактовному спілкуванню. Тактовність, емпатію і толерантність можна виховувати під час занять іноземною мовою, моделюючи різні ситуації спілкування. Наприклад, на заняттях англійською мовою:

Ситуація 1. Imagine you are having an interview at 11 a.m. and your client is 15 minutes late. Make a polite dialogue. You may use the following phrases: Sorry, I am late. It’s ok. No problem. The taxi was late. It’s all right.

Ситуація 2. You are having dinner in a restaurant with your business partner. Suddenly your business partner drops some wine on your white shirt. Make a polite dialogue using the following phrases: Oh, I am so sorry! Please forgive me. Don’t worry. It’s all right. No problem. Would you be so kind as to help me? Залежно від рівня володіння студентами мовою слід поступово ускладнювати комунікативні завдання: від простих діалогів до виступів з презентаціями, дискусій. Ефективним є використання ігрового компоненту у вивченні іноземних мов (гейміфікація). Можливе використання рольових і ділових ігор. Метою ділової гри, яка моделює ділові переговори іноземною мовою, є оволодіння навичками та вміннями ведення ділових переговорів для застосування у подальшій професійній діяльності [1, c. 19].

Цілеспрямоване формування професійних вмінь може бути здійснено шляхом залучення студентів до вправ, які поетапноускладнюються і урізноманітнюються за змістом та типами завдань професійно-творчої діяльності, цілеспрямованим розвитком мислення під час виконання творчих завдань. У результаті чого студенти отримують загальні та спеціальні компетенції. До перших відносяться міжособистісне спілкування, навички взаємодії в соціумі. До других – компетенції, які забезпечують адекватність виконання професійної діяльності студентами [4, с. 106]. Викладачі іноземних мов повинні володіти сучасними освітніми технологіями, до яких відносяться освітні технології активного навчання, інтегральні освітні технології, інформативно-комунікаційні технології[6, с. 14]. Однією з перепон, яка стоїть на шляху успішного оволодіння іноземною мовою у навчальному закладі, є недостатня, а інколи й відверто низька мотивація здобувачів освіти до вивчення мови. Саме тому особливий інтерес представляють інтерактивні технології, метою яких є створення комфортних умов навчання, за яких кожен відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування вмінь виділяти головне, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично мислити, досягти значимих результатів. Cутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу і з реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Здобувач освіти і викладач виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу. Інтеракція виключає домінування будьякого учасника, думки, точки зору над іншими, але має враховувати конкретний досвід та практичнее застосування. Під час такого діалогового навчання здобувачі освіти вчаться критично мислити, розв’язувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважуючи альтернативні думки та приймаючи продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватись з іншими людьми[7, с. 16].

До інтерактивних методів навчання можна віднести наступні: мозковий штурм, метод проектів, рольові та діловіігри, дискусії, дебати, круглістоли. Так, використання рольових ігор, в яких здобувачі освіти спілкуються в парах або в групах, не лише дозволяє зробити заняття більш різноманітним, а й дає можливість проявити мовленнєву самостійність, реалізувати комунікативні вміння та мовленнєві навички. У проектній роботі здобувачі освіти залучаються в створенупедагогом пошукову навчально-пізнавальну діяльність. Використання проектних технологій робить можливим формування та розвиток пошуково-дослідницьких, комунікативних, технологічних, інформаційних компетенцій, формує креативність, стимулює інтелектуальну активність, розвиває комунікативні вміння, допомагає формувати міжпредметні зв’язки, вчить використовувати інформаційно-телекомунікаційні технології при вивченні іноземної мови, допомагає оволодіти навичками роботи в групі, формує соціальну мобільність, підвищує мотивацію здобувачів освіти, оскільки в даному випадку вивчення мови стає не ціллю, а засобом створення кінцевого продукту діяльності.

Таким чином, сучасне викладання іноземних мов передбачає застосування різноманітних підходів, розроблення вправ, які б сприяли не тільки формуванню комунікативних вмінь іноземною мовою, а й розвивало мислення, толерантність, ввічливість спілкування, творчий підхід у вирішенні професійних завдань студентами, а також закликало студентів до самостійного наукового і професійного пошуку. Міждисциплінарний підхід у викладанні іноземних мов дозволить застосовувати знання спеціальних предметів на заняттях іноземною мовою, відпрацьовувати ситуації професійного спілкування, сприяючи комунікативній підготовці майбутніх фахівців.

 

Розділ ІІ. Особливості формування професійно-комунікативних навичок у технічних закладах освіти.

 

Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців, має важливе значення, та передбачає наявність у них високого рівня уміння спілкуватися. Формування професійної комунікативної компетентності передбачає − глибокі професійні знання і оволодіння понятійно-категоріальним апаратом певної професійної сфери та відповідною системою термінів; − вміле професійне використання мовних стилів і жанрів відповідно до місця, часу, обставин, статусно-рольових характеристик партнера (партнерів); − знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися у професійному спілкуванні; − вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та використовувати інформацію профільного спрямування; − володіння інтерактивним спілкуванням, характерною ознакою якого є необхідність миттєвої відповідної реакції на повідомлення чи інформацію, що перебуває в контексті попередніх повідомлень; − володіння основами риторичних знань і вмінь; − уміння оцінювати комунікативну ситуацію швидко і на високому професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії. Засобом формування професійної комунікативної компетентності, за Е. Бібіковою, є спілкування, однак у тому випадку, якщо воно здійснюється на діяльнісній, мотиваційній, ситуативно обумовленій основі з використанням професійно орієнтованого змісту як теми спілкування [3]. Загальноприйнятими факторами формування професійно-комунікативної компетентності фахівців є соціальні, психологічні і організаційно-педагогічні. Соціальні фактори характеризуються сучасними вимогами до особистості, потребами людини в діяльності, постійним підвищенням кваліфікації, розробкою професіограми фахівця як еталонної моделі. До психологічних факторів належать особливості змісту і характеру діяльності особистості як суб’єкта і об’єкта освітнього процесу; рівень готовності до діяльності. Організаційно-педагогічні фактори показують особливості процедури і організації освітнього процесу [11]. Процес цілеспрямованого формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців потребує реалізації конкретних завдань, а саме [5, с. 87]: − оволодіння теорією професійного спілкування; − пізнання структури, функцій, стилів, моральних принципів професійного спілкування, входження у технологію цього процесу; − формування у результаті цього професійно-комунікативних умінь і навичок, розвитку гуманістичного мислення; − усвідомлення цінностей професії; − формування й активізація мотиваційної сфери на здобуття професії, самоаналізу і дидактичної рефлексії тощо.

Сучасна система вправ передбачає паралельний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма). Спеціальні вправи для розвитку навичок та умінь (на компресію тексту, засвоєння елементів, розвиток умінь роботи зі словниками) сприяють ранньому формуванню фахової комунікативної компетенції.

Коротко характеристики згаданих рівнів за видами мовленнєвої діяльності зводяться до такого: аудіювання – в межах знайомих тем розуміти зміст поширених повідомлень, що включають складні типи аргументації; розуміти короткі тексти наукового характеру, а також більшість теле- та радіо новин і програм, пов’язаних з поточними подіями. На своїх парах студентам пропоную виконати тестове завдання на розуміння прослуханого тексту. Післятекстове завдання полягає у правильному виборі відповідей по змісту тексту, що становить певні труднощі для студентів у правильному виборі серед подібних за змістом речень чи запитань, що у свою чергу вимагає повного розуміння прослуханого тексту.

Одним із прикладів мовленнєвої компетенції є навчання діалогічного мовлення – підтримувати спілкування зі швидкістю та спонтанністю, ступінь якого є достатнім, аби не спричинювати незручності співрозмовнику. Такі вправи допомагають сформувати навички вербально-комунікативної компетенції, де студенти їх набувають або застосовують наявні практики опрацьовування, групування, запам’ятовування і використання нових чи вже вивчених виразів та слів. Видом однієї із таких вправ є дискусивно- діалогічне мовлення протягом трьох хвилин, де учасники діалогу розпитують одне одного про всі «за» і «проти» їхніх міст, погоджуючись або не погоджуючись із твердженнями, подаючи аргументи та відповідаючи на запитання, поставлені по черзі. При цьому студенти мають змогу користуватися поданими фразами-підказками. На перших етапах формування вербально- комунікативної компетенції у студентів виникають труднощі у зв’язному мовленні та створенні ситуації, максимально схожої до дискусії, у якій обом співрозмовникам було б цікаво спілкуватися. Такий мовний бар’єр є причиною недостатньої практики чи браку лексичного вокабуляра по тій чи іншій тематиці.

Монологічне мовлення має на меті формування вмінь та навичок виступати з широкого кола питань, пов’язаних з колом власних інтересів; пояснювати власну точку зору на конкретну проблему, аналізуючи переваги та недоліки різних варіантів її розв’язання. У такій вправі пропонується порівняти і протиставити чотири таких аспекти: вік, населення, промисловість, визначні місця, науково-дослідницька та освітня сфери. Далі треба дати відповідь на запитання, чим вони схожі чи відмінні та як сприяють формуванню різноманітності українців як нації.

Мета навчання письма як мовленнєвого уміння досягається за рахунок вправ на написання офіційних та особистих листів і записок, опису об’єктів та подій, інструкцій, міні-творів. Особливо привабливе для студентів завдання творчого типу, де вони можуть проявити власну індивідуальність. Завдання для навчання письма – навчити писати стислі повідомлення або твори, обсягом від 100 слів, для передачі інформації чи викладення аргументів на користь або проти конкретної точки зору, використовуючи подані метафоричні і фразеологічні вирази, що формує навички поєднання їх до певних описових ситуацій.

Читання – читати статті та повідомлення, що стосуються сучасних проблем; розуміти фактичну інформацію, передану як експліцитно, так й імпліцитно.

Серед основних видів роботи, які сприяють навчанню та розвитку мовлення можна назвати наступні:

Дискусія. Після опрацювання мовного та ситуативного матеріалу можна запропонувати дискусію, ціллю якого може бути: дійти висновку, висловити думку щодо певної події, знайти рішення певної суперечливої проблеми. Наприклад, “Рeople learn best when they read vs. People learn best when they travel”. Перед початком дискусії викладач: а)має визначити її ціль, щоб не перетворювати дискусію на сперечання студентів щодо неважливих деталей; б) поділити клас на групи (по бажанню учасників, або на свій розсуд); в) визначити час для підготовки та виступу кожної групи; г) зазначити умови для визначення переможців. Студенти мають ставити питання, пояснювати думки, висловлювати підтримку/непогодження з певною думкою тощо.

Рольова гра. Студентам пропонується певна ситуація та соціальні ролі в ній. Наприклад: «You are David, you go to the doctor and tell him what happened last night, and…» Такий вид роботи має певні переваги: мотивує студентів, тому що це – розвага; підвищує самовпевненість студентів, так як у грі студент виконує роль, тож не ототожнюється з персонажем.

Відтворення недостатньої інформації. Приклад роботи в парах. Кожен має часткову інформацію, і , працюючи в парі, студенти мають відтворити повну картину та знайти рішення проблеми. Така діяльність ефективна в сенсі надання кожному можливості і необхідності розмовляти.

Мозковий штурм. Студенти висловлюють думки на запропоновану тему в рамках визначеного часу. Такий вид роботи корисний для тренування швидкості в напрацюванні та висловлюванні думки. Так як такий вид роботи не містить критики виступів, це дає можливість студентам бути відкритими в своїх висловлюваннях.

Розповідь. Студентам можна запропонувати переказати історію, яку вони почули раніше, або створити свою власну. Розвиває творче мислення; допомагає студентам навчитись розповідати, дотримуючись формату: початок, кульмінація, завершення; описувати, характеризувати персонажі.

Співбесіда. Студентам пропонується провести співбесіду(інтерв’ю) на задані теми з різними людьми. Така практика дає можливість студентам тренуватись в навичках діалогічного мовлення, що є корисним в реальному житті і допомагає соціалізації студентів. Завершення розповіді. Приємна діяльність для всієї групи. Наприклад, викладач починає історію і зупиняється через 4-5 речень. Кожен студент продовжує історію, маючи волю додавати персонажі, події тощо (кількість речень кожного автора визначається заздалегідь).

Доповідь. Студенти отримують завдання опанувати інформацію (з певного джерела чи за певною проблематикою) самостійно і підготувати доповідь для групи. Після презентації інформації класі доповідач може поставити декілька питань до аудиторії з приводу почутого; кожен зі слухачів може поставити питання до доповідача, чи доповнити інформацію по темі. Така діяльність розвиває творчі здібності, уяву та мовні навички студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.          Застосування інноваційних підходів до викладання іноземної мови професійного спрямування.

 

Одним із сучасних методів являється використання комп’ютерних технологій при вивченні іноземної мови, який відкриває перед студентами доступ до нових джерел інформації, підвищує їх мотивацію до отримання інформації іноземною мовою, підвищує ефективність самостійної роботи, дає нові можливості для творчості.

Методичні переваги навчання іноземній мові за допомогою мультимедійних засобів свідчать, що цей метод має більший ступінь інтерактивного навчання, дає можливість обирати темп та рівень завдань, покращує швидкість засвоєння граматичних конструкцій та накопичення словникового запасу. Також до безумовно технічних переваг цього методу можна віднести можливість використання інтерактивних відео - та аудіо роликів при навчанні усному мовленню. Демонструючи схеми, фото та малюнки за тематикою мовного спілкування, реалізується принцип наочності. Запровадження мультимедійних технологій створює умови для інтерактивного спілкування, що на сьогоднішній день є найважливішою складовою навчального процесу. Використовуючи мультимедійні технології викладач може подати інформацію в абсолютно новій та ефективній формі, зробити її більш повною, цікавою та наближеною до тематики спілкування, що вивчається. А також, мультимедійні технології дозволяють розробити яскраві та більш цікаві вправи на говоріння. Для студентів, вивчення іноземної мови із застосуванням мультимедійних технологій, також має певні переваги. Так як ці технології нові, для студентів цікаво мати справу з джерелами нових видів отримання інформації. А також важливо те, що засвоєння нової інформації з використанням мультимедійних технологій, проходить в ігровій формі. Застосування мультимедійних технологій дозволяє студентам самостійно готувати міні-проекти за тематикою спілкування та презентувати їх.

Застосування інформаційно-технологічних інновацій (мультимедійний формат, гіпертекст, віртуальна реальність, Інтернет-технології) в педагогічній теорії та практиці дозволяють реалізувати індивідуально орієнтований підхід до навчання іноземних мов у професійному навчальному закладі. Методичним змістом сучасного заняття з іноземної мови має бути комунікативність. Адже у процесі навчання за комунікативним методом студенти набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації в процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією (information gap, choice, feedback). Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови. Мовленнева взаємодія студентів проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах невеликих групах, з yciєю групою. З самого початку студенти опановують yci чотири види діяльності у понадфразовому i текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Наприклад, за допомогою поєднання звукових, графічних, анімаційних та текстових ефектів можливо досить вдало імітувати ефект занурення в активне мовне середовище, реалізуючи cyчacнi лінгвістичні, технологічні, методичні та педагогічні технології. Вважаю, що при навчанні іноземній мові за такими програмами відпрацьовуються вci аспекти мови: фонетичний, граматичний, лексичний та комунікативний, що дозволяє більш якісно та швидко засвоювати мовний матеріал, набувати мовленнєвих навичок та вмінь. Велику роль в цьому відіграють мультимедійні засоби, які дають можливість постійно оновлювати навчальні матеріали i вдосконалювати системи роботи над ними. Завданням викладача при цьому є здійснення загального контролю за роботою студентів, розуміння того, що студент є активним чинником у навчальному npoцeci. Розвиток творчих здібностей студентів сприяє успішній їх діяльності щодо засвоєння нових знань. Інтернет – найширша комп’ютерна мережа світу, що володіє колосальними інформаційними можливостями. Інтернет дає унікальну можливість для вивчаючих іноземну мову користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Використання сучасних засобів навчання (програмні або Software: мультимедійні підручники, диски, універсальні енциклопедії, презентації, відео, аудіо матеріали, ресурси Інтернету; обладнання або Hardware: ПК, аудіо, відеоапаратура, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка) значно покращує якість подавання матеріалу уроку і ефективність його засвоєння студентами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, для підвищення рівня комунікативної культури учнів професійно-технічного навчального закладу доцільним є розроблення й упровадження системи формування їхньої комунікативної культури у ПТНЗ.

Навчання мовленню дуже важлива частина вивчення іноземної мови. Вміння вільно спілкуватись іноземною мовою – запорука успіху не тільки в навчанні, а й в подальшому житті. Тож викладачі іноземної мови мають приділяти увагу навчанню студентів іноземного мовлення. Запропоновані види роботи та практичні поради в їх організації зроблять студентів активнішими, а процес навчання цікавішим та ефективнішим.

Таким чином, можна стверджувати, що для успішного викладання англійської мови за професійним спрямуванням можливо та потрібно використовувати інформаційні технології, оскільки сучасному поколінню студентів не завжди є цікавим традиційні методи викладання. Проте, це не означає, що вони автоматично покращать вивчення мови. Для того, щоб результат їх використання був успішним, необхідно, щоб викладач, був гарно обізнаним з існуючими технологіями та постійно слідкував за новинками, які пропонують розробники, оскільки світ сучасних інформаційних технологій швидко змінюється. Крім того, необхідно ретельно розробляти відповідні завдання, враховуючи специфіку саме вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням, для того щоб вони стали корисним додатком до матеріалу, що міститься у традиційних підручниках.

Методи навчання іноземних мов, які ґрунтуються на гуманістичному підході, допомагають розкрити творчий потенціал слухачів і сприяють розвитку та самовдосконаленню навчально-комунікативного процесу.

Формування комунікативної культури майбутніх кваліфікованих робітників потребує поглибленого дослідження та запровадження різних форм, методів виховання, педагогічних умов залежно від професійної діяльності фахівців. Загалом комунікативна культура є багато- плановим явищем становлення і розвитку контактів між людьми, яка базується не тільки на особистих якостях, рисах характеру, організаторських здібностях, а й формується на основі отриманих знань і вмінь

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гринюк Г.А., Семенчук Ю.О. Етапи формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів економічних спеціальностей / Гринюк Г.А., Семенчук Ю.О // Іноземні мови. – 2006. – №2. – С. 22–27.

2. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке: Книга для учителя / И.А. Зимняя. – М., Просвещение, 1985. – 160 с.

3. Костенко Н.І. Особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у студентів ВНЗ нефілологічних спеціальностей. – [WWW document] . URL htt p:// www. nbuv.gov.ua/ port al /soc _gum/Znpkhist/ 2012/

4. Лаврентьев Г.В., Лаврентьева Н.В. Инновационные обучающие технологии в профессиональной подготовке специалистов / Г.В. Лаврентьев, Н.В. Лаврентьева. – Барнаул, Из-во Алтайского гос. ун-та, 2002. – 156 с.

5. Полянская О.С. Мотивационные факторы развития лингвистических способностей: Автореф. дисс. канд. пед. наук / О.С. Полянская. – Кемерово, 2002. – 20 с.

6. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Київ А.С.К., 2004. 192 с.

7. Субтельна Г. В. Підвищення рівня фахової підготовки у професійному шкільництві Галичини : навч. посібник / Г. В. Субтельна / за ред. Я. Г. Камінецького; уп. : Я. Г. Камінецький, Л. Я. Крниницька. — Львів : Норма, 2014. — 136 с.

8. Тернопольський О. Б., Кожушко С. П., Кабанова М. Р. Гейміфікація в навчанні іноземних мов у вищій школі. ж/л Іноземні мови. Київ: КНЛУ, 2018. №3 (95). С. 15–22.

9. Ткаченко Л. Комунікативна компетенція студентів – запорука професійного успіху / Л. Ткаченко // Лінгвометодичні концепції викладання іноземних мов у немовних вищих навчальних закладах України: зб. наук. ст. учасників Всеукр. наук.-практ. конференції. – Київ., 23–24 грудня 2003 р. / [Редкол.: І.І. Тимошенко та ін.] – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 583 с.

10. Черних Л. А. Особливості ділової комунікативної культури особистості / Л. А. Черних // Теоретичні і прикладні проблеми психології. — 2012. — № 2 (28). — С. 335–343.

11. Шекшуєв О. А. Роль самоосвітньої діяльності студентів / О. А. Шекшуєв, К. Д. Горяїнова // Сучасні аспекти виховання студентської молоді : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Харків, 19-20 березня 2009 р. — Харків : ХНАМГ, 2009. — С. 156–158.