Острозький культурний осередок та його роль у розвитку культури України.

Острозький культурний осередок та його роль у розвитку культури України.

У тисячолітній історії нашої культури важливе місце посідає волинське місто Острог, яке на зламі XVI-XVII ст. стало всеукраїнським інтелектуальним центром. Саме тут протягом 1576-1636 рр. діяла академія - перша школа вищого типу в православному регіоні Європи. Вона була й першою українською науковою установою, одним із знаних осередків європейської грецистики. Острозька друкарня прославилася своїми книжками, насамперед першим у світі виданням Біблії церковнослов'янською мовою (1581). Ренесансна архітектура Острога та околиць, іконопис, його хорове мистецтво стали зразками для всієї України.

Значення діяльності Острозького культурно-освітнього центру в історії України важко переоцінити. Серед усіх культурно-освітніх осередків, що функціонували тоді в маєтках великих магнатів, рівнозначного з ним не було.

В Острозькому центрі створено бібліотеку, де було зібрано багато богословської і наукової світської літератури, зроблено спробу створити першу в Україні школу вищого типу і набуто цінний досвід, що допоміг Петрові Могилі та іншим діячам Києво-Могилянської академії обрати потрібний шлях дальшого розвитку української освіти й культури.

Заснування в приватному волинському місті першої школи вищого типу було явищем закономірним. Бо найсприятливіші умови для розвитку української культури на той час склалися саме в цьому краї.

Академію заснував Костянтин-Василь Костянтинович Острозький (1526-1608), найбільший магнат держави, відомий меценат, нащадок самого святого Володимира. Величезні маєтності, походження, посідання впливових урядових посад давали йому змогу протягом півстоліття відігравати визначну роль у політичному житті держави. Як визнаний лідер православної опозиції у Речі-Посполитій, він брав активну участь у всіх тогочасних політично-релігійних акціях.

Князевий вибір Острога для влаштування культурно-освітнього, видавничого і пропагандистського центру не був випадковий. Насамперед - з міркувань престижу - йому важило те, щоб розмістити академію в «домоначальпому граді», себто місті, яке дало назву його аристократичному родові.

В основу діяльності було покладено вивчення семи «вільних наук»  (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика, астрономія. Проте новозаснована школа докорінно відрізнялася від західноєвропейських чи польських початкових та середніх шкіл, насамперед своїм виразно національним характером й орієнтацією на греко-візантійську культурну спадщину. Ідею тримовної школи висунув вперше і широко популяризував у Європі Еразм Роттердамський (1467-1536).

Острозьким діячам було притаманне ствердження високої цінності «внутрішньої» людини, її онтологічної значущості. Адже «внутрішня» людина уявлялася їм надіндивідуальною, радше вона могла стати такою внаслідок розкриття в людській душі Божої благодаті, відшукання в собі божественної істини. Пошук цієї істини здійснювався, як зазначалося, через самопізнання, яке ототожнювалося з богопізнанням, і відбувалося воно не з допомогою теоретичної рефлексії, а на шляху містичного єднання з Богом, через «життя в істині».

Протягом 60-річного існування Острозької академії (1576-1636 рр.), по найскромнішим підрахункам, її закінчило близько 500 осіб. Вихованці академії ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками. Національно-визвольний рух на Україні та в Білорусії отримав значний загін культурно-пропагандистських діячів.

Школи, які засновували або реорганізовували вихованці академії, мали велике значення у поширенні освіти серед народу, у підготовці наступного покоління просвітителів. Навіть на основі тих нечисленних даних, що збереглися до сьогодення, можна стверджувати, що більшість відомих українських та білоруських діячів кінця XVI - першої третини XVII ст. були безпосередньо пов'язані з Острогом (походженням, навчанням, тісною співпрацею).

Від самого початку академії призначалась відповідальна політична роль: протидіяти полонізаторському впливові католицько-єзуїтських учбових закладів. Тому в навч. процесі багато уваги приділялося вихованню в учнів почуття патріотизму, любові до культури, мови, традицій свого народу.

Одночасно з академією виникли в Острозі літературно-перекладацький гурток і видавництво. Поряд із загальнокультурними функціями великим було їх значення у формуванні національної самосвідомості. Саме в Острозі вийшли друком та розповсюджувалися в рукописах найбільш відомі українські полемічні твори, які стали дійовим засобом політичної боротьби. Непересічний внесок тутешніх діячів у розвиток вітчизняного мовознавства, зокрема грецистики. Значною була роль острозької книжності як посередниці культурних контактів України з Росією, Білорусією, південними слов'янами та східнороманськими народами. Острозька слов'я-но-греко-латинська академія стала і значним осередком міжнародного спілкування.