Особливості формування здорового способу життя в школярів

Отрощенко Марина Анатоліївна,

соціальний педагог (ІІ категорії)

комунальної установи Сумська

спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №9

м.Суми, Сумської області

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В ШКОЛЯРІВ

 

Розкрито особливості формування здорового способу життя учнівської молоді  під час перебування школярів в школі, у їхній позакласній та позашкільній діяльності, у родині. Розглянуто вимоги до освітніх навчальних програм з фізичного виховання. Визначені завдання для педагогічного колективу щодо формування уявлень про здоровий спосіб життя в школярів. Доведено, що спрямованість і тематика зазначених напрямків складається і корегується спільними зусиллями школи, сім’ї, представників державних органів влади і приватних структур.

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації. Сьогодні сферою формування здорового способу життя дітей та підлітків є система освіти. На сьогоднішньому етапі розвитку України зростає рівень захворювань населення, різко знижується працездатність організму людини, особливо дітей і підлітків. Тому однією з актуальних проблем сучасної педагогічної науки є пошук нових підходів до організації освітнього процесу в школі, спрямованих на гуманізацію освіти, що забезпечить створення оптимальних умов для духовного зростання особистості, повноцінної реалізації психофізичних можливостей, збереження та зміцнення здоров’я.

Згідно державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та Національної доктрини освіти України у ХХІ столітті» стратегічним завданням освіти є виховання освіченої, творчої особистості, всебічний розвиток людини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. Тому обов’язковим компонентом національної системи освіти мають бути знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Зазначена проблема набуває ще більшого значення для сучасної школи,  про що свідчать документи Міністерства освіти і науки України. Низкою загальноосвітніх шкіл, закладів інтернатного типу, позашкільних закладів України набуто цінний досвід освітньо-реабілітаційної та корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на збереження, відновлення та зміцнення здоров’я вихованців. Досліджуваній проблемі було присвячено наукові праці та посібники за такими напрямами: формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі (В. Білик, А. Герасимчук, С. Ігнатенко, С. Лапаєнко, В. Лисяк, О. Маркова, К. Палієнко, В. Солнцева, С.Страшко та ін.); у позакласній діяльності (О. Гауряк, А. Гужаловський, О. Жабокрицька, Т. Лясота, В. Рева та ін.); у позашкільній діяльності (Б. Брилін, В. Кузьменко, Т. Лясота, І. Шеремет та ін.); у сім’ї (Т. Баєва, С. Свириденко, М. Шарапа та ін.).

Конституція України, «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Національна доктрина розвитку освіти у ХХI столітті», Державні національні програми «Діти України» й «Планування сім’ї», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України» передбачають завдання, спрямовані на зміцнення здоров’я дітей та молоді, формування соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.

Мета роботи – дослідити напрями формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі.

Результати дослідження.

У системі освіти загальноосвітня школа є найціннішим скарбом кожного народу. Вона складає фундамент освіченості нації і багато в чому визначає ефективність її наступних сходинок освіти, перш за все вищої. В школах навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей тощо. Тому проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління займає провідне місце в шкільній практиці.

1. Теоретичні основи основних напрямів формування здорового способу життя  школярів у навчально-виховному процесі

Як не прикро, природа дарує здоров’я з однією умовою: його потрібно належним чином підтримувати, зміцнювати, тренувати. Якщо ж людина порушує цю умову, то Природа відбирає здоров’я і дарує його комусь іншому з тією ж умовою. Збереження і зміцнення здоров’я молодого покоління – найважливіша функція шкільної освіти.

Основними напрямками формування здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі є такі:

1) навчальний процес;

2) позакласні та позашкільні заходи;

3) робота батьків у свої родині;

4) заходи влади на місцевому та державному

рівні.

Спрямованість і тематика зазначених напрямків складається і корегується спільними зусиллями школи, сім’ї, представників державних органів влади і приватних структур. Важливу роль при цьому відіграє суспільно-економічний і правовий стан держави від якого залежить матеріально-технічне забезпечення зазначених вище заходів та обов’язковість їх виконання.

Для успішного та вдалого формування здорового способу школярів у навчальних закладах необхідно вирішити наступні завдання:

1.Об’єднати увесь педагогічний колектив для розв’язання завданьщодо формування освіти про здоровий спосіб життя в школярів.

2.Довести всі елементі навчально-виховного процесу у відповідність із станом здоров’я і психофізіологічними можливостями учнів і педагогів.

3.Здійснювати оздоровче супроводження навчально-виховного процесу, передбачати такі напрямки роботи як: оздоровче обґрунтування та експертиза навчально-виховної роботи, діагностика й корекція здоров’я учнів, профілактичні заходи, допомога в розвитку дітей.

Система позашкільної освіти – це освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, фізкультурні та спортивно-оздоровчі заклади.

Саме позашкільна освіта спроможна частково компенсувати недоліки у вихованні та розвитку дитини в сім'ї, запропонувати змістовне дозвілля, зайнятість за інтересами у позаурочний час.

Основною формою позашкільної діяльності школярів є вільний час, а саме дозвілля. Дозвілля є своєрідною формою позаурочного часу, який може бути використаний учнями для поглиблення своїх знань з усіх навчальних предметів, для задоволення і розвитку інтересів, запитів та нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку. Проблема дозвілля школярів, а також проблема формування здорового способу життя під час дозвілля має роздвоєний характер: з одного боку відсутність контролю з боку школи за позашкільною діяльністю дітей, з іншого боку відбувається майже повний контроль за діями школярів з боку сім'ї. Тому думка про те, що у позашкільній діяльності чітка взаємодія школи й сім'ї у сфері проведення школярами дозвілля досить часто є безсистемною – не вірна. Раціонально сформувавши використання школярами дозвілля, а саме з максимальним включенням до нього фізкультурно-спортивних заходів, сприяє формуванню, зміцненню та укріпленню їхнього здоров’я. Цього можна досягти лише у тісній співпраці педагогічного колективу та батьків.

Одним із пріоритетних напрямів реформування виховання учнів, є забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорона та зміцнення їхнього здоров’я. Отже, вчителі створюють позитивну ауру, культ здоров’я в класі, в школі і в сім’ї.   Cьогодні набуває актуальності і практичної значущості проблема створення педагогічних технологій, які б не тільки зберігали, а й покращували здоров’я дітей.

2. Формування у молодших школярів основ здорового способу життя як фактору безпеки життєдіяльності

Новітні напрями розвитку України в останні роки спонукають суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового способу життя покоління, що підростає. Дані проблеми є сферою інтересів різних наук – медицини, гігієни, охорони здоров’я, екології, педагогіки, психології, соціології, фізичної культури, валеології. Все більше наукових праць вітчизняні вчені присвячують формуванню здорового способу життя учнівської молоді, ціннісного ставлення до власного здоров'я у школярів.

Проблема зміцнення та збереження здоров’я, формування здорового способу життя привертає до себе увагу філософів, педагогів, психологів, соціологів: Л. Волкова, О. Дубогай, М. Зубалій, І. Петренко досліджували можливості формування здорового способу життя за допомогою засобів фізичної культури; Т. Бойченко, Г. Зайцев, М. Гончаренко, Л. Татарникова, С. Юрочкіна вивчали валеолого-педагогічні основи забезпечення здоров’я людини в системі освіти, створення валеологічної освіти в загальноосвітніх закладах, валеологічне виховання у дошкільних закладах; І. Бех, С. Лапаєнко висвітлювали проблеми виховної роботи в школі з формування здорового способу життя і створення сприятливих психолого-педагогічних умов для реалізації особистісно-зорієнтованого виховання дітей та учнівської молоді; В. Оржеховська, А. Турчак зверталися до проблеми запобігання шкідливим звичкам, девіантній поведінці школярів.

Існує понад 300 варіантів визначення поняття «здоров'я», що пов'язано з різними підходами у відповідних науках до розуміння даного феномену. З погляду гігієни здоров'я – це оптимальна взаємодія організму людини з навколишнім середовищем; у фізіології здоров'я розглядають як здатність підтримувати гомеостаз, тобто відносну сталість внутрішнього середовища організму; з філософської точки зору, здоров'я – це стан оптимального функціонування організму, що дозволяє йому найкращим чином виконувати свої соціальні функції; соціологія вважає здоров'я можливістю повноцінно працювати, відпочивати, виконувати властиві людині функції, вільно і радісно жити. На думку В. Канеп, Г. Цареградцева і Б. Ольшанського, здоров’я – це важливий показник і чутливий індикатор благополуччя народу.

Формування здорового способу життя людини сьогодні особливо пов’язано з вихованням особистої безпеки в повсякденному житті, адже з розвитком технологій і техніки спектр негативних чинників, що загрожує безпеці життєдіяльності людини, її здоров’ю, поступово розширюється. Тому завдання освіти полягає в тому, щоб зробити життя особистості, що підростає, якомога безпечнішим або принаймні мінімізувати негативні наслідки технологічної революції.

У процесі формування основ здорового способу життя молодших школярів необхідно враховувати рівень розвитку їхніх емоційних та пізнавальних процесів, психологічні особливості формування особистості в цьому віковому періоді. Слід зважати на те, що валеологічна сфера – складний конструкт людської психіки і поведінки, в основі якого лежить валеологічна свідомість.

Основною формою організації процесу ознайомлення молодших школярів із здоров'ям та основами здорового способу є урок. Ознайомлення з основним змістом виховання здорового способу життя здійснюється на уроках «Основи здоров’я», який проводиться лише один раз на тиждень. Також на уроках з основних предметів шкільного курсу (українська мова, читання, математика) використовується матеріал, який збагачує зміст цих предметів початковими знаннями про здоров’я людини, здоровий спосіб життя. Проте інформація, яку одержують діти, є фрагментарною і недостатньою для формування здорового способу життя. Тому, на нашу думку, значний потенціал щодо формування основ здорового способу життя має позаурочна гурткова робота, в процесі якої ми надавали перевагу таким методам, прийомам і засобам навчання молодших школярів, які максимально сприяли активізації інтересу дітей до питань здоров’я і здорового способу життя.

Подальша позаурочна робота з молодшими школярами була спрямована на стимулювання мотивації до здорового способу життя, а саме, сприяти розвитку ціннісних орієнтацій школярів на здоров’я; поглибити знання з проблеми здоров’я та здорового способу життя, а також будовою організму людини; засвоїти деякі практичні уміння, пов’язані зі збереженням і зміцненням здоров’я;

Для реалізації поставлених завдань, ми на заняттях гуртка з учнями розучувалися вправи, спрямовані на корекцію зору, постави, дихальну гімнастику, точковий масаж, стимулювальну гімнастику, яка позитивно впливає на психоемоційний стан організму та забезпечує його готовність до виконання навчальної діяльності; гімнастику для очей, психогімнастику, що служить для запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших; психомоторну розминку, яка допомагає зняти скутість або надмірне збудження («Зарядка для обличчя», «Зоопарк на прогулянці», «Загадкові голоси», «Зачарований хлопець», «Мандрівники», «Квіти та садівник», «Хмаринка та сонечко»). Також методику ігрового сенсомоторного тренінгу, яка забезпечувала позитивне емоційне ставлення до здоров'язбережувальної діяльності у молодших школярів.

Основною формою організації процесу формування основ здорового способу життя була гра, оздоровча роль якої, перш за все, виявляється у формуванні позитивного емоційного світу дитини. Так, рухливі ігри сприяли розвитку фізичних показників організму дітей, зняттю втоми, встановленню дружніх стосунків. Дидактичні ігри впливали на когнітивну сферу молодших школярів, у невимушеній формі сприяючи засвоєнню валеологічних знань.

Формування у молодших школярів вмінь оцінювати оточуючих людей не за зовнішніми, а за індивідуальними проявами здійснювалася під гри «Яким мене бачать інші люди». В процесі гри один з гравців виходив з класу, а решта складали його портрет-опис, дотримуючись головного правила: говорити тільки про позитивні риси. Таким чином складалося ессе про дитину, з яким її знайомив вчитель. Дана гра дозволила навчити дітей помічати позитивне в кожній людині, висловлювати власні почуття та переживання.

На заняттях гуртка формування основ здорового способу життя здійснювалося за допомогою методів навіювання, наслідування, вправляння. Так, учням навіювалась думка про необхідність загартовування з дитячих років, оскільки це дозволить здійснити профілактику простудних захворювань, підвищити енергетику людини.

З метою розширення знань у молодших школярів про здоров’я та здоровий спосіб життя, про моральні та соціальні норми здорового життя нами були проведені різноманітні бесіди. Під час бесіди: «Чи можна бути здоровим без ліків?» учні шукали шляхи безмедикаментозного лікування, щоб зберегти та зміцнити своє здоров’я.

3. Формування здорового способу життя школярів як актуальне завдання професійної діяльності вчителя

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої

обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації.

Сьогодні сферою формування здорового способу життя дітей та підлітків є система освіти. Згідно державної програми «Освіта» (Україна ХХІ

століття) та «Національної доктрини освіти України у ХХІ столітті» стратегічним завданням освіти є виховання освіченої, творчої особистості, всебічний розвиток людини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. Тому обов’язковим компонентом національної системи освіти мають бути знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я.

А. Іванюшкін розглядає «здоров’я» з точки зору наукового його змісту та цінностей смислу. Він пропонує три рівні цінностей:

1) біологічний – початкове здоров’я припускає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і як наслідок максимум пристосування;

2) соціальний – здоров’я є міркою соціальної активності, відношенням діяльності людини до світу;

3) психологічний, особистісний – здоров’я є не відсутністю хвороби,

а скоріш запереченням її, тобто переборенням.

Розглядаючи питання про здоров’я, багато авторів вживають термін

«здорова людина». Цей термін, так як і термін здоров’я, носить відносний,

абстрактний характер. Воно є конкретним тільки тоді, коли прив’язане до конкретного індивідуума.

Е. Кудрявцева виділяє декілька типів здорових людей, маючи на увазі те, що їх всіх об’єднує, – повноцінне та ефективне виконання соціальних функцій: 1) у повній мірі здорова людина повноцінно та ефективно виконує соціальні функції; 2) у даний момент здорова, але на протязі року перенесла респіраторне захворювання без ускладнень. Це захворювання не відобразилося на можливостях індивідуума повноцінно виконувати соціальні функції; 3) здорова, але має вогнища хронічної інфекції (карієс зубів, вогнища інфекції в мигдалинах та інше), які викликають зниження функцій і не заважають повноцінному виконанню соціальних обов’язків; 4) вважає себе здоровою, і за об’єктивними даними у лікаря теж здорова, хоча час від часу має ті чи інші скарги, які свідчать про можливу наявність нерозпізнаного преморбідного стану, але всі свої соціальні функції виконує досить повно;

5) здорова, але інколи відчуває недомагання, які пов’язані, наприклад, з процесом акліматизації, з перебуванням у стресовій ситуації;  6) умовно можна віднести до здорових індивідуумів і тих, хто на думку лікарів і за особистою оцінкою здоровий, повноцінно та ефективно виконує свої соціальні функції, але одночасно має порушення в способі життя (курить, дуже часто вживає алкоголь, не виконує необхідних гігієнічних вимог до режиму дня, харчування, відпочинку і т. д.). Хоча такий тип індивідуума у даний момент є здоровим, потенційно він не здоровий, оскільки перераховані порушення є фактами ризику, що можуть призвести до того чи іншого захворювання [9, с. 38].

На думку вчених-валеологів, «здоровий спосіб життя – це оптимальна для існуючих соціально-економічних та історичних умов організація життєдіяльності людини, яка сприяє формуванню, збереженню і успадкуванню здоров’я, в основі якої знаходиться валеологічний світогляд особистості».

Таким чином, у сучасній науково-методичній літературі немає загальноприйнятого визначення здоров’я та здорового способу життя.

Значна частина фахівців не володіє методами формування здорового способу життя і, часто, працюють наосліп.

У системі освіти загальноосвітня школа є найціннішим скарбом кожного народу. Вона складає фундамент освіченості нації і багато в чому визначає ефективність її наступних сходинок освіти, перш за все вищої. В

школах навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей тощо. Тому проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління займає провідне місце в шкільній практиці. Дана проблема постійно обговорюється на державному рівні. Україною прийнято ряд важливих державних документів, які спрямовані на зміцнення, формування та збереження здоров’я дітей, молоді та дорослих, формування соціально-активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.

Людина, що веде здоровий спосіб життя, легше витримує стреси, психоемоційні перевантаження, ефективніше захищається від негативного впливу довкілля. Тому серед інших завдань учитель на уроках значне місце повинен відводити орієнтації дітей на здоровий спосіб життя.

Велику роль у формуванні здорового пособу життя відіграє сучасна школа. 80 % навчального часу належить розумовому розвитку і лише 20 % відводиться на фізичний розвиток. Не завжди у школах наявні сприятливі умови для навчання та відпочинку, належний повітряно-тепловий режим, обладнання та інше. У школах спостерігається висока наповнюваність класів, не виконується організація великих перерв, знижена рухова активність. Учні старших класів 99 % добового часу знаходяться у приміщенні. Так у 14–22 % учнів порушена постава, у 18 % – погіршений зір, у 30 % – часті гостро-респіраторні захворювання, у 38 % – зайва вага, у 24 % – підвищений артеріальний тиск.

Формування здорового способу життя через освіту, створення здоров’язберігаючого освітнього середовища – один із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. У цьому контексті завданням

сучасної школи є: використання здоров’я зберігаючих технологій навчання;

дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового і статичного

навантаження; організація збалансованого харчування; заміна авторитарного стилю спілкування на стиль співробітництва, створення емоційної сприятливої атмосфери навчання; формування в учнів та їхніх батьків усвідомлення цінності здоров’я, культивування здоров’я тощо.

На сьогоднішній день існує чимало шкіл де не робиться ранкова зарядка, не дотримується режим дня, не виконуються гігієнічні вимоги, діти не завжди правильно харчуються, віддають перевагу солодкому, а не фруктам, овочам, часто нормально не снідають. У зв’язку з цим самі учні у 67 % випадків визначають своє здоров’я як задовільне, у 19 % – як незадовільне.

На заняттях з курсу «Основи валеології» знайомлять учнів із правилами загартовування організму, різноманітними фізичними вправами

для збільшення росту, заходами попередження неврозів, переконувати в необхідності виконання комплексу ранкової гімнастики для забезпечення

нормальної працездатності впродовж дня, формувати вміння розслаблятися, укладати харчові раціони з урахуванням індивідуальних особливостей, дотримуватися режиму дня, виконувати вправи для формування правильної постави. Усі знання, вміння та навички учні можуть і повинні застосовувати в повсякденному житті.

Одним із компонентів здорового способу життя та правильного його формування є фізичне виховання. Фізичне виховання стимулює не лише стан здоров’я, але пробуджує в людях прагнення жити, рухатись, робити добро, бути активним членом здорового суспільства. В процесі навчання молоді потрібно постійно виробляти не лише потреби, але й навички здорового способу життя. Фізична культура – це не лише спорт, перемоги та змагання, але й спосіб підтримання духовного життя людини, її прагнення до досконалості та здоров’я. Нові вимоги до фізичного виховання школярів викладені в удосконаленій навчальній програмі з фізичної культури (цільова комплексна програма «Фізичне виховання –здоров’я нації»). У ній поставлене завдання виховувати в учнів звичку самостійно займатися фізичними вправами, озброювати їх знаннями, уміннями й навичками, необхідними для цього. Це завдання послідовно здійснюється протягом усього періоду навчання в школі [4, с. 32].

Використання засобів фізичної культури у шкільній програмі займає основне місце в системі профілактичних заходів, спрямованих на корекцію здоров’я, рівень якого, у зв’язку з наслідками урбанізації, негативними впливами екології, стресовими чинниками та іншими факторами, різко знижується [3, с. 30]. Важливо, щоб школярі усвідомлювали важливість занять фізичною культурою, відчували потребу в них, тому що фізична культура поступово зводиться до безглуздої фізичної вправи, взятої з культури, спорту, гри, щирого спілкування і відносин. Звідси зниження інтересу до занять фізичними вправами, недостатня готовність дітей перейти до організації самодіяльних форм занять фізичною культурою.

Отже, здоровий спосіб життя – це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток, зміцнення здоров’я, підвищують продуктивність праці. Фактом є абсолютна безграмотність учнів, щодо здорового способу життя та його цінності, тому необхідно створити систему закладів, де підлітки мали б нагоду одержати кваліфіковані консультації з питань збереження здоров’я та його цінності і де б робота проводилась в трьох напрямках: робота з батьками; робота з вчителями; робота з учнями. Подальшого дослідження потребує питання вивчення можливостей кожного навчального предмету щодо здоров’язберігаючого ефекту та виокремлення ефективних форм та методів професійного навчання спрямованих на підготовку вчителів до формування здоров’я зберігаючого середовища загальноосвітнього навчального закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ:

Здоровий спосіб життя – це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток, зміцнення здоров’я , підвищують продуктивність праці. Це такі форми і способи щодення, відмові від шкідливихзвичок, загартуванню, оптимальний руховий режим. Здоров’я саме дітей імолоді особливо важливе, тому що близько 80% хвороб у дорослих є наслідком неправильного способу життя у дитячі та молоді роки.

Ще одним фактом є абсолютна безграмотність учнів, щодо здорового способу життя та його цінності, тому необхідно створити систему закладів, де підлітки мали б нагоду одержати кваліфіковані консультації з питань збереження здоров’я та його цінності і де б робота проводилась в трьох напрямках: робота з батьками; робота з вчителями; робота з учнями.

Зазначена проблема набуває ще більшого значення для сучасної школи, про що свідчать документи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Адже, спостерігається негативна тенденція щодо погіршення стану здоров’я учнівської молоді. Однією з головних причин цьому є відсутність співпраці педагогічного колективу та батьків, необізнаність батьків з даної проблеми, відсутність свідомого ставлення до свого здоров’я як школярів, так і їх батьків, неосвіченість вчителів щодо правильних форм та методів формування, зміцнення та укріплення здоров’я учнів. Тому проблема формування здорового способу життя дітей шкільного віку залишається актуальною та своєчасною.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Баєва Т. Формування здорового способу життя в особистісноорієнтованому виховному процесі життя / Т. Баєва // Соціальнопедагогічні проблеми сучасної середньої та вищої освіти в Україні. –Житомир : ЖДПУ, 2002. – С. 172–173.

2. Бермудес Д. Використання ритмічної гімнастики в системі підготовки вчителів фізичної культури / Д.\Бермудес // Молода спортивна наука України. – Львів : НВФ «Українські технології», 2007. – Вип. 11. –C. 27–35.

3. Брилін Б. А. Педагогічні проблеми організації вільного часу /Б. А. Брилін // Психологія і педагогіка. – 1996. – № 4. – С. 72–76.

4. Булич Є. Г. Валеологія. Теоретичні основи валеології : навч. посібн.Є. Г. Булич, І. В. Муравов. – К. : ІЗМН, 1997. – 224 с.

5. Волошин О. Р. Здоровий спосіб життя – через школу нового типу /О. Р. Волошин // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Х. :ХДАФК, 2007. – Вип. 11. – С. 13–15.

6. Доля Т. //Формування здорового способу життя школярів як актуальне завдання професійної діяльності вчителя/ Проблеми підготовки сучасного вчителя № 5 (Ч. 1), 2012

7. Жабокрицька О. В. Педагогічні умови виховання основ здорового

способу життя підлітків у позакласній діяльності : автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. Наук : спец. 13.00.07 «Теорія виховання» / О. В. Жабокрицька. – Кіровоград, 2003. – 20 с.

8. Єрмакова Т. Основні напрями формування здорового способу життя

школярів у навчально-виховному процесі/ Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди/2009

9. Кудрявцева Е. Н. Здоровье человека: понятие и реальность/Е. Н. Кудрявцева // Общественные науки и здравоохранение. – М. :Наука, 1987. – С. 32–48.

10. Сущенко Л. П. Історичний аспект становлення поняття «здоровий

спосіб життя» людини у давньому світі та середніх віках // Матеріали

Міжнародної науково-практичної конференції з валеології «Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи національної освіти». –К. : ІЗМН, 1997. – С. 47–52.