Особливості роботи педагога у школі пенітенціарної установи

Особливості роботи педагога у школі пенітенціарної установи

У статті розглядаються певні аспекти роботи педагога у тюремній школі, котрі пов’язані із соціальними, правовими, психологічними особливостями учнів такої школи. Перш ніж приступити до суті оголошеної теми, варто зрозуміти з чим і з ким маємо справу. Для початку трохи статистики. Згідно з даними на кінець минулого століття кримінально-виконавча система України включала до свого складу 187 установ, у яких перебувало понад 206 тисяч осіб,

з яких понад 43 тисячі знаходилися у слідчих ізоляторах. Дані починаючи з 2009 року подано у таблиці (рис.1).

Бачимо різке зменшення кількості у 2015 році, що пов’язано із окупацією у 2014 році частини території України російською федерацією.

Також важливим чинником виступили суспільно-політичні процеси всередині держави у 2013 - 2014 роках, які вплинули і на стан суспільства, і на роботу правоохоронних органів.

У щорічній доповіді Ради Європи 2024 року з кримінальної статистики  вказано в тому числі кількість ув’язнених у розрахунку на кожні сто тисяч населення (рис.2). В Україні цей показник становить 116 осіб. Для порівняння, країною з найвищим показником є Туреччина (356). Також високі показники має Азербайджан (264), Грузія (261), Молдова (235), Польща (202) що майже втричі перевищує показник у країнах Європи.

Поняття «злочин» в уяві пересічного громадянина може асоціюватися  не тільки з порушенням законів, а й з нанесенням шкоди потерпілому і тому викликати у значній частині випадків розуміння покарання як завдання злочинцю морального та фізичного страждання, зумовленого почуттям помсти. Насправді ж мета покарання полягає у гарантуванні безпеки суспільства та встановленні соціальної гармонії, порушеної злочином, і може бути досягнута лише шляхом відновлення гармонії у внутрішньому світі самого злочинця на основі принципів гуманізму та особистісно-орієнтованого підходу. Покарання не тільки і не стільки виконує каральну або стримувальну функцію, а має реабілітаційно-реінтеграційну парадигму – створити у колишнього злочинці готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідомого відновлення в соціальному статусі повноправного члена суспільства. Стосовно цього у Кримінальному кодексі України записано: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність» (стаття 50 Кодексу).

Покарання у вигляді позбавлення волі пов’язане з поміщенням засудженої особи в установу закритого типу. Умови життя в таких установах істотно відрізняються від життя на волі в першу чергу цілою низкою заборон - заборона вільного пересування, заборона мати при собі гроші, заборона продавати та дарувати особисті речі, обмеження у побуті, задоволенні звичних на волі бажань. Важливим чинником все ще є неписані правила і традиції злочинного світу, яких намагаються дотримуватись певні групи засуджених. Соціальні наслідки такого стану речей досить небезпечні: у суспільство може повернутися озлоблена людина з асоціальною поведінкою й прокримінальним мисленням. Якщо згадати 90-і роки, то саме так і було - пенітенціарні установи були для багатьох в’язнів своєрідними «університетами» десоціалізації.

Але становлення молодої демократичної України, євроінтеграційні процеси супроводжувались поширенням у суспільстві ідей гуманізму, дотримання прав людини, верховенства права, докорінною зміною кримінального законодавства. Сьогодні режим у виправних колоніях, як встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності. Поряд із цим передбачений виховний вплив на ув’язнених - у колоніях здійснюється моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності. Організовується така робота в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів. Засобами виховного впливу є фізична праця, режим, участь у самодіяльних організаціях, участь у релігійних організаціях, система заохочень та покарань, і, звичайно ж, здобуття освіти.

Навчання здійснюється за двома напрямами: навчання у загальноосвітній  школі  та професійна освіта, спрямована на оволодіння професією, необхідною в’язневі як для праці у колонії, так і після звільнення. У всій системі виховного впливу на засуджених вчителі, мабуть, не є «першою скрипкою», але й недооцінювати позитивний фактор навчального закладу не варто. 

Порівнюючи тюремну школу та звичайний загальноосвітній заклад для дітей зауважимо, що освітянські нормативні документи, навчальні дисципліни, форми і методики проведення уроків та інші атрибути у тюремній школі такі ж, як і у звичайному загальноосвітньому закладі для дітей. Знання, уміння, навички, компетенції,  котрими має володіти педагог, також спільні.

Але певні відмінності все ж таки є. Тому вчителю тюремної школи додатково необхідно:

1) володіти чинним законодавством та іншими нормативними документами, які регулюють діяльність кримінально-виконавчої системи (Кримінальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань тощо);

2) ознайомитися із загальновизнаними міжнародними нормами утримання засуджених у пенітенціарних установах (зокрема, Міжнародними стандартними правилами поводження із в’язнями, європейськими пенітенціарними правилами, Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність різновидів поводження й покарання);

3) у співпраці із соціально-психологічною службою установи вивчити особу кожного учня - характер злочину, обставини скоєння, сімейний стан, соціальні зв’язки з волею, психологічний портрет, його соціальний статус у середовищі засуджених, можливу належність до групи «ризику» (психічні відхилення, схильність до проявів агресії, схильність до самогубства або членоушкодження, вживання психоактивних речовин, схильність до конфлікту)

Також варто враховувати чинники, котрі суттєво впливають на освітній процес:

•          наявність режимних обмежень (до вже згадуваних вище - обмеження у використанні комп'ютерної техніки та доступу до інтернету, нормування кількості особистих речей тощо), котрі впливають на доступність освіти;
•          перебування в умовах ізоляції і, як наслідок, звуження кола спілкування, втрата соціальних зв’язків з волею або їх нерегулярність та нетривалість;
•          зрілий вік учнів, що накладає відбиток на здатність до навчання, засвоєння нових знань;
•          низький загальноосвітній рівень учнів;
•          можливу залежність від психоактивних речовин (наркотики, алкоголь);
•          ступінь педагогічної та соціальної занедбаності (асоціальні стереотипи свідомості і поведінки до засудження) та негативний вплив прокримінально налаштованих засуджених.

Діяльність школи у в’язниці слід розглядати як частину всього комплексу заходів щодо ресоціалізації колишнього злочинця як мети покарання. Тому важливого значення набуває виховна складова освітнього процесу, а роль вчителя не має зводитись лише до викладання певних дисциплін. У цьому контексті педагог має бути учасником всього процесу перевиховання, для чого:

•          постійно співпрацювати з персоналом колонії, в першу чергу із відділом соціально-виховної та психологічної роботи;
•          приймати участь у заходах виховного змісту, які здійснюються відділом соціально-виховної та психологічної роботи (зустрічі присвячені державним святам, визначним датам,  видатним особам);
•          надавати учням психолого-педагогічну, соціальну допомогу учням у вирішенні  різноманітних проблем;
•          здійснювати індивідуальну роботу з учнями на засадах педагогіки партнерства та конфіденційності;
•          виховний вплив спрямовувати на:

• руйнування міфічних цінностей так званої кримінальної субкультури;
• формування переконань, що досягти загально прийнятих суспільних цінностей можливо прийнятним для суспільства способом;
• формування мотивації до навчання ( в т.ч. впродовж життя);
• формування розуміння ролі держави в упорядкуванні життя громадян, розуміння ролі законів як способу досягнення загального консенсусу та добробуту у суспільстві;
• показ практичної значимості знань через взаємозв’язок різних освітніх дисциплін (геометрія - побудова проекцій, географія - створення карт, астрономія - побудова моделей земної кули, Сонячної системи, карти зоряного неба);
• формування повної картини світу, розвиток логічного мислення, уміння вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки, виховання навичок інформаційної гігієни.

Список використаних джерел та літератури

1. Яковець І.С. Право засуджених на освіту в установах виконання покарань: виклики, рішення, перспективи : монографія : електрон. наук. вид. / Ірина Яковець, Володимир Пивоваров, Вікторія Ворожбіт-Горбатюк ; [наук. ред. В. В Пивоваров] ; Нац. акад. прав. наук України ; НДІ вивч. проблем злочинності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України, Від. дослідж. проблем кримін.-виконав. права. – Харків : Право, 2023. – 110 с.
2. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи : збірник наукових праць / В. В. Бондаренко (голов. ред.) та ін.– Київ : Інститут обдарованої дитини НАПН України.– 2024.– Вип. 2 (33) / Доній Н. Світоглядно-філософське підґрунтя пенітенціарної педагогіки.– с. 112-119.
3. Пенітенціарна педагогіка : наук.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Я. Харченко, О. Л. Караман, Н. П. Краснова ; Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – 329 с.
4. Скоков С.І. Психологічна служба установах кримінально-виконавчої системи України // Практична психологія і соціальна робота. – 2002. –№ 6. – С. 54-58.
5. Кримінально-виконавчий кодекс України
6. Кримінальний кодекс України
7. Аналітичний портал «Слово і діло», посилання на статтю
8. Щорічна доповідь Ради Європи 2024 року з кримінальної статистики; https://www.coe.int/en/web/portal/-/increasing-overcrowding-in-european-prisons .В'язниці та ув'язнені в Європі 2024: Ключові результати опитування