Памяті загиблих під Крутами присвячується

 

Киїнська ОЗЗСО І-ІІ ст. ім. Костянтина Светенка

 

 

 

 

 

(Вечір пам’яті загиблих студентів під станцією Крути.)

 

 

 

 

 

Підготувала:

 вчитель біології Целік В.І

 

 

 

 

 

 

2021

 

 

Ведуча 1. Ми схиляємо голови перед Героями, які віддали своє життя за вільну Україну 29 січня 1918 року.  Триста студентів пішли на вірну смерть, ставши на захист Батьківщини біля поліського села Крути в нерівній битві з численним військом, що напало на Українську Народну Республіку.

 

Ведуча 2. Ця героїчна і водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її.

 

Ведуча 1. Понад усе вони любили свій край , і ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

 

Ведуча 2. Вона так само яскраво і незнищенно палає і нині і в наших серцях – дев’яносто літ після Крут. Ми будуємо ту Україну, за яку боролися юні мрійники, - незалежну, соборну, демократичну.

 

Ведуча 1. Україна пишається молодими героями. Пам'ять про них як,  і та велична справа, за яку вони боролися, - невмируща.

 

Ведуча 2. Сьогодні українці мають відновлювати втрачене, адже те, що не збережене, не відновлене – ніколи не буде пам’яттю та історією. Не треба забувати що кров, пролита юнаками під Крутами, не була марною. Нині Україна відроджується, встає з колін і наше завдання не залишатися осторонь.

 

(Виходить дівчина читає вірш.)

 

Цей білий сніг на чорнім чорноземі,

Як білий аркуш у крутянський степ.

Я знов торкаюся тієї теми,

В якій кривавиться нестерп.

В якій невигойність і болі.

Бинтів — немає! Тільки — сніг!

Цей білий сніг на чорнім полі,

Цей білий сніг — у ізголов'я ліг.

Цей білий сніг молодший за їх юність,

Цей білий сніг — шрапнеллю у світи.

Цей сніг в майбутнє,

у сьогодні,

у минулість!

Цей сніг нетанучий на лицях молодих!

Цей чорний креп чорніше чорнозему.

В сльозі Тичини — вибухає схлип!

Червона кров дописує поему

Про білий цвіт весняних лип.

«Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить... Кохана спить...

Піди збуди, цілуй її у очі».

А білий сніг — на чорний чорнозем.

Коханий спить... У ізголов'ї — степ!

Не розбудити сон рядком поеми,

Бо юний цвіт — в снігу отерп!

Ви знаєте, як сніг той шелестить

На мертвих лицях у січневі ночі?

Кохані сплять... Коханий спить!

 

 

Ніхто не поцілує в мертві очі!

Ви знаєте, як сніг на мертвих лицях

Шелестить?

Кохані сплять... Коханий спить!

Ні. Ви не знаєте, як сніг той шелестить!

 

Ведуча 1. Бій відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, тривав протягом п'яти годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою з загарбником. Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії…

 

Ведуча 2.Проте для багатьох українців героїчно-трагічна загибель юнаків під Крутами стала символом жертовності, вірності, навіть християнської самопожертви.

Від початку незалежності України 29 січня до Крут виїжджають студенти київських і чернігівських навчальних закладів, зокрема "Києво-Могилянської Академії", щоб ушанувати пам'ять полеглих.

 

(Дівчина читає вірш- молитву.)

 

О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,

За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!

А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!

 

Ведуча 1. Берестечко, Лисоня, Крути… Все це – трагічні сторінки нашої історії. Бій під Крутами займає серед них особливе місце. Там на бій проти жорстокого ворога стали юнаки, які ніколи в руках не тримали зброї, - студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило – Мефодіївського братства, їх було триста. І вони склали голови за волю України.

 

Ведуча 2. Йшов сімнадцятий рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою. Для боротьби з «контрреволюцією» в Україну посунули війська Муравйова. У той важкий і грізний час, коли на оборону рідного краю стали лиш невеликі частини ідейних борців, у Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназій.

 

 

 

 

 

Ведуча 1.  27 січня ці, майже незнайомі з військовою справою, юнаки виїхали на фронт. Разом з ними відбуло 250 курсантів старшинської школи. 28 січня о 4-й годині ранку поїзд зупинився на станції Крути, що між Ніжином і Бахмачем. Тут до них

приєдналося близько 40 гайдамаків.

 

Ведуча 2. Увесь день вони готувалися до бою. Старшина Лощенко пристосував вагон під бронепоїзд,  з одним козаком, невеликою гарматою і кулеметом відважно пустився в бік ворога.

 

Ведуча 1. Настав холодний похмурий ранок 29 січня. О 9-й годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки старшинської школи розташувалися праворуч, а студенти – ліворуч від залізничної колії, за два кілометри на схід від станції Крути.

 

Ведуча 2. Невдовзі розгорівся кривавий бій. Наступали матроси Балтійського флоту – їх було 6 тисяч старих вояків на майже 600 молодих борців за волю України.

Ведуча 1. Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості. Та сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний, до студентів хтось замінив слово «відступати» на «наступати».

 

Ведуча 2. Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед… На смерть. Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було.  І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

 

Ведуча 1. Двадцять сім здорових і вісім поранених студентів потрапили в поло, їх по - звірячому замордували і заборонили місцевим селянам поховати їх. З імен героїв відомі лише кілька: Володимир Шульгін, Кальченко, Омельченко, Микола Лизогуб, Андрій Соколовський, Пинський…

 

              (Дівчина читає вірш.)

Історія – книга народів,

І кожен записаний в ній,

І ті, що жертовно, у згоді

Покрили під Крутами сніг.

Безвусії юні герої

Вступили в нерівний двобій.

Мов триста спартанців, собою

Закрили крутянський прохід.

А в Києві дзвони в тривозі

І київські лики святі

За тих, хто в січневі морози

Вступили під Крутами в бій.

Юначе, гартуйся до бою,

І дух своїх предків заклич.

Згадай, як Виговський з ордою

Втопили в крові москалів.

Богданову славу, й Мазепи,

Відвагу Сірка і князів

Вклади в своє серце як треба

І смерть подолати зумій.

А в Києві дзвони в тривозі,

І київські старці сумні

За тих, хто в січневі морози

 

 

Скропили крутянські сніги.

Ніхто з них не втік з поля бою,

Полягли усі як один,

А все ж перемогу собою

Лишили нащадкам в примір.

Відваги, завзяття і жертви,

Незламної волі зачин,

Життям поборолись до смерти

І смерть побороли із тим.

А в Києві в січні морози

І дзвони замовкли сумні

За тих, хто зробили, що в змозі,

Скропили крутянські сніги.

Юначе, гартуй свою волю,

Як прийде година й тобі,

Коли Бог покличе й Вкраїна

Закрити крутянський рубіж.

А в небі ангельськії хори,

І київські лики святих

Приймають безвусих героїв

Й ведуть до Творця на поклін.

Виспівують "Слава Героям!"

І Богу складають поклін.

 

Ведуча 2. В березні 1918 року після звільнення Києва, організаційний комітет, який очолював студент С.Король, розшукав місце загибелі своїх товаришів. Було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося.

 

Ведуча 1.  19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Родичі, друзі, знайомі прийшли розпізнавати тіла. Та пізнати було важко. Усі мертві були по – звірячому понівечені, з привезених впізнали 8 студентів Українського університету Св. Володимира, 8 студентів Українського народного університету та 5 гімназистів.

 

Ведуча 2. 10 не розпізнали – так вони були понівечені. Вбитих синів батьки поховали у родинних дробівницях. Більшість убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій могилі.

 

                     (Дівчина читає вірш.)

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

 

 

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

 

Ведуча 1. Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки волі. Вже 29 січня 1919 року, на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили, до могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність тим ідеалам, за які життям заплатили герої.

 

Ведуча 2. Похорон відбувся з військовими почестями, за державний кошт. Домовини з тілами вбитих і розстріляних були вкриті малиновими китайками і поставлені на вози. Похоронна процесія пройшла через усе місто. Під час служби божої  на могилі співав хор  під керівництвом Олександра Кошиця. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам’ятника полеглим героям.

 

Ведуча 2. Події, що невдовзі, як лавина, прокотилася Україною, звели нанівець здійснення цього задуму. І лише на теренах західних областей України стало традиційним відзначати День пам’яті загиблих героїв.

 

Ведуча 1. Крути, без сумніву, були, є і будуть, завдяки героїзмові молодих студентів, однією з найгероїчніших сторінок нашої історії.

 

Ведуча 2. Пропоную  хвилиною мовчання ушанувати пам'ять загиблих героїв під Крутами.

 

(Хвилина мовчання.)

 

Ведуча1. Слава, слава Україні і її народу,

                 Що своїм життям безцінним

                                                          Захищав свободу.

                 Що довічну самостійність

                                                          Розумом відстояв, -

        Разом: Тричі слава Україні і її героям.

 

Ведуча 2. На цьому вечір пам’яті загиблих героїв під Крутами завершено, на все вам добре. До побачення.