Педагогічна ідея. Матеріал для атестації учителя української мови та літератури

Педагогічна ідея

Сучасне життя на тлі суспільно-політичних процесів характеризується швидкими темпами розвитку провідних галузей економіки, промисловості, науки, освіти. Ці зміни спонукають  людину йти в ногу з часом, щоб успішно визначити життєву мету, знайти своє призначення, вміти знаходити оптимальні шляхи вирішення життєво важливих проблем, реалізувати себе як особистість у суспільстві. Тому проблема розвитку критичного мислення школяра є одним з ефективних домінуючих напрямків у галузі сучасної освіти, яка характеризується переосмисленням, зміною підходів до деяких сформованих традицій та стереотипів навчання. Це, на мою думку, вимагає від учителя пошуку нових педагогічних можливостей, ідей, відкриттів, що сприятимуть формуванню нових підходів до вирішення зазначеної проблеми.

              Розбудити інтерес до пізнання світу, розвивати природні здібності учнів, не заважаючи їх саморозвитку –  моє завдання як учителя.

  Саме це зумовило вибір теми, над реалізацією якої працюю протягом останніх років: «Розвиток критичного мислення на уроках української мови та літератури».

Технологія критичного мислення була розроблена як модель інтерактивного навчання науковцями Бостонського центру етики та виховання.  Ґрунтовні дослідження у цій сфері було розпочато у 70-х роках ХХ століття в країнах Заходу. Вони отримали поширення на пострадянській території. Біля витоків цього напрямку навчання стояли такі видатні вчені, як Л. Виготський, Дж. Дьюї, М. Коул, Д. Вертч, Л. Брунер.

Педагогами усього світу було розроблено спільний проект «Читання та письмо для критичного мислення». У ньому запропоновано багато нововведень, які можна практикувати на уроках української мови та літератури. У рамках цього проекту Чарльз Темпл, Джені Стіл, Куртіс Мередіт розробили теорією, за якою майбутнє відкрите для тих, хто вміє критично перевіряти інформацію, вибудовувати власні реальності.

Проект Інституту відкритого суспільства Джорджа Сороса та Міжнародного фонду "Відродження" − "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" з успіхом використовується в Німеччині, Австралії, США.

В Україні його аспекти розглядають О. Пометун, Л. Пироженко, О. Тягло, Т. Олійник. Деякі питання методики формування критичного мислення на уроках мови та літератури розглянуті в дослідженнях Т. Брозенко, Н.Солошко, Н.Уколової , Т.Харахоріної.

Щоб допомогти дитині розвинути вміння критично мислити, необхідно знати найважливіші ознаки розуму. Василь Сухомлинський визначив їх у своїх напрацюваннях:

1. спостережливість (із умінням спостерігати тісно пов’язані інші риси

розумового розвитку);

2. допитливість (активне ставлення до явищ навколишнього життя,

прагнення пізнавати нове);

3. системність (цілеспрямований відбір об’єктів пізнання, понять,

висновків);

4. місткість (уміння зберігати в пам’яті знання та орієнтуватись у

розумових багатствах);

5. дисциплінованість;
6. гнучкість;
7. самостійність;
8. критичність.

    На уроках намагаюсь проводити різнопланову діяльність, спрямовану на формування пізнавального, комунікативного та естетичного потенціалу особистості учня, на розвиток його індивідуальності й творчості. На мою думку, зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення предмета можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів, створення ситуації успіху. Саме тому спрямовую творчі зусилля на створення системи активних методів навчання.

На уроках на етапі виклику (мотивація) для усвідомлення необхідності засвоєння навчального матеріалу та застосування його у повсякденному житті використовую прийом створення проблемної ситуації.

На етапі актуалізації знань пропоную літературну вікторину за попередньо вивченими творами. Також на цьому етапі пропоную цитатні диктанти. Наприклад, диктант «Упізнай героя» (діти слухають цитату, визначають і записують персонажа твору). Для перевірки диктанту доцільно провести взаємооцінювання робіт учнями. Це дасть змогу вихованцям порівняти відповіді, глибше осмислити завдання, визначити недоліки й переваги, об’єктивно оцінити роботу. Під час вивчення будь-якої теми на етапі актуалізації знань  проводжу евристичну бесіду з метою пригадати, над чим працювали на попередньому уроці. Доцільно використати прийом «Мозкова атака»: діти самостійно добирають питання до опрацьованої теми, дотримуючись послідовності й уникаючи повторів, задають їх один одному. Ця вправа сприяє розвитку мислення, формуванню вмінь моделювати питання, давати повну відповідь, наводити приклади, спонукає до активної співпраці. Вчителю важливо поціновувати старанність учнів. Цікавим є завдання на встановлення відповідності. Цей вид діяльності сприяє формуванню вмінь аналізувати, порівнювати, робити висновки, оцінювати.

На етапі осмислення під час опрацювання літературного твору зосереджую увагу на усвідомленому сприйнятті учнями тексту, тому приділяю значення виразному емоційному читанню (пропоную перевтілитися в образ героїв і відчути їх настрій, зрозуміти внутрішній стан); перед прочитанням ставлю випереджальне запитання; практикую читання з коментуванням (ставлю питання після прочитання частини тексту, формую вміння добирати цитати з тексту на підтвердження думки; ділити текст на смислові частини, добирати до них заголовок. Перед роботою з текстом приділяю увагу словниковій роботі (тлумаченню слів, фразеологічних сполук, крилатих висловів). Також на цьому етапі з метою усвідомлення змісту літературного твору практикую рольову гру. Цей вид роботи є цікавим для учнів 5-7 класів, оскільки відповідає їх віковим особливостям, також сприяє розвитку мовлення, критичного та творчого мислення, уяви, фантазії, уміння будувати діалоги, монологи.

  Цікавою є гра «Діалог з героєм твору». Один учень виконує роль літературного персонажа, перевтілившись у його образ, виходить на середину класу і вступає в діалог з дітьми. Вони йому задають питання, навіть створюють різні вигадані ситуації. Завдання «актора» - правдиво зіграти роль героя твору, обгрунтувати свої вчинки, думки так, щоб учасники гри повірили йому.

На уроках мови після ознайомлення з теоретичним матеріалом практикую рольову гру у змінних парах. Спочатку діти порівнюють висновки, зроблені під час виконання проблемного завдання, із відомостями у підручнику. Після цього пропоную скласти запитання і записати їх у зошити. Коли робота виконана, діти вступають у діалог «учитель – учень». Учитель задає питання учневі, той відповідає, тоді навпаки. Після цього відбувається заміна учасників діалогу: по одному учню переходять з одного місця на інше, і взаємоопитування продовжується. Вчителю важливо продумати тривалість цієї гри, аби вкластися в час.

Аналогом цієї вправи є лінгвістична гра «Ланцюжок питань». Учні ознайомлюються із теоретичним матеріалом у підручнику і складають до нього питання. Дитина, яка підготувала питання, задає його комусь із класу (за власним бажанням); той школяр, який відповідав, звертається із запитанням до наступного учня. Гра продовжується, доки не вичерпаються усі питання. Умови, про які слід попередити дітей: 1) дотримуватись логічної послідовності; 2) не повторювати однакових запитань; 3) чітко формулювати запитання; 4)давати чітку повну відповідь.

Цей вид роботи дітям подобається, він сприяє активізації їх мислення, зосередженню уваги на навчальному матеріалі, усвідомленню того, з чим ознайомились. Діти уважні спостерігачі, тому намагаються поставити питання тому учневі, який найменше цього очікує, і таким чином залучають його до активного процесу навчання.

На мою думку, цікавою формою роботи є гра-естафета. Вчитель ділить клас на варіанти (по рядах), пропонує завдання на картках. Кожна пара виконує зазначене завдання і передає наступній парі. Гра триває, доки учні, що сидять за останньою партою, не виконають завдання. Якщо якась пара із завданням не справляється, то їй допомагають учні з ряду.

На етапі закріплення доцільно використовувати метод «Прес» (наприклад, написати невеликий роздум про життя Г. С. Сковороди, взявши за тезу його вислів: «Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися»). Ця вправа дає змогу глибше усвідомити проблемне питання шляхом аналізу опрацьованого матеріалу через вільний виклад думок, сприяє вмінню систематизувати, робити висновки.

Для розвитку критичного мислення кооперативні форми навчання є ефективними, адже учні, працюючи в парах або групах, разом шукають шляхи розв’язання проблеми, аналізують ситуацію, діляться думками, досвідом, роблять висновки, вчаться співпрацювати, цінувати думку товариша тощо.

Найчастіше створюються групи «літературознавців», «істориків», «психологів», «біографів», «експертів», «краєзнавців», «біологів» . Саме таке спрямування спонукає учнів до пошуку потрібної інформації, сприяє розширенню кругозору, формуванню вміння логічно мислити, систематизувати матеріал, презентувати його.

На своїх уроках практикую такі інтерактивні вправи, як: «Мікрофон», «Акваріум», «Асоціативний кущ», «Аукціон знань», «Коло думок»,  «Рольова гра». Також не оминаю увагою й сторітеллінг, ігрові та інформаційні технології розвивального навчання. На мою думку, перераховані технології можна розглядати і як метод навчання, що стимулює мовленнєву активність учнів і може бути частиною уроку на кожному його етапі. Мета, прихована в сторітеллінгу та ігрових технологіях навчання, стає непомітною для учня, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, придумування різноманітних історій, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Ігри та історії розвивають спостережливість, увагу, пам’ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість.

Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, образотворчим мистецтвом, драматизацією, дослідницькою діяльністю) надає мені можливість допомогти оволодіти граматичними вміннями й правописними навичками шляхом розв’язання мовленнєвих завдань, досягти значних зрушень у загальному розвитку учнів. Здобутий дітьми чуттєвий досвід, знання про довкілля, сформовані способи творчої діяльності та прийоми розумових дій актуалізуються на уроках на рівні міжпредметної інтеграції.

 Я проектую на різних етапах уроку такі методи й організаційні форми на матеріалі спостережень та дослідницької і художньої діяльності, як: усний журнал, хвилинка ерудита, огляд-конкурс малюнків та інших творчих робіт, виконаних за враженнями від спілкування з літературою, музикою, живописом. Для цього використовую можливості інформаційних та комп’ютерних технологій. Для мене запорукою успіху уроку є збереження індивідуальності кожної дитини, а моє завдання як педагога – навчити думати її креативно, розвивати творче, асоціативне мислення школярів.               Сучасний учитель повинен відходити від стандартів і нести той розумовий і емоційний позитив, який  забезпечує активну роботу мислення, уяви, пам’яті учнів і дає гарний результат. Мене окрилюють успіхи моїх вихованців, поруч з ними я відкриваю себе. 

          Одним із основних аспектів моєї роботи є також використання на уроках різних видів активної діяльності, що сприяють розвитку природних здібностей учнів, а саме: інсценізація історій, складання творів-сповідей, різні форми групової та колективної роботи , які повністю відповідають культурологічному та інтеграційному спрямуванню педагогічної діяльності.                Не менш важливим у моїй роботі є психолого-педагогічний аспект, який будується на основі «створення ситуації успіху», адже дитині необхідно забезпечити психоемоційний комфорт, щоб формувати такі учнівські здібності, як спостережливість, емоційна вразливість, асоціативне образне мислення, відчуття краси слова, естетичні почуття.

 Результативність та правильність обраного напрямку моєї роботи чітко ілюструє участь дітей у конкурсах, творчих проєктах, завдяки яким підвищився інтерес учнів до класичної і сучасної української культури. Переконана, що кожна дитина від природи талановита, а педагог повинен лише допомогти їй розвинути цей талант.