Пантелеймон Куліш
Підзаголовок: “Хроніка 1663 року”
1843-1857
13 фактів про роман “Чорна рада”
Місце подій Цікаві факти про П.Куліша
Час подій
ПАСПОРТ ТВОРУ “Чорну раду”писав:
Рік:__________________________ Малоросійська література
завдячує праці пана Куліша Літературний рід: ________________ 1663 рік першим історичним романом, зщо хай йому буде назавжди а Літературна течія:________________ малоросіїської літературиналежна честь в історії !
Жанр: ________________________
Тема: ________________________ Тарас Шевченко у своєму листі до Куліша писав:
____________________________ “Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за
твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі
____________________________ тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав,
прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш
____________________________ нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував ”Чорну раду” по-нашому. Я її
Ідея:________________________ прочитав і в «Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому лучче.”
____________________________
____________________________
____________________________
козаків. Слово «чорна» Микола Костомаров у своїй
виводиться від «чернь» — статті, в якій дає термін, що ним старшина характеристику героям та
окреслювала рядових мові роману, пише: козаків, а також нижчі
стани суспільства. “Мова хроніки проста,

![]() |
Цитатна характеристика
“Чоловік сей був у короткій старенькій Темний він був на очі, а ходив“Сліпий старець-кобзар. свитині, у полотняних штанях, чоботи без проводиря: у латаній шкапові, протоптані, і пучки не видно.
Хіба по шаблі можна б догадатися, що свитині і без чобіт, а грошей воно щось не просте: шабля аж горіла носив повні кишені.” од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була
зовсім не гетьманська. Так наче собі
чоловічок простенький, тихенький. “…був воїн уроди, возраста і
Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, красоти зіло дивної, був що в сій голові вертиться що-небудь, високий, огрядний собі пан,
опріч думки про смачний шматок хліба кругловидний, русявий, голова
да затишну хату” в кучерях, як у золотому вінку,
очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить…
Жартів не любив. Щирий і “Був щирий козак, лучче йому незлобливий був лицар, да все
з нудьги загинути, ніж панотця ж як і допечуть йому, то
навік перечорнити і золоту стережись тоді кожен”
|
|
“Був він син паволоцького |
|
“А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так |
пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і |
свою славу гряззю закаляти” усі й дивляться, і так усякому

на душі, мов сонечко світить” урядників над українцями”
«…здоровенний козарлюга. Пика
широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна,
піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз
позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови “…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню
війну з ляхами… доскочив собі
незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва”
аж геть піднялись над тими очима…”