П'єса "Коза-Дереза" для учнів початкової школи

Автор: Коптєва Наталія Миколаївна вчитель початкових класів Миколаївської Г № 13

Автор Дід Син Дочка Коза Заєць Вовк Лисиця Ведмідь Білка Дерева

Звучить тиха музика. Сільське подвір’я: дід підмітає подвір’я, баба чистить кукурудзу, син майструє, донька миє посуд. АВТОР: Вірите мені чи ні, але десь в однім селі Є сімеєчка одна – дружна там живе сім’я. Дід – господар, голова, жінка вправна, чепурна. Син працює, як співає і сестра допомагає. Якось у недільну днину дід привів у двір тварину: Не окату, не вухату, а просту козу рогату. (Танець кози і діда) Норову була примхлива і брехлива, і шкідлива. Все лиш стогне:«бе» та «ме», «Погулять пустіть мене!» Кожен день пасли її на травиці-мураві. Як на дворі засмеркає – на воротях дід чекає. ДІД: -Як пройшов деньок, козичко? Чи напаслася травички? КОЗА: -Я не їла, не пила і напастись не могла. Ваш синок відпочивав і про мене не подбав. СИН: - Дбав про тебе, що й казати, як ти можеш так брехати?!

АВТОР: Нині дочка поспішає, з паші кізку приганяє. Як на дворі засмеркає, знову дід стоїть й питає: ДІД: -Як пройшов деньок, козичко, скуштувала воду з річки? КОЗА: -Я не їла й не пила і напастись не змогла. -Ваша донька цвіт збирала і мене не доглядала. ДОЧКА: -Я віночки виплітала і себе й козу вквітчала. Доглядала, любувала, щоб коза не сумувала. ДІД: - Як? Сьогодні знов пуста? Бідна кізонька-коза. Жінка завтра пастухом – буде кізці батогом! (Танець кози) ДІД: -Як пройшов деньок, козуню, чи напаслася, любуню? КОЗА: -Я не їла й не пила і напастись не могла. Ваша жінка цілу днину бавила свою дитину. БАБА: -Не бавила! КОЗА: -Бавила, бавила свою дитину! А мене, як сиротину Загнала в якусь тернину. БАБА: -У тернину? Не бреши! Краще правду розкажи! Я тебе пасла в травиці, у пахучій муравиці. АВТОР: Черга діда в пастушки. Будуть кізці галушки! ДІД: -Як пройшов деньок, козино, вража цапова дитино? КОЗА: -Я не їла й не пила і напастись не могла. Поки ти дрімав – куняв, мене злодій чуть не вкрав! ДІД: -Ах, ти бісова худоба і брехуха, і нероба! От такій тобі, катюзі, зараз буде по заслузі! АВТОР: Став, дідусь, козу лупити по боках і по копитах. Якби вчасно не втекла, то б злетіла голова. (Коза танцює і співає)

КОЗА: - А я коза-дерезичка, в мене є погана звичка- Я люблю колоть рогами і топтать, топтать ногами. Гей! Всім, хто мене зобижає зроблю лихо – хай же знає. Люблю спати на печі, уминати калачі. Гей! Викручуся якось вдома бо брехуха я відома!

(Коза втікає до лісу. У лісі їй стає страшно і вона ховається за деревами. Танець дерев) КОЗА: -Де я? В лісі! Ой, біда! І куди забігла я? Чом дідуся ображала і сім’ю не шанувала? Може в лісі є вовки? Де сховатись від біди? (Бачить в лісі хату, підходить) Хата! Ось тепер безпечно. Попрошусь на нічку ґречно. Хто тут є? Озвись, господар! В хати цеї є володар? Буду я хазяйнувати. Щось поїм і ляжу спати. (Лісом йде заєць, перебирає в корзині овочі, мріє наварити борщу). ЗАЄЦЬ: -Зараз наварю борщу, всіх сусідів пригощу. Що тут? Морква і квасоля, і цибуля й бараболя.(Заходить в хату і вибігає) Ой, звір страшний, такий рогатий, волохатий і зубатий. Вліз і вигнав він зайчину. Я ж забув закрить хатину! (Звертається до глядачів) -Діти, хату зачиняйте і біду не накликайте!

(Звучить сумна музика, заєць плаче на пеньку,повз нього йде вовк) ВОВК: -Чом, вуханю, затужив, навіть борщик не варив? ЗАЄЦЬ: - Йшов і хату не запер. Звір якийсь у ній тепер. ВОВК: - Так я зараз прогоню, налякаю, засвищу! (Намагається прогнати козу, вона вискакує з хати і лякає вовка) КОЗА: -А я коза-дерезичка, в мене є погана звичка- Я люблю колоть рогами і топтать, топтать ногами! Всім, хто мене зобижає зроблю лихо, хай же знає. Гей! ВОВК: -Бачив всяких я створінь: упирів і привидінь, А таких, я признаюся, ще не бачив. Ой, боюся! (Вовк утікає) ЗАЄЦЬ: -Хто ж мені тай допоможе вигнать звіра на світ Божий?! (Звучить музика, виходить лисиця, співає пісню «Я лисичка, я сестричка») ЛИСИЦЯ: -Поспішаю на гостину в зайчиковую хатину. Запросив він на обід Лісовий увесь наш рід. Запаху борщу не чуть – поспішила я мабуть? Зайчику, ти чом горюєш, борщиком чом не частуєш? ЗАЄЦЬ: -Йшов і хату не запер, звір якийсь у ній тепер! ЛИСИЦЯ: -Що? Чужинець у хатині і обід відміним нині? Та такому не бувать, буду зайця рятувать! КОЗА: (Співає свою пісню і лякає лисицю) ЛИСИЦЯ: -Людоньки, рятуйте нас! Звір прийшов не в добрий час! Вибач, друже, поспішаю. Десь пізніше завітаю!

ЗАЄЦЬ: - Хто ж мені тай допоможе вигнать звіра на світ Божий!? (Бреде ведмідь) ВЕДМІДЬ: -До сусіда я спішу і гостинець ось несу. Свіжий з вулика медок, Хай радіє малючок. Зайчику, а де ж гостина, лісова уся родина? ЗАЄЦЬ: -Йшов і хату не запер, звір якийсь в ній тепер! ВЕДМІДЬ: - Так його ж я прожену! (Ведмідь заходить до хати) КОЗА: (Співає свою пісню і лякає ведмедя) ВЕДМІДЬ: -Ох і роги! А копита! Вся спина моя побита! Прощавай, малий, діла, розболілась голова! ЗАЄЦЬ: - Хто ж мені тай допоможе вигнать звіра на світ Божий?! (Звучить музика, йде білка) БІЛКА: -Поспішаю, поспішаю, гарно пісеньку співаю, Бо до зайця я іду, ось грибів йому несу. Здоров-був, а як обід? Ти зібрав наш славний рід? ЗАЄЦЬ: - Йшов і хату не запер. Звір якийсь у ній тепер! БІЛКА. -Звір?Ну й що. Він теж природний.Може,він,як ми,голодний? Тож давай попросим ґречно, хоч це є і небезпечно! (Підходить до вікна) - Звіре, просим на обід, просить весь наш славний рід! Пригостить тебе борщем, пирогами й калачем! Може, ти зазнав біди? Ми поможем – йди сюди!

КОЗА: -Я не звірка страхітлива, я – коза така примхлива, Я із дому утекла, заблукала і зайшла в хату, щоб перепочити, Попоїсти і пожити. Від борщу не відмовлюся. З вами радо пригощуся! ЗАЄЦЬ: - Якщо хочеш – залишайся, живи тут та не брикайся! КОЗА: -Ні, за дідом я сумую. Я вже більш не вередую. Повернуся, вибачуся, низько в ноги поклонюся. (Звучить музика. Звірята танцюють в хороводі) БІЛКА: -Прощавай, коза-вреднюка, Жити в дружбі – це наука. Бо капризи- не зразок. Знайте, діти, на зубок. АВТОР: Повернулась дереза – з лісу чемная коза. Аж родина не впізнала ким тепер козичка стала. Чи панянка, чи служниця, чи в господі помічниця? (Коза приходить додому і кланяється діду і бабі). КОЗА: (Звертається до глядачів) -Як захоче брикати, слід тоді мене згадати. Бо найкраще -рідний дім. Тепло й затишно у нім. І не лізь в чужу господу, Бо завдаш комусь лиш шкоду! АВТОР: Мудрих слів такий вінець, а хто слухав – молодець! ВСІ АРТИСТИ: - А хто слухав – молодець! (Звучить фінальна пісня «Се наша хата» М.Ведмедері)