Народився Коельо 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у благополучній родині інженера Педро і Ліжії Коельо. У сім років його відправили до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойоли, де вперше виявляється його бажання писати книги. Мрія стати письменником не знайшла порозуміння в його родині, тому під тиском рідних він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але незабаром кидає навчання і займається журналістикою. Розбіжності між ним і родиною дедалі збільшувалися, і 17-річний Пауло був примусово поміщений у приватну психіатричну клініку на курс лікування. Але ні лікування електрошком через виявлену шизофренію, ні другий курс лікування не змінили його впевненості в собі — і він втік із клініки, поневірявся деякий час і згодом повернувся додому.
Через рік він примкнув до руху аматорського театру, який у Бразилії 60-х років став масовим явищем — не тільки мистецтва, але й соціального протесту. Театрально-протестна активність для Коельо закінчилася в лікарні, звідки він знову втік, але безгрошів’я змусило його знову повернутися додому. Урешті-решт після третього курсу лікування його сім’я змирилася з тим, що «нормальна» робота — не для нього. Пауло Коельо продовжував займатися театром і журналістикою.1970 року почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі й Північній Африці. Через два роки Коельо повернувся до Бразилії і почав писати вірші для пісень, що стали потім дуже популярними, працював із відомими бразильськими виконавцями, зокрема з Р аулем Сейшасом. Як письменник зізнається в одному з інтерв’ю, у цей час він познайомився з роботами суперечливого англійської містика Алістера Кроулі, що вплинули на його творчість, яка поширилася не тільки на музику, але й на плани створення «Альтернативного товариства», яке мало стати громадою анархістів у штаті Мінас-Жерайс, заснованою на ідеї Кроулі: «Роби що хочеш — такий весь закон».
Бразильські військові, які прийшли до влади в результаті перевороту 1964 року, уважали цей проект підривною діяльністю і взяли всіх імовірних членів під варту. Відомо також, що під час перебування у в’язниці Коельо і Сейшаса катували. Вийти з в’язниці Коельо несподівано допомогло минуле: його визнали неосудним і відпустили. Пізніше, у Голландії, він зустрів особистість (звану їм Джи (лат. J) у «Валькіріях», «Паломництві» і на його сайті «Воїн Світла»), яка змінила його життя і посвятила в християнство. Він став членом католицької групи, відомої як RAM (Regnus Agnus Mundi), де Джи був його Учителем. 1986 року Коельо пройшов Шляхом Сантьяго, старовинним іспанським шляхом паломників, і описав пізніше все, що відбулося, в книжці «Щоденник Мага».
Зараз він живе з дружиною Крістіною в Ріо-де Жанейро, у Бразилії, і в Тарбі, у Франції. У 150 країнах світу було продано понад 86 мільйонів примірників книг Пауло Коельо, перекладених на 67 мов. Він одержав безліч призів та нагород у різних країнах, включаючи Францію (La Legion d’honneur) та Італію (Super Grinzane Cavour Book Award). Крім того, ним написані твори «Паломництво» (лягло в основу комп’ютерної гри, розробленої компанією Arxel Tribe), «На березі Ріо-П’єдра сіла я і заплакала…» і «Валькірії». Його новела «Заїр»,видана 2005 року, була заборонена в Ірані з конфіскацією 1000 копій, але згодом її все ж таки дозволили друкувати.
Твори Коельо входили до списку бестселерів не тільки в Бразилії, але й у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Канаді, Італії, Ізраїлі, Фінляндії та Греції. «Алхімік» донині залишається книгою-рекорсменом за кількістю продажів в історії Бразилії, її згадують у Книзі рекордів Гіннеса. Коельо є автором бестселерів португальською мовою.
Естетичні погляди П. Коельйо є такими:• у кожного своє особисте призначення в житті, і через це людина живе у світі;• якщо ти чогось бажаєш, то Всесвіт сприятиме тому, щоб твоє бажання здійснилося;• кожному дано дар — можливість вибору. Для того, хто не використав цей дар, він стає прокляттям,— інші будуть завжди обирати за нього;• усе, що відбувається в теперішньому, впливає на майбутнє та є спокутою минулого;• користайся кожною миттю, аби потім не каятись і не шкодувати за тим, що проґавив свою молодість;• на світі немає нічого абсолютно помилкового. Навіть зламаний годинник двічі на добу показує точний час.
— Роман «Алхімік» Коельйо написав 1988 р . після паломництва до Сантьяґо де Компостела. Випадкова зустріч в Амстердамі привела письменника до католицького ордену RAM, створеного ще 1492 р. Тут Коельйо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на людському шляху. Відповідно до ритуалу шляху орден спрямував його у паломницьку подорож Здолавши 80 км легендарною стежкою прочан, Коельйо описав цю подорож у першій книзі — «Паломництво» (1987). За нею з’явився «Алхімік»: «Уся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у Римі». Свого часу цю легенду використав Хорхе Луїс Борхес, аргентинський письменник, як сюжет для одного зі своїх оповідань. Описуючи шлях головного героя і його духовне збагачення на цьому шляху, Коельйо застосував символічну мову, яка допомогла змалювати людину, її життя й її мрії. «Провідна думка моєї книги «Алхімік» — у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяґо, вимовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, увесь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього»». Назва роману досить проста і водночас незвичайна.