Особливості надання психологічної допомоги людині в наркотичному стані

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ЛЮДИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ У

НАРКОТИЧНОМУ СТАНІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Термін «наркоманія» походить від двох грецьких слів «narke» - заціпеніння та «mania» - сказ, божевілля. Це явище проявляється у фізичній та психічній залежності від наркотичних засобів, що згодом призводить до виснаження всіх функцій організму.

Про вживання наркотиків відомо ще з давнини, їх споживання було відмічено в різноманітних культурах з різною метою. Як вважають археологи, людство познайомилося з наркотиками близько 40 тисяч років тому. У стародавніх цивілізаціях - Месопотамії, Єгипті, Стародавній Греції, Індії, Китаї, майя та ацтеків - вже знали про те, що деякі рослини здатні присипляти або п'янити, а гриби - викликати галюцинації. Ці дивні гриби і рослини ставали для стародавніх народів втіленням таємничих сил - даром богів або породженням диявола. Використовували їх в основному в магічних і релігійних обрядах, іноді для лікування, встановивши суворі обмеження на їх вживання. «Долучалися» до таїнства тільки обрані – жерці, шамани.

До Європи органічні наркотики привезли з Близького Сходу хрестоносці в XIII столітті, але довгий час головною сферою їх застосування залишалася медицина. Поворотним стало XIX століття, коли психостимулятори, завдяки розвитку торгівлі, поширилися по всьому світу і почали використовуватися в немедичних цілях. Іншим самогубним кроком людства стало створення спочатку сильних екстрактів на основі рослинних наркотиків (морфій з опіуму, кокаїн з листя коки), а потім і синтез штучних наркотичних речовин. У XX столітті наркотики почали справжній «хрестовий похід» проти людства. До цього часу в багатьох країнах Центральної і Південно-Східної Азії виробництво наркотиків - у тому числі синтетичних - стало масовим.

Налякані масштабами «наркотичної епідемії» уряди європейських країн намагалися створити навіть спеціальну «опіумну комісію» ще у 1909 році. До неї увійшли представники 13 держав.

Серйозний спалах наркоманії в нашій країні трапився після I світової війни. Практика застосування наркотиків в армії була у той час звичайною для багатьох країн. У польових шпиталях поранені масово отримували морфій і кокаїн. В Англії навіть існував особливий медичний набір з назвою «Корисний подарунок для друга, який їде на фронт» зі шприцем і ампулами з морфієм і кокаїном. Але найбільше наркоманія поширилася в середовищі поетів, письменників, людей мистецтва. Кокаїн панував в літературних клубах та кафе, на зборах художників і артистів, щорічно забираючи життя і руйнуючи долі.

Друга половина XX століття принесла людству нові синтетичні отрути, в тому числі і ЛСД. Наркотики до 1970-1980-х років перетворилися в постійний елемент масової культури на Заході, та й нашу державу смертельна хода наркоманії не обійшла. Ось тільки за радянських часів про це мало кому було відомо.

На початку 1990-х років Україну спіткала справжня епідемія наркоманії - з 1985 по 1995 рік кількість тільки зареєстрованих наркоманів зросла у 5 разів. Ситуація погіршується тим, що на просторі колишнього Радянського Союзу набагато швидше, ніж в інших країнах, переходять від «легких» наркотиків до «важких». Число наркоманів зростає в геометричній прогресії: кожен наркоман за рік затягує у наркотичний вир ще 10-15 чоловік!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація та основні групи наркотичних речовин

 

Існують декілька класифікацій наркотичних речовин:

1. За походженням. До складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі засоби, як морфій і кодеїн. Героїн, напівсинтетичний наркотик, відноситься до групи опіатів.

2. За впливом. В одну групу попадають речовини зі схожими діями на організм. Наприклад, як марихуана, так і атропін викликають частішання пульсу і сухість у роті. Тому марихуану називають атропіноподібним наркотиком.

3. За терапевтичним використанням. Головним є те, для зміни яких процесів в організмі використовується конкретна речовина.

4. За частиною організму, на яку діє наркотик. Наприклад, кокаїн – стимулятор, тому що справляє на центральну нервову систему збудливу дію.

Така класифікація не цілком підходить для наркотиків, що впливають на різні органи. Крім того, різні за хімічною побудовою і способом дії наркотики можуть впливати на одну й ту саму частину організму.

5. За хімічною побудовою. Наприклад, барбітурати – синтетичні засоби, отримані на основі барбітурової кислоти і розрізняються реагуючими з нею речовинами.

6. За механізмом впливу. Враховується характер та особливості впливу хімічної речовини на організм людини.

Виділяється 6 основних груп наркотиків:

1. Препарати опію (опіати) - натуральні (героїн, кодеїн) і синтетичні (наприклад, промедол). Опіати зазвичай використовують ін'єкційно.

2. Гіпнотики (в основному барбітурати). Мають зворотну дію: збуджують замість того, щоб заспокоїти. Характерно, що при скасуванні цього препарату, часто виникає судомний синдром, наприклад, з наркоманами, які потрапили до в'язниці. Гіпнотики часто формують так звані барбітуратові енцелопатіі. При повторному застосуванні барбітуратів знижується кмітливість, погіршується пам'ять, гострота інтелекту, що часто не відновлюється після позбавлення від залежності - на відміну від опіатів.

3. Седативні засоби (снодійні) при зміненій толерантності викликають почуття ейфорії, сп'яніння. Психіка наркомана така, що він отримує задоволення від змін свідомості, від яких здорова людина не отримує такого ефекту. У наркоманів часто при прийомі заспокійливих препаратів виникає відчуття «припливу», бажання щось зробити. Часто вони вже підготовлені самим очікуванням процесу, посилюючи дію ефектом «плацебо» і ритуальним навантаженням дії – наприклад, наркоман може отримати задоволення під час внутрішньовенного вливання.

Дуже часто наркомани приймають гіпнотики, седативні засоби і барбітурати в комбінації, які, як правило, підсилюють ефект набагато більше, ніж при простому арифметичному складанні дії цих засобів (ефект потенціювання) – наприклад, молодь віддає перевагу кодеїну з глютамідом.

4. Психостимулятори (кофеїн, ефедрин, фенамін). Ця група речовин має одну спільну ознаку: у результаті їхнього вживання прискорюється темп мислення (при цьому судження стають поверхневими). Цікаво, що ця група препаратів не викликає абстинентного синдрому і ніби не формує фізичної залежності, хоча психічна залежність дуже сильна. Сюди ж відноситься і кокаїн. Психостимулятори, діючи збудливо і усуваючи стримуючи механізми, підвищують ризик кримінальних дій, часто ведуть до психозів та шизофренії.

5. Галюциногени (ЛСД, псилоцибін, фенциклідин або РСР - дешевий синтетичний наркотик, який у невеликій пропорції змішується з дорогим кокаїном і дає відомий Крег). Галюциногени не дають звикання, але, як і інші препарати, призводять до зниження контролю, психологічної залежності.

Вони змінюють свідомість через спотворення самовідчуття наркомана та всього, що його оточує.

6. Канабіноли (марихуана, гашиш, план, анаша). Вважається альтернативою алкоголю і дозволений в багатьох країнах світу, тому що не спричиняє вираженої антисоціальної поведінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні фактори наркотичної залежності

 

Можливість виникнення наркозалежності у людини обумовлена двома групами факторів: біологічними і соціальними.

До біологічних факторів можна віднести:

1. Спадковість. Вченими доведено спадкоємну схильність до вживання наркотичних засобів. Особливість реагування людини на першу дозу наркотику називається первісною чутливістю до наркотику, яка вірогідно, закладена на генетичному рівні.

2. Стать. Однакова доза наркотичного засобу, прийнята чоловіком та жінкою, буде сильніше впливати на жінку. Це пов’язано з тим, що в жіночому організмі більший відсоток вмісту жиру і, отже, менше вмісту води. Особливість психоактивних речовин полягає в тому, що вони добре розчиняються в воді та жирах, проте з водою і скоріше виводяться, а жирова тканина має властивість накопичувати наркотичні засоби.

3. Вага. Чим більше вага тіла, тим більше в ньому крові й інших біологічних рідин, які розбавляють спожитий наркотик, отже, в організмі з більшою масою тіла більше крові й інших рідин, тому кількість наркотику, що прийняла людина, виявиться в меншій концентрації, чим в організмі людини з меншою масою. Це призводить до зменшення наркотику.

4. Вік. Сила впливу наркотику залежить від віку. Це найбільше відчутно в тому випадку, коли людина, яка вживає наркотик, дуже молода чи дуже стара. Найбільш чуттєві до наркотиків діти та підлітки, тому що їхня ферментна система, що засвоює і переробляє наркотик, ще нерозвинена і наркотик залишається активним тривалий час. У літньому віці ферментна система вже слабка, тому спостерігається аналогічний ефект.

5. Толерантність. Толерантність до наркотичного засобу – це стійкість до впливу хімічної речовини, що пов’язана з чутливістю до цього засобу і спадково обумовлена. Чим нижча чутливість специфічних рецепторів, тим вища толерантність, і навпаки. Так само, толерантність пов’язана з ферментативною системою організму – з тими ферментами, що розщеплюють психоактивну речовину. Чим ефективніше працює ферментативна система, тим швидше розчиняється наркотик, а отже, тим менша його концентрація діє на специфічні рецептори. Толерантність спадково обумовлена та зазвичай обумовлює і визначає характер вживання наркотику.

6. Психологічні особливості особистості. Тут маються на увазі тип темпераменту, характер (а саме – його акцентуації), особливості Я-концепції особистості (самооцінка, самосприйняття), рівень інтелекту, рівень загальної культури.

7. Стан здоров’я людини.

8. Знання, ставлення до наркотиків, очікування та власні думки стосовно їх вживання.

До соціальних факторів відносяться:

1. Сім’я. Саме в родині починається формуватись нормосвідомість індивіду. Особливості в сім’ї позначаються на формуванні особистості дитини. Вживанню наркотичних засобів можуть сприяти наступні фактори: асоціальні родини; нудьга, незайнятість; розвиток психозу в одного з батьків; безпосередньо передуючі зловживанню трагічні події в родині; зміна складу родини; надмірна опіка; постійні конфлікти.

2. Неформальна група однолітків, які мають досвід вживання наркотичних засобів. Цей фактор стає особливо актуальним, коли в родині складається несприятлива обстановка, порушується атмосфера тепла та довіри; коли досить часто виникають конфліктні ситуації між батьками та дітьми; коли мають місце випадки фізичного насилля, тощо. Найчастіше перше вживання наркотиків відбувається в неформальній групі.

3. Навчально-професійні колективи. Школа, вищий навчальний заклад, виробництво впливають на формування та розвиток особистості завдяки формуванню певних групових цінностей та норм. Відзначено закономірність: чим престижнішим є вищий навчальний заклад, тим більш дорогі наркотики споживають студенти, які в ньому навчаються.

4. Суспільство в цілому. Нестабільна економічна ситуація, що характеризується зниженням життєвого рівня більшої частини населення, зменшенням ділової активності, істотний рівень безробіття, відсутність розуміння і усвідомлення людьми умов для швидкого поліпшення ситуації призводить до так званої «соціальної депресії», відсутності почуття особистої перспективи і значущості.

Відсутність цілісної інформаційної стратегії, що орієнтує молодь на «збереження» власного здоров’я і працездатності як основного й обов’язкового фактора власного життєвого благополуччя.

Необережне і найчастіше легковажне поводження з матеріалами про наркотики в окремих засобах масової інформації призводить до формування «нездорового» інтересу до споживання і споживачів, «позитивного» до них відношення.

Також недостатньо розроблена молодіжна політика, відсутність у молоді реальних форм індивідуального самовираження, скорочення позитивних форм дозвілля тощо. Недостатній ступінь громадськоЇ правосвідомості. Пробіли в законодавстві, особливо в питаннях забезпечення населення антинаркотичною пропагандою і протидії пропаганді наркотиків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні критерії та стадії формування наркотичної залежності

 

Визначення понять вживання наркотичних препаратів та ступінь залежності від них мають в основі певні критерії:

1. Толерантність, яку можна визначити як нестаток у помітному збільшенні кількості прийнятого засобу для досягнення інтоксикації чи бажаного ефекту, а також помітне ослаблення дії однакової кількості засобу при тривалому прийомі.

2. Абстиненція, яка характеризується певним абстинентним синдромом відносно конкретного хімічного засобу та прийомом певного засобу для полегшення або для запобігання виникнення абстинентних синдромів.

3. Хімічна речовина приймається часто і у великій кількості або протягом більш тривалого періоду, чим це запропоновано.

4. Стійке бажання або неодноразові спроби припинити прийом хімічного засобу.

5. Сімейні та соціальні показники. Через вживання хімічних засобів припиняються або суттєво скорочуються заняття, пов’язані з суспільною або професійною діяльністю.

6. Взаємовідносини із законом. Арешти, приводи, штрафи, судимості сильно позначаються на здоров'ї наркомана - після тимчасової вимушеної стриманості та сильного стресу наркомани набагато частіше збільшують дози.

7. Тривале вживання засобу, незважаючи на усвідомлювані фізіологічні або психологічні проблеми, які вилікувані або, навпаки, загострені цією речовиною. Залежність найбільш імовірна, якщо спостерігається фізіологічна залежність: наявність толерантності чи абстинентного синдрому.

8. Наявність психіатричних ускладнень (психозу, інтелектуальних розладів, нав'язливих страхів і т. ін.).

9. Періодичне вживання хімічного засобу, що призводить до неможливості виконувати свої соціальні зобов’язання.

10. Періодичне вживання наркотичних засобів у ситуаціях, коли це небезпечно для життя.

11. Тривале вживання хімічних речовин, незважаючи на постійні чи регулярні соціальні або міжособистісні проблеми.

У людини при вживанні наркотичних засобів розвивається як фізіологічна, так і психічна залежність.

Аналізуючи представлені критерії, особливу увагу слід приділити сутності психічної залежності, в яку може вкладатись різний зміст.

Найчастіше психічною залежністю називають емоційний стан, який характеризується відчуттям постійної тяги до наркотику або для одержання ефекту, пов’язаного з його вживанням, або для зняття негативних відчуттів, пов’язаних зі зловживанням даного наркотичного засобу.

Сутністю фізіологічної залежності можна назвати дію рецепторів на молекули наркотичних речовин у головному мозку. Ці рецептори являють собою особливі нервові клітини, які взаємодіють з молекулами психоактивних речовин за принципом «ключа і замка». Така взаємодія, вочевидь, призводить до дії ліків і появи пристрасті, якщо це наркотичний препарат. В організмі людини виробляються власні опіатоподібні речовини, що називаються ендорфінами, які виявляються у мозку в гіпофізі. Вони виробляються у відповідь на певні дії і, як вважається, беруть участь у реакції організму на біль.

Для наркотичної залежності є характерним фазний перебіг з наявністю в своїй структурі синдромів, що формуються поетапно:

1. Стадія психічного потягу до наркотику. Характеризується виникненням синдрому психічної залежності від препарату та зменшенням його ейфорійної дії при повторних введеннях.

Психічна залежність – це усвідомлена або неусвідомлена потреба у вживанні психоактивної речовини для зняття психічної напруги і досягнення стану психічного комфорту.

Виділяють 2 типи психічної залежності: позитивна (наркотик застосовується для досягнення і підтримки суб'єктивно приємного ефекту: ейфорії, почуття бадьорості, підвищеного настрою) і негативна (наркотик необхідний, щоб позбутися зниженого настрою і поганого самопочуття).

Відмова від прийому або неможливість з будь-яких причин повторного введення наркотику супроводжується зміною настрою, розвитком депресивних, дисфоричних станів, бажання ввести повторну дозу наркотику починає набувати нав'язливий характер.

Слід відзначити, що позитивна психічна залежність спостерігається тільки на початкових етапах розвитку наркоманії. Перша стадія може бути названа неврозоподібною (неврастенічною), оскільки, крім розладів настрою та сну, властивих астенічним станам, тут можуть спостерігатися дратівливість, підвищена стомлюваність, порушення концентрації уваги, помірно виражені негативні розлади. Крім того, на першій стадії формування наркотичної залежності, як і на всьому етапі захворювання, спостерігається підвищення толерантності, тобто переносимості наркотику, адаптації організму до всезростаючих доз. У зв'язку з цим наркомани, з кожним прийомом для отримання того ж ейфорійного або іншого ефекту, змушені підвищувати дозу речовини, що вводиться.

2. Наркоманічна стадія. Характеризується формуванням фізичної залежності від наркотику. Під фізичною залежністю розуміється адаптивний стан, який проявляється інтенсивними фізичними розладами: організм адаптується до прийому наркотичних речовин, наркотик ніби «вплітається» в обмін речовин, і припинення прийому наркотичної речовини на цій стадії веде до різних функціональних розладів.

3. Етап розвитку соматичної патології. На даній стадії введення наркотику не викликає ейфорійного ефекту, тому прийом наркотику необхідний лише для зняття синдрому абстиненції. Крім психічних дефектів у вигляді негативних емоційно-вольових розладів (апатії, слабкості, астенії і анергії), формуються також соматичні дефекти у вигляді переродження серцевого м'яза, атрофічних змін статевих органів, змін у ЦНС (порушення ультраструктури нервових клітин, особливо нейронів кори великих півкуль).

При тяжкому перебігу наркоманії відзначаються певні зміни ядерного апарату нервових клітин. Як правило, спостерігається загальне виснаження.

Грубих знижень пам'яті, інтелекту і деменції в повному розумінні цього слова у хворих на наркоманію не спостерігається. Смертельні результати, в основному, пов'язані з тотальним переродженням серцевого м'яза, нефропатією, яка приєдналася інфекцією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психологічна допомога наркозалежному

 

Наркомана нелегко вилікувати не тільки тому, що він сам цього не хоче, а й тому, що в більшості випадків його намагаються позбавити лише від хімічної залежності, але не від соціальної декомпенсації.

Сформулюємо основні принципи позбавлення людини від наркотичної залежності.

Перш за все, треба по-справжньому цього захотіти самому наркозалежному. Якщо лікування відбувається на замовлення когось іншого, - результат буде тимчасовий. Потім все почнеться знову.

Щоб наркозалежний сам захотів вилікуватися, треба, щоб врешті-решт, він почав заздрити повнокровному щасливому життю без наркотиків найбільш близьких йому людей. А якщо найбільш близькі йому люди нещасливі самі, та як вони можуть довести наркозалежному, що життя - цінність, і що в реальному світі жити краще, ніж в наркотичному? Адже нерідко наркоманія - не що інше, як розтягнутий у часі прихований суїцид.

Але навіть власне бажання вилікуватися не може позбавити наркомана від беззвітної тяги до наркотику. До речі, часто бажання вилікуватися носить якийсь половинчастий характер: так, наркозалежний хотів би позбутися неприємних симптомів залежності - ломки, наприклад. Але не згоден позбавлятися від кайфу. У цьому випадку основний етап лікування - «перейти через перший прояв абстинентного синдрому, але як тільки наркозалежний пережив цю першу «ломку», його ні в якому разі не можна залишати напризволяще! Робота з психологічної адаптації та соціалізації повинна розпочатися раніше, ніж наркозалежний встигне дотягнутися до наступної дози або почне розважатися з «товаришами по нещастю» спогадами про минулий кайф.

Процес позбавлення від наркотичної залежності - тривалий, і не можна проводити його так: мовляв, помістили людину в якусь клініку - і позбулися лиха. Протягом всього процесу лікування наркозалежному потрібна психологічна підтримка, у тому числі – близьких та рідних. Навіть скоріше не підтримка у формі «моральних милиць», а стимул - стати дорослим і цінувати свій інтелект. Адже якщо за допомогою родини наркозалежний знайде своє місце в реальному житті, - він сам буде шарахатися від наркотиків, тому що тоді вони йому будуть заважати, а не допомагати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

 

 

ДОДАТОК 2

 

ДОДАТОК 3

 

 

ДОДАТОК 4

 

ДОДАТОК 5

 

ДОДАТОК 6