Освічений абсолютизм

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ

Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів. Багато ідей просвітителів видавалися монархам вдалим засобом для поліпшення ситуації в державі. «Освічені монархи» у XVIII ст. правили у Франції, Іспанії, Пруссії, Австрії, Росії, італійських державах і німецьких князівствах. Вони відкрито проголошували своєю метою реформи в дусі ідей просвітителів. «Освічені правителі» листувалися з відомими мислителями, зустрічалися із вченими й філософами

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ

Найбільш яскраво риси освіченого абсолютизму проявилися в правлінні Марії Терезії та Йосипа II (Австрія), Фрідріха ІІ (Пруссія) і Катерини ІІ (Росія).

Марія-Терезія 1740-1780 З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці.  Австрія і Чехія були об`єднані під владою одного канцлера.   Для успішного ведення війни проти суперників було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати їхні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано цивільний (“Терезіанський кодекс”) і кримінальний (“Терезіанська Немезіда”) кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлена школа від церкви. Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням відстояти єдність своїх володінь.

Йосиф ІІ  1765—1790  Подальше посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, урівняно в правах усі землі, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Керувався принципом «одне право на всіх» і встановив рівність підданих перед законом, незалежно від їх станової приналежності. Важливими реформами стали церковні. Йосиф постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив чисельність монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти. Запроваджена обов'язкова безкоштовна початкова освіта. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано “Вищій навчальній комісії”. Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів (“Йосифів законник”). Оголосив віротерпимість: припинилося переслідування протестантів; припинилося зневажання православної церкви, знищено єврейське гетто У 1781 р. було скасовано особисту залежність селян.

Пруссія 1525 – 1947 Фрідріх I— останній герцог Пруссії (1688—1701), перший прусський король (1701—1713). Брандербурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1688—1713). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Фрідріх -Вільгельм I — другий прусський король (1713—1740). Бранденбурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1713—1740). Представник німецької династії Гогенцоллернів

Фрідріх II 1740 —1786 Король проголосив повну віротерпимість. Було видано збірник законів “Фрідріхів кодекс”, за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури. Фрідріх також дбав про розвиток рільництва і промисловості (особливо військової). «Фельдфебель на троні». Кількість прусської армії зросла до 150 тис., а її утримання лягло тягарем на народ. Відкривалися банки, будувалися канали, шляхи, здійснювалося значне будівництво у Берліні та Потсдамі. Проводячи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворяни залишалися панівною верствою. Він уважав, що дворяни — єдина опора армії, а армія — це головне. Для покращання становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян з землі і забирати їх наділи. У сфері освіти він піклувався про розвиток вищої, частково — середньої. У 1763 р. було запроваджена загальна обов'язкова початкова освіта, проте якість освіти в початкових школах була занадто низькою.

У січні 1725 р. Петро І помер, не залишивши законного наступника престолу. Це дало привід до серії державних переворотів. Взагалі другу чверть XVIII ст. нерідко називають епохою палацових переворотів і правління фаворитів. Катерина І (1725—1727 рр.) князь О. Меншиков Петро II (1727-1730)

Анна Іоанівна 1730-1740 Анна Леопольдівна 9.11.1740 до 25.11.1741 Ернст-Йоганн фон Бірон Єлизавета Петрівна 25.11.1741 - 1761 Іван VI

Петро ІІІ 1761—176 Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових Чоловік Катерини II. Батько російського імператора Павла I Катерина II 1762-1796

Внутрішня політика скликання Уложеної комісії, одним із завдань якої була заміна застарілого збірника законів (Уложення) 1649 р. Але за 10 років роботи виробити якийсь реальний документ комісія не змогла, і Катерина II, припинивши її роботу (указ від 4 грудня 1774 р.), остаточно перебрала на себе видання законів (указів). реформа Сенату (1763), згідно з яким він усувався від законодавчої діяльності. Катерина II, боячись небезпечних олігархічних тенденцій Сенату, реформувала і структурувала його на 6 ізольованих департаментів із чітко визначеними компетенціями кожного: 4 з них перебували в Санкт-Петербурзі і 2 — у Москві. Найбільш важливі акти, такі як заснування губернських органів, Жалувана грамота дворянству 1785, Жалувана грамота містам 1785, імператриця укладала сама або доручала їх укладання найбільш довіреним сановникам. Вершиною дворянських привілеїв стала «Жалувана грамота дворянству». За дворянами юридично закріплювали селян із нерухомим майном; дворян звільняли від податків, повинностей, тілесних покарань, обов’язку нести військову й державну службу тощо. Секуляризаційна реформа 1764 року — реформа, проведена з метою вилучення церковних володінь, скасування частини монастирів, а також визначення коштів на утримання для єпархій та деяких обителей Катерина II створила особисту канцелярію — «Кабінет Її Величності» та сконцентрувала в своїх руках усю повноту виконавчої влади. У 1775 р. здійснено адміністративну реформу, за якою Росію переділили на 50 губерній (замість 23), які, своєю чергою, складалися з повітів. У губерніях влада належала губернаторам, призначуваним урядом.

Внутрішня політика ліквідація автономних утворень, що існували у складі Російської імперії. Імператриця скасувала «особливий прибалтійський порядок», реорганізувала управління Донським краєм. Петербурзі було створено Учительську семінарію, де вперше в Росії почали готувати вчителів. Невдовзі за наказом Катерини ІІ в містах було відкрито загальноосвітні й доступні для всіх школи - народні училища. Одначе найбільше втратило від адміністративних перетворень Катерини II населення України: 10 листопада 1764 р. було оголошено маніфест цариці про ліквідацію гетьманства у Лівобережній Україні. 1775 р - знищення Запорозької Січі. У 1781-1783 рр. на Гетьманщині проведено нові адміністративні перетворення: скасовувався полково-сотенний адміністративний устрій і вводився повітовий, замість Гетьманщини утворювалося Малоросійське генерал-губернаторство. Самобутню Україну було перетворено на пересічну частину Російської імперії — Малоросію.

Посилення кріпосного гніту, свавілля землевласників, важке становище уральських приписних робітників, утиски козацтва спричинили селянську війну 1773-1775 рр. під проводом донського козака Омеляна Пугачова

російсько-турецькі війни 1768-74 та 1787-91 рр. Російська імперія розширила свої кордони та закріпилася на Чорному морі, незаконно анексувала Кримське ханство, Східна Грузія, 1783 Прийняла під російський протекторат Картвело- Кахетинське царство Три поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) 1788–1790 рр. – Російсько-шведська війна. Швеція спробувала повернути території, які були втрачені внаслідок Північної війни, і зазнала поразки. Освоєння приєднаної в 1761 р. Чукотки супроводжувалося військовими зіткненнями місцевих племен чукчів із росіянами. 1784 р. – Заснування першого російського поселення на Алясці, яке здобуло назву «Російської Америки». Боротьба проти революційної Франції Катерина II після страти короля Людовика XVI розірвала дипломатичні і торгові відносини з Францією, активно допомагала контрреволюціонерам і спільно з Англією спробувала чинити економічний тиск на Францію. Зовнішня політика