«Освітній процес має бути здоров’язбережувальним»

Здоров’я – це найцінніше, що є в людини, це показник цивілізованості держави, який відбиває рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Конституція України визнає життя і здоров’я людини, як одну із найвищих соціальних цінностей.

Проблема  формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей була і є і завжди стрижневою та актуальною.

     Через економічні обмеження та матеріальну скруту, екологічні кризи більшість дітей в Україні живе у несприятливих  соціально – побутових та психологічних умовах, що згубно позначаються на їхньому здоров’ї.

 До причин, які зумовлюють відхилення у стані здоров’я, відносимо:

• несприятливі соціально-економічні, побутові умови;
• відсутність належних умов для ігор, занять, різних видів праці у сім’ї, закладі освіти;
• гіподинамію, недостатньо збалансоване харчування;
• формальний підхід до загартування;
• неправильне регулювання динаміки фізичної, психічної та емоційної працездатності вихованців (упродовж заняття, дня, тижня, року);
• порушення режимів організації життя дітей – санітарно-гігієнічного, повітряного, світлового.

Здоров’язбережувальні та здоров’яформувальні технології слід застосовувати з дітьми. Ці технології сприяють не тільки максимальному розвитку фізичного тіла дошкільнят, а й розвитку їхньої психіки, формують навички комунікативності.

Планування системи здоров’язбереження вимагає рішення цілого комплексу задач: пошуку сучасних, ефективних наукових підходів до моделювання педагогічної та оздоровчої діяльності; вибудовування результативної стратегії управління здоров’язбережувальноїдіяльністі в

дошкільному навчальному закладі; визначення педагогічних умов, що забезпечують максимальну ефективність досліджуваної діяльності.

Засоби, які дозволяють вирішити ці завдання:

– безпосереднє навчання дітей елементарним прийомам здорового способу життя (оздоровча, пальцева, коригуюча, дихальна гімнастика, самомасаж) і найпростішим навичкам надання першої медичної допомоги при порізах, саднах, опіках, укусах; а також прищеплення дітям елементарних культурно-гігієнічних навичок;

– реабілітаційні заходи (фітотерапія, кисневий коктейль, вітамінотерапія, ароматерапія, інгаляція, функціональна музика, лікувальна фізкультура, масаж, психогімнастика, тренінги);

– спеціально організована рухова активність дитини (фізкультхвилинки, заняття оздоровчою фізкультурою, рухливі ігри, спортивно-оздоровчі свята, тематичні свята здоров’я, вихід на природу, екскурсії).

Ефективність позитивного впливу на здоров’я дітей різних оздоровчих заходів, складових здоров’язбережувальних технологій, визначається не стільки якістю кожного з цих прийомів і методів,скільки їх грамотної "злагодженістю" в загальній системі, спрямованої на благо здоров’я дітей і

педагогів.

Застосування в роботі дошкільного закладу цих технологій підвищить результативність навчально-виховного процесу, сформує у вихователів і батьків ціннісні орієнтації, спрямовані на збереження і зміцнення здоров’я дітей, позитивні мотивації до ведення здорового способу життя.