П'єса "Святвечір в криївці"

Святвечір в криївці

Дійові особи:

1. Ведуча

2. Тато

3. Мама

4. Дочка Вірунька

5. Молодші дітки

6. Юнак 1

7. Юнак 2

8. Юнак 3

9. Дівчина 1

10. Дівчина 2

Ведуча

Святвечір тихесенько

Ступає легесенько

Посрібленими дорогами

Із надіями й тривогами.

Ступає тепер,

Як і колись ступав,

Коли кожен

На Бога уповав,

Щоби Різдво на Україні

Принесло щастя кожній родині…

Сільська оселя,

порається мати –

12 страв їй треба зготувати.

Мама

Ой любі мої діточки,

 гарненькі мої квіточки,

пограйтеся, маленькі,

а я оце швиденько

вечерю наготую –

хрещених почастуєте!

Тато

Оце надворі й засніжило!

І замело, й захуртовило,

не видно навіть і доріг,

 а наш, Надіє, оборіг –

неначе весь із снігу,

та й я і сам, їй Богу ,

неначе сніговик!

(обтрушується)

Щоби гриби вродили-

Несу тріски оці я.

Дочка

Тату і мамо,

Допоки снігами

Вкриті гірські стежини -

Я піду у гірську криївку,

Де повстанці знайшли домівку.

Мама

Так, їм потрібна допомога,

Хай Бог тобі переходить дорогу!

Ведуча

Сумний -сумний Святвечір

Був в сорок шостім році,

Бо сльози лились старечі

На кожнім, кожнім кроці.

Бо юний цвіт десь по лісах -

Там їх політ

І боротьба за стяг,

За долю народу,

За честь і свободу.

Дівчина 1

Уже й Святвечір...

Десь там у хурделечі

видніється рідне село,

Усі стежки-дороги замело,

Село заколисане

Й неволею приспане.

Вже, певне, батьки

 до столу сідають

й малечу скликають.

Заносить тато

Урочисто дідуха,

а мама витирає сльози

 краєчком фартуха.

Дівчина 2

Поставить мати на столі

12 страв: кутю, вареники

узвар і голубці...

Юнак 1

А першу ложечку куті

Підкине тато аж до стелі,

 стоятиме дідух там у куті...

Та будуть всі сумні і невеселі -

Бо грудочка до горла підступа.

Сумний Святвечір, бо без нас,

Бо поруч нас нема.

Юнак 2

А якби були -

то гори б почули

Й віншівки наші,

Й коляду -

Ходили б з вертепом

Й доладу

звіщали вість нову:

Різдва Месії.

Юнак 1

А чи діждеться Україна наша

Свого Різдва?

І чи мине її ця чаша?!

без нарікань і спротиву

ми хрест несемо свій,

нам мила ноша ця,

й тягар легкий.

Та чи поборем лад лихий

Отою міццю, що в серцях? -

Вже не один із нас поляг,

Що ми залишимо по собі?

Дівчина 1

Залишим пам’ять невмирущу.

Хай працю нашу невсипущу

прийдешні покоління,

Мов іскорки проміння

В огонь новітній роведуть.

( стукає Вірунька)

Слава Україні!

Усі:

Героям слава! І тобі!

Та як же ти

Наважилась в таку

лиху годину?

Вірунька

Що там негода? –

Для нас то нагорода:

Сліди мої позамітала.

Скуштуйте ось,

вечерю зготувала.

Юнак 2

Ото ж, дівчата, не баріться,

На стіл накрийте, поспішіться.

Юнак 1

Вечері скуштували,

Що ви приготували,

Тепер заколядуймо

І щиро завіншуймо,

Ісуса  звеличаймо,

Вкраїну прославляймо!