Казимирівський привілей 1356 р. визначив новий етап освоєння території Середмістя. Найдавнішими реліктами забудови Середмістя є межові мури, пивниці та частини передніх трактів міських кам´яниць. При проведенні заходів з реґенерації історичного середовища слід зважати на факт усталення планувальної мережі
Перетворення Львова у адміністративний центр провінції в складі Австрійської держави сприяло його відродженню на нових урбаністичних засадах. Ряд будинків, реконструйованих у кін. ХVІІІ – на поч. ХХ ст., переважно вирізняються високим рівнем архітектурної виразності. У 1910 р. Середмістя оголошено пам’яткою містобудування і відтоді подальша радикальна реконструкція припинилась.
Включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКОУ грудні 1998 р. в японському місті Кіото Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО вніс у свій Список (реєстраційний № 865) історичний архітектурно-містобудівний комплекс центральної частини міста разом з горою Високий замок і ансамблем собору Св. Юра загальною площею близько 120 га.
Межі історичного ареалу м. Львова (2329 га), що є буферною зоною об’єкта, визначені та затверджені Рішенням виконкому Львівської міської ради № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» від 09.12.2005 р. і передані до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2008 році.