Особливості козацького господарювання

Тема –  Особливості козацького господарювання

 Мета уроку

Навчальна:

• охарактеризувати особливості господарської діяльності українського козацтва;
• визначити основні заняття козаків;
• сформувати уявлення про економічну основу Запорозької Січі.

Розвивальна:

• розвивати вміння аналізувати історичні джерела;
• формувати навички роботи з картою та логічного мислення.

Виховна:

• виховувати повагу до історичного минулого України;
• формувати інтерес до козацької спадщини.

Опорні поняття : займанщина, посполиті, рангові землі, відписні селяни, підсусідки, городники, захребетники, наймити, бобилі

Тип уроку : вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1.Організаційний момент

Привітання, перевірка відсутніх.

2.Актуалізація опорних  знань

Історична розминка «Закінчи речення» (5 хв)

Учитель зачитує початок речення — учні продовжують.

Після смерті Богдана Хмельницького в Україні розпочався період… (Руїни).

Руїна характеризувалася…    (міжусобною боротьбою, втручанням сусідніх держав, господарським занепадом).

У другій половині XVII ст. Україна була поділена на… (Лівобережну і Правобережну).

Органом влади в Гетьманщині був…  (гетьман і генеральна старшина).

 

Основою економіки того часу залишалося… (землеробство).

Підсумкове запитання:

Як воєнні події могли вплинути на господарство українських земель?

Очікувана відповідь:  Війни спричиняли руйнування міст і сіл, зменшення населення, занепад торгівлі, але господарство поступово відновлювалося.

Учитель ставить питання:

Уявіть, що ви — радники гетьмана в період Руїни.
У країні війна, нестача людей, зруйновані міста.
Що потрібно зробити, щоб держава могла існувати?

Учні висловлюють пропозиції:

• відновити сільське господарство;
• розвивати торгівлю;
• підтримувати ремесла;
• збирати податки;
• заселяти спустошені землі.

Отже, без розвиненого господарства козацька держава не могла б існувати. Сьогодні ми з’ясуємо, якими були особливості козацького господарювання у другій половині XVII ст.

3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

У другій половині XVII ст. українські землі переживали надзвичайно складний період — добу Руїни. Постійні війни, боротьба за владу, втручання сусідніх держав призвели до спустошення багатьох міст і сіл. Частина населення загинула або переселилася.

Але навіть у таких умовах козацька держава продовжувала існувати. Працювала адміністрація, утримувалося військо, велося дипломатичне листування.

Поміркуйте: Що було матеріальною основою існування держави?

Очікувані відповіді учнів:

•      господарство;
•      землеробство;
•      податки;
•      торгівля;
•      праця населення.

 Проблемне запитання

Чи могла Гетьманщина існувати лише завдяки військовим походам і здобичі?

Очікувані відповіді:

• ні;
• війни не були постійними;
• здобич не забезпечувала стабільності;
• потрібне було постійне виробництво продуктів.

 Поглиблення проблеми

Уявіть, що ви — радники гетьмана. Вам потрібно забезпечити військо харчами, кіньми, одягом, зброєю.

Звідки все це можна отримати?

Очікувані відповіді:

•      із сільського господарства;
•      зі скотарства;
•      з ремесел;
•      через торгівлю;
•      через податки.

 Узагальнювальне слово вчителя

Отже, попри політичну нестабільність, саме господарство було основою життя козацької держави.

Воно забезпечувало армію, адміністрацію та населення всім необхідним.

Сьогодні ми з’ясуємо, які особливості мало козацьке господарювання в другій половині XVII ст., які галузі були провідними та як вони впливали на розвиток Гетьманщини.

Оголошення теми уроку:

«Особливості козацького господарювання»

4. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя. Переважна більшість козаків займалася військовою справою, брала участь у сухопутних і морських походах, на Запорожжі була ціла група козаків, які звалися “гіздюками”,”сиднями”, або гречкосіями. Запорожці сіяли гречку, ячмінь, овес і горох, рідше — жито й пшеницю. Найважливішою галуззю запорізького господарства було скотарство. Запорожці розводили коней, велику рогату худобу, свиней, знали й вівчарство. Рибним промислом. Значною промисловою галуззю було мисливство. Полювання. Займалися також птахоловством і бджолярством.

Робота з термінами

Займанщина — за доби середньовіччя і Нового часу звичаєве право, яке давало змогу на підставі першого «займу» володіти чи користуватися землею.

Старшинське землеволодіння, що існувало в двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій).

Селяни (посполиті)

• Найчисельнішим соціальним станом в Україні впродовж останньої чверті XVII – XVIIІ ст. було селянство (посполиті), хоч і соціально неоднорідне. Визначають такі основні групи:
• — приватні, рангові, монастирські;
• — магістратські й ратушні;
• — посполиті вільних військових сіл

Вільні військові посполиті

• На середину XVII ст. найчисельнішу групу сільського населення становили вільні військові посполиті, які перебували у розпорядженні військового скарбу, сплачували державні податки і виконували різні повинності, становили основний фонд для пожалування козацькій старшині, шляхті й монастирям.
• При цьому вони були особисто вільними, могли на власний розсуд розпоряджатися землею та майном.

 

•        Перетворення монастирів і старшини на феодальних землевласників призвело до того, що впродовж кінця XVII – першої половини XVIIІ ст. кількість дворів вільних військових посполитих невпинно зменшувалися.
•        Так, у 1729–1730 рр. у 9 лівобережних полках (крім Гадяцького) нараховувалось майже 28 тис. таких дворів, а вже на початку 1750-х років – лише 1,7 тис. Більшість із них у результаті купівлі-продажу та відвертого пограбування опинилась у старшини на правах спадкової власності.
•        З цієї категорії селян збирали податки на консистентів, «чиновників» полкових і сотенних, служителів канцелярії.

Посполиті вільних військових сіл 

• Посполиті вільних військових сіл підлягали безпосередньо гетьмансько-старшинському управлінню.
• Крім сплати податків, місцева влада все частіше залучала їх до ремонту гребель, мостів, доріг та інших загальних повинностей.
• Особливо важкою для селян виявилася візницька повинність: перевезення військових вантажів, гінців і чиновників.
• Далекі й часті поїздки надовго відривали чоловіків від домівок, які інколи оберталися втратою волів та коней і занепадом селянських господарств.

Приватні і монастирські

• Протилежна за змістом тенденція спостерігалась з селянами приватних і монастирських маєтків, які за своєю чисельністю на середину XVIIІ ст. вийшли на перше місце серед інших груп сільського населення.
• Згідно з матеріалами ревізії 1719 р., на Лівобережжі усього нараховувалось понад 800 тис. селян чоловічої статі, з них майже 350 тис. мешкали в приватних маєтках.
• Духівництво православних монастирів, домагалися жалуваних царських грамот і гетьманських універсалів, згідно з якими його маєтності потрапляли в особливо вигідні умови. Монастирські селяни звільнялися від виконання державних повинностей, що, відповідно, дозволяло духівництву ще більше визискувати їх для власної користі. Права монастирів стосовно підданих суворо оберігала старшинська адміністрація. Подібно до світських феодалів, духовні особи також суворо карали посполитих за невиконання повинностей, «непослух» і «зухвальство».

Початки кріпацтва

•      Старшина, прагнучи закріпити за собою необмежену владу над своїми селянами, активно домагалася від царського уряду юридичного права карати їх за непокірність.
•      Так, 15 грудня 1722 р. чернігівський полковник П. Полуботок і генеральні старшини у зв’язку з тим, що, поспільство, піддані легковажні, показуючи самоуправство, не хочуть власникам своїм належно бути послушними», «таких брали в тюрми і після розгляду вини нещадно публічно карали».
•      Обмеження особистої свободи селянина і запровадження наприкінці XVII ст. одно- або дводенної панщини започаткували тенденцію до еволюції соціальної залежності в залежність кріпацьку.

Рангові посполиті

•      Рангові маєтності перетворювалися у приватні та, відповідно, перетворенням рангових посполитих у старшинських приватних підданих.
•      Соціальна еліта прагнула більших гарантій при одержанні прибутків, щоб ті були постійними, а не залежали від службового становища. Раз отримавши від Гетьманщини право за рангом на володіння землею та селянами, старшини вже не хотіли втрачати його ніколи. Причому дедалі зростали кількість і розміри маєтків, які надавалися «за рангом» старшині.
•      Так, О. Гуржій наводить дані, що за жалуваною грамотою царя від 26 травня 1730 р. Д. Апостолові «на уряд гетьманства» надавали Гадяцький ключ «з усіма доходами» – дві волості, одне містечко, десятки сіл і хуторів із загальною кількістю 4167 дворів посполитих.

Соціальний статус рангових селян

•      Соціальний статус рангових селян нагадував становище приватних, з тією лише відмінністю, що їхній власник юридично був дещо обмежений у розпорядженні ними (даруванні, продажу, обміні, закладенні земель, на якій сидів, та ін.).
•      Існували також певні обмеження щодо розмірів та форм повинностей і податків, які мали відбувати і сплачувати рангові селяни на користь власника.
•      Проте власники рангових маєтностей на це, як правило, не зважали.
•      Навіть навпаки, часто експлуатували рангових селян інтенсивніше, ніж власники приватних, зважаючи на те, що незабаром вони можуть перейти до нового господаря.

Посполиті магістратські і ратушні

•      Соціально-правовий статус цих селян мав свою специфіку, що залежав від органів міського самоуправління, які діяли в Україні з XІV ст. Протягом другої половини XVII – XVIIІ ст. становище посполитих зазнало певних змін. Поступово зросла, зокрема, майнова нерівність серед магістратських і ратушних підданих, змінився характер їх «послушенства».
•      У першій половині XVIIІ ст. одну з характерних рис становища магістратських і ратушних посполитих визначало те, що вони юридично не належали приватним особам.

Повинності посполитих магістратських і ратушних

•      Як і в попередній період, з таких селян брали загальні «посполитські» побори, а крім того, їх залучали до різних «роботизн», які вони виконували переважно на користь ратуші (у невеликих містах і містечках, наприклад Лубнах, Козельці, Ніжині, Охтирці й ін.) чи магістрату (при великих містах).
•      У зв’язку з цим міська влада була зацікавлена в захисті своїх селян від насильства і зазіхань державців. Та все ж більшість посполитих, записаних за ратушею та магістратом, змушена була додатково працювати або на старшину, або на монастирі.
•      Внаслідок посилення наступу можновладців значна частина таких селян потрапляла в особисту чи земельну залежність, а магістрати й ратуші з часом втрачали значення органів самоврядування.

Проміжні верстви: підсусідки

•      Відписні селяни, підсусідки, городники, захребетники, наймити, бобилі тощо.
  Найбільш чисельною групою з-поміж них були так звані підсусідки. До них належали особи, що не мали власного господарства і на певних умовах оселялись у чужих дворах з правом обробітку частини землі господаря.
•      Залежно від того, у чиєму дворі проживали підсусідки, вони називалися старшинськими, монастирськими, козацькими, посполитськими. Становище їх багато в чому різнилося. Так, перші дві категорії здебільшого не мали власного житла, особистого господарства й забезпечували своє існування щоденною «роботизною».
•      Козацькі й посполитські, підсусідки крім того, що потрапляли в особисту залежність до козака, селянина чи міщанина, часто відбували «послушенства» і на старшину.

Підсусідки

•      Між підсусідками та господарем, як правило, укладалися усні домовленості щодо характеру найму. В містах підсусідки здебільшого сплачували податки грошима, а в сільській місцевості – натуральними товарами.
•      Інколи в розряд підсусідків записувалися рядові козаки чи селяни, які володіли особистим майном і житлом, але через різні причини намагалися або уникнути військової повинності, або позбутися залежності від попереднього власника.
•      Йшов процес збільшення кількості підсусідків, та поступового закріпачення.
•      Відбувається поступове юридичне оформлення статусу цієї категорії селянства, а також позбавлення права вільного переходу з двору в двір. Виникає так зване спадкове підсусідство.

Захребетники

•      Захребетники, на відміну від підсусідків, здебільшого не вели власного господарства, часто не платили податків. Нерідко вони наймитували в заможних козаків, селян і міщан, виконували за них частину повинностей. Багато захребетників втікало на Запорожжя чи Дон, хоча це переслідувалось царським урядом.
•      Часто праця захребетників використовувалась на пасіках, при випасанні худоби, в землеробстві, торгівлі тощо. Траплялося, що старшинська адміністрація залучала їх до служби. Тоді цим людям надавалася платня і можливість займатися веденням власного господарства.

Бобилі

•        Бобилів, з огляду на їх соціально-правовий статус, переважно можна зарахувати до групи селян, нерідко самотніх, що, як правило, не мали власної орної землі, ніяких угідь і сплачували щорічний податок (відомий під назвою «бобильщина») натурою чи грошима.
•        Часто-густо вони, як і захребетники, були наймитами на чужих землях, укладали особисті господарські угоди із заможними хазяями, в хатах яких проживали.

Проміжні верстви

• Ще одна група посполитих так звані селяни-городники становили категорію поземельного чи особисто залежного сільського населення, яке на певних умовах володіло чужими присадибними ділянками (городами – звідси й назва). Як правило, платою за це ставало виконання різних повинностей на користь господаря ділянки, наймитування.
• Бурлаки не мали власної землі. Вони наймаються на будь-які роботи, щоб вижити..
• Відписні селяни: що через різні обставини відбирались у попереднього власника та не набували нового. Зазвичай, держава прагнула їх закріпити за собою, аби мати змогу отримати з них прибуток.

5. Узагальнення вивченого матеріалу

 1. Усне опитування «Мікрофон»

Учні по черзі коротко відповідають:

1.Назвіть основні галузі козацького господарства.

Відповідь - Землеробство, скотарство, промисли, ремесла, торгівля.

2.Чому землеробство було основою економіки?

Відповідь - Забезпечувало населення продовольством і було джерелом податків.

3.Які промисли були поширені?

Відповідь - Рибальство, мисливство, бджільництво, солеваріння.

4.Як війни впливали на господарство?

Відповідь - Спричиняли руйнування, зменшення населення, занепад торгівлі.

 2. Робота в парах «Склади схему»

Завдання: скласти схему

«Джерела доходів Гетьманщини»

Орієнтовна відповідь:

• землеробство
• скотарство
• промисли
• ремесла
• торгівля
• податки
• військова здобич

3. Завдання «Так чи Ні»

Учні відповідають «так» або «ні».

1. Основою господарства було скотарство. (Ні — основою було землеробство.)
2. У період Руїни господарство не зазнало втрат. (Ні)
3. Козаки займалися торгівлею. (Так)
4. Промисли були допоміжною галуззю господарства. (Так)
5. Податки були джерелом доходів держави. (Так)

 4. Проблемне завдання (для сильніших учнів)

Поясніть:

Чому розвиток господарства був запорукою збереження козацької держави?

Орієнтовна відповідь:

Тому що господарство забезпечувало військо, адміністрацію та населення всім необхідним; без економічної основи держава не могла існувати.

5. Міні-тест (швидка перевірка)

1.Основна галузь господарства:

а) рибальство

б) землеробство

в) мисливство

Відповідь - б)

2.Період другої половини XVII ст. називають:

а) Відродженням

б) Руїною

в) Княжою добою

Відповідь - б

3.Продаж продуктів господарства здійснювався через:

а) військові ради

б) монастирі

в) ярмарки і торгівлю

Відповідь - в

Ось ще варіанти завдань на закріплення навчального матеріалу (8 клас, друга половина XVII ст.) — різного рівня складності та з елементами інтерактиву.

 5.Вправа «Встанови відповідність»

З’єднай галузь господарства з прикладом діяльності:

Землеробство

Скотарство

Промисли

Торгівля

А) Продаж товарів на ярмарках

Б) Вирощування пшениці та жита

В) Розведення коней і худоби

Г) Рибальство, бджільництво

Відповідь:

1 – Б

2 – В

3 – Г

4 – А

 6.Вправа «Зайве слово»

Знайдіть зайве поняття та поясніть чому:

1.Пшениця, жито, ячмінь, шовк.

(Шовк — не був основною культурою.)

2.Рибальство, мисливство, бджільництво, дипломатія.

(Дипломатія — не галузь господарства.)

3.Податки, торгівля, ремесла, гетьман.

(Гетьман — посада, а не галузь господарства.)

7. Історична задача

Уявіть, що через війну зруйновано частину посівів.

Які галузі господарства допоможуть населенню пережити складний період?

Орієнтовна відповідь:

Скотарство (м’ясо, молоко), промисли (риба, мед), торгівля з іншими територіями.

8. Вправа «Продовж думку»

1.Господарство в період Руїни зазнавало труднощів, тому що…

(тривали війни, були руйнування, зменшилося населення).

2.Основою економічної сили Гетьманщини було…

(сільське господарство та праця населення).

3.Без розвитку господарства козацька держава…

(не могла б утримувати військо і існувати).

9. Творче завдання (на 2–3 хв)

Складіть короткий висновок (3–4 речення):

«Особливості козацького господарювання в другій половині XVII ст.»

Орієнтовний зразок відповіді:

Господарство Гетьманщини мало аграрний характер. Основою було землеробство, розвивалися скотарство та промисли. Попри війну й політичну нестабільність, економіка поступово відновлювалася. Вона забезпечувала існування козацької держави.

10. Виберіть правильну відповідь

1. Запорозька Січ — це:
   а) кріпацький маєток
   б) військово-адміністративний центр козаків ✅
   в) місто-фортеця
2. Основою господарства козаків було:
   а) мануфактурне виробництво
   б) землеробство і скотарство ✅
   в) торгівля
3. Чумаки перевозили:
   а) золото
   б) сіль і рибу ✅
   в) зброю
4. Зимівники — це:
   а) оборонні укріплення
   б) господарські оселі і зимові пасовища ✅
   в) майстерні
5. Які ремесла були характерні для козаків?
   а) ковальство, гончарство, ткацтво ✅
   б) ювелірне виробництво, шиття шовку
   в) суднобудування

11. Запитання на встановлення «правда / неправда»

•      Козацьке господарство було повністю колективним.  -
  (Частково — земля на Січі могла належати громаді, але були й особисті господарства.)
•      Козаки займалися тільки військовою діяльністю. -
•      Козацьке господарство відрізнялося від селянського свободою праці. +
•      Торгівля була важливою складовою економіки козаків. +
•      Козаки вирощували пшеницю, ячмінь, жито, а також розводили худобу. +

12.Заповніть пропуски

11. Основою козацького господарства було _______ і _______.
    Відповідь: землеробство і скотарство
12. Для перевезення солі та риби козаки займалися _______.
    Відповідь: чумацтвом
13. Козацькі _______ слугували місцем зимівлі людей і худоби.
    Відповідь: зимівники

13. Коротка відповідь / творчий блок

Назвіть три основні відмінності козацького господарства від селянського.
 

Відповідь:

•    поєднання військової служби та господарства;
•    відсутність кріпацтва;
•    часткова колективна власність на землю;
•    свобода праці.

14.Уявіть себе козаком. Опишіть один день із господарського життя (2–3 речення).
 

Зразок відповіді:
«Я годував коней та худобу, обробляв поле, потім рибалив на Дніпрі. Господарство давало їжу та доходи, щоб захищати Січ від ворогів.»

Загальні висновки

Селянство в українських землях у XVIIІ ст. було неоднорідне за своїм соціальним станом. Найважчим було становище приватних і монастирських селян. Характерною особливістю усіх категорій сільського населення в цей період було переростання особистої залежності селянина у залежність кріпосницьку.

Особливістю козацького господарювання була займанщина.

6. Домашнє завдання

Повторити  & 21-22, напиши коротке есе (10 речень) – як господарська діяльність допомагала козакам вижити та бути сильними