Особливості психічного розвитку дітей з порушенням слуху.

 Особливості психічного розвитку дітей з порушенням слуху.

Формальна функція слухового аналізатора має особливе значення для загального розвитку дитини. Стан слуху має вирішальний вплив на мовленнєве і психічне становлення дитини. За його відсутності дитина самостійно, без спеціального впливу зовні не може оволодіти словесним мовленням. Крім того, дитина не може контролювати вимову різних звуків. Відсутність або недостатній розвиток мовлення ведуть до порушень у розвитку інших пізнавальних процесів, насамперед словесно-логічного мислення та словесної пам’яті. Причинами порушення слуху у дітей можуть бути вроджена деформація слухових кісточок, атрофія або недостатній розвиток слухового нерва, хімічні отруєння, пологові травми, механічні травми, спадковість, алкололізм батьків, пересені інфекційні захворювання (менінгіт, енцефаліт, кір, скарлатина, отит, грип та його ускладнення)

Причини порушення слуху. Спадковий фактор. Екзогенні та ендогенні впливи на розвиток дитини. Придбана глухота внаслідок інфекційних захворювань

Особливості та проблеми психічного розвитку дітей з вадами слуху. Обмеженість мислення. Труднощі словесно-логічного мислення. Пам’ять,увага,невербальний інтелект знаходяться у межах вікової норми. Труднощі в засвоєнні навчальнихнавичок. Почуття самотностіМожливі прояви характеру: замкнутість, негативізм, нерішучість

Кондуктивна туговухість це порушення слуху, коли блокується проходження сигналу від джерела звуку до завитка, що є результатом ушкоджень частин зовнішнього й середнього вуха. Сенсоневральна туговухість –(нейросенсорна) туговухість наступає при ушкодженні структури завитка, слухового нерва і головного мозку – ураження підкоркових і коркових центрів і нервових клітин слухової системи. Слухові порушення.

Комбіновані порушення слуху – це захворювання, локалізовані у структурах зовнішнього, середнього чи внутрішнього вуха, які охоплюють і структури головного мозку.

До категорії дітей з порушеннями слуху належать діти, які мають слух відновити не можна. Стійке порушення слуху Двостороннє порушення слухуна обидва вуха

Порушення слухової функціїтуговухістьглухота

Діти з порушеннями слуху. ГлухіСлабочуючі

Вроджена. Види порушень слуху. Глухота– стійка втрата слуху, при якій розбірливе сприймання мовлення неможливе. До категорії глухих належать діти, слух у яких пошкоджений так, що вони самостійно не можуть використати його для розвитку мовлення. Глухі діти оволодівають мовленням за допомогою зорового (читання з губ та обличчя співбесідника) та слухозорового (за допомогою звукопідсилювальної апаратури) способів сприймання словесного мовлення тільки у процесі спеціального навчання.

Набута. Види порушень слуху. Туговухість– стійке ураження слуху, яке викликає труднощі при сприйманні мовлення. Дітей з туговухістю називають слабочуючими або зі зниженим слухом. До категорії слабочуючих відносять дітей, в яких ушкоджена слухова функція, але слух збережений настільки, що вони можуть самостійно хоча б у мінімальній мірі оволодіти словесним мовленням.

Класифікація глухих та слабочуючих дітей за станом слухової функціїНеспроможність сприймати звуки. Здатність розрізняти низькі і високі звукові частоти,але без розрізнення звуків мовлення. Здатність чути голосні звуки. Здатність розрізняти розмовну мову

Типи порушень слуху. Кондуктивний тип порушення слуху має відношення до зовнішнього і середнього вуха. Виявляється як порушення нормальної передачі звуку слуховим каналом та/або середнім вухом до внутрішнього вуха. Найчастіші причини випадків кондуктив- 17 Розділ 1. Порушення слуху ної втрати слуху — закупорка слухового каналу вушною сіркою, перфорація барабанної перетинки, наявність рідини в середньому вусі (часто зустрічається у дітей), пошкодження або дефекти кісточок середнього вуха. Нейросенсорний тип порушення слуху трапляється, коли нервові закінчення внутрішнього вуха втрачають чутливість. Вони стають нездатні перетворювати звукові коливання в електричні сигнали, необхідні слуховому нерву. Пошкодження слухового нерва також може стати причиною порушення слуху, якщо не забезпечуватиме попадання сигналів у мозок. Хоча це порушення може бути спричинене також дією надмірного шуму (при тривалій роботі в гучній обстановці) або віковим старінням організму

Особливості розуміння мовлення дітьми з порушеннями слуху-Вкрай обмежений словник та обмеженість знать значення слова-Використовує особливим чином відомі їй слова через те, що немає в запасі необхідних слів, замінює слова, які є схожими за зовнішнім виглядом або функціональним призначенням-Своєрідно формується предметна співвіднесеність слів, значення слів з більш високою мірою узагальненості засвоюється дітьми лише по відношенню до тієї групи предметів, яку назвав даним словом педагог-Рідко використовує слова з родовим значенням-Недостатньо відпрацьовані та засвоєні як значення слова, так і змістові зв’язки слів-Складно розуміє та відтворює слова в мові, поєднуючи та узгоджуючи їх-Специфічні труднощі виникають в розумінні текстів, через не усвідомлення життєвої ситуації (спотворення значення слова, його повне перекручення)-В письмовому тексті діти розуміють не загальний зміст прочитаного, а виділяють окремі слова-Своєрідний розвиток словесного запасу, порушення граматичної будови мови

Особливості психічних процесів дітей з порушеннями слуху-Трудність осмислення одного й того ж об’єкта з різних позицій і включення його в різні системи зв’язків-Змішування причин і наслідків подій-Змішування схожих об’єктів, що призводить до менш точного їх впізнання і відтворення-Не в повному обсязі володіють засобами опосередкованого відтворення образного матеріалу, недостатньо сформовані прийоми пошуку образів в пам’яті-Труднощі в співставленні образів при запам’ятовуванні, впізнанні та відтворенні об’єктів оточуючого-Запам’ятовування словесного матеріалу залишається слабким впродовж всього шкільного віку-Низький рівень словесної пам’яті пов’язаний з повільним темпом утворення розгалуженої системи значень слів і співставлення значень

Особливості рухової сфери дітей зі значною втратою слуху. Особливості розвитку рухової сфери у глухих дітей обумовлені в основному трьома факторами:- функціональним порушенням фізіологічних систем;- відсутність слуху;- недостатнім розвитком мови. Це призводить до:- відставання розвитку життєвої функції легень через недостатній рівень розвитку мовлення;- відставання за основними антропометричними показниками;- дисгармонійного фізичного розвитку;- відставання у сприйманні відрізків часу й регулюванні тривалості власних рухів у часі.