Ознайомлення з елементами грамоти дітей старшого дошкільного віку.

                                              Оволодіння елементами грамоти.  

          Ознайомлення з елементами грамоти є складовою частиною мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку. За Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» старший дошкільний вік охоплює дітей п’ятого-шостого (сьомого) років життя. Шостий рік життя тут розглядається як двобуквений етап, і вся увага приділяється якнайкращому оволодінню усним мовленням, умінням слухати й розуміти, здатність швидко й правильно здійснювати звуко-складовий аналіз слів.

     Для цього доцільно використовувати ігри, ігрові вправи та вірші, де часто повторюється певний звук, вірші-діалоги. Знаходять своє місце й скоромовки – не лише задля розваги, а й для вдосконалення звуковимови, слововимови. Щоб дітям було легше запам’ятати скоромовку, варто обговорити з ними її зміст, зіставити сюжет із власним досвідом, а щоб краще уявити події, намалювати їх словами чи фарбами.

                                       Чистомовки, скоромовки

·         Пік біля кіп картоплю Прокіп.

·         Росте липа біля Пилипа.

·         Сім дочок-сірочок вишивають сім сорочок.

·         Стоїть клен, а біля клена сидить Олена.

·         Ченчик, ченчик невеличкий, на ченчику черевички.

·         Улас – у нас, а Панас – у вас. 

                                 * * *

               Вибіг Гришка на доріжку,

               На доріжці сидить кішка.

               Взяв з доріжки Гришка кішку -

               Хай піймає кішка мишку.

                                  * * *

               Якось Яків сіяв мак, так-сяк, абияк.

               Виріс ярий Яків мак, та щось коле, як їжак.

                                  * * *

               Хитру сороку спіймати морока,

               А на сорок сорок – сорок морок.

                                  * * *

               Ходить квочка коло кілочка.

               Водить діток коло квіток.

                                  * * *

               Як пішли копати – забули лопати.

               Узяли лопати – забули копати.

                                  * * *

               Летів горобчик, сів на стовпчик.

               Прибіг хлопчик – утік горобчик.

     Заняття з грамоти проводяться 1 раз на  тиждень, починаючи з жовтня, бажано у підгрупах.

     У старшій групі діти навчаються безпосередньо грамоти. Робота триває у двох напрямках:

- засвоєння фонетичних аспектів мовлення, тобто здатність орієнтуватися у звуковій системі мовлення, поступово осягаючи її закономірності ( проведення звукового аналізу слів, диференціація звуків за їхніми якісними характеристиками (голосні наголошені, ненаголошені; приголосні тверді й м’які); порівняння слів за звучанням, підбір слів на заданий звук; вичленовування словесного наголосу; опанування графічного запису  складового поділу)

- підготовка руки до писання – опанування писального інструменту й деяких графічних умінь робота в зошиті: діти навчаються обводити олівцем зовнішній контур предметів (сонечко, будиночок, зірочки), тобто опанувати графічні вміння.

     Матеріал необхідний для проведення занять даного циклу:

- картки-схеми звукового складу слів із зображенням предмета й клітинок під ним ( 3,4,5 звуків);

- смужки-схеми звукового складу слів із 3,4,5 звуків;

- фішки-картки для позначення виділених звуків аналізованого слова, по шість штук червоного (● голосний звук), чорного ( ─ твердий приголосний,  ═ м’який приголосний), які лежать у пеналах для кожної дитини;

- навчальна дошка;

- індивідуальні указки для дітей;

- набор предметних малюнків;

- забезпечити кожну дитину робочим зошитом для підготовки до писання й сприйняття форми букв.

     У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.

     Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами  на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».

     Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як  кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку. Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні  речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати  до моделювання речень у роботі із схемами речення.

                                                                Прийоми аналізу речення

     Підготовка дитини старшого дошкільного віку до оволодіння нерозривним читанням має відбуватись у певній послідовності: аналіз речення, словосполучення, слова. Для аналізу речення використовуються такі прийоми:

• промовляння речення дитиною;
• послідовне називання дитиною слів у реченні;
• визначення кількості слів у реченні;
• визначення місця кожного слова у реченні;
• називання кожного слова окремо;
• плескання в долоні в міру промовляння слів;
• удари м’ячем об підлогу (за кількістю слів у реченні);
• викладання лічильного матеріалу (за кількістю слів у реченні);
• «живі» сценки (одна дитина виконує певну дію, інша складає про це речення);
• самостійне складання дитиною речень із певною кількістю слів;
• викладання речення з картоних смужок, що означають слова;
• графічне зображення структури речення на площині (папері, піску, снігу тощо);
• складання речень за графічними схемами.

     Поступово пропонуються вправи на збільшення кількості слів у реченні, що розширює або уточнює його зміст: Дощ. Іде дощ. Іде сильний дощ. Іде довго сильний дощ. Іде довго сильний теплий дощ.

     Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

     Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови  формувати уміння звукового аналізу мовлення.

     Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі.

     Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

     Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за´мок - замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

                                         Формування уявлення про склад

      В українській мові одиницею читання є склад. Ось чому навчання читання передує ознайомлення дітей зі складовою структурою слова. 

     Уявлення про склад формуються у дитини, коли вона оволодіває такими вміннями:

• вимовляти слова по складах;
• визначати кількість складів та їхні місця у слові;
• пригадувати короткі й довгі слова;
• впізнавати на слух і промовляти наголошений склад у слові;
• визначати його місце;
• графічно зображати складову структуру слова пунктирною лінією з позначкою «над наголошеним складом»;
• активно вживати терміни «склад», «наголошений склад».

     Дошкільників ознайомлюють зі структурною одиницею слова – складом, використовуючи такі прийоми:

• діти слухають, як вихователь вимовляє слово по складах;
• разом із дорослим вимовляють слово по частинах (складах), підклавши долоню під підборіддя;
• промовляючи, лічать кількість дотиків підборіддя до долоні;
• диригують, загинають пальці; вдаряють м’ячем об підлогу;
• зображують складову структуру слова графічно (короткими лініями або прямокутниками).

     Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або  фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

                                                    Звуковий аналіз слова

     Ознайомлення зі звуком та послідовним здійсненням звукового аналізу слова розпочинається ще з молодшого дошкільного віку: малюки, граючись, наслідують звучання об’єктів і предметів із найближчого середовища, вивчають міні-вірші, чистомовки тощо.

     Традиційна послідовність звукового аналізу слова:

• дитина розглядає реальний чи іграшковий предмет або його площинне зображення;
• називає те, що бачить;
• педагог повільно та інтонаційно виразно промовляє слово-назву предмета;
• педагог і дитина разом повторно промовляють слово;
• увага дитини фіксується на тому, що слово складається з окремих звуків, розміщених у певній послідовності; змінивши її, можна змінити слово;
• розглядається схема звукового аналізу слова;
• визначається послідовність звуків у слові;
• звуки позначаються предметами-фішками на схемі з площинним зображенням предмета;
• звуки позначаються умовними фішками на схемі з площинним зображенням предмета;
• звуки позначаються умовними фішками на схемі без площинного зображення предмета;
• визначається місце заданого звука у схемі;
• характеризується кожний звук.

     ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

     Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними  буквами  за принципом частотності вживання відповідних звуків  в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.    

                                   Ознайомлення з конфігурацією літер

     Частина п’ятирічних дітей уже знайома з конфігураціями літер, що позначають певні звуки. Враховуючи це, можна запропонувати їм, наприклад, незвичайне, персоніфіковане зображення літери – звука, найуживанішого у скоромовці, а потім, доповнити та обіграти сюжет, домалювати персонажів. Створити колективний колаж, розповідь про нього. Це стимулюватиме перехід до наступного – буквеного етапу.

     На сьомому році життя започатковується буквений період, коли всі діти знайомляться із конфігурацією літер як знаків, що позначають звуки на письмі. Не варто якомога раніше навчати дитину читати поза її волею, бажаннями. Цілком імовірно, що малюк може проявити ранній інтерес до друкованої літери, процесу читання або письма, і це дорослий має всіляко підтримати, не примушуючи і не перевантажуючи дитину.

     За певних умов, за потребою, бажанням самої дитини можна й вийти за рамки програми для її віку. Це передбачає також Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» як варіативний змістовий компонент. Фронтальний підхід тут невиправданий, бо масовий інтерес дітей до навчальної діяльності вигаданий, а сам процес нерідко буває руйнівним.

     Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).

     Показники  ефективності якісної підготовки дитини щодо «Навчання елементів грамоти»:

- має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;

- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;

- має навички звукового аналізу простих слів;

- цікавиться читанням, робить спроби читати.

     Основне завдання дошкільної освіти – не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, стільки забезпечити її загальний розвиток, дати їй науку життя.