П Р О Е К Т «СЕЛО МОЄ- ОКРАСА УКРАЇНИ»

           П Р О Е К Т

«СЕЛО МОЄ-

        ОКРАСА

      УКРАЇНИ»

.

Мета: удосконалювати навички виразного читання, уміння працювати в групах, переказувати, розвивати увагу, збагачувати словниковий запас, діалогічне мовлення; формувати вміння добирати необхідну літературу з різних інформаційних джерел; виховувати любов до рідного краю і гордість за своє село Казавчин.

1.Учитель: - Розпочинаємо своє свято, яке присвячується Україні, мамі, хаті в якій ви народились і живете, вашій родині, пісні на рідній землі, селу в якому ми народились і живемо, яке ми так любимо і пишаємось тим, що воно є нашою маленькою Батьківщиною, окрасою України.

Учень: І сотворив Бог небо голубе,

Родючу землю і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте,

І райських птиць, що звуться солов’ями.

Людей чудових тут він оселив,

І дав їм мову, що в душі  співає,

І вільний дух в серця їм поселив,

І рай назвав цей Українським краєм.

Учитель: - Ти – дитина землі, що зветься Україна. Україна єдина в світі, як мати. Україна –це твоя рідна мова, якої навчили тебе мама і тато; шкільні друзі; пісні, жартівливі і тужливі; казки, що розповідає бабуся; тихі води Бугу і ясні зорі; чисте небо і лани золотої пшениці; вранішній спів соловейка; твоє рідне село Казавчин.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Пісня Н.Май «Солов’ї, солов’ї ».

Учень: На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна.

А ми її дочки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм,

Її Україною звуть.

                                 Пісня «Це моя Україна»

2.Твори про село.

 Учитель: - Діти, працюючи над проектом «Село моє-окраса України», ми складали з вами розповіді про наше село Казавчин. Давайте прослухаємо їх.

 Батьківщино моя, Україно моя!

Ти, мов сонечко ясне,

На всім світі одна!

Твої ріки прозорі,чисті води несуть,

І всі квіти у полі

Нам на радість цвітуть!               

Ми живемо у найкращому селі - Казавчин!

Селі, яке дало нам життя.

Селі, яке захищає нашу долю.

Селі, яке у кожному подиху вітерця,

У кожній хвилі Південного Бугу зберігає наше тепло.

Ми любимо його, як дитя свою колиску.

Ми любимо його, як пташка рідне гніздо.

Ми любимо його, як мати своє дитя.

Бо Казавчин найкраще, найрідніше,

Наймиліше село в Україні!      

                                   «КРАЙ, ДЕ Я ЖИВУ».

   Наша маленька Батьківщина - село Казавчин. Тут нам дороге все: мальовнича  природа, цікава історія, працьовиті люди. Квітучі садки, пахучі луки, невеличкі річечки радують нас своєю красою. А які незвичайні тут хвилини сходу і заходу сонця, коли все, на мить, стає казково прекрасним. По-особливому гарно тут у пору цвітіння яблунь, коли всі вулиці і затишні будиночки потопають у квітучих садах, а бентежний запах  розноситься далеко - далеко…

«КРАЙ У НАС ТАКИЙ ЧУДОВИЙ І КРАСИВИЙ, ЗАГАДКОВИЙ».    

   Мій край-це не лише моя країна, це все те, що у мене в серці: це моя вулиця, село мого дідуся, пісні і вишиті рушники моєї бабусі. Це тепла водичка Південного Бугу, засніжені пагорби біля нього. Місце, де проходить моє дитинство-село Казавчин. Це одне з найчарівніших куточків України. Дивишся навколо - і ніби розглядаєш чудову картину якогось невідомого художника. Біля бабусиної хати цвітуть мальви. Вузенька стежечка біжить до криниці. Там росте калина. За хатою вишні і яблуні. З поля вітерець доносить пахощі жита і гречки. Біля села тече широка річка Південний Буг. Високі верби  шумлять над його берегами. На світанку  чути  солов’їний  спів. Тільки верхівки  верб про щось гомонять між собою. Це і є моя маленька Батьківщина, звідси починається мій рідний край, моя Україна.

                        «КОЛИ БУГ НАЗВАЛИ БОГОМ» .

  Протягом тисячоліть Південний Буг називали по різному. Стародавні греки- Гіпанісом, турки –Ак-су, готи-Богоссола, а наші пращури-БОГОМ. 

 Французький інженер Гільйом де Боплан, на своїй карті  1650 року позначав його так «БОГ  РУСЬКИЙ». Про первісність же назви «Бог» свідчить також її точний переклад грецької назви Гіпаніс: «гі»- земля; «паніс»- бог родючості. Тобто ріка, що протікає по родючій божій землі. Південний Буг починає свій витік з маленького джерела в Хмельницькій області і, протікаючи територією 3-х областей та долаючи відстань  у 806 кілометрів, несе свої води до Чорного моря. Найбільшою окрасою річки є її скелясті береги- залишки  стародавніх та могутніх гір, котрі кілька мільйонів років тому перетинали територію нинішньої України. Вода, прорізала гірські породи, з крутими берегами, що місцями сягають 40-60м-заввишки. На дні такого глибокого і вузького каньйону шумить бурхлива  течія Бугу поблизу с. Казавчин. Флора долини Південного Бугу  надзвичайно багата  і налічує нині декілька сотень видів рослин, десятки з яких  занесено до Червоної книги України. Наші предки  поклонялися природі і не дозволяли собі без потреби  завдавати їй шкоди. Та з часом люди відвикли відпочивати з природою, відпочивають -«на природі». Та колись –таки, можливо, настане час розуміння називатимуть того, що людина і природа – взаємопов’язані. І тоді, напевне, нашу річку знову зватимуть БОГО

«КОЛИСКА МОГО ДИТИНСТВА НАД    РІЧКОЮ ПІВДЕННИЙ БУГ».

 Казавчин– це мальовниче село на Гайворонщині. Перша писемна згадка про нього у 1764 році. У моєму селі красиві будинки, озеленені вулиці вкриті травою, де пасуться гуси та качки. Є велика двоповерхова школа, просторий Будинок культури, великий парк в якому ростуть липи, каштани, берези, ялини, клени.  В центрі села є пам’ятник загиблим воїнам під час Великої Вітчизняної війни. Повз село  протікає річка Південний Буг, який несе свої води у Чорне море, а вздовж берега  ростуть верби, які купають свої віти у прохолодній воді. Тут, у селі  Казавчин, де я живу, дуже красиво. Казавчин- село невеличке, але ми його дуже любимо. Тут живуть добрі, працьовиті люди, тут наш рідний дім. Влітку ми любимо відпочивати  на мальовничому березі річки Південний Буг. Де б ми не були, наше село Казавчин завжди  буде для нас  найріднішим і найпрекраснішим місцем на землі. Рідний край - це таке місце на землі, де народилася людина, де вона мешкає,навчається, працює. Наш рідний край – село Казавчин. Наша земля багата лікарськими рослинами: чебрецем, барвінком, м’ятою, ромашкою, аїр болотяний, календула – нагідки лікарські, чистотіл звичайний, кропива собача, золототисячник зонтичний,валеріана лікарська, материнка, звіробій звичайний, кропива дводомна, конвалія звичайна, меліса лікарська, м’ята перцева, горицвіт звичайний(адоніс), ромашка лікарська, шавлія лікарська,півонія незвичайна, полин. На затишних подвір’ях червоніють кетяги калини. Кожну весну до нас прилітають лелеки. В центрі села росте прекрасний парк, в якому налічується 414дерев

Моя маленька Батьківщина

Село квітуче Казавчин.

Розчищу я тебе  від бруду

І поки житиму, про тебе піклуватись буду.

Казавчин –куточок рідної природи ,

Який повинні ми оберігати.

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала ніжне слово Казавчин.

3.Група інформаторів. Інформація  з  краєзнавства:

Учень: - на території села ростуть дерева та кущі, занесені до Червоної книги і знаходяться під охороною держави:конвалія, латаття біле, сон – трава, рябчик, ряст, прибузька гвоздика, баранець звичайний, тюльпан Бузький, нарцис вузьколистий, підсніжник білосніжний, крокуси(давньогрецький міф:  Меркурій метаючи диск поранив друга Крокуса), простріл звичайний, конвалія, латаття біле.

4.Гра - інтерв’ю «Моє улюблене місце в селі». Учитель: - Юні художники з допомогою батьків намалювали  найкращий  куточок у своєму селі. Ось які пейзажі є у нашому краї (перегляд малюнків).

5.Пісня.Учитель:- А яке село без української пісні?

Все в житті починається з пісні: живе піснею, дихає животворною красою; дзвін струмочка, сміх дитини, вранішній спів соловейка на світанку, тихий схід сонця, усмішка мами та добре слово тата, лелека над нашою хатою, калина у дощі і все це душевна розрада, все це проста і щира українська пісня. Пісня-це національний дар, яким ми можемо пишатися. Завдяки пісні ми можемо передавати свої почуття, переживання, радість і смуток, любов до свого села. Учені українську мову і пісню за милозвучністю вважають серед європейських мов другою, після італійської. Послухайте народну легенду про дівчину-Україну, яку Бог обдарував піснею.

   Учень:

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці,- хист до господарювання, німці – дисципліну і порядок, росіяни –владність, поляки здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики. Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала віночок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш?- запитав Господь.

- Я-Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої в неволі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же тобі допомогти? Дівчина хотіла вже йти та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця.

Поклонилася низенько Всевишньому із ясним обличчям і вірою понесла

пісню в народ.

Ми вкраїночки маленькі,

з Казавчинського села,

Гарну пісню всі ми знаєм,

тож давайте заспіваєм.

                    Пісня Н.Май «Мамина сорочка».

6.Цікава інформація.

Учитель: - Нема кращого куточка на Землі, як куточок рідної землі, де ви народились, нема кращого села на Землі, як село Казавчин, на березі річки Південний Буг, та кращих людей, ніж казавчинці. Село знамените поетами, які в своїх віршах оспівують красу села:

1.Анікінова Галина Михайлівна

2.Плаксій Федір Петрович

3.Тороп Тетяна

4.Думанський Сергій Захарович

5.Гуйван Павло Гнатович

6.Сіденко Галина Йосипівна

Саме на вірші Анікінової Г.М. композитор Дмитращук Євгеній написав музику і мають тепер казавчинці Гімн села.                               

                              «Пісня про Казавчин»

7.Дослід:  « Молоде наше село, чи старе?»

Учитель:- Діти, коли ви мене запитали, старе наше село чи молоде, я згадала дату 1764рік, і мені не хотілося сказати, що наше село старе. Ми дослідили, в якому році була збудована хата, в якій ви народились і живете. 

1.Бобоєва Олександра             -1956р.    -57р

2.Гончарук Ярослав                -1965р.     -48р.

3.Комісарчук Анастасія           -1963р.     -50р.

4.Жушман Марія                     -1984р.     -49р.

5.Лешко Ангеліна                    -1975р.     -38р.

6.Лукіянчук Яна                       -1980р.     -33р.

7.Магдій Максим                     -1975р.     -38р.

8.Мельник Антоній                 -1965р.      -48р.

9.Попов Віталій                        -1977р.      -36р.

-То як ви вважаєте наше село старе чи молоде? (відповіді)

Учитель: Моя хатина. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона

будить вас уранці. Усе в цьому світі починається з батьківської хати. Хата - це

колиска вашого роду. Вона навчила вас поважати батька й матір, бути

терплячим, чесним, роботящим. Усе в цьому світі починається з батьківської

хати. Пам’ятайте, що та життєдайна  енергія  додасть вам сили в житті. Наші

юні художники намалювали свої рідну домівку. То ж давайте відвідаємо нашу

картинну галерею.

                                   Вірш І.Гнатюка «Наша хата». 

Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Тихо й затишно. Квіти

Коло хати цвітуть.

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне.

Стіни білі, як сніг.

І віконце привітне.

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні,-

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

                         Пісня «Наша хатинонька».

8.Підсумок.

Учитель: - Не забувайте стежки, діти, що веде до хати,

Тут вас зустрінуть радісно батьки,

Тут рідна пісня й мамина молитва

У серці будуть жити на віки.

Чому ж хатина рідна серцю мила?

А чом так кличе батьківський поріг?

А чим так ваблять гілочки калини?

І хата рідний оберіг?

Учні:

1.Бо саме тут любов, життєва сила

Бо звідси починається в життя політ.

Бо саме тут тебе й мене зростили,

І тут чекають через много літ.

2. Батьківську хату кожен пам’ятає.

Це джерело твого життя.

Дорожчого на світі не буває,

Немає права це на забуття.

3. Може десь земля є краща й вища,

А над нею небо голубе,

Та мені найкраща та, де вишня,

Там, де вишня мамина цвіте.

4. Одна Батьківщина і більш не буває,

Село, де родився, завжди святе.

Хто рідне село своє забуває,

Той долі не знайде в житті.

5. Своє село хай кожен пам’ятає

Це джерело твого життя.

Дорожчого на світі не буває,

Немає права це на забуття.

                                Пісня «Край калини, м’яти край».