П. Тичина «Блакить мою душу обвіяла». Художні особливості поезії.

П. Тичина. «Блакить мою душу обвіяла». Художні особливості поезії Від душі всієї, від всього серденька Люблю тебе, рідна Україно-ненько. Марко Лукинюк

Піски (на Чернігівщині)— батьківщина Павла Тичини. У центрі села , біля автобусної зупинки і новозбудованої церкви, стоїть пам'ятник поету і хатина, де він ріс.

Сім’я майбутнього поета була велика. Батько Григорій Тимофійович, сільський дяк, став для малого Павла першим учителем музики. Мати – жінка сердечна, добра, з трохи сумовитим поглядом, вона народила 13 дітей, із яких у живих залишилося 9. Жили в скруті, упроголодь.

Але на порятунок приходила пісня. Вона розраджувала, не давала зів’янути ясному „цвіту-первоцвіту”, що розквітав у душі малого хлопчика, якому судилася доля генія. Павло Григорович мав досконалий музичний слух і дзвінкий, мелодійний голос. У 9 років його віддали в хор при одному з чернігівських монастирів. Там, у Чернігові, він змушений буде 13 років навчатися спочатку в бурсі, а потім у семінарії. П.Тичина досконало вивчив нотну грамоту, оволодів азами диригування, навчився грати на багатьох струнних і духових інструментах. Надзвичайно любив бандуру й кларнет.

Павло Григорович мав неабиякі здібності до малювання. Він навіть готувався вступити до художньої Академії в Петербурзі, але брак коштів став на заваді.

Безперечно, у цьому немалу роль зіграв М.Коцюбинський, який підтримав поетичний дар молодого поета на літературних „суботах”, що влаштовував у себе вдома. А ще, можливо, доленосний вибір зумовлений тим, що словом можна і змалювати, й озвучити, і розказати. Проте, маючи дар співака, музиканта й живописця, він став поетом.

Ось так презентує себе молодий поет, залюблений у свою сонцесяйну Україну. Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав - Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю як стрічечка, На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля - Добридень тобі, Україно моя!

Для кожної людини край, де вона народилася, найрідніший і наймиліший серцю. Замисліться, з якою любов'ю розповідає про свою Батьківщину П.Г.Тичина.

Бесіда за прочитаним твором 3 якими почуттями автор звертається до України? Як поет зображує у вірші природу України? До якої лірики належить вірш? Яка пора року зображена в поезії? Як ви розумієте рядки поезії «Душа моя сонця намріяла», «Душа причастилася кротості трав...»?

Аналіз поезії «Блакить мою душу обвіяла» Тема Шанобливе ставлення до України Ідея Любов до рідної землі Основна думка Чуттєве переповнення ліричного героя до своєї Батьківщини Жанр Пейзажна лірика

Основна думка - залюбленість у природу, радісно-тремтливе ставлення до неї, органічно поєднується з любов’ю до рідного краю - України. Художні засоби  метафори - блакить душу обвіяла, душа сонця намріяла, хвилюють поля… порівняння - струмок як стрічечка, метелик мов свічечка… Мелодійність поезії досягається співзвучним закінченням рядків.