Пам"ятки та рекомендації для батьків
Пам"ятки та рекомендації для батьків допоможуть класним керівникам ефективніше та цікавіше провести батьківські збори и облаштувати куточок для батьків.
- Microsoft Word doc
- ßΓÑ¡ñ doc
- для батьків doc
- моделі батьк. вих. doc
- Показати всі файли
Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини – а тільки місцем, де можна жити
лише не єдиним. Місцем, де хочеться жити,
але не настільки, щоб прагнути ним
обмежуватися. Звідки можна впевнено
вийти й куди радо повертатись. Де все
співвідноситься із життям, де якщо й
немає гармонії, є надія...
В. Леві
- Любіть свою дитину.
- Вірте та довіряйте їй.
- Показуйте, що дитина є важливою для вас.
- Дайте зрозуміти дитині, що її справи для вас важливі.
- Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
- У разі конфліктів не засуджуйте саму дитину, а її вчинок.
- Прислухайтеся до думок дитини.
- Висувайте дитині вимоги, посильні за її віком і рівнем розвитку. Переконайтеся в тому, що вона вас зрозуміла.
- Вчіть дитину власним прикладом.
- Запам’ятайте: чим тихіше ви говорите, тим уважніше буде слухати вас дитина.
- Поважайте свою дитину, її почуття, інтереси, потреби. Не принижуйте її, намагайтесь підтримувати довірливі стосунки, за яких у неї не буде від вас секретів.
- Пам’ятайте, що для дитини ваше ставлення до рідних батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитись до вас.
- Пам’ятайте, перед вами діти і вони поводять себе, як діти.
- Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви, але якщо ми їх любимо, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку і не піддаватись тривозі.
- Приймайте її такою як вона є, без критики та осуду. Вмійте втішати і підтримувати її, коли вона відчуває невпевненість, біль, переживає стрес, не судіть лише за окремими рисами характеру.
Азбука для батьків
А – азбуку виховання повинні знати всі батьки.
Б – будьте при дітях обережними у своїх вчинках.
В – вас запитують – уважно слухайте, дайте відповідь.
Г – говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.
Д – дайте можливість дитині виявити самостійність.
Є – єдність між педагогами і членами сім’ї – запорука успішного виховання.
Ж – життя дитини повинно бути заповненим посильною працею, роботою.
З – знайте: основи виховання закладаються з раннього дитинства.
І – ігри для дитини – запорука здорового фізичного розвитку.
К – корисно знати – любов до дитини має бути поміркованою.
Л – любов до землі, рідного краю виховуйте з дитинства.
М – мама і мир – найдорожче для дітей.
Н – ніколи не говоріть дітям неправду.
О – одяг дітей має біти охайним.
П – прагніть бути з дітьми завжди справедливими.
Р – розмовляйте з дітьми частіше, співайте разом.
С – стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т – трудитися дітей навчайте з раннього віку.
У – успіх у виконанні залежить від здорової атмосфери в сім’ї.
Ф – фізкультура для дитини повинна стати улюбленим предметом.
Х – хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.
Ц – цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів.
Ч – частіше бувайте з дитиною на природі.
Ш – шум – ворог здоров’я дитини.
Щ – щастя і радість дітей – у ваших руках.
Я – якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилась до всіх з любов’ю, самі намагайтеся дотримуватись усіх цих порад.
Заповіді батькам
1. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині, розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочити від ваших розпоряджень, наказів. Нехай син або донька потрохи вчаться розпоряджатися самі собою.
8. Виключіть із своєї практики вислів: ,,Роби, коли я наказав”, замініть цю фразу іншою: ,,Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
Просто любіть свою дитину!!!
Ваша дитина прокинулась…
Підійдіть до неї й усміхніться! Візьміть її на руки і міцно притисніть до свого серця. Затамуйте подих, завмріть і прислухайтесь!
Відчуйте, як б’ється серце вашої дитини. Відчуйте, як б’ється ваше власне серце.
Заплющіть очі й уявіть, як пульсують ці серця!!! Велике…і маленьке!
Уявіть себе: як ваше серце зливається із серцем вашої дитини…
Скажіть цьому сердечку всі свої найкращі слова, побажання і настанови!
Вашій дитині це дуже потрібно,
це необхідно і вам самим!
Ви відчуваєте, як ваша дитина притискається до вас своїм серцем.
Відчуваєте, як вона раптом заспокоїлася.
Між вашими серцями встановився особливий зв'язок. Ви почуваєтеся сильнішими.
Вам і дитині стало краще: тепліше і затишніше. Ваші нерви заспокоїлися,
душа посвітлішала…
Пам’ятка для батьків
- Ніколи не займайтесь «виховною роботою»
в поганому настрої.
- Чітко визначте, що ви хочете від дитини
(і поясніть їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
- Надайте дитині самостійності , не контролюйте кожен її крок.
- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте й правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.
- Не пропустіть моменту, коли досягнуто
перших успіхів.
- Вкажіть дитині недопущену помилку, щоб
вона осмислила її.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки –
не одне і те саме.
- Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї незважаючи на помилку.
- Виховання –це наступність дій.
- Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.
З а к о н и
розумно організованого сімейного виховання школярів
- Пам’ятайте, що навчання - один із найважливіших видів праці, й що
розумові сили та можливості дітей неоднакові.
- Будьте милосердні. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні
часу, ні розуму, - покарати дитину і цим образити її, озлобити або “зламати”. Забудьте про крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні травми, пригнічують бажання та інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.
- Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність
дитини у навчанні та всіх її справах.
- Запам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням
усіх домашніх завдань учні повинні працювати – до 2,5 годин. Навчіть дітей правильно використовувати свій час і не дозволяйте засиджуватись над виконанням домашніх завдань довше, ніж годиться. Бо це позначиться на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку.
- Не примушуйте спочатку писати в чернетках і по кілька разів
переписувати виконане – це призведе до перевтоми і викличе небажання вчитися.
- Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина принесе не таку оцінку за виконану
роботу, як вам хотілося б. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.
- Здоров’я дитини – крихка кришталева куля й тримають її три атланти:
спадковість, спосіб життя й виховання. Організуйте правильний режим дня, раціональне харчування, навчання й відпочинок дітей.
- Помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи словами схвалення,
поцілунками, різними видами морального і матеріального заохочення.
- Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, яка більше
усвідомлює власну гідність.
- Якщо дитину критикують – вона вчиться ненавидіти; якщо дитину
хвалять – вона вчиться бути вдячною.
- “Батько й мати – найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома”.
А.С. Макаренко
П О К А Р А Н Н Я
- Покарання не повинно шкодити здоров´ю дитини - ані фізичному, ані
психічному.
2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої "профілактики", ніяких покарань "про всяк випадок"!
3. За один раз – одне покарання. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне.
4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.
5. Покарали-пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Допоможіть дитині розпочати життя з “чистої сторінки”.
6. Без приниження. Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання буде зворотна.
7. Дитина не повинна боятися покарання: вона має боятися не Вашого гніву, а гіркоти втрати Вашої довіри.
Діти навчаються жити у Вас
- Якщо дитина живе в умовах постійної критики, вона навчається засуджувати.
- Якщо дитина живе в умовах ворожнечі, вона навчається насильству.
- Якщо дитину постійно висміювати, вона навчиться зневажати себе.
- Якщо дитину постійно присоромлювати, вона навчається відчувати постійну провину.
- Якщо дитина живе в умовах толерантності, вона навчається терпимості.
- Якщо дитину постійно підтримувати, вона навчається впевненості в собі.
- Якщо дитину хвалити, вона навчається самоповаги.
- Якщо дитина живе в умовах справедливості, вона навчається бути справедливою.
- Якщо дитина відчуває безпеку і захист з Вашого боку, вона навчаються довіряти.
- Якщо дитина живе з визнанням, вона навчається дружелюбності.
Навчіть свою дитину знаходити Любов на Землі!
Пам’ятка для батьків
- Ніколи не займайтесь «виховною роботою»
в поганому настрої.
- Чітко визначте, що ви хочете від дитини
(і поясніть їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
- Надайте дитині самостійності , не контролюйте кожен її крок.
- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте й правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.
- Не пропустіть моменту, коли досягнуто
перших успіхів.
- Вкажіть дитині недопущену помилку, щоб
вона осмислила її.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки –
не одне і те саме.
- Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї незважаючи на помилку.
- Виховання –це наступність дій.
- Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.
Уседозволеність - підлітку все дозволено, немає ніяких заборон і обмежень; те що дитина огидно себе поводить – не варте уваги.
Як відновити втрачену рівновагу: правильна позиція вихователя – поєднання любові і вимогливості до дитини; поступово дайте зрозуміти дитині, що саме ви від неї вимагаєте; метод засудження поведінки дитини поєднюйте з уважним ставленням до його гідності; перевага морального повчання над фізичним.
Надмірна опіка - батьки контролюють кожен крок дитини, повністю відгороджуючи її від самостійного життя.
Як відновити втрачену рівновагу: якщо у вашій сім’ї присутня така модель виховання – чесно зізнайтеся собі в цьому і починайте поступово давати дитині свободу – спочатку у ситуаціях, де наслідки ідуть за діями відразу, потім – у ситуаціях, які потребують самостійного вирішення проблеми дитиною.
Надмірне повчання (буркотливі батьки)- батько чи мати увесь час повчають дитину, кожен наказ повторюють багато разів; у результаті дитина звикає не звертати увагу на зауваження і вказівки батьків доти, доки вони не перейдуть на крик.
Як відновити втрачену рівновагу: необхідно пояснити дитині, що ви хочете, щоб вона слухалась одразу і якщо дитина не буде вам підкорятись тоді ви будете вживати заходів. Слова батьків не повинні розходитись із ділом, інакше, відновиться та ж ситуація.
Батьки маніпулятори – найпоширеніша маніпуляція – гра на почуттях: “Я для тебе .., а ти!” або: “Я більше не буду тебе любити!”. Дитина замикається у собі, стає невпевненим або ж агресивним.
Як відновити втрачену рівновагу: усвідомити безпеку маніпулювання почуттями;виховувати, не використовуючи гру на почуттях; не провокувати в дитини хибне почуття вини, краще попередити її про наслідки непослуху; любити дитину без всяких умов, такою, якою вона є.
Батьки “диктатори” - слово таких батьків - закон, вони “завжди праві”, навіть якщо насправді помиляються. Між ними і дітьми стіна відчуження. Дитину переслідує постійний страх, у нього занижена самооцінка.
Як відновити втрачену рівновагу: спробувати відновити емоційний зв’язок із дитиною; зрозуміти різницю між авторитетом і авторитаризмом; домагатися довіри дитини; вміти вислухати дитину, відповісти на запитання.
Непослідовність у своїх діях - непослідовні батьки кидаються від однієї системи виховання до іншої: сьогодні дитині дозволяється все, а завтра “правлять залізною рукою”. Дитина розгублена, не знає, що від неї вимагають, їй, як правило, властива невпевненість у собі.
Як відновити втрачену рівновагу: батьки повинні разом вирішити, якої ж тактики виховання їм дотримуватися. Правила встановлюються раз і на завжди і мають дотримуватись обов’язково.
1. Прояв поваги. Тон, інтонація голосу повинні підкреслювати, що діти - це цінні особистості. Ваша дитина - повноцінна людина, і вже тому з нею потрібно розмовляти поважним тоном,без ноток приниження й образ.
2. Використовування факту оцінки. Замість фраз, які дитина сприймає як звинувачення,як-от: «Ти мені набрид!» розповідайте дитині про ваше ставлення до її вчинку.
3. Вилучення з лексикону прислівників «завжди» і «ніколи».
4. Неприйняття вчинку, а не того, хто його зробив. Фраза:»Я люблю тебе, але мені не подобається, коли ти…» переконає дитину в тому, що вам не подобається її вчинок, а не вона сама.
5. Правдивість. Потрібно намагатися розмовляти з дітьми щиро, відверто й чесно.
Стати батьком дуже легко.
Бути батьком, навпаки, дуже важко.
Рекомендації щодо виховання
1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.
2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.
3. Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але і її вчинки оцінюйте об'єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей.
4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов'язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку її потім і надайте право вибору.
5. Дотримуйтесь єдності вимог у сім'ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.
6. Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коди вона це бачить і чує.
7. Чітко встановіть права та обов'язки дитинну сім’ї (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.
8. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.
9. У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.
10. У конфліктній ситуації уникайте «ти-висловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:
Ти завжди кричиш на мене! — Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.
Ти знову розкидав іграшки! - Я так втомилась на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати ? Здається, це твій обов'язок.
Ти не любиш мене! — Я знаю, що ти мене любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.
Ти знову погано їси! — Невже я зовсім не вмію готувати ? Як шкода, що моя їжа несмачна...
11. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:
— Скільки разів тобі казати!
— Ти знову...
— Коли ж ти навчишся?
— Ти все робиш не так!
12. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина — ваше дзеркало.
13. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини — цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров'я.
14. Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.
Заповіді батькам
1. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині, розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочити від ваших розпоряджень, наказів. Нехай син або донька потрохи вчаться розпоряджатися самі собою.
8. Виключіть із своєї практики вислів: ,,Роби, коли я наказав”, замініть цю фразу іншою: ,,Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
Просто любіть свою дитину!!!
Ваша дитина прокинулась…
Підійдіть до неї й усміхніться! Візьміть її на руки і міцно притисніть до свого серця. Затамуйте подих, завмріть і прислухайтесь!
Відчуйте, як б’ється серце вашої дитини. Відчуйте, як б’ється ваше власне серце.
Заплющіть очі й уявіть, як пульсують ці серця!!! Велике…і маленьке!
Уявіть себе: як ваше серце зливається із серцем вашої дитини…
Скажіть цьому сердечку всі свої найкращі слова, побажання і настанови!
Вашій дитині це дуже потрібно,
це необхідно і вам самим!
Ви відчуваєте, як ваша дитина притискається до вас своїм серцем.
Відчуваєте, як вона раптом заспокоїлася.
Між вашими серцями встановився особливий зв'язок. Ви почуваєтеся сильнішими.
Вам і дитині стало краще: тепліше і затишніше. Ваші нерви заспокоїлися,
душа посвітлішала…
Пам’ятка для батьків
- Ніколи не займайтесь «виховною роботою»
в поганому настрої.
- Чітко визначте, що ви хочете від дитини
(і поясніть їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
- Надайте дитині самостійності , не контролюйте кожен її крок.
- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте й правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.
- Не пропустіть моменту, коли досягнуто
перших успіхів.
- Вкажіть дитині недопущену помилку, щоб
вона осмислила її.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки –
не одне і те саме.
- Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї незважаючи на помилку.
- Виховання –це наступність дій.
- Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.
З а к о н и
розумно організованого сімейного виховання школярів
- Пам’ятайте, що навчання - один із найважливіших видів праці, й що
розумові сили та можливості дітей неоднакові.
- Будьте милосердні. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні
часу, ні розуму, - покарати дитину і цим образити її, озлобити або “зламати”. Забудьте про крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні травми, пригнічують бажання та інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.
- Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність
дитини у навчанні та всіх її справах.
- Запам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням
усіх домашніх завдань учні повинні працювати – до 2,5 годин. Навчіть дітей правильно використовувати свій час і не дозволяйте засиджуватись над виконанням домашніх завдань довше, ніж годиться. Бо це позначиться на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку.
- Не примушуйте спочатку писати в чернетках і по кілька разів
переписувати виконане – це призведе до перевтоми і викличе небажання вчитися.
- Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина принесе не таку оцінку за виконану
роботу, як вам хотілося б. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.
- Здоров’я дитини – крихка кришталева куля й тримають її три атланти:
спадковість, спосіб життя й виховання. Організуйте правильний режим дня, раціональне харчування, навчання й відпочинок дітей.
- Помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи словами схвалення,
поцілунками, різними видами морального і матеріального заохочення.
- Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, яка більше
усвідомлює власну гідність.
- Якщо дитину критикують – вона вчиться ненавидіти; якщо дитину
хвалять – вона вчиться бути вдячною.
- “Батько й мати – найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома”.
А.С. Макаренко
П О К А Р А Н Н Я
- Покарання не повинно шкодити здоров´ю дитини - ані фізичному, ані
психічному.
2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої "профілактики", ніяких покарань "про всяк випадок"!
3. За один раз – одне покарання. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне.
4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.
5. Покарали-пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Допоможіть дитині розпочати життя з “чистої сторінки”.
6. Без приниження. Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання буде зворотна.
7. Дитина не повинна боятися покарання: вона має боятися не Вашого гніву, а гіркоти втрати Вашої довіри.
Діти навчаються жити у Вас
- Якщо дитина живе в умовах постійної критики, вона навчається засуджувати.
- Якщо дитина живе в умовах ворожнечі, вона навчається насильству.
- Якщо дитину постійно висміювати, вона навчиться зневажати себе.
- Якщо дитину постійно присоромлювати, вона навчається відчувати постійну провину.
- Якщо дитина живе в умовах толерантності, вона навчається терпимості.
- Якщо дитину постійно підтримувати, вона навчається впевненості в собі.
- Якщо дитину хвалити, вона навчається самоповаги.
- Якщо дитина живе в умовах справедливості, вона навчається бути справедливою.
- Якщо дитина відчуває безпеку і захист з Вашого боку, вона навчаються довіряти.
- Якщо дитина живе з визнанням, вона навчається дружелюбності.
Навчіть свою дитину знаходити Любов на Землі!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку