Ожиріння у дітей та підлітків.Фактори ризику та рекомендації з профілактики.

   Щорічно в Україні серед підлітків фіксують 19–20 тис. нових випадків ожиріння. Серед підлітків 15–17 років захворюваність становить 3–3,7 %, поширеність –15,6 % на 1000 осіб відповідного населення. Актуальність проблеми полягає у тому, що значна кількість підлітків з ожирінням зберігає схильність до переїдання та малорухливого способу життя, а також те, що ця хвороба дає досить швидкий розвиток ускладнень, що спричиняють інвалідність і смерть. ВООЗ розглядає ожиріння як епідемію, що охопила мільйони людей. На сьогодні в більшості країн Західної Європи від ожиріння страждають 10–25 % населення, у США – 20–25 %. Розрахунки експертів ВООЗ засвідчують, що до 2025 р. число хворих на ожиріння в світі становитиме 300 млн осіб. На даний час у розвинутих країнах світу до 25 % підлітків мають надмірну масу тіла, а 15 % страждають від ожиріння                                                                                   Проблема ожиріння, порівняно з різними метаболічними порушеннями і хворобами, знаходиться в центрі уваги сучасної медицини і охорони здоров’я

    Негативний вплив ожиріння на здоров’я людини відомий ще з часів Гіппократа, але й на сьогодні успіхи в його лікуванні незначні, за останні 20 років, не існує чіткого рішення чи підходу, а епідемія ожиріння охоплює цілі країни. Ожиріння має й психосоціальні ускладнення такі як: депресія, невдоволення тілом, нездорова поведінка щодо контролю ваги, стигматизація та погана самооцінка.

   Тому аналіз літературних даних відносно сучасних поглядів на ожиріння, підходів до його лікування і деяких особистих спостережень викликає інтерес. Найчастіше ожиріння виявляють у мешканців міст, ніж у підлітків сільської місцевості, переважно у дівчаток віком 11–13 років

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ

Генетичний фактор

   Загальновідомо, що на розвиток ожиріння впливає генетика.Однак,спадковість важко виділити серед інших факторів, оскільки сім'ї зазвичай діляться не тільки генетичним матеріалом, але й середовищем та звичками. Ожиріння у дітей корелює з ожирінням у їхніх батьків, а рівень ожиріння у дітей зростає, коли обидва батьки страждають ожирінням.Справді, було доведено, що надмірна вага батьків є найважливішим фактором ризику надмірної ваги у дітей. Вибір їжі та харчова поведінка батьків впливає на подальший вибір дитини.

   Хоча переважна більшість етіологічних чинників дитячого ожиріння є екзогенними, невелика частина може бути ендогенними. 
Наступні генетичні розлади асоціюються з ожирінням:

• Синдроми: синдром Дауна, синдром Прадера-Віллі, спадкова остеодистрофія Олбрайта, синдром Коена, синдрома Барда-Бідля, синдром Альстрома
• Моногенні розлади: дефіцит лептину, мутації рецепторів лептину, дефіцит проопіомеланокортину, дефіцит препроконвертази та мутації рецепторів меланокортину 4 
• Гормональні розлади: гіпотиреоз, дефіцит гормону росту, синдром Кушинга, синдром полікістозних яєчників та гіперпролактинемія

Екологічні / соціальні фактори ризику

Середовище життя дитини, як вдома, так і в соціумі, може сприяти підвищенню ризику розвитку ожиріння:

• Проживання в районах із низьким рівнем доходу.
• Харчування батьків та заохочення до фізичної активності
• Труднощі з доступом до головного продовольчого магазину або труднощі із придбанням там фруктів та овочів (так звана ‘’харчова пустеля’’)
• Значна відстань від парків
• Продовольча безпека

Харчування та дієта

   Хоча може здатися логічним, що збільшення загального споживання їжі спричиняє розвиток дитячого ожиріння, але факти не підтверджують цей взаємозв'язок. Подібним чином, взаємозв'язок між споживанням жиру та ожирінням у дітей чітко не встановлений.Низьке споживання молочних продуктів або кальцію спричиняє розвиток ожиріння у дітей. Вибір напоїв може збільшити ризик ожиріння у дітей: фруктовий сік, особливо у великих кількостях, газовані напої мають пов’язують з розвитком ожирінням.

   Деякі особливості харчової поведінки спричиняють надмірну вагу . Пропуск сніданку, перекуси, фаст-фуд, швидший темп прийому їжі, великі порції, прийом їжі за відсутності голоду є факторами ризику розвитку дитячного ожиріння. 

 

Відповідно до цього, рекомендують додати в свій раціон фрукти, овочі, нежирне м’ясо та напої без цукру. 

Фізична активність

   Загалом, зниження фізичної активності серед дітей тісно пов’язане з ожирінням. Проспективні дослідження, об’єктивно вимірюючи фізичну активність, дали суперечливі результати; однак дослідження фізичної активності, про яку повідомляли самі, або про яку повідомляли батьки, продемонстрували зворотну залежність між фізичною активністю та ожирінням у дитячому та старшому віці. Існує зворотна залежність між ожирінням та активним способом життя.

   Фізична бездіяльність та переважно сидячий спосіб життя, ймовірно, пов'язані з розвитком ожирінням у дітей.Дослідження виявили, що чим більше годин дитини проводить за переглядом телевізора чи грою в комп’ютерні ігри, тим більший ризик розвитку ожиріння в майбутньому.На сьогодні більшість дітей приділяють увагу мобільним пристроям, соціальним мережам. Ризик все таки є,хоча і незначний. Незалежно від цього, зусилля, спрямовані на зменшення сидячого способу життя та навпаки збільшення активного способу життя, будуть ключовими для запобігання розвитку ожиріння.

Сон

   Хоча доказів щодо сну менше, проте, схоже, що менша тривалість сну збільшує вірогідність розвитку ожиріння у дітей. Деякі проспективні дослідження підтвердили цю асоціацію як у короткостроковій перспективі у маленьких дітей. У поєднанні з позитивними побутовими звичками (здорова їжа в сім’ї, обмеження часу перегляду електронних пристроїв) та отримання повноцінного сну має сильний зворотний зв’язок із ожирінням серед дітей дошкільного віку 

Стрес

   Наслідки стресу на розвиток ожиріння є новим напрямком для досліджень. Існує кілька типів стресу, які можуть вплинути на дитину: особистий, батьківський та сімейний. Кожне з них може збільшити ризик ожиріння у дитини самостійно або сувмісно. Хоча дані дещо неоднозначні, цілком ймовірно, що існує позитивний зв’язок між хронічним стресом та ризиком дитячого ожиріння. Це може проявлятися протягом дитинства, а може тривати і до зрілого віку.У багатьох дослідженнях батьківський стрес пов'язаний із ожирінням у дітей. Подібним чином стрес у сім'ї також пов'язаний із ожирінням серед дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДХІД ДО ПРОФІЛАКТИКИ ОЖИРІННЯ

   Багато з вищезазначених факторів ризику, що стосуються харчування, фізичної,сидячої активності та сну, стосуються дітей різного віку. Інші фактори ризику дитячого ожиріння можуть застосовуватися на різних етапах розвитку, пропонуючи конкретні можливості для втручання лікаря. Звертають увагу на такі  показникам як ІМТ матері перед вагітністю та динаміку маси тіла під час вагітності , адже результати цих показників корелюють з розвитком ожирінням у дітей.Динаміка ваги особливо важливий показник для жінок, які страждають від надмірної ваги або ожиріння на момент зачаття і повинен бути важливим компонентом консультацій перед родами. Вважається, що надмірне та недостатнє харчування на цій стадії впливають на схильність до майбутнього ожиріння та метаболічних розладів.Один з недавніх мета-аналізів виявив помірний зв’язок між пологами шляхом кесаревого розтину та ожирінням потомства. Крім того, вплив матері тютюном та кофеїном було пов’язано з ожирінням у різні моменти вагітності та протягом усього життя дитини.

   Висока вага при народженні та швидкий набір ваги немовлят корелюють із ожирінням у майбутньому, хоча їх важко розглянути як фактори ризику, що піддаються модифікації. Багато досліджень намагалися визначити оптимальне споживання їжі в дитинстві, але результати суперечливі. Хоча багато досліджень свідчать про те, що грудне вигодовування захищає від розвитку ожиріння, інші ж суперечуть цьому. Ці різні результати можуть бути зумовлені плутаниною в дослідженні.Наприклад, було показано, що нижчий вміст білка в сумішах для немовлят захищає від ожиріння на 6 років, тому дослідження з грудного вигодовування можуть відрізнятися залежно від типів сумішей, що використовуються контрольною групою. Результати також неоднозначні при оцінці впливу тривалості грудного вигодовування. Існує припущення, що ступінь саморегуляції немовляти під час годування груддю, є важливішим, аніж склад грудного молока. Отже, годування з пляшечки сумішшю може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку ожиріння у дітей.

   Прикорм являє собою ще одну важливу складову харчування в дитячому віці. Раннє введення прикорму може бути пов'язане зі збільшенням надмірної ваги.Чим більш високе споживання білка та енергії, тим більший ризик збільшення ваги у дитини. 

   Досліджувались також інші фактори. Застосування антибіотиків широкого спектру дії, особливо при повторному впливі до 2 років, має значний взаємозв'язок із ожирінням у ранньому дитинстві.

   Дитячий характер та харчова поведінка батьків залишаються важливими предикторами ожиріння малюків та дітей дошкільного віку.Дітей, як правило, відлучують від пляшки з ясельного віку. Терміни цих дій можуть вплинути на ризик ожиріння.Чим раніше дитину відлучиш від годування з пляшки,тим ймовірніший розвиток ожиріння.

   Результати деяких проспективних досліджень показали ,що діти дошкільного віку найбільш піддаються негативному впливу малоактивного способу життя. Відомо, що збільшення ваги у цій віковій групі прогнозує ожиріння . Отже, саме діти дошкільного віку є важливою цільовою групою для впровадження профілактичних мір.

   Більшість досліджень показали, що діти з надмірною вагою та ожирінням насправді набирають більшу вагу протягом літніх місяців, ніж протягом навчального року, що слід також досліджувати втручання поза школою. Основна різниця між навчальним роком та літнім часом полягає у рівні фізичної активності. Цьому сприяє порушення режиму дня та пасивний спосіб життя.

   Використання технологій профілактики ожиріння продовжує залишатися важливим у підлітковій віковій групі. Технологічні втручання, спрямовані як на дієту, так і на фізичні вправи, виявилися ефективними у цій групі населення. Підлітки здатні впливати на дієту та рівень активності як позитивно, так і негативно. Отже, ця вікова група є також важливою для впровадження профілкатичних мір.

   Підлітковий вік - це час значних біологічних змін, особливо статевого дозрівання. Хоча існує чіткий зв'язок між раннім статевим дозріванням та ожирінням, важко визначити причини та наслідки, оскільки ІМТ до пубертату впливає на терміни статевого дозрівання. Деякі дослідження продемонстрували вплив раннього статевого дозрівання на подальше ожиріння та розподіл жиру. Значне ожиріння в підлітковому віці було безпосередньо пов'язане з негативними наслідками для здоров'я у зрілому віці , що робить профілактику у цій віковій групі особливо важливою. Окрім того, оскільки вони представляють наступне покоління батьків, встановлення звичок здорового способу життя серед підліткового населення може зменшити ризик ожиріння наступних поколінь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Большова О. М. Дієтотерапія при ожирінні у дітей та підлітків / О. М. Большова, Т. М. Маліновська // Лікарська справа. Врачебное дело. – 2008. –№ 7/8. – С. 70.

2. Давиденко Н. В. Проблема ожиріння в Україні / Н. В. Давиденко, І. П. Смірнова, І. М. Горбась // Журнал практичного лікаря. – 2002. – № 1. – С. 81.

3. Большакова О. В. Ожиріння в дитячому та підлітковому віці / О. В. Большакова // Здоров’я України. – 2008.  – 18 червня. – С. 50–53.

15. Garn SM, Clark DC, Lowe CU, et al. Trends in fatness and the origins of obesity. Pediatrics. 1976;57(4):443–456. [PubMed] [Google Scholar]

16. Agras WS, Mascola AJ. Risk factors for childhood overweight. Current opinion in pediatrics. 2005;17(5):648–652. [PubMed] [Google Scholar]

17. Birch LL, Fisher JO. Development of eating behaviors among children and adolescents. Pediatrics. 1998;101(Supplement 2):539–549. [PubMed] [Google Scholar]

18. Birch LL, Davison KK. Family environmental factors influencing the developing behavioral controls of food intake and childhood overweight. Pediatric Clinics of North America. 2001;48(4):893–907. [PubMed] [Google Scholar]

19. Savona-Ventura C, Savona-Ventura S. The inheritance of obesity. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology. 2014 [Google Scholar]

20. Mason K, Page L, Balikcioglu PG. Screening for Hormonal, Monogenic, and Syndromic Disorders in Obese Infants and Children. Pediatric annals. 2014;43(9):e218–e224. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]

21. Ohri-Vachaspati P, DeLia D, DeWeese RS, Crespo NC, Todd M, Yedidia MJ. The relative contribution of layers of the Social Ecological Model to childhood obesity. Public health nutrition. 2014:1–12. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]

22. Ogata BN, Hayes D. Position of the Academy of Nutrition and Dietetics: Nutrition Guidance for Healthy Children Ages 2 to 11 Years. Journal of the Academy of Nutrition and Dietetics. 2014;114(8):1257–1276. [PubMed] [Google Scholar]

23. Davis MM, Gance-Cleveland B, Hassink S, Johnson R, Paradis G, Resnicow K. Recommendations for prevention of childhood obesity. Pediatrics. 2007;120(Suppl 4):S229–253. [PubMed] [Google Scholar]

24. Field AE, Gillman MW, Rosner B, Rockett HR, Colditz GA. Association between fruit and vegetable intake and change in body mass index among a large sample of children and adolescents in the United States. International journal of obesity. 2003;27(7):821–826. [PubMed] [Google Scholar]

25. Pan L, Li R, Park S, Galuska DA, Sherry B, Freedman DS. A longitudinal analysis of sugar-sweetened beverage intake in infancy and obesity at 6 years. Pediatrics. 2014;134(Supplement 1):S29–S35. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]

26. Lee V. Promising strategies for creating healthy eating and active living environments. Convergence Partnership. 2011 [Google Scholar]

27. Seo D-C, King MH, Kim N, Sovinski D, Meade R, Lederer AM. Predictors for Persistent Overweight, Deteriorated Weight Status, and Improved Weight Status During 18 Months in a School-Based Longitudinal Cohort. American Journal of Health Promotion. 2014 [PubMed] [Google Scholar]