Експедиційна робота "Печера Кришталева - підземна перлина Поділля".

 

Шумський навчально-виховний комплекс

« загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів-гімназія »

вул. Українська, 61, м. Шумськ, Тернопільської обл., 47100, тел.: / 03558 /,

2-11-54, E-mail:  schumskschool2@gmail. com, Код ЄДРПОУ 24630817

 

 

 

                                     Всеукраїнська краєзнавча

                                     експедиція учнівської

                                     молоді « Моя Батьківщина – Україна»

                                     ( за напрямком « Географія рідного краю» )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Печера Кришталева - підземна перлина Поділля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконали: учасники експедиційної  групи Шумського НВК  - гімназії

Керівник групи: Поліщук Світлана Юліанівна, вчитель географії,

                                педагог – організатор

                                   

 Вступ

    Рідний край! Скільки величі, краси та доброти втілено в цих двох словах.

На повні груди вдихаємо повітря рідних земель, подихи знайомого вітру і красу місця де змалечку пізнавали життя.

     На сучасному етапі духовного відродження величезного значення набуває Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна», де кожний напрям цікавий та захоплюючий.

 Кожна експедиція - манлива подорож через віки і простори, примушує глибоко задуматися над історією і зачаруватися природою рідного краю, призначенням людини на землі.

Земля Тернопільська…  Невидима цяточка в Космосі, крапка на карті земної кулі, клаптик суші у Європі… Й окраєць духмяної хлібини – України! Тернопільщина… Край, який завжди зачарує й обдарує всіх, хто сюди навідається, чимось незбагненним, неочікуваним, неймовірно красивим. Тернопілля… Земля, яка не перестає дивувати навіть тих, хто тут народився і живе. Скільки б тут не бував, наскільки б не знав цю землю, вона постійно вимагає нового знайомства. Тому що кожного разу, вона, як перше кохання, прагне по-новому сподобатися, бути ще красивішою й добрішою.

Тернопілля – край дуже багатий. Багато сонця, багато лісів, багато річок та озер, неозорі рівнини і крутосхили ,багато родючого та щедрого ґрунту…

Ми, українці, маємо чим пишатися і з чого дивуватися. У нас є над чим замислитися і що досліджувати.

       Час минає, дещо забирає із собою, та є місця, яких не зруйнували ані шалена історія, ані примхлива природа, не зіпсувало інколи недбале людське втручання.

Те, що природа може творити  дива, відомо нам усім. Виявляється, можна прожити все життя в Україні  так  і не дізнатися, що приховує від нас українська земля у своїх надрах ось уже мільйони років.  Не треба їздити за тридев'ять земель, щоб побачити екзотичне диво, подібне лабіринтам Мінотавра в Греції або "кам'яній квітці" на Уралі.

Тернопілля – край, де паралельно існують два світи: підземний і наземний. Підземний – світ печер.  Незрівняною окрасою краю є знамениті карстові печери - казкова кам’яна країна.

Це одне з природних див, яким пишається Тернопільщина. У світі поки що не відкрито подібних великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою. Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. В області, яка територіально є однією з найменших в Україні, сьогодні їх налічується більше сотні. Але, на думку вчених, відкрито ще не всі печери. У центрі Європи – на Тернопіллі – у XXI столітті ще можливі географічні відкриття! Мільйони років трудилася природа, щоб створити під землею печерні шедеври. Окремі з них настільки унікальні, що зустрічаються лише на Тернопільщині! Хіба це не привід, щоб їх побачити

       У тому, що краса – велика сила, ми переконалися, відвідавши печеру Кришталева у селі Кривче Борщівського району Тернопільської області.  Це одне із тих див, яке викликає захоплення та неймовірні емоції…

       Атмосферу печери можливо порівняти хіба що з космосом. Вічна тиша, темрява, спокій. Це неможливо описати – це потрібно відчути. А щодо візуальних, світлових вражень, то така краса можлива лише у казках.

      Перш ніж відвідати Кришталеву печеру, учасники експедиції провели з нею віртуальне знайомство через мережу Інтернет. Це надихнуло до реальної подорожі, яка залишила у нас незабутні враження, сповнила гордістю за те, що маємо такі перлини, оповила ореолом незбагненної таємничості природи й історії.

       Ціною десятиліть важкої праці науковців і ентузіастів-краєзнавців, зусиллями сотень досліджень відкривалися таємниці печер. Проникаючи у незвідані раніше куточки природи, людина неминуче так чи інакше втручається у середовище, яке формувалося протягом тисячоліть.

       Печери... По-різному називають їх люди: підземна казка, світ чудес, восьме диво... Та в кожному випадку — це частинка рідної землі, унікальний, неповторний дивосвіт, який ми повинні вивчати і оберігати.

 

МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

 Члени пошукової групи, учні  7 –А класу  Шумського НВК працювали за напрямом « Географїя рідного краю » в рамках Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді « Моя Батьківщина – Україна ».  Пошуковці поставили перед собою мету -  дослідити  природні об’єкти на території Тернопільської області, а саме печеру Кришталеву

Мета експедиції:  Виявлення закономірностей  поширення карстових явищ на території Тернопільської області,ознайомлення з природними особливостями  печери Кришталева, визначення її наукової, природоохоронної цінності, можливості використання карсту Тернопільської області.

Завдання:

• Виявлення закономірностей  поширення карстових явищ на території Тернопільської області, умови виникнення печер.
• Вивчення природних особливостей печери Кришталева.
• Виявлення історичної цінності даного об’єкта.
• Оволодіння учнями практичними навичками пошукової роботи, розширення напрямів краєзнавчих досліджень.
• Дослідження природнього середовище  печери  з урахуванням антропогенних змін, визначення її наукової, природоохоронної цінності.
• Визначення можливості використання карсту Тернопільської області.
• Донесення отриманої інформацію до інших учнів.
• Виховний аспект дослідження:

• виховання  патріотизму, любові до України;
• формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення дітей  до активної діяльності з вивчення історичної та культурної спадщини, природного різноманіття рідного краю,  ознайомлення з об’єктами заповідного фонду України.
• формування в учнівської молоді активної громадянської позиції щодо збереження об’єктів матеріальної культури та природи;

Актуальність наших досліджень полягає в усвідомленні того факту, що безвідповідальна діяльність людини може знищити неповторну пам’ятку природи. На жаль, мабуть, цей процес невідворотній. Але зусиллями не байдужих до цієї проблеми людей, можна зберегти для наступних поколінь печеру Кришталеву.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ  ПРО ЕКСПЕДИЦІЮ

Район експедиції: Тернопільська область, Борщівський район,  с. Крив-че, печера «Кришталева».

 Природно-географічний район: Придністровська рівнина

 Маршрут: Шумськ – Тернопіль – Борщів – Кривче - Шумськ.

 Вид туризму: автомобільний,пішохідний, спелеологічний

 Загальна протяжність маршруту:  640 км

 Тривалість походу: 1 день.

 Клас маршруту: ІІ ступінь складності.

 Зміст походу: пізнавальний, оздоровчий, спортивно-туристичний.

 Сезонність: травень-жовтень; оптимальний термін проведення – червень-серпень.

 Вік учасників: учні 7 класів.

 Характер місцевості: горбиста рівнинна місцевість, печери.

 Гідрографічна мережа : р. Циганка.

 Під’їзди, транспортні можливості:

 а) автобусом на замовлення: Шумськ – Тернопіль – Борщів – Кривче - Шумськ.

 Комунікаційні та господарські умови:

 Маршрут складений таким чином, щоб за один день можна було б побувати в печері і повернутися додому

 Особливі зауваження: з собою потрібно мати харчі на 1 день подорожі, змінний одяг,  змінне взуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РАЙОН ЕКСПЕДИЦІЇ

 

1.Географічні:

Координати: 48°42'00''пн. ш, 26°07'00''сх. д

Україна

Тернопільська область

Борщівський район

           с. Кривче, розташоване на заході району.

Печера « Кришталева»

Довжина - 22 610 м

Висота над рівнем  моря:   220 м   

                                                                                      М 1 : 1000000  М - 35

Рельєф

Тернопільська область розташована в межах Волино-Подільської плити, яка є частиною давньої Східноєвропейської платформи. Придністровська рівнина займає південну частину області, її умовна межа проходить по лінії Бучач — Борщів. Рівнина почленована каньйоноподібними долинами Дністра і його приток. Схили долин порізані глибокими ярами. Між долинами Серету і Збруча поширені форми підземного карсту — печери і поверхневого карсту — лійки.

Корисні копалини

Поклади гіпсу, вапнякового пісковику, глини, каменю, мінеральні джерела.

Ґрунти

Найпоширеніший тип ґрунтів — сірі-опідзолені.

Клімат

Агрокліматичний район називають «теплим Поділлям», тут найдовша на Тернопільщині тривалість літнього сезону.

1. Геологічні:

Двадцять мільйонів років тому вся ця південно-західна частина геологічної платформи була покрита мілководним Сарматським морем. З часом воно відступило, залишивши по собі могутні товщі гіпсів.

 Коли ж два мільйони років тому піднімалися гори Карпати, а Волино-Подільські плити “зарухалися”, ці товщини гіпсів розсіклися густою сіткою тріщин, куди з часом потрапила вода. Вона розмивала легкорозчинні породи, і у результаті складних процесів тріщини перетворилися у канали, утворюючи печери-лабіринти.

Ще через тисячоліття у зв’язку з поглибленням русел річок грунтові води знизились настільки, що печера повністю звільнилася від води. А її формування продовжувалося: на виступах окремих блоків, на стінах залів, де конденсувалася волога, виросли великі друзи гіпсових кристалів.

Ці підземні дива подарувало нам Сарматське море, яке вирувало тут мільйони років тому. Карстові печери утворювалися через те, що вода розчиняла такі породи, як вапняк, мармур, доломіт, крейда, гіпс і сіль. Згодом клімат змінився, море відступило й залишило потужні гіпсові шари. Землетруси прорізали їх густою сіткою тріщин, які стали підземними лабіринтами. Таких складних і розгалужених ходів, як на Поділлі, немає більше ніде. Та й гіпсові печери у світі – велика рідкість.

2. Екологічні:

Геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.

Розпорядження РМ УРСР від 07-08-1963р. № 19-573.

Постанова КМ України від 12-10-1992р. № 584

РОЗДІЛ  ІІІ.

ОПИС ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ.

 

1.Технічний опис маршруту та графік руху

І пункт. Переїзд: м. Шумськ-Тернопіль-Борщів-Кривче

 6⁰⁰ – виїзд від школи з міста Шумськ.

Маршрут пролягає через м. Тернопіль. м. Борщів, с. Кривче

12²⁰ – приїзд до с. Кривче.

Мальовниче село Кривче розкинулось серед пагорбів і гір, на обох берегах ріки Циганки, яка пробила собі русло глибоко в скелястих схилах.( Додаток 1. Картосхема.) В Верхньому Кривче збереглися дві башти замку — фортеці XVII століття, давні фортечні мури. Поряд із замком мурована церква і костел теж XVII століття.Спустившись в Нижнє Кривче, а згодом піднявшись по асфальтованій дорозі, ми  потрапили в казкове підземелля — підземне царство печери «Кришталевої».

                             2. Історична цінність об’єкта

 

З історії відкриття і дослідження печери

Перша згадка про велику печеру біля села Нижнє Кривче зустрічається у 1721 р. у книзі  Г.П.Ржачинського "Натуральна історія королівства Польського". У 1745 р. Габріель Ржачинський у новій роботі  пише знову про печеру в селі Кривче "із тісним входом, таку заплутану, що в ній можна заблукати". У 1878 р. вийшла книга А. Грушевського "Про печери від Карпат до Балтики", яка є фактично першим кадастром, що включав і печери Поділля. Тут є інформація про низку печер, у тому числі й про Кришталеву.

У 1908 р. Кришталеву вдруге відкрили інженер К. Гутковський і доктор наук М. Орлович. Вони описали її привхідну частину та декілька великих залів.

У 1928-1930 рр. відбулось археологічні дослідження ближньої частини кривченської (Кришталеваї) печери під керівництвом професора археології Львівського університету Леона Козловського. У 1939 р. у роботі "Нарис історії Південно-східної Польщі" він писав, що вхідний коридор був настільки недоступним і засипаним, що з великими труднощами, проповзаючи вглиб вузьким ходом, він разом з членами експедиції потрапив у перший зал. Назвали його за іменем проф. Козловського (зараз зал Казковий). Наступним спеціалістом, який продовжив вивчення Кришталевої печери, став варшавський археолог Людвіг Савицький, що разом з археологічними пошуками зайнявся геологічними дослідженнями й проблемою обладнання печери для відвідування туристами.

 У 1931 р. детальне дослідження кривченської печери проводить, за дорученням Львівського державного комітету охорони природи та Центрального правління Подільського туристсько-краєзнавчого товариства в Тернополі, інженер Віктор Нехай. У 1933 р. він у книзі "Путівник по печері в Кривче" дає опис і карту дослідженої частини. Печера розташовувалась на землях, які належали сімейству Мельзерув, котрі подарували Польському туристсько-краєзнавчому товариству (ПТТК) ділянку території біля входу та дві башти замку Кацьких, де був обладнаний притулок на 20 осіб для туристів, відвідуючих печеру. Члени ПТТК прокопали вхідний коридор у печері. Вона стала однією з найбільш відомих печер у довоєнній Польщі. Путівники на різних мовах та численні описи Поділля присвячували їй постійне місце.

 Починаючи з 1961 р. Подільські печери систематично досліджує комплексна карстова експедиція Академії наук УРСР.

Під час війни вхід у печеру було підірвано. У 1961 р. його вдалося розкопати загальними зусиллями учасників комплексної карстової експедиції УРСР та студентів Тернопільського медінституту. З того часу тут проводяться систематичні дослідження.

У 1962 р. К. А. Татаринов, І. В. Марисова та Г. А. Бачинський знайшли та описали багаті палеозоологічні поховання в печері Кришталевій.

 У лютому 1962 р. у складі експедиції Львівського відділу географічного товариства СРСР І. М. Гуньовський дослідив та дав опис печери Кришталевої. У тому ж 1962 р. почали топографічну зйомку печери. За даними 1963 р., загальна довжина ходів печери досягала 18,8 км, тобто на той час це була найдовша у світі печера в гіпсах. У 1968 р. Обласна секція спелеотуризму продовжувала організацію та проведення екскурсій у печери області. Екскурсії проводились, головним чином, у дві печери - Кришталеву та Млинки. Екскурсантів  приймав та обслуговував провідник. Плата за вхід дорівнювала 20 копійкам. Усього, за приблизними розрахунками, за 11 місяців 1968 р. в організованих екскурсіях у печерах побувало біля 15 тис. чоловік.

 Ще у 1965 р. Тернопільський облвиконком ухвалив рішення про охорону печер області та оголосив печери Криталеву, Млинки, Вертебу та Голубі Озера заповідними.

 У 1968 р. вхід у Кришталеву  був обладнаний дверима та освітленням, і з цього моменту доступ у печеру став можливий тільки з провідником.

 У березні 1976 р. була проведена 37-а експедиція Тернопільського клубу "Поділля". Мета експедиції - перезйомка печери і подальші дослідження для коректування нового екскурсійного маршруту. Результати експедиції: відзнято біля 7 км і розвідано 200 м нових ходів.

 У 80-х роках дослідження київських та борщівських спелеологів збільшили довжину печери до 22 км.

 Зараз Кришталева пристосована для масового відвідування. Обладнаний та електрифікований шлях, яким проходять екскурсії, зручний під'їзд, обслуговування груп професійними провідниками роблять оглядовий маршрут доступним для всіх людей у будь-яку пору року. ( Додаток 4. Сучасний план печери « Кришталевої ».)

3. Закономірностей  поширення карстових явищ на території Тернопільської області.

Однією з характерних природних особливостей Тернопільської області є карстові печери. Великі і малі, вони пронизують гіпсові та вапнякові товщі, створюючи складні підземні лабіринти й вертикальні колодязі.

Печери  Тернопільщини класифікують:

 а) за літологією та особливостями закладання — гіпсові печери (є у вапняках 26%, у травертинах включно);

 б) за генезисом — переважна більшість корозійні;

в) за морфологією — горизонтальні (97 %).

До першого типу належать печери, які відомі в цілому світі. Це «Голубі Озера» («Озерна»), «Оптимістична», «Кришталева», «Млинки» та інші. Абсолютна більшість печер за своїм походженням корозійні. Винятком є такі печери, як «Перлина» та «Подолянка», котрі, по суті, є тріщинами бортового відпору. Тобто вони за генезисом належать до корозійно-тектонічних порожнин. Вертикальних печер в області є тільки три: вищезгадані «Перлина» та «Подолянка» в Медоборах та «Опільська», яка утворилася в околицях села Гутисько, що на Бережанщині. На сьогодні це найглибша вертикальна печера області. Вона пронизує товщу вапняку до глибини 37,6 м, а загальна довжина всіх ходів становить 174 м.

Сьогодні на території Тернопільської області відомо (занесено в кадастр) 100 печер. Збором кадастрових даних, дослідженням печер, їх охороною та пошуком займається громадська організація «Тернопільський клуб спелеологів «Поділля» у тісній співпраці з іншими українськими та зарубіжними спелеоклубами, державними установами та науковими закладами України.

Поширення карстових явищ, а звідси і поширення карстових печер по області неоднорідне. Це залежить від фізико-географічних умов. З огляду на це виникла потреба карстологічного районування Тернопільщини. Його запропонував А. Кучерук. У його основу він поклав поєднання двох чинників: належність карсту до певного літологічного типу закарстованих порід та їх територіальне розміщення, геологічний характер, склад, потужність, умови залягання та відношення до інших стратиграфічних горизонтів, які визначають розвиток та географічну належність карсту. У результаті на території Тернопільської області А. Кучерук виділив кілька карстових районів:

1. Кременецький.

2. Товтровий

3. Центральноподільський.

4. Західноопільський.

5. Придністровський.

Найбільш цікавим і перспективним у географічному, краєзнавчому і туристському аспектах є Придністровський карстовий район. Тут знаходиться 11 великих (довжина більш як 1000 м) розвіданих гіпсових (сульфатних) печер. З них 8 розташовані у вузькій ділянці, субпаралельній до долини Дністра. Дві печери («Млинки» та «Уринь») «випадають» з цієї смуги й розташовані далі на північ, на широті м. Чортків; та печера «Джуринська» на широті смт Микулинці. Нині всі ці печери знаходяться в умовах повної або майже повної здренованої гіпсової товщі.

   Отже, найбільш цікавими і найбільш таємничими та привабливими є гіпсові гіганти. Це печери: «Оптимістична» (214 км, посідає за довжиною 2-ге місце у світі), «Озерна» (121 км, 10-те місце в світі), «Млинки» (28 км), «Кришталева» (23 км), «Славка» (9,1 км), «Вертеба» (7,8 км), «Уринь» (2,1 км), «Ювілейна» (1,5 км), «Олексинська» (1,2 км), «Тимкова Скеля» (1,18 км), «Джуринська» (1,3 км)

 

4. Печера «Кришталева» – підземна перлина Поділля

Свою подорож у підземну казку ми розпочнемо з відвідин  Кришталевої печери в селі Кривче Борщівського району на Тернопільщині. Вона першою в Україні обладнана для масового відвідування. Тут фільмувались науково-популярні стрічки "Людина шукає райдугу", "Карст", "Доброкут", "Карстові печери України"; періодично проводяться обласні, республіканські та всесоюзні змагання і зльоти спелеотуристів, численні науково-дослідні та туристсько-спортивні експедиції.

Це одна з найгарніших печер світу . Сама її назва вказує на це. Крім того, Кришталева ніби самою природою створена для того, щоб її масово відвідували туристи і при цьому не відчували ніякого дискомфорту. Для її відвідування не потрібно спеціального спорядження чи навіть одягу. Вхід до лабіринту печери знаходиться на гіпсовому урвищі поблизу села Кривче .

Скеля, де розташований вхід до печери знаходиться над глибокою долиною річки Циганки. Місцевість сама по собі дуже гарна і романтична. З височини відкривається запаморочливий вид на навколишню місцевість і вежі стародавньої фортеці.

 Нинішня довжина Кришталевої досягає 23 кілометрів. Середня ширина ходів доволі значна і досягає 2 метрів. Ще більшою є середня висота – 2,7 метра.

Вхідний коридор до підземних залів має довжину 480 метрів.( Фото 2. ) Над відвідувачами 18-20 метрів гіпсу, декілька метрів покрівельних порід, далі – грунт. Кожен зал – це чимало дивовижних відкриттів. В одному з них ми побачили кам’яного буйвола, в іншому – “камінь вірності” для чоловіків і камінь перевірки фігур. Є й камінь бажань, постукавши по якому задумане має збутися. Зрозуміло, що є тут і зал самого господаря печери, якого видно у профіль, а точніше його бороду, вуса, рот, ніс, око, чоло. ( Фото 9.)Навіть у такому підземеллі є “тещин язик” і “зятеве горло”.

А ще чудодійний камінь-“анальгін”: якщо до нього прикласти голову, коли вона болить, то біль пройде. Чудеса, та й годі! Цікавий зал, де зверху на відвідувачів дивиться ящірка. З нею пов’язана місцева легенда.( Додаток 3.

Легенда про кам'яну ящірку.)

Перед нами - два з половиною кілометри екскурсійної траси, півтори години шляху у світі казки. Перші  метри  "Вхідного" коридору спочатку насторожують кожного відвідувача. Під ногами кольоровими плямами жевріють тьмяні відблиски світильників. Склепіння та стіни вилискують крупнокристалічним темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим древніми водами. (Фото 5.) Ліворуч і праворуч зачаївся морок, ховаючи напівзасипані отвори бічних відгалужень. З кожним кроком зростає напружене очікування чогось незвичайного. Легенька прохолода приємно торкається обличчя (цікаво, що температура повітря у печері стабільна у будь-яку пору року - 10С при відносній вологості 84-100%).

 Нарешті хід розширюється, і в коридорі "Чудес" з'являються перші дива - на стінах іскряться-переливаються мінливими барвами кристали. (Фото 7.)

Створюється враження, що все навколо покрите блискучим панцирем інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті чи тонкою мозаїкою з дрібненької янтарно-коричневої смальти.

 Сходинок п'ятнадцять  (Фото 3.) ведуть на дно залу Печера, у якому міг би розміститись двоповерховий будиночок. Тут звідусіль обступають нас щербаті, ламані, розсічені тріщинами брили, а в кожному закутку поміж скель залягла така щільна пітьма, що її, здається, можна різати на окрайці. Звідси в усіх напрямках розбігаються численні ходи, утворюючи заплутаний лабіринт. І екскурсійний маршрут, мов нитка Аріадни, веде в глибини. Враження невпинно змінюються, нашаровуються і знову розпадаються, мов візерунки калейдоскопа.

 У низькому, з суглинистим дном, ході "Дикому" над головою нависають скелясті гострокуття, що отримали назву "зуби дракона". (Фото 6.) Потрапляємо у зал "Затишний" зі сніжно-білими стінами. Величний спокій, дрімотна тиша...

 У залі "Скал" без досвіду нелегко відшукати зручну для проходу стежину. На дні - звалище брил, безладне нагромадження кам'яних пірамід, що створюють якийсь тривожний ландшафт.

Паралельно до залу Скал простягнувся коридор Кам'яних бурульок, де із могутнього склепіння звисають вирізьблені водою різні за величиною і формою гіпсові вирости.

 І знову щось незвичне чекає на нас у залі "Зоологічному". Ще на підходах до нього погляд зупиняється на чудернацьких рельєфах, вихоплених з темряви променями прожекторів. На стінах, під склепінням, в ущелинах можна розрізнити зображення дельфіна, сови, лисиці, орла, а далі вже якихось цілком нереальних істот, що заповнили всю просторінь залу.

 Через кілька хвилин - зал "Завалів". Тут увагу туристів завжди привертають цементні пломби-наліпки на розколинах скель, поставлені у 1928 році. Вони витримали за минулі десятиріччя два землетруси і залишилися цілими, що є вагомим доказом безпечності мандрівки в Кришталевій.

 Усе далі й далі йдуть кам'яні тунелі, тягнуться у різні боки з "Вузлового коридора", і здається, що немає кінця-краю їх запаморочливим сплетінням. Кожен хід, зал, коридор по-своєму вражає різноманітністю форм, розмірів, химерною неповторною красою. (Фото 4.)

 Ось "Вапняний" зал. Закам'янілі вапнякові нашарування утворюють настільки несподівані композиції, що уява мимоволі переносить нас у світ дитячих казок.

 Зал "Комин". Відчуття нереальності охоплює людину на дні цього круглого кам'яного колодязя з прямовисними стінами. Він розтинає всю десятиметрову товщу гіпсів і високо вгорі впирається у плоску плиту. Тут колись вирували води, міліметр за міліметром виточуючи в гірській породі циліндричний отвір.

 На південний схід від екскурсійного маршруту проліг лабіринт "Карстової Експедиції" із залами "Нехая", "Академічним", "Втрачених Надій", "Обвальним", "Дружби", "Преси" та лабіринтом "Кам'яних квітів".

 Найбільшим у Кришталевій печері є зал "Брил". Величність простору у ньому полонить з першого кроку. Мабуть, щось подібне переживав Гуллівер, потрапивши в країну велетнів. Химерними чудовиськами громадяться на дні залу кам'яні брили. У густому мороці високого склепіння безсило ламаються і никнуть леза електричних променів.

 Північний район Кристальної печери завершується "Палеозоологічним" лабіринтом. Тут учасники комплексної карстової експедиції АН УРСР виявили велику кількість кісток тварин: песця, куниці, борсука, лемінга, північного оленя, зайця-біляка, білої куріпки та ін. Знахідки підтвердили припущення вчених, що близько 10 тис. років тому клімат на території сучасного Поділля був значно суворішим, ніж тепер, а також думку карстознавців про те, що протягом останніх десяти тисячоліть печера ніколи водами повністю не затоплювалася. Із Вузлового потрапляємо до Кришталевого коридора. (Фото 10.11.) Оце вже дійсно незабутня феєрія. Природа створила з кристалів як відомі всім квіти, скажімо лілеї, троянди, дзвіночки, так і квіти фантастичні. Нікого подібна краса не може залишити байдужим.

 Коли заходиш у кришталевий коридор, то просто перехоплює подих – він покритий друзами кришталів, які, наче багата вечірня сукня, вражають своїми переливами.

– Оце краса-а-а! – майже в один голос видихають екскурсанти.

Виявляється, один кубічний міліметр кристала наростає впродовж 150 років! Інші стіни відшліфовані водами так, що, здається, їх помалював мороз. А поміж цією “памороззю” вкраплення пластинчастого гіпсу, надто рідкісного у природі каменю, який ще називають “Мар’їним склом” – він світиться, ніби янтар. Не дивно, що у цій печері знімали фільми і навіть казку “Кам’яна квітка”.

По-різному називають його: підземний квітник, храм краси, кришталеве диво. Прямовисні стіни вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів - білих, кремових, рожево-бурштинових, напівпрозорих. На ньому - розмай кам'яних троянд, ніжних лілей, тендітних чашечок дзвіночків, а також різні кристалічні композиції, яким важко підібрати відповідну назву. Можна годинами стояти у захопленні, і зір не стомиться милуватися дивовижною красою підземного квітника. Ось тут і варто зупинитися на мить, щоб вслухатись у тишу лабіринту. Іноді, за межею вічної ночі, продзвенить живий голос печер: кап-кап...

Наш маршрут підходить до кінця. Як завжди, гостей проводжає одвічний господар цього підземного палацу - Кам'яний Буйвол. Згори, з мороку, зненацька виринає його величезна грізна голова. Він насторожено придивляється до гостей Кришталевої печери, ніби хоче запитати: "Хто ти, людино? Добрий гість чи браконьєр, який з молотком та зубилом руйнує кристали, виламує сталактити і бруднить стіни хвалькуватими автографами?" На жаль, трапляються і такі "гості".

 Біля Кам'яного Буйвола екскурсія закінчується. Рухаємося до виходу, минаючи закритий для масового відвідування північно-західний район печери, названий першопрохідцями лабіринтом "Скелета". Тут низькі похмурі ходи, якими можна пересуватися лише повзком або ж навпочіпки. Мокре, вкрите липкою глиною дно хапає за руки одяг.

 Мовчазні стіни лабіринту були свідками страшної, досі нерозгаданої трагедії... У 1962 році експедиція вже закінчувала топографічну зйомку і завершувала проходження невідомих районів Кришталевої  печери. І раптом... інстинктивно відсахнулися, завмерли люди... У танцюючих відблисках свічок вони побачили людський скелет. Хто була ця людина? Як потрапила в ніким не ходжений лабіринт? У відповідь - мертва тиша. Нічого не пояснив знайдений біля кістяка позеленілий російський п'ятак, датований 1904 роком, нічого не змогли розповісти і кривченські старожили.

 Можна лише припустити, що якийсь сміливець, протиснувшись поміж кам'яними обвалами, проповзши вузькими лазами, потрапляє до невідомої печери. Владно вабить і веде його все далі непоборна жадоба першовідкривача. Печери не дарують легковажності.

Непомітно збігає час... Час повертатися...

 Якою б красою не дивувало глибоке підземелля, створене за мільйони років мільярдами крапель води, проте нас все одно тягне до сонця, неба, а точніше до білого світу. (Фото 12. 13.)

5.Унікальні можливості використання карсту Тернопільської області.

Карст Тернопільської області має велике туристське, лікувальне, рекреаційне значення.

Печера — це геологічний об'єкт з багатьма природними феноменами.

У різних печерах світу протягом тривалого часу вивчалися проблеми функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

Один із таких експериментів, в організації якого взяв участь і вітчизняний Інститут медикобіологічних проблем, відбувся у печері Боговина (територія Югославії). Відомий югославський спелеолог Мілутин Велькович виконав спеціальну програму досліджень, розраховану на 2 роки самотнього перебування під землею. Програма нового експерименту вченого отримала назву "Боговина — космосу". Два подібних за метою досліди проведено на Поділлі науково-дослідною лабораторією спелеомедицини Республіканської алергологічної лікарні спільно з Тернопільською обласною комісією спелеотуризму та клубу спелеологів "Поділля". У 1977 р. в Академічному залі Кришталевої печери протягом 29 діб провів комплекс медико-фізіологічних спостережень лікар Ю. Ю. Чижмар. Наступного року в галереї Ветеранів Озерної печери протягом місяця діяла підземна лабораторія.

З 4 лютого по б вересня 1972 р. французький вчений і спелеолог Мішель Сіфр на самоті провів у печері Міднайт (СІЛА, штат Техас) 205 днів. Увесь цей час він щоденно з метою фізіологічних спостережень проводив над собою різноманітні багаточисельні експерименти і тести. Вони були поставлені з метою вивчення 3 важливих проблем: біологічних (фізіологічних) ритмів, психологічного часу і фізіологічних процесів, пов'язаних зі сном людини.

Проведені М. Сіфром біологічні (фізіологічні) експерименти мають певне прикладне значення, насамперед, у галузі космічної медицини. Нині в Україні створено кілька підземних лікарень і клінік. Спеціалісти спелеотерапії провели ряд дослідів у тернопільських печерах — Кришталевій та Озерній. Отримані експериментальні дані свідчать про лікувальні властивості мікроклімату печер і доцільність створення тут алергологічних стаціонарів для лікування хворих хронічними бронхітами, пневмонією, бронхіальною астмою.

Основний лікувальний чинник печер — це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: постійністю іонного і газового складу повітря, домінуючою роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво-хлористих аерозолів. Лікувальний ефект спелеотерапії визначається сумарною дією компонентів мікроклімату. Тривале перебування в печерах (200—300 годин на протязі 5—6 тижнів) створює умови для пониження чутливості організму до алергенів, підвищує насиченість артеріальної крові киснем, нормалізує артеріальний тиск і обмінні процеси.

Українські медики встановили: спелеотерапія сприяє більш швидкому загоєнню опіків, допомагає лікувати шкірні захворювання, недуги кровообігу. Особливо ефективно допомагає спелеотерапія дітям. Якщо в дорослих після курсу лікування спостерігається значне покращення до 90 % від числа приїжджих, то у дітей — до 95 %.

Неабиякого розвитку у наш час набув спелеотуризм як особлива форма екотуризму. В Україні діють спелеоклуби у Києві, Сімферополі, Львові, Тернополі та ряді інших міст. Діяльність цих клубів спрямована на популяризацію печер серед широких верств українських туристів, передусім учнівської і студентської молоді.

Поєднання своєрідної природи області з унікальними карстовими формами приваблює багатьох туристів та охочих відпочити не тільки з області та України, а й з усіх країн світу. При створенні спеціалізованої інфраструктури на території області можливе функціонування туристсько-рекреаційного, лікувально-оздоровчого та краєзнавчо-пізнавального комплексів.

 

6. Проблеми збереження геологічної пам’ятки для майбутніх поколінь

Що стосується проблеми використання й охорони печер, то слід сказати, що постає актуальна проблема збереження, охорони та правильного використання вже відомих карстових форм на території Тернопільської області. Становище ускладнюється тим, що печери та карстові явища належать до категорії невідновних природних ресурсів, тому що на утворення морфологічних елементів та вторинних мінеральних утворень потрібно навіть не одне, а декілька тисячоліть. Відомо, що екологічна рівновага сульфатних печер належить до дуже слабких, пристосованих до конкретних, постійних умов функціонування біогеоценозів, тому безконтрольне, нерегламентоване відвідування печер, яке, на перший погляд, здається найменш руйнівним антропогенним чинником, завдає руйнівної, непоправної шкоди печерам області.

В останні роки спостерігається значне підвищення інтересу до печер області, і неабияку роль тут відіграли засоби масової інформації, які широко висвітлювали легкодоступність, випадки першопроходження та дослідження печер. Це призвело до різкого збільшення потоку відвідувачів, яких приваблює краса підземного світу печер та особливо їхні вторинні мінерали, що є унікальними за своєю красою та походженням. Цей процес зупинити майже неможливо та й, мабуть, недоцільно, тому що в кінцевому рахунку головна цінність печер області — цих природних музеїв, і полягає в тому, щоб дарувати людям естетичну насолоду й можливість втамувати споконвічне бажання людини до незвіданого та прекрасного. Крім того, відвідування печер формує в людині такі якості, як мужність, витривалість, дає змогу морального та фізичного вдосконалення, вихованню дружби й почуття обов'язку перед природою і людством.

           Дослідивши сучасний екологічний стан геологічної пам’ятки  – печери

 « Кришталева», ми прийшли до таких висновків:

        1.   Об’єкт знаходиться в задовільному стані.

        2. Печера «Кришталева» є цінним геологічним  об’єктом, на якому в найближчий час необхідно продовжувати дослідницькі роботи.

        3. Тому ми не погоджуємося з думкою деяких спелеологів та науковців про закриття печер для відвідувачів і збереженя їх тільки для окремих професіоналів. Це можливо зробити лише для обмеженого ряду сульфатних карстових порожнин, що є особливо цінними з погляду науки і потребують особливого заповідання.

4. Вважаємо, що сьогодні слід перейти від пасивної охорони до такого механізму раціонального природокористування, який би водночас враховував соціальні, екологічні та економічні потреби суспільства. Це дозволило б замість малоефективної боротьби з негативними наслідками науково необґрунтованої і неналагодженої господарської діяльності попередити саму можливість їх виникнення і тим самим забезпечити зберігання цінних природних об'єктів, включаючи і карст з його унікальними формами.

Цей соціоекологічний підхід потребує соціоекологічних досліджень, які були б обов'язковим компонентом дослідження карсту та його форм у межах Тернопільської області (можливо, і для всієї України).

 

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗІБРАНИХ МАТЕРІАЛІВ

 

  I. Зібрані матеріали та набуті знання було використано під час проведення таких заходів:

            1. Традиційна фотовиставка-звіт про експедицію «Моя Батьківщина – Україна».

            2. Усний журнал «Вивчаємо дива природи» у рамках екологічного місячника в школі.

            3. Випуск шкільної газети «Рідний край вивчаємо мандруючи».

  II. Теоретичний та ілюстративний матеріал використано вчителями й учнями під час вивчення таких тем:

           1. Українська мова і література:

   - твори-описи (усні і письмові) природи і пам’яток природи на основі фото або власних спостережень;

   - твори-роздуми (усні і письмові) про те, чи завжди втручання людини приносить природі користь;

   - відгук про подорож;

           2. Географія:

   -  природоохоронні об’єкти України;

   - геологічна будова України;

   - рельєф України 

   - унікальні гідрологічні об’єкти;

   - сучасний екологічний стан геологічної пам’ятки  – печери « Кришталева»

   - зміна географічних компонентів протягом маршруту експедиційної групи.

           3. Образотворче мистецтво:

   - спостереження над пейзажами регіонів України;

   - будова кристалів.

         4. Біологія:

    - умови утворення карсту;

    - лікувальні властивості мікроклімату печер

    - особливості ландшафтного дизайну.

Методичне значення роботи.

 

Експедиція " Печера Кришталева - підземна перлина Поділля " має надзвичайно важливе світоглядне значення. Забезпечуючи, порівняно, високий рівень знань, вона дає змогу формувати особистість на національній основі, на своїй історії, культурі, літературі, на прекрасних традиціях свого народу, на чудовій природі свого краю, а також виховувати особистість відповідно до загальнолюдських цінностей. Матеріали, зібрані під час екскурсії, збагачують інформацію з історії, географії, біології, екології, природничого краєзнавства, української літератури, образотворчого мистецтва. Наявна наочність дозволяє побудувати виклад даного матеріалу цікаво і нетрадиційно, а також використати його для проведення позакласних заходів.

 

Виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, що експедиція " Печера Кришталева - підземна перлина Поділля " відповідає поставленій меті і завданням, розширює світогляд учнів, впливає на їх пошукову і пізнавальну діяльність, фізичний розвиток, покращує емоційний стан. Учні долучаються до самостійного пошуку необхідної інформації: вчаться працювати з літературою, картою, безпосередньо спілкуватися з людьми. Поглиблюють знання правил поведінки на природі, культури туризму. Покращують такі якості, як: відповідальність, бережливість, любов до своєї малої Батьківщини. Вчаться орієнтуватись на місцевості.

Екскурсії подібного типу можна проводити під час канікул і під час навчальних екскурсій в школі. Їх тематика тісно переплітається з предметами шкільної програми, такими як: історія рідного краю, історія України, географія, природознавство, екологія рідного краю, фізична культура. Походи такого типу можна здійснювати о будь-якій порі року і милуватися принадами природи неповторними для кожної з них. Найкраще подібні екскурсії проводити з учнями 7 -10 класів, беручи до уваги їх, так званий, перехідний вік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

 

1.Андрейчук В. Н. Кадастр печер Західно-Українського регіону. Проблеми вивчення, екології та охорони печер. — К., 1987.

2. Воронцова О, А. Лаврські печери: Путівник. — К.: Амадей, 2000. — 144 с.

3. Гвоздецкий Н.А. Карст. — М.: Мысль, 1981.

4. Географічна енциклопедія України: У 3 т. — К.: Українська енциклопедія, 1993.

5. Дублянский В. Н., Ломаев A.A. Карстовые пещеры Украины. — К.: Наукова думка, 1980.

6. Дублянский В. Н. Спелеотуризм. — К.: Здоровье, 1973.

7. Курортні ресурси України. — К.: Укопрофоздоровниця, 2002.

8. Маценко Г. О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. — Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2000.

9. Радзієвський В. О. Подорож у підземну казку: Путівник по карстових печерах Тернопільщини. — Л.: Каменяр, 1984.

10. Тархинишвили И. Д. Эффективность лечения бронхиальной астмы в условиях карстовой пещеры // Курортология и физиотерапия. — 1977. — Т. 86. — С. 99—106.

11. Торохин М. Д. Спелеотерапия больных бронхиальной астмой. — К., 1987.

ІНТЕРНЕТ - РЕСУРСИ

Західно-українськиа регіональна спілка горизонтальної спелеології

http://zur.in.ua/

Українська спелеологічна асоціація

http://www.speleoukraine.org

Институти: Український інститут спелеології і карстології

http://www.institute.speleoukraine.net/

Екологічна геологія - Львівський національний університет імені ...

www.lnu.edu.ua/faculty/geology//ECOLOG/kurses/ecogeology.doc‎

geoknigi.com/book_view.php?id=812‎

 

  Додаток 1

план печери Кришталевої

M-35-113  

М 1 : 100000

Карто-схема розташування  експедиційного обєкта

  Додаток  2            Хронологія утворення печер

 

Як же виникло це диво природи? Яким чином утворилися під землею величезні порожнини-лабіринти?

 Близько двадцяти мільйонів років тому, в тортонському віці неогенового періоду, південно-західна частина Руської геологічної платформи була покрита мілководним епіконтинентальним морем. З часом воно міліло, розчленовувалося на окремі водойми-лагуни, відступало на південний схід. Минули мільйони років. Древнє море зникло, залишивши на своєму ложі значні гіпсові відклади, перекриті пластами вапняків, мергелів, глин та інших осадових порід. Формування цих нашарувань тривало протягом пліоценової епохи, 1 - 10 млн років тому.

  

Наприкінці неогенового періоду, близько 2 млн років тому, у зв'язку з підняттям гір Карпат і епейрогенічними рухами Волино-Подільської плити, гіпсові товщі розсікла густа сітка тектонічних тріщин. Ними почали циркулювати води підземного стоку, вилуговуючи порівняно легкорозчинні гіпси. Тріщини поступово перетворювалися в канали, коридори, широкі галереї та зали, утворюючи складні системи підземних пустот-лабіринтів.

 

У плейстоценову епоху, протягом останніх 10 тис. - 1 млн років, внаслідок періодичних підняттів окремих ділянок Руської геологічної платформи та інших тектонічних рухів земної кори в масивах гіпсових товщ тріщини відновлювалися. З'являлися нові напрямки підземних водотоків. Окремі старі розгалуження лабіринтів заповнювалися наносними відкладами.

 

 

Так минали тисячоліття. Близько десяти тисяч років тому в результаті формування сітки річкових долин та поглиблення русел рік рівень ґрунтових вод знизився настільки, що значна частина подільських печер звільнилася від води. Однак процес формування печер повністю не припинився. Природа оздоблює свої підземні палаци. Разом з атмосферними водами, що проникають до печер через прошарки вапняків, під землю заносяться карбонатні сполуки, які з часом утворюють різноманітні натічні форми: сталактити, сталагміти, колони, куліси. На гострокутних виступах і гранях кам'яних блоків, стінах ходів, де інтенсивно конденсується волога, виростають чудові друзи гіпсових кристалів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

Географічне положення підземних порожнин та карстових районів з числа об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення

 

 

 

 

 

 

 

 

  Додаток 4

 

 

 

 

Географія печер України: Розміщення найбільших карстових порожнин

Західного Поділлі(за В. Тищенко та Я. Петрушенко)

 

 

Додаток 5. Фото- звіт

 

Фото 1. Біля входу у печеру

 

Фото 2. Вхідний коридор

      

Фото 3. Кам'яні сходинки               Фото 4.       Таку  підлогу  називають    « Кро-кодилова      шкіра»

 

Фото 5.Стіни печери

 

 

              

Фото 6. Зуби дракона

 

Фото 7. Пір’я павича

Фото 8. Кам'яний Буйвол

 

Фото 9. Зал  господаря печери, якого видно у профіль, а точніше його бороду, вуса, рот, ніс, око, чоло.

 

 

Фото 12. 13. Ми вийшли до сонця, неба,  до білого світу….

Додаток 6.

 

Легенда про кам'яну ящірку.

 

Подейкують, ховалися тут якось від монголо-татарської орди кілька місцевих дівчат, при цьому одна з них примудрилася заблукати у підземних лабіринтах. Хазяїн Печери пообіцяв Наталці- невдасі вивести її на світ Божий, але насправді мав стосовно дівчини зовсім інші плани — думав зробити красуню своєю дружиною. Коли вона зрозуміла, що її обдурили, зважилася втікати сама. Вона хотіла відрубати господарю голову, але промахнулася і лишень відсікла руку.Але за це була покарана: чоловік перетворив норовливу Наталку на ящірку. Відтоді один із залів печери прикрашає голова цього земноводного. Хоча це й легенда, але камінь справді нагадує голову ящірки…

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7. Сучасний план печери « Кришталевої »