Особливості проведення уроку фізичної культури у початкових класах у дітей з вадами слуху

Особливості проведення уроку фізичної культури

 у початкових класах у дітей з вадами слуху

     Кожен знає хто працює з дітьми ООП, як не просто прищепити учням початкових класів інтерес та стійку увагу до будь – якого  виду навчальної діяльності,  а також  і до уроку фізичної культури.

  Прищеплення інтересу до навчання – одне з найважливіших завдань НУШ, вирішуючи яке, ми можемо виховувати міцну навичку виконувати необхідну роботу.

     Уроки фізкультури з учнями початкових класів передбачають навчальну, оздоровчу та  виховну спрямованість. На уроки фізкультури допускаються всі здорові діти. Учням, які віднесені за станом здоров’я  до спеціальної медичної групи або тимчасово звільнені від занять фізкультурою, фізичні навантаження  визначаються індивідуально. Висока моторна щільність уроку повинна складати 70-80%. Фізичні вправи, рухливі ігри добирати з урахуванням впливу на різні групи м’язів.

     Дитина вперше прийшла до школи. В дитячому садку, де вона виховувалася на протязі багатьох років в атмосфері  гри, розваг, цікавих занять, її привчали до посильної роботи, розвивали усидливість, активність, самостійність.

  В школі спочатку дітей зацікавлює перш за все зовнішня сторона навчання: сама атмосфера занять, спортивна форма, різнобарвний інвентар, оформлення місця занять.

  Для активізації  рухової діяльності  учня, зовсім не байдуже, захоплений він, чи ні, процесом навчання, або навчання залишає його байдужим. Поступово учні починають захоплюватися змістом навчальної роботи. Тому важливо, саме в початкових класах надавати уроку емоційну забарвленість, застосовувати незвичайні форми проведення вправ, робити урок цікавим.

   Зацікавленість на уроках фізкультури є одним із способів наблизити зміст навчального матеріалу до вікових можливостей дітей, забезпечити спадковість дошкільного і шкільного періодів розвитку дитини.   

  Говорячи про зацікавленість маємо на увазі не розваги дітей пустими забавами, а саме цікавість форм виконання фізичних вправ.  Зацікавленість має за мету захопити і посилити увагу дітей,  активізувати  рухову активність учнів.

          Дітям набридає скучний схематизм стандартних уроків, шаблонне проведення вправ.  Зацікавленість в цьому сенсі завжди несе елемент ігрового настрою, робить урок емоційним і насиченим.

   Дітям подобається імітувати рухи. Вони з радістю стрибають на конячці, плигають як горобчики, хитаються як дерева під час  вітру, котяться як колобок і т.п.

        Проведення фізичних вправ під віршові тексти вчителя.

Кожна вправа носить сюжетний характер, а діти самостійно імітують рухи. В цьому випадкові вправи набувають форму гри. Такий спосіб розвиває у дітей допитливість, уяву, стимулює образність рухів.

     Віршована руханка.

 Йшли ведмедики малі,

 Нахилились до землі.

 Потім встали, руки вбоки,

 І зробили три підскоки.

Потім розминали плечі: 

Руки вгору, опустили і  тихо присіли.

Це все можливо для дітей слабочуючих, а також можно використовувати картки на яких намальовані «Літак», «Дерево», «Дроворуб», «Карлики і велетні», «М’яч», «Потяг». Вони з радістю імітують, виконують фізичні вправи.

      Захоплює школярів виконання рухів під так звані дидактичні розповіді. Розповідаємо який – небудь  сюжет, а учні супроводжують розповідь відповідними рухами, намагаючись творчо відобразити  всі ситуації  в дії ( ходьба, біг, лазіння та др..). Розповіді тематичні  і в віршованій формі.  Наприклад: «В поході», «В лісі», «Розпорядок дня», «На прогулянці» і т.д. Такий спосіб застосовується частіше за все в першій частині уроку (в підготовчій частині)  виконуючи розминку.      

       Добре сприймаються дітьми і рухливі ігри, які супроводжуються діалогами,  лічилками. Вони як правило захоплюють всіх дітей, навіть зазвичай пасивних, не завжди уважних, які відволікаються від вирішення навчальних завдань.  Ігри з текстом прикрашають урок, придають йому відповідний колорит, сприяють розвитку мови і слухового сприймання.  Особливо в початкових класах дуже багато рухливих ігор з віршованими текстами, такі, як «Два Морози», «Гуси - лебеді»,  «Космонавти»  та др..   Поряд з ними є ігри і без тексту: «Пусте місце»,  «До своїх прапорців»,  «Зайці, сторож і Жучка». Щоб зробити їх більш цікавими і емоційними, тексти підбираю легкими для вимовляння.    Гра «Сова».  Діти рухаються по площині, а той хто керує вимовляє слова: «День наступає, все оживає» або «Ніч наступає, все завмирає».

   На уроці не тільки навчаємо, але і виховуємо.  Особливо важко сприймаються молодшими школярами поразки. Діти дивляться здивовано.  Немає переможця?  «Чому!     Перемогла дружба!».   Всі гравці дружно промовляють слова  «Дружба» і  їх обличчя світяться радістю.

       Сьогодні ми часто говоримо про оптимізацію навчання. Оптимізація навчально-виховного  процесу – головний чинник підвищення ефективності уроку.  Але як збудувати урок, щоб всі 40  хвилин його приносили користь?  Застосати різні форми та методи, в тому числі й нестандартне обладнання та інвентар.

Застосування пластикових кубиків: вони гарні на вигляд, надійно тримаються пальцями рук, мають малу вагу, займають мало місця для зберігання, швидко роздаються і збираються. Вони надають допомогу при вивченні багатьох розділів програми. Завчасно розставлені на підлозі кубики служать орієнтирами для навчання строєних  вправ. Такі орієнтири дисциплінують клас, який виконує колективні дії, а також активізують увагу кожного  хто займається.   Фізичні вправи з  кубиками сприяють успішному розвитку спритності, швидкості, гнучкості, швидкісно-силових якостей, формують правильну поставу. При виконанні фізичних вправ використовиваю і багато іншого інвентарю: різнокольорові прапорці, стрічки, султанчики, іграшки, скакалки, гімнастичні палиці, м’ячі, обручі…

  Для підвищення моторної щільності уроку я застосовую фронтальний, змінний, потоковий,  ігровий методи проведення уроку.

    Із захопленням діти займаються на так званій  смузі «Здоров’я», де чергуються виконання різнохарактерних вправ. Смугу «Здоров’я» складаю сама і можу змінювати її  у зв’язку з завданнями уроку.

  Намагаюся на уроках здійснювати міжпредметний зв'язок. Наприклад: гра «Хто точніше?». Пропоную дітям попасти в кільце або влучити в ціль 15 разів. Дітям пропоную самим порахувати кількість влучень. Виграє команда, яка перша влучить 15 разів.  У команди, яка програла питаю: «А ви діти скільки разів попали? На скільки менше?»  і др..

     При проведенні уроків особливу увагу звертаю на музичний супровід. Під сучасну, динамічну музику діти виконують фізичні вправи з зацікавленістю і ще з більшою віддачею, менше втомлюються. 

 В заключній  частині уроку використовую спокійну мелодичну музику, яка сприяє більш повному відновленню працездатності  організму дітей.