Особливості викладання предмету “Фізична культура” в спеціалізованій музичній школі – інтернат
Фізична культура як складова загальної культури, закладає основи збереження здоров’я та розвитку всіх його складових, використовує комплексний підхід до формування розумових, фізичних та професійних якостей і навичок,удосконалює фізичну та психологічну підготовку до активної життєдіяльності, формує пріоритети оздоровчої спрямованості фізичних вправ та забезпечує загальний культурний розвиток особистості.
При всій необхідності відповідати загальноосвітній програмі з фізичної культури, проведення уроків фізичної культури в спеціалізованій музичній школі має ряд суттєвих відмінностей. При організації уроків фізкультури у молодших класах зберігаються методи побудови плану уроку, способи вирішення задач та організаційні прийоми. Але з часом, з поступовим удосконаленням в музичній спеціальності виникає необхідність у більш детальному індивідуальному підході до кожного учня.
Якщо ми в молодшій школі застосовуємо ігровий змагальний метод до організації уроку фізкультури, то в середніх класах це спрацьовує тільки під час розминки, заключної частини уроку та під час занять легкою атлетикою. На перший план виходять вимоги техніки безпеки, що продиктовані не лише вимогами безпеки життя учня, але і специфічними особливостями вимог, які витікають з його музичної спеціальності.
Так доводиться виключати або максимально обмежувати ударні і специфічні навантаження на кісті рук для музикантів що спеціалізуються у грі на струнно-смичкових музичних інструментах та фортепіано. І хоча всі, без виключення, учні вивчають курс загального фортепіано, навантаження на руки під час занять ігровими видами спорту (волейбол, баскетбол) не є критичними. В той же час, треба враховувати особливості і відмінності гри на різних музичних інструментах під час занять з навантаженнями (гантелі, штанги) та тренажерах. З особливою увагою та постійним контролем треба ставитись до виконання циклічних вправ з навантаженням, адже вони виступають як антагоністи та сковуючі фактори для виконавців на музичних інструментах, які потребують вільних рухів рук та тонкої координації.
Однак найбільшою проблемою фізичного розвитку дітей у спеціалізованій музичній школі є навантаження двох циклів, загальноосвітнього та музичного. Під час уроків і більшості музичних занять, діти ситять і не завжди правильно. Це призводить до виникнення у великої кількості учнів сколіотичної постави, сюди додається неувага педагогів по спеціальності під час занять до цієї проблеми.
Під час уроків фізичної культури доводиться приділяти особливу увагу в молодших класах до формування правильної постави, а в середніх та старших – до компенсації, або виправлення вже набутих змін у хребті. В пубертатний період, під час бурхливого росту кістяка значно слабшає несуча здатність м’язового корсета, дитина починає соромитись своєї фігури, відчуває себе незграбною. В старших класах набуває великого значення довіра до вчителя, що дозволяє найбільш плідно працювати над корекцією постави і компенсацією викривлень хребта. Індивідуальний підхід стає однією з основних форм взаємодії в системі учитель-учень.
На мою думку, є декілька вправ, які найбільше впливають на формування правильної постави та виправлення вже набутих змін в стані хребта. По перше, це тренування двох груп м’язів – що випрямляють спину та ромбоподібних. Для цього виконуються вправи на “римському стільчику”, лежачи на животі, прогинаючись назад і широким круговим рухом зводити лікті за спиною. Друга вправа – стійка біля стіни з опорою п’ятьма точками на неї. Виконання декількох серій таких вправ протягом дня дає зримий результат вже через місяць занять. Основна спрямованість цих вправ, розвиток витривалості груп м’язів, що відповідають за правильну поставу учня.
Особливістю занять з фізичної культури в спеціалізованій музичній школі є врахування специфіки вимог для успішних занять на різних музичних інструментах. Окремо хочу торкнутись фізичного розвитку учнів, що навчаються на відділах духових інструментів та диригентсько – хоровому. Основним, так би мовити, інструментом учнів є легені, а вони не мають можливості бути більшими за об’єм грудної клітки. Виходячи з цієї аксіоми маємо конкретне завдання – стимулювання росту ребер під час пубертатного періоду. Цього можна досягти, і це я використовую підчас індивідуальної роботи з учнями шляхом невеликого цілеспрямованого комплексу вправ. Це вправа “розведення рук”, лежачи на лаві на спині з навантаженням, жим штанги від грудей, лежачи на спині. Обидві вправи з поступовим збільшенням навантаження стимулюють інтенсивність процесів в зонах росту, епіфізарних хрящах. Доводиться іще раз наголосити, що така робота може проводитись тільки з учнями, що свідомо ставляться до порад та завдань учителя, в достатній мірі відповідально уявляють своє майбутнє.
Загальновідомий факт, що шахіст, гросмейстер міжнародного рівня за одну гру може втратити до 2-3 кг власної ваги. Що ж можна говорити про професію музиканта з її багатогодинними репетиціями, масштабними концертами, довготривалими гастролями і при цьому, малорухомий ритм життя. Очевидно, що на перший план задач уроків фізичної культури виходить розвиток адаптивних якостей організму, а однією з таких є загальна витривалість. Досягається це під час занять легкою атлетикою, а конкретно – повільним бігом на великі дистанції. Під час уроку ми приділяємо цьому достатньо уваги, використовуючи рекреаційну зону парку з яким межує територія школи. В зимовий період та міжсезоння використовуємо стрибки через скакалку в комфортному темпі, починаючи з 30 сек, поступово збільшуючи час до 3хвилин. Зауважу, що учні, особливо старших класів, що свідомо ставляться до здорового образу життя самостійно займаються оздоровчими вправами і бігом за активної підтримки та консультацій учителів фізичної культури школи.