Паризька мирна конференція 1919 р.

РОЗДІЛ II. ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО СВІТУПаризька мирна конференція 1919 р. Автор: Петрина Анастасія Петрівна. На мирній конференції липень 1919 року Карикатура на відмову Німеччини від положень Версальського договору про роззброєння. Прем'єр-міністр Жорж Клемансо, президент Вудро Вільсон і прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж залишають Версальський палац після підписання мирного договору

Наміри держав-переможниць у війні на Паризькій конференції. 18 січня 1919 — 21 січня 1920 р. у Парижі відбулася міжнародна конференція за участю делегатів 27 держав. Переможені країни та Росію не запросили. Провідну роль мали Велика Британія, Франція, США та Італія, фактично — «велика трійка»: Ллойд Джордж, Клемансо і Вільсон. Мирні проекти будувалися на «14 пунктах» Вільсона, однак між учасниками існували суперечності. Велика Британія й США виступали за скорочення озброєнь і створення Ліги Націй.«Рада чотирьох»Підготовка до Мирної конференції в Парижі, початок 1919 року

«Рада чотирьох»Жорж Клемансо. Вудро Вільсон Девід Ллойд Джордж. Вітторіо Орландо

Версальський договір, що завершив війну та заснував Лігу Націй, президент Вільсон привіз у США, але Сенат, де більшість мали республіканці, відмовився його ратифікувати. Це показує протистояння між президентом і Конгресом. Відома політична карикатура з критикою Сполучених Штатів за неприєднання до Ліги Націй

Утворення Ліги Націй.14 лютого 1919 р. Паризька мирна конференція затвердила статут Ліги Націй — першої міжнародної організації, покликаної забезпечувати мир, безпеку й співпрацю між державами. Засновниками стали країни-переможниці та новостворені держави, зокрема Польща, Чехословаччина і Хіджаз. Головними органами були Генеральна асамблея й Рада Ліги, до якої входили п’ять постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія) і п’ять непостійних. Проте Сенат США не ратифікував Версальський договір і статут Ліги, тож держава-ініціатор не стала її учасником. Переможені країни та радянська Росія також були виключені з організації.Європа після Версальського мирного договору. Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена на Паризькій конференції 1919—1920 рр. із метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами. Проіснувала до 1946 р

Версальський мирний договір. У квітні 1919 р. союзники підготували текст мирного договору, а 28 червня у Версальському палаці Німеччина підписала його під загрозою відновлення війни. Договір визнав її винною у розв’язанні війни та поклав відповідальність за наслідки. Німеччина втратила близько чверті територій: Ельзас і Лотарингію повернули Франції, частини земель відійшли Бельгії, Данії, Польщі й Чехословаччині; Данциг став «вільним містом», а Рейнська зона — демілітаризованою. Вона позбавлялася колоній, обмежувалася армія (до 100 тис. осіб) і заборонялися підводні човни, авіація, танки. Крім того, Німеччина мала виплачувати репарації, що фактично зробило її залежною державою. Карикатура зображує лідерів Антанти — Клемансо, Вільсона та Ллойда Джорджа, які залишають місце підписання Версальського договору, тоді як заплакана дитина символізує Німеччину, змушену прийняти жорсткі й несправедливі умови миру. Репарації — повне або часткове відшкодування державою завданих нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

Мирні договори із союзниками Німеччини.10 вересня 1919 р. у Сен-Жермені було підписано договір з Австрією, який узаконив розпад Австро-Угорщини та створення нових держав — Австрії, Угорщини, Чехословаччини й Королівства сербів, хорватів і словенців. Західноукраїнські землі поділили: Галичину отримала Польща, Буковину — Румунія, Закарпаття — Чехословаччина. Австрії забороняли мати флот, авіацію, важку артилерію, армія обмежувалася 30 тис. осіб, передбачалися репарації та заборона об’єднання з Німеччиною. Розпад Австро-Угорщини. Канцлер Австрії, залишає замок Неф після підписання Сен-Жерменського договору.

27 листопада 1919 року у передмісті Парижа Нейї-Сюр-Сен було підписано мирний договір між Антантою та Болгарією. Договір передбачав значні територіальні поступки Болгарії на користь Греції, Румунії та Королівства сербів, хорватів і словенців, через що країна фактично втратила вихід до Егейського моря. Крім того, болгарську армію обмежили до 20 тисяч осіб і скасували загальну військову повинність, а також встановили виплату репарацій у сумі 2,25 млрд франків золотом протягом 37 років. Болгарія після Нейї-сюр-Сенського договору. Ратифікація Нейї-сюр-Сенського договору за підписами Болгарського короля Бориса III, Александара Стамболійського

4 червня 1920 року у Великому Тріанонському палаці було підписано мирний договір між державами-переможницями та Угорщиною. Договір підтверджував розпад Австро-Угорщини та затверджував нові кордони сусідніх держав, змушуючи Угорщину передати частину своїх територій Румунії, Чехословаччині, Австрії та Королівству сербів, хорватів і словенців, через що вона втрачала вихід до Адріатичного моря. Територія країни зменшилася у три рази, населення — у 2,5 разу порівняно з 1914 роком, а армія скоротилася до 35 тисяч осіб із забороною загальної військової повинності. Угорщині було заборонено мати авіацію, танки та важкі гармати, а військово-морський флот передавався союзникам. Крім того, країна зобов’язувалася надавати державам-переможницям режим найбільшого сприяння у транзиті та торгівлі, а також виплатити репарації в розмірі 200 мільйонів крон золотом. Версаль, підписання миру з Угорщиною. Результати Тріанонського договору для Угорщини. Карикатура 1920 р.

10 серпня 1920 року у французькому місті Севр було підписано мирний договір між державами-переможницями та Туреччиною, який визнавав розпад Османської імперії та втрату її колоніальних володінь, включно з передачею частини територій Греції та Італії. Туреччина обмежувалася 50-тисячною армією, визнавала анексію Кіпру та незалежність Вірменії, а також потрапляла під режим капітуляції і мандати союзників. Перемога Національної революції 1920—1923 рр. призвела до Лозаннського мирного договору, який відновив Туреччині території, скасував обмеження на армію та озброєння, звільнив від репарацій і визнав незалежність країни, а також встановив вільний прохід через Босфор і Дарданелли для військових суден. Мехмед Хаді-паша підписує Севрський мирний договір. Севрський договір із зонами впливу. Османська делегація в Севрі