ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИК КАЗКОТЕРАПІЇ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИК КАЗКОТЕРАПІЇ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Вступ

Дошкільне виховання як перша ланка загальної системи освіти відіграє важливу роль у житті суспільства, здійснюючи турботу про охорону і зміцнення здоров'я дітей, створюючи умови для їхнього всебічного розвитку в ранньому і дошкільному віці.

Безперечно, саме у дошкільні роки життя дитини казки є неодмінною складовою її світу і чудовим інструментом психотерапії. Педагогам, психологам і батькам варто пам’ятати, що від виявлення проблем дитини і вчасно наданої допомоги залежить її подальший розвиток. І тут саме казкотерапія якнайкраще допоможе скоригувати поведінку дитини, пояснити їй основні закони світу, прищепити правильні цінності та розкрити творчий потенціал. У даних інформаційних матеріалах вміщено теоретичні аспекти використання методу казкотерапії у роботі з дітьми дошкільного віку.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент передачі досвіду "із вуст в вуста" – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень.

Казкотерапія з'явилася ще в стародавні часи і активно застосовується до теперішнього часу. У казках наші предки передавали нам свої знання про світ, про філософію життя і кожне покоління перечитувало і вбирало їх. Поняття «казкотерапія» говорить про спосіб передачі знань, про духовний шлях душі і соціальної реалізації людини. Саме тому казкотерапію називають виховною системою, згідно духовної природи людини. Багато дорослих вважають, що вони виросли і казки для них – це спогад з минулого, але якби вони спробували вирішувати свої особистісні проблеми за допомогою казкотерапії, то напевно б зрозуміли, що віковий діапазон, що охоплюється казкотерапією, не має меж. 

І педагоги, і психологи постійно шукають та обговорюють різні методи виховання і навчання дошкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв’язок між причиною і наслідками.

Найважливіше завдання казкотерапії – збагатити душу дитини добром!

Казкотерапія

В науці існує концепція казкотерапії ― лікування казками. На казках апробовують психотерапевтичні прийоми, що дозволяють знизити негативізм поведінки дитини та дорослого. Через казку дитина може в алегоричній формі пізнати закони світу, в якому народилася, зазирнути в найпотаємніші куточки своєї душі.

Коли народилася казка? Напевно тоді, коли народився світ. У давні часи за допомогою казки передавали важливі знання про світобудову, закони природи і людські стосунки. З часом ці знання набували образної, метафоричної форми. А саме яскраві образи та метафори казкових історій торують найкоротший шлях до душі людини (а особливо, дитячої душі) і закарбовуються на підсвідомості.

Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. До казок у своїй діяльності звертались відомі зарубіжні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Е. Лісіна, Е. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич-Євстігнєєва та ін. Незважаючи на те що казкотерапія є одним із найдавніших напрямів практичної психології, сам термін виник лише наприкінці ХХ століття.

Перші згадки про наукових теоріях казкотерапії відносяться до XVIII століття. Допомогою казок люди передавали з покоління в покоління моральні цінності, моральні підвалини, правила поведінки. Ще до того, як психотерапія отримала офіційний статус наукового методу, казки були своєрідним інструментом навчання і виховання, засобом народної психотерапії.

На сьогоднішній день казкотерапія активно використовується в практичній психології – буквальна розшифровка терміну – «лікування казками». Відомий в даний час психолог Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва визначає казкотерапію як набір способів «передачі знань про духовний шлях і соціальну реалізацію людини».

Казка вчить дітей слухати і чути інших людей. Але ще казка допомагає дорослим знайти спільну мову з дитиною, подружитися з ним, допомогти йому вирішити його перші труднощі. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити і побачити свої проблеми, актуалізувати їх. І це дуже важливо! Адже завжди найбільше лякає те, чого ми не розуміємо, а за допомогою казки страх набуває реальних рис і тим самим дає дієва зброя проти себе.

2. Казкотерапія в роботі з дошкільниками

Казка... її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні ви­значення.

Звичайно, можна сказати, що ми вже дорослі, у казки не віримо, але… давайте спершу послухаємо одну історію.

Марево (зі збірки Бруно Ферреро)

Один чоловік заблукав у пустелі. В нього скінчилася їжа й вода. Він важко ступав по розпеченому піску.

Нараз побачив перед собою пальми й почув плескіт води. Розчарований, він подумав: «Це марево. Моя уява показує мені глибокі бажання моєї підсвідомості… Насправді нема нічого…»

Втративши всяку надію, безсило опустився на землю й помер.

Трохи пізніше його побачили два бедуїни.

— Ти щось розумієш? — запитав один. — Так близько від оазису, два кроки до води й до фініків, що падають прямо в рот! Хіба це можливо?

— Це — сучасна людина, — відповів другий.

          Світ сповнений чудес і таємниць, а людина закриває їх від себе. Сучасні люди вірять, що завдяки науці стоять на твердому ґрунті, а тим часом провалюються в прірву тривоги й відчаю.

Зберегти психологічне здоров’я дорослих та дітей, пізнати себе

Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І тур­ботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замислюється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою.

Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостій­но впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? Таких «як» і «чому» є безліч.

І педагоги, і психологи постійно шукають та об­говорюють різні методи виховання і навчання до­шкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Кожен із нас, дорослих, пам'ятає своє дитинство, яке обов'язково пов'язане з казкою, легендою або при­казкою.

У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у кни­зі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Кожне заняття має свою мету, текст доповнюється ілюстраціями, а також запропоновані завдання, ігри та вправи, що допомага­ють в реалізації основних змістовних ліній розвитку дитини.

Найважливіше завдання казкотерапії — збагатити душу дитини добром.

2.1. Використання казкотерапії у дитячому садку

Коли дитина слухає казку, то він занурюється в події, які в ній відбуваються і сильніше відчуває переживання героїв казки. Це створює можливість дитині поглянути на себе з боку. Повертаючись в реальний світ, він починає відчувати себе більш захищено та впевнено.

Найбільшою популярністю метод казкотерапії користується у педагогів дошкільних установ, оскільки допомагає:

•                   виховати, розвинути і навчити дітей продуктивним навичкам взаємодії з іншими людьми, налагодити взаєморозуміння в дитячому колективі,
•                   розвинути мову, вищі психічні функції: мислення, пам'ять, уяву.

Казкотерапія в дитячому саду займає особливе місце, оскільки саме діти найбільш легко і просто засвоюють норми поведінки, які показують головні герої казок.

2.2.Теорія і практика казкотерапії

Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван­ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:

•                   активності;
•                   самостійності;
•                   емоційності;
•                   творчості;
•                   зв'язного мовлення.

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом. До казок у своїй творчості звертались відомі закордонні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Є. Лисіна, О. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич- Євстигнєєва.

Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному сенсі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто – не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та бать­ки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це до­поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотера­пії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

3. Принципи та функції казкотерапії

Перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотерапії — принцип життєвої сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе* щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну життєву силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії

Казки мають вагоме значення у вихованні та роз­витку дітей, виконуючи різні функції:

• діагностичну;
• прогностичну;
• виховну;
• коригувальну.

Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за­вдяки цій функції нам відкриються особливості по­ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу 1 стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

4. Прийоми роботи з казкою

1. Аналіз казок

Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що при­ховане за кожною казковою ситуацією, за конструк­цією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка.

Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низка запитань:

•                  Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?
•                  Хто з героїв вам найбільше сподобався (не спо­добався)?
•                  Як ви гадаєте, чому той або інший герой здій­снював ті або інші вчинки?
•                  Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?
•                  Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хо­роші герої (або тільки погані герої), то що це була б «а казка?
•                  Навіщо в казці є погані та хороші герої?

Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років.

Аналіз казок і казкових ситуацій може бути по­будований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок

Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв'язне мовлення.

Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.

Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участі в казці. Наприклад, як би казку про Колоб­ка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Пре­мудра.

3. Переписування казок

Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо.

Переписування казок — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина саме обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану! розвиток подій і знаходить той варіант розв'язанні ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього на­пруження — у цьому полягає психокоригувальний сенс і переписування казки.

4.               Постановка казок за допомогою ляльок

Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити.

Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна | її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

5. Складання казок

Мета: виявити внутрішні конфлікти та усклад­нення.

Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її розв'язання.

Головне завдання казок: через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі його психологічної поведінки.

 Алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки:

 Чітко визначте проблему, яку слід вирішити.

 Підберіть можливі шляхи її подолання у реальному житті.

 Втільте в характері головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси, страхи, комплекси яких слід позбутися.

 У процесі розгортання подій сюжету казки головний герой має позбутися своїх недоліків.

Казкотерапія має таку структуру:

 Підготовча частина.

 Завʼязка.

 Основна частина.

 Інтер`єр казкового світу.

5.               Вікові особливості сприймання казки дитиною

Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо фахівці чи батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються, життєві уроки та цінності засвоюються пасивно.

З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток, малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їхні позитивні емоції.

Для новонародженого малюка сюжет казки не має особливого значення. Головне, щоб в ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для ліпшого опанування дитиною рідної мови.

У віці 1,5-3 роки діти зазвичай починають говорити, тож казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. Читаючи дітям казки, батьки та педагоги сприяють розширенню їхнього словникового запасу.

У віці 3-4 років дитина вже розпізнає основні емоції, тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі (чи у групі дошкільного закладу) емоції героїв, їхню поведінку тощо.

У віці 4-6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку у такому віці дошкільник засвоює найліпше соціальний досвід. Тож будь-яке завдання дитина виконає краще та з більшим задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.

Висновок

Застосування казкотерапії в дошкільному закладі – це відповідь на вимоги часу. Оскільки дуже важливим моментом  в розвитку дитини є її емоційний стан, можливість проявити себе, наявність друзів, уміння взаємодіяти в соціумі.  Спеціаліст за допомогою казкотерапії, допомагає дітям у збереженні їхнього психічного здоров’я, підтримці внутрішнього балансу та емоційного комфорту.

Для цього рекомендуємо використовувати у своїй роботі казки різного терапевтичного спрямування, хвилинки релаксу з елементами казкотерапії.

Метою яких є: виховувати у дітей почуття само- та взаємоповаги; розвивати самосвідомість, навички спостереження та самоспостереження; навчити дітей розшифровувати закладенні в казках знання про світ в системі взаємовідносин у ньому; навчити думати над сутністю і неоднозначністю життєвих ситуацій; вчити дітей керувати своїми емоціями; навчити усвідомлювати свої емоційні стани та мотиви поведінки.

Підбираючи казки відповідно до мети і вікового розвитку дитини, можна досягти успіху у вирішенні багатьох психологічних проблем та застерегти дитину від їхнього виникнення. Саме це і є основною метою застосування казкотерапії у дошкільному закладі.