Педагогічна рада «Розвиток професійної компетентності вчителя: можливості, механізми, проблеми»

Педагогічна рада «Розвиток професійної компетентності вчителя: можливості, механізми, проблеми»

Мета: пояснити поняття професійно-педагогічної компетентності; розкрити складові та процес форму­вання професійної культури і компетентності в системі професійної підготовки вчителя; розглянути групи ключових компетентностей за різними джерелами та можливі шляхи їх формування; визначити перспективи роботи педагогічного колективу з підвищення професійної компетентності вчителя

Форма проведення: методична панорама

Обладнання: комп’ютер, презентація, камінці, перли, чаша для камінців, тест «Інформаційна компетентність учителя», картки спостереження та аналізу розвитку соціальної компетентності вчителя в системі професійної компетентності вчителя (самовизначення),

Очікуваний результат: підвищення рівня інформованості вчителів щодо проблеми обговорення; мотивація педколективу до позицій високого рівня професійної майстерності; розвиток та зростання професійної  компетентності кожного вчителя.

 

Хід педради

 

Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини...

            В. Сухомлинський

Директор. Згадаймо епізод з відомого голлівудського фільму «Один удома». Вся родина збирається у подорож. Головний герой, восьмирічний хлопчик Кевін, намагається звернутися за допомогою до старшого брата – безрезультатно, підходить до сестри: «Допоможи мені скласти валізу». Дівчинка дивиться на нього зверхньо і дуже в’їдливо та зневажливо відзначає: «Кевін, ти той, про кого французи говорять «non-competent»». І нам зразу стає зрозумілим, яке це серйозне звинувачення в очах дівчинки, який це суттєвий недолік. Справді, професійна некомпетентність для дорослої людини – це колосальний недолік, підстава для найсерйозніших претензій.

Наш педагогічний колектив цього року розпочав  працювати над новою методичною темою: «Підвищення якості освіти та її результативності шляхом формування ключових і предметних компетентностей учнів». Виховати компетентного творчого учня може лише компетентний і творчий учитель. Шановні колеги, тема нашої педагогічної ради  «Розвиток професійної компетентності вчителя: можливості, механізми, проблеми».

Сучасна школа потребує сучасного учителя. Яким він має бути? Компетентним, оптимістичним, гуманним, інтелігентним, креативним, творчим  – таким має бути учитель теперішнього і майбутнього. Письменниця Лідія Гінзбург писала: «Високий професіоналізм – творчість, що стала професією».

Що ви розумієте під професіоналізмом?

Мозковий штурм

Висновок

Професіоналізм – сукупність (поєднання) компетенцій, які дають змогу реалізувати професійну діяльність у сучасних соціально-економічних умовах, застосувати їх з метою підвищення якості освіти та гармонійного розвитку  учнів. 

Інтелектуальна розминка

1. Хто автор цих слів?

• Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце. (В. Сухомлинський).
• Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе море світла. (В. Сухомлинський).
• Учитель, який передає дитині лише знання, — це ремісник; той, хто виховує характер, — справжній митець у своїй справі. (С. Русова)

 

2. Продовжіть фразу

• Усі перемоги починаються… (з перемоги над собою).
• Хто не дивиться вперед, той… (залишиться позаду).
• Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина… (зникає).
• Щоб вести людей за собою, … (йди за ними).
• Якщо можеш виправити наслідки помилки, … (ти не помилився).

 

Отже, в основі ефективної педагогічної діяльності лежить «Я-концепція» вчителя, бо прийняття себе, розуміння себе, оптимістичне життєрадісне світосприймання — головний і провідний принцип забезпечення соціально-психологічних умов для зміцнення та збереження сприятливих тенденцій у самовдосконаленні та самореалізації особистості педагога.

 

Кожен учитель визначає чотири компоненти власного «Я»:

• «актуальне Я» — яким себе бачить учитель зараз;
• «ретроспективне Я» — яким він себе бачить та оцінює на початкових етапах своєї праці;
• «ідеальне Я» — яким учитель хотів би бути;
• «рефлексивне Я» — як, з погляду вчителя, його розглядають і оцінюють адміністрація, колеги, учні й батьки.

 

Заст. директора. А зараз дозвольте продовжити педагогічну раду  притчею про пі­щинку.

 

 

Притча про піщинку

Далеко-далеко в морі є маленький острів. Такий маленький, що на ньому росте лише кілька кокосових пальм. Час від часу на обрії з’являється корабель, минає острівець, не зупиняючись, і пливе собі далі. Удень над островом світить палюче сонце, а вночі у небі сяють зірки — величезні та яскраві. На пологому березі острова була собі маленька піщинка. Вона лежала непорушно, по­руч із десятками й сотнями своїх сестер, інших піщинок. А ви, певно, знаєте, як це нудно—годинами сидіти чи ле­жати, нічого не роблячи! От і піщинці було дуже нудно, їй хотілося погуляти берегом, роздивитися рідний острів з усіх боків. А ще більше бажалося помандрувати морем, туди, де плавають красиві білі кораблі. Але ж піщинки не можуть ходити чи плавати! Тож довелося їй лежати непорушно й лише дивитися з берега на морські хвилі.

Одного разу море розхвилювалося. Великі хвилі на­кочувалися просто на берег. Піщинки налякалися — їм здавалося, що хвилі от-от підхоплять їх і затягнуть у морську глибину. Лише одна-єдина піщинка не боялася. Вона сміливо заговорила до хвилі, що набігла на берег:

- Скажи мені, хвиле, чи правда, що ти мандруєш по всьому морю й буваєш навіть у далеких землях—там, куди пливуть великі білі кораблі?

- Звісно, правда! — гордо обізвалася хвиля. —Я ба­чила здалеку великі міста, будинки, людей, що в них живуть!

- Ох, як чудово! — захоплено скрикнула піщинка. — Як би й мені хотілося глянути на все це!

- Це дуже просто, — відповіла хвиля. — Я можу взяти тебе із собою в море. І ти сама все побачиш. Ходімо зі мною!

- Ні, не йди, — обізвалися хором інші піщинки. — Хіба ти не бачиш, яке величезне море, як легко втонути в ньому! Залишайся з нами. Тут тепло, світить лагідне сонце, а у морських глибинах холод і темрява!

- Я не боюся моря! — озвалася маленька піщинка. Хвиля підхопила її, закрутила та потягла в глибину солоних вод.

- Але не думайте, що піщинці не було страшно ви­рушати в подорож! Вона боялася загубитися в морі, але їй дуже хотілося побачити далекі землі. І піщинка перемогла свій страх. Пірнувши у воду, піщинка побачила величезну медузу. Медуза поволі пливла під водою і на­гадувала гриб із білим капелюшком. Проте сама медуза думала, що вона схожа на білий вітрильник. Вона була дуже пихатою.

- Доброго дня! — чемно привіталася піщинка. — Не підкажете, чи далеко пливти до міста, де живуть люди?

Проте медуза не сказала й слова, лише подумала, чого це вона буде розмовляти з якоюсь там піщинкою. І, гордовито відвернувшись, попливла собі далі.

- Ох! — зітхнула піщинка. —Хоч би хтось підказав мені шлях!

І тут назустріч випливла зграйка барвистих метуш­ливих рибок.

- Куди це ти мандруєш? — запитали рибки.

- До далеких берегів, — пояснила піщинка. — Туди, де є міста людей. Але я не знаю напрямку.

- Ми, ми знаємо! — закричали рибки навперебій. — Ми завжди плаваємо поруч із кораблями й добре знаємо, куди вони прямують. Ми і тебе можемо взяти із собою. Лише не відставай!

І рибки попливли вперед. Піщинка поспішила за ними. Але хіба могла вона встигнути за прудкими рибками! Вона швидко відстала від них. А рибки рушили далі, не помітивши цього.

- Зачекайте! — спробувала вона покликати нових подруг, та де там! Рибки вже були далеко.

Довелося їй далі плисти самій. Незабаром піщинка геть зморилася й вирішила перепочити трохи.

- Хух! Як же я втомилася! — зітхнула вона, умос­тившись на камінці, що лежав на дні моря. —Хтозна, чи багато шляху залишилося?!

- А куди ж ти зібралася? — почувся голос неподалік.

- Ой, хто це? — злякалася піщинка.

- Озирнись — і побачиш мене, — відповів той самий голос.

Під каменем сховався невеликий круглий краб. По­ворушивши клешнями, краб перепитав:

- Тож куди ти прямуєш?

- До великого міста на березі, — пояснила піщинка.

- Ото ще вигадала! — аж скрикнув краб. — Нічого немає там доброго! Мій батько, ще коли я був зовсім крихітним, завжди повторював: «Синку, тримайся подалі від людей! Від них морським створінням добра ще не було!»

А ти така дрібненька! Ти загубишся, доки допливеш до берега. Велика рибина проковтне тебе й оком не змиг­не! Краще залишайся на дні. Тут тихо й спокійно, нема( ні бур, ні штормів, ні хижих риб!

- Ні, — заперечила піщинка. — Мені часу дорогу.

Вона попрямувала вперед і побачила перед собою велику мушлю з розкритими стулками. Мушля булі схожа на величезну відкриту валізу. Ледве піщинка наблизилася до неї, щоб зазирнути всередину, як стулки мушлі з ляскотом замкнулися. І маленька мандрівниця залишилася замкненою всередині. Звісно, їй забракло сили, щоб вибратися звідти.

- Ох, ці шукачі пригод! — озвався краб, який бачив це здалеку. Але він не мав сили допомогти й розімкни ти мушлю. Скрушно зітхнувши, краб знову сховався за каменем. Мушля, у яку потрапила піщинка, не була порожньою. У ній, наче в хатинці, жив молюск.

 Чи потрапляв вам коли-небудь у черевик гострий камінець? Якщо так, то ви знаєте, що камінці муляють ногу, тому їх чимшвидше витрушують із черевика. Мо­люскові теж дошкуляла тверда піщинка. Витрусити її зі своєї оселі молюск не міг. Тож він почав обгортати піщинку шарами блискучого перламутру, наче ковдрою. І маленька піщинка поволі перетворювалася на найбіль­шу коштовність, яку можна знайти у морі, —перлину. Відтоді минуло кілька років. Піщинка, що так мріяла про мандри, і далі була замкнена в мушлі.

Жителі моря забули про крихітну мандрівницю. Ли­ше краб іноді згадував про її сумну долю. Прогулюючись морським дном разом зі своїми дітьми, краб повчальним тоном розповідав нащадкам про те, яким небезпечним є бажання подорожувати:

- У далеких подорожах на нас чигають небезпеки! Колись я зустрів нерозсудливу піщинку, яка хотіла до­пливти аж до берега моря. Вона туди не дісталася, а натомість потрапила в пастку. Отож, діти, не за­бувайте, що цікавість не призводить до добра!

Проте якось на морське дно спустився водолаз. По­бачивши людину, сімейство крабів мерщій сховалося у водоростях. Але водолаз не зважав на них. Він підняв із піску кілька мушель і випірнув на поверхню води. За­брав і мушлю, у якій досі сиділа замкнена піщинка.

- Прощавай! — жалісно гукнув краб їй услід. І до­дав, звертаючись до дітей. — Більше ми не побачимо маленьку піщинку! Вона пропаде серед людей!

Підпливши човном до берега, люди поклали на землю мушлю, знайдену на морському дні, і відкрили її...

Запитання для роздумів

Чого ви очікуєте від сьогоднішньої педради? Візьміть камінчики й висловіть свої побажання. Ми немарно обрали камінці, бо вони, як окремі компетентності, становлять певний рівень професійної компетентності педагогічного колективу колегіуму. (Учителі висловлюють свої очікування від педради.)

Основні питання педради

І. Управлінська діяльність щодо переорієнтації навчально-виховного процесу на компетентнісно зорієнтоване навчання, виховання та розвиток, забезпечення потреб особистості в самовизначенні та самоствердженні

Учитель – головна постать у школі. Педагог – пред­ставник однієї з найбільш соціально значущих людських професій, робота якого орієнтована на розвиток і фор­мування людини.

Проблема особистості педагога як суб’єкта педаго­гічної діяльності, компетентного та здатного до самороз­витку, відображена в сучасних працях українських та ро­сійських науковців. Розвитку професійно-педагогічної компетентності присвячені дослідження таких україн­ських науковців, як Н. Бібік, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, І. Табачек, О. Шувалова та ін. Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов’язаних із визнанням значущості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу.

Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом учителя, його за­гальною та професійною культурою, без яких неможливе розв’язання наявних проблем навчання та виховання відповідно до нових освітніх парадигм.

Сучасному вчителю необхідні гнучкість і нестан­дартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін у суспільстві. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвине­них професійних здібностей.

«Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», – писав Василь Сухомлинський. У Концепції нової української школи сказано:  «Школа українська буде успішна, якщо в неї прийде успішний учитель. Він – успішний вчитель та фахівець – вирішить дуже багато питань щодо якості викладання, обсягу домашніх завдань, комунікації з дітьми та адміністрацією школи. До дітей має прийти людина-лідер, яка може вести за собою, яка любить свій предмет, яка його фахово викладає». Один із головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їхнього професійного та загальнокультурного рівня».

У системі професійної підготовки вчителя важливим є процес формування професійної культури й компетент­ності.

Професійно-педагогічна компетентність — су­купність умінь педагога як суб’єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове та практичне знання з метою найкращого розв’язання педагогічних завдань.

Основою методичної роботи в колегіумі є розвиток про­фесійної компетентності педагога, що передбачає вільне володіння професією, майстерність і професіоналізм.

Ознаки компетентності вчителя:

• готовність учителя до інноваційної діяльності;
• здатність до подальшого самопроектування, само­вдосконалення.

 

Шлях становлення професійної компетентності вчителя — це поступове, складне й далеко не завжди лінійне сходження від учителя-дилетанта до справжньо­го майстра, суб’єкта професійної діяльності. Щоб правильно визначити перспективи подальшого зростання вчителя, напрями, засоби, форми підвищення його кваліфікації та побудувати індивідуальну траєкторію розвитку, потрібно вивчити шлях його становлення як професіонала й рівень досягнутої майстерності, ви­явити можливі прогалини, які можуть бути в діяльності кожного професіонала.

Якщо йде мова  про школу, то, звісно, іде мова і про вчителя, який є вирішальною фігурою в реалі­зації всіх завдань школи. Безперечно, утвердженню педагога, розвитку його творчості сприяє система післядипломної освіти, її орієнтація на особистість учителя, запити школи, інтелектуалізація процесу навчання і виховання.

Чинники, від яких залежить професіоналізм:

• особисті здібності;
• мотивація до роботи;
• зміст роботи;
• умови життя;
• вплив колективу тощо.

Не варто вважати, що тільки за допомогою навчання можна з учителя-неука, учителя-дилетанта сформувати компетентного професіонала.

Одним із головних завдань своєї діяльності адміністрація колегіуму вважає розвиток професійних компетентностей учителя.

Професійна компетентність характеризується рівнем сформованості у педагогічного працівника професійно необхідних знань та вмінь.

 Професійна майстерність — це сукупність певні рис особистості вчителя, зумовлених високим рівнем його психолого-педагогічної підготовки, здатності розв’язувати педагогічні завдання (навчання, виховання та розвитку школярів).

В умовах гуманізації й демократизації освіти керівник і вчитель, учитель і учень змінюються, взаємодіють і разом беруть участь в оновленні шкільного життя.

Р. Хасімото належить такий вислів: «Треба, щоб умови, а не керівники змушували працювати». Тому так важливо мотивувати вчительську працю, створити умові для праці, плідного освітнього змісту.

Саме тому головне в управлінській діяльності адміністрації колегіуму –  робота з педагогічними кадрами, найважливішими елементами якої є  система загальної та професійної підготовки, за­лучення персоналу до роботи, розвиток педагога, моніторинг результатів його діяльності, політика участі в досягненні успіху та ін. З метою ефективного та продуктивного досягнення результатів роботи адміністрація  намагається створити в педколективі необхідні умови для саморозвитку та реалізації творчого потенціалу педагогів. Стосунки між адміністрацією й підлеглими засновані на демо­кратичних засадах, стимулюється творчість учителів, створюються умови й надаються всі можливості для їх успішної атестації.

Основу професійної компетентності вчителя станов­лять ключові компетентності. «Компетенція» в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обі­знана, має знання та досвід. Достатньо сказати, що самих «ключових компетентностей» дослідники налічують від 3 до 140.

Ми зупинимося на таких ключових компонентах  професійної компетентності, як:

самоосвітня компетентність;

методологічна компетентність;

продуктивна компетентність;

інформаційна компетентність;

функціональна компетентність;

соціальна компетентність.

Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань і практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає дедалі актуальнішою. Водночас актуальною є і проблема підпорядкування індивідуальних творчих інтересів загальній творчій проблемі, над якою працює колектив.

Як відомо, ставлення педагогів до методичної роботи загалом і до самоосвіти зокрема неоднозначне. Тому головне завдання методичної ради  -  створення стійкої мотивації професійного самовдосконалення. Самоосвіта є одним із найефективніших шляхів розвитку професійної компетентності, який зумовлює послідовність освіти педагога в міжатестаційний  період.

Самоосвіта — це усвідомлена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності з акцентом на її соціалізації, створенні умов для розвитку особистісно й соціально значущих рис особистості учителя та особистості кожного учня.

Самоосвіта — постійна діяльність учителя, орієн­тована на збагачення знань, умінь, підвищення рівня предметної та методичної підготовки. Шлях від епізо­дичної самоосвітньої діяльності учителя до планової усвідомленої самоосвіти пролягає через осмислення та створення «Стратегії успіху».

Тому першою ми розглянемо самоосвітню компетентність.

До слова запрошується Трепілець Л.П., учитель початкових  класів.

Виступ учителя

Обізнаність педагогів із сучасними технологіями в педагогіці, досягненнями педагогічної науки.,  участь у науково-дослідницькій діяльності, вимагає від вчителя сформованості методологічної компетентності – однієї із найскладніших складових професійної підготовки. Ознайомить нас із особливостями цієї компетентності Кіпріч М.М., учитель образотворчого мистецтва.

 Виступ учителя

Серед складових, що формують компетентну осо­бистість,  – так звана продуктивна компетентність, один із головних чинників успішності наших вихованців, наших учнів, випускників. До слова запрошуємо Остахову Т.М., учителя фізики.

Виступ учителя

Унаслідок інформатизації суспільства змінюється структура і зміст професійної освіти вчителів. Кваліфі­кований педагог має бути готовим до роботи з великим обсягом інформації. Це потребує відповідного рівня культури щодо роботи з психолого-педагогічною, діло­вою, технологічною і соціальною інформацією, уміння використовувати комп’ютерні й телекомунікаційні технології, сучасні технічні засоби та методи для її одер­жання, обробки та передачі. А що таке інформаційна компетентність нам розкаже Ольховська Т.М., учитель української мови та літератури.

Виступ учителя

У формуванні професійної компетентності вчителя важливу роль відіграє функціональна компетент­ність. Могілевська О.А., учитель української мови та літератури, повідомить про її особливості.

Виступ учителя

У сучасному суспільстві цінують уже не самі знання, а вміння їх самостійно здобувати та компетентно використовувати. Соціальна компетентність – це можливість активно діяти із соціумом. Про цю важливу компетентність нам розкаже Герасименко В.А.

Виступ учителя

 

Практична частина педради

А що ж передбачають кожна із розглянутих компетентностей спробуємо підсумувати. Для цього об’єднайтеся у шість груп за кількістю компетентностей,  розглянутих на педра­ді. Кожна група має оформити результати обговорення на аркушах паперу.

Група «Реклама» –  створює рекламу професії вчителя

Група «Методичне асорті» отримує завдання скласти асоціативний ряд: компетентний учитель (на кожну букву підібрати прикметник, який характеризує компетентного вчителя: кваліфікований, освічений, ерудований, енергійний, обізнаний, тямущий, трудолюбивий, відповідальний, наполегливий)

Група «Соняшник» виконує вправу «Соняшник» (кожен вчитель групи на стікері повинен написати для себе два завдання короткострокове довгострокове, які треба виконати, щоб підвищити свою професійну компетентність і приклеїти до соняшника, таким чином складають не­величку програму особистісного зростання вчителя).

Група «Атестаційне дефіле» складе п’ять найважливіших, на вашу думку, кроків, які мусить зробити вчитель для підвищення свого професійного рівня в міжатестаційний період.

Група  «ТСН» спробує термінами програміста  довести, наскільки важливо вчителю володіти ІКТ.

Група «Професіонали» складає алгоритм підвищення власного рівня про­фесійної компетентності.

Підбиття підсумків педагогічної ради

Чи пам’ятаєте, з чого починали педраду?

Чи хочете дізнатися, що трапилося з піщинкою?

...Нарешті піщинка змогла визирнути зі своєї в 'язниці.

«Нарешті я знову бачу сонце!» — подумала вона. Сонце торкнулося піщинки променями... і трапилося диво: осяяна яскравим світлом, вона заблищала, наче зірка! Тепер це була не піщинка, а перлина. Чудова перлина, що виросла за ці роки всередині мушлі Пре­красна перлина, гідна того, щоби прикрашати царську корону.

«Яка чудова знахідка!» — вигукнули люди. Хоч вони й були ловцями перлів, проте таку велику й гарну перлину бачили вперше. Пізніше піщинку, що стала перлиною, відвезли човном на великий корабель. На неї чекала захоплива подорож у далекі краї. Адже чимало людей захочуть поглянути на коштовність і помилуватися нею.

Мрія піщинки збулася. Адже мрії завжди збува­ються, хіба не так? Потрібно лише дуже-дуже чогось захотіти. Не просто захотіти, а намагатися здійснити свою мрію, не боячись перешкод. Так, як це робила крихітна піщинка.

Чи пам’ятаєте головне запитання педради? Чи справ­дилися ваші очікування та сподівання?

Якщо так, то візьміть камінці з чаші, до якої ви їх поклали. (Учителі виймають перлинки, якими заздалегідь замінили камінці)

Якщо ні — висловіть свої побажання на наступний раз.

  (Учителі висловлюють свої побажання для наступної педради.)

Директор. Е. Фромм писав: «Якщо людина хоче стати майстром у якому-небудь мистецтві, йому має бути підпорядковане  все її життя. Власна особистість стає інструментом  у практиці мистецтва, інструментом, який треба підтримувати в такому стані, щоб він міг виконувати свої особливі функції».

Професійна компетентність – це мистецтво, яке повинно  постійно удосконалюватись. Бажаємо, щоб усі ваші мрії завжди збувалися. Щоб вони збулися, треба лише дуже-дуже цього захотіти. Намагатися здійснити свою мрію, не боячись перешкод, так, як це зробила крихітна піщинка, — й усі ваші мрії перетворяться на перлинки!

І хоча ви вважаєте себе компетентним вчителем продовжуйте працювати над підвищенням своєї професійної майстерності. Пам’ятайте слова Сальвадора Далі: «Не бійтеся досконалості. Вам її не досягти».

Педагог, який вірить в успіх справи, як правило, його досягає.

Як стати гарним учителем? Що для цього потрібно? Талант? Можливо, й талант. Мистецтво? Так, і мистецтво. Майстерність? І майстерність також. Усе це правильно. Але й майстерність, і талант – це на 99% наслідки наполегливої праці. І головне – праці раціональної, що допомагає запобігти витраті часу і бере з передового досвіду головне, суттєве.

 

Література та ресурси

1. Гончарук Т. Використання сучасних інформаційних технологій в професійній підготовці майбутніх вчителів початкових класів: психологічний аспект. Гуманізація на­вчально-виховного процесу. Вип. LVIII. — Ч. II. Слов’янськ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/Gnvp/201 l_58_2/26.pdf.

2. Кравцов В. Етапи формування методологічної культури вчителя. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Вип. 83 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/Ped/2009_83/ statti/25.pdf.

3. Міщанчук Н. Формування соціальної компетентності дитини через дієве партнерство вчителя та учнів // Історія України / Всесвітня історія. — 2011. — № 39 (727).

4. Остапенко С. А. Зміст і сутність соціальної компе­тентності студентів філологічних спеціальностей як основа їх професійно-комунікативної діяльності [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/Znpkhist/2011_4/1 losapkd.pdf.

5. Педагогічна діагностика: Метод, рекомендації / Укл. В. Уруський. — 130 с. [Електронний ресурс]. — Режим досту­пу: www.ippo.edu.te.ua/fi les/metod_work/.../09_ped_diagnostyka. doc.

6. Рідкоус О. В. Підготовка вчителя до самоосвітньої діяльності як складова його професійного зростання. Теорія і методика організації професійного навчання [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/pedalm/texts/2008-1/021 .pdf.

7. Семенова О. О. Організаторська діяльність як засіб формування функціональної компетентності майбутнього педагога [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpkhist/20114/1 lsookmp. pdf.

8. Хлєбнікова Т. М. Діагностики професійної компетент­ності вчителя [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http7/ www.nbuv.gov.ua/e-journals/ttmuo/2009_2/09khltpc.pdf.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект рішення педагогічної ради

1. Підвищувати ІКТ компетентність шляхом шляхом активної участі у вебінарах,  конкурсах, тематичних спецкурсах, курсах підвищення кваліфікації.
2. Організувати обговорення Концепції «Нова українська школа»
3. Учителям, які мають педагогічні звання «учитель-методист»,  «старший учитель» створити сайти, блоги, на яких висвітлити досвід своєї діяльності
4. Забезпечити самостійний вибір педагогами теми самоосвітньої діяльності та форм її реалізації, виходячи з методичної теми колегіуму
5. З  метою підвищення професійної компетентності вчителів і забезпечення ефективності навчально-виховного процесу продовжити активну роботу творчої групи, практичних семінарів-практикумів з розв’язання актуальних проблем освіти, які є новими в педагогічній теорії та практиці.
6. Стимулювати самоосвітню діяльність педагогічних кадрів і надавати своєчасну методичну допомогу кожному вчителю колегіуму.
7. Забезпечувати участь педагогічних працівників у колективних і групових формах методичної роботи.
8. Активно впроваджувати в практику роботи методичної ради нестандартні, інноваційні форми роботи з педкадрами.
9. Систематично підводити підсумки самоосвітньої роботи вчителів у вигляді співбесід, звітів на нарадах при директорові, засіданнях МО.
10.  Поповнювати бібліотечний фонд школи літературою з питань самоосвіти, новинками психолого-педагогічних видань.
11. Заохочувати вчителів до вивчення передового педагогічного досвіду своїх колег, вчителів району, області, України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Створити рекламу професії вчителя

_______________________________________________________________

 

Скласти асоціативний ряд: компетентний учитель (на кожну букву підібрати прикметник, який характеризує компетентного вчителя)

_______________________________________________________________

 

Кожен учитель групи на пелюстці соняшника повинен написати для себе два завдання: короткострокове довгострокове, які треба виконати, щоб підвищити свою професійну компетентність і приклеїти до серцевини соняшника, таким чином скласти не­величку програму особистісного зростання вчителя. Результатом роботи має бути квітка соняшника.

_______________________________________________________________

 

Скласти п’ять найважливіших, на вашу думку, кроків, які мусить зробити вчитель для підвищення свого професійного рівня в міжатестаційний період.

_______________________________________________________________

 

 Термінами програміста  довести, наскільки важливо вчителю володіти ІКТ

_______________________________________________________________

 

Скласти колективно алгоритм підвищення рівня професійної компетентності вчителя

_______________________________________________________________