Педагогічне керівництво та педагогічна підтримка творчого самовираження підлітків на уроках літератури
Педагогічне керівництво та педагогічна підтримка творчого самовираження підлітків на уроках літератури
Урок — найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Надзвичайно важлива виховна мета уроку полягає в тому, щоб запалити в учнів жадобу пізнання. Ще Я.А. Каменський наполягав на тому, «щоб усе, що викладається юнацтву не змушувало його робити будь-що супроти волі і внаслідок примусу, а навпаки, давало змогу, наскільки це можливо, все робити добровільно й самостійно з певним захопленням». Якими засобами повинен оперувати вчитель, щоб його робота не перетворилася на рутинну, щоб учні не втратили інтересу пізнання?
Однією з умов успішного вирішення цієї проблеми в практиці сучасного освітнього процесу є розробка і реалізація соціальних методик, які сприяють розвитку активної, ініціативної та самостійної позиції школярів у процесі навчання й виховання, становленню кожного з учнів як творчої особистості. Саме під час вивчення шкільного курсу української літератури та проведення позакласної роботи можливе повноцінне вирішення потреби формування й розвитку вмінь і навичок творчо вчитися у школярів, оскільки, аналізуючи художній твір, доробок письменника, розв’язуючи проблеми, наявні у творі, учні міркують, роблять висновки, тобто розвивають творчі здібності.
Отже, питання розвитку творчих здібностей учнів на уроках української літератури та в позаурочний час є одним із факторів формування творчо обдарованої дитини, а значить і одним із найважливіших завдань української національної школи.
Сучасний рівень розвитку творчих здібностей учнів потребує нових методичних розробок щодо ефективних способів організації творчого навчання на засадах особистісно-розвивальної освітньої парадигми з метою впровадження їх у практику загальноосвітніх навчальних закладів.
Ефективність розвитку літературних здібностей учнів значно зросте за умови, якщо ( СЛАЙД 2):
– визначити й реалізувати психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів;
– розробити та впровадити особистісно-розвивальну модель розвитку творчих здібностей учнів під час уроку, в основі якої – сучасні методи і прийоми навчання;
– формувати у школярів потребу творчо вивчати літературу, сприяти самопізнанню та самоствердженню учня.
Успішно розвивати творчі здібності можна лише на основі глибокого знання творчих можливостей учнів, а також розвитку їх розумової діяльності. ( СЛАЙД 3)
Особистісно- розвивальна модель розвитку літературних творчих здібностей учнів
Навчання – процес творчий, у якому учні повинні бути активними учасниками пізнання, а література служить засобом виховання і розвитку школярів.
Першим рівнем вище зазначеної моделі є емоційно-пізнавальний. Працюючи в 5-6 класах, вона ставить за мету розвивати пам’ять, увагу, уяву учнів, формувати в них естетичні і моральні почуття, образне та абстрактне мислення.
Наступним рівнем розвитку літературних творчих здібностей учнів є потребово-мотиваційний рівень (7-9кл.) Він включає формування вмінь працювати зі словом; навички роботи з «чужим» словом, потреба у власній літературній діяльності; власні проби пера. I тут вже важливою є міра прояву суб’єктності зростаючої особистості, її прагнення до власного творчого волевиявлення. А для цього потрібно працювати зі словом,"діяти ". У цьому i є вчинок пізнання на уроках української літератури. Тому одним із засобів розвитку творчих здібностей учнів є робота над словом.
Інтелектуально-діяльнісний рівень(10-11 кл.) включає навчальну, творчу, дослідницьку діяльність. Така діяльність, насамперед, проявляється через евристичну бесіду, інтерактивні форми роботи на уроці, проведення літературних конкурсів, олімпіад, написання науково-дослідницьких робіт у МАН, випуск літературної шкільної газети.
В педагогічної діяльності для організації творчого процесу та розкриття художніх здібностей використовується педагогічна підтримка. Вона носить комплексний характер, являє собою частину освіти як цілого і виявляється як особлива область діяльності педагога. Учні вчаться, пізнають, творять - кожен по-своєму, а вчителі створюють умови для цього, залежно від їх потреб, допомагають їм і підтримують. Отже, самі діти підказують шлях педагогічної підтримки.
Більшість сучасних педагогів широко користується терміном «педагогічна підтримка », введеної О.С. Газманом. У систему підтримки він включав (СЛАЙД 4) власне педагогічну, психологічну, соціальну та медичну підтримку, оскільки всі вони інтегруються освітньою установою. Ключовим словом педагогічної підтримки є проблема дитини.
У процесі діяльності можуть виникнути труднощі, які їй складно подолати самостійно. Тоді потрібна допомога дорослого, набуває чинності педагогічна підтримка як необхідний елемент освітньої діяльності.
У чому суть поняття «педагогічна підтримка»? Термін «педагогічна підтримка» є відносним новим. Під ним розуміється система сумісної діяльності педагога та учня, спрямована на збереження самості останнього і що ставить за мету підтримати його в процесах «само».
О.С. Газман визначав дану категорію як «процес спільного з дитиною визначення його власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод, що заважають йому зберегти свою людську гідність і самостійно досягати бажаних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, творчості ».
Педагогічна підтримка відноситься до культури виховання, що виростає на внутрішній волі, творчості, дійсний (а не уявний) демократизм і гуманізм взаємин дорослого і дитини. Головне правило педагогічної підтримки ( СЛАЙД 5): дати можливість дитині подолати чергову перешкоду, розвинувши при цьому інтелектуальний, моральний, емоційний, вольовий потенціал, відчути себе людиною, здатною на вчинок і самостійне рішення. Підтримати можна лише те, що вже є в наявності (але на недостатньому рівні): розвиток самості, самостійності людини.
Для чого школяру педагогічна підтримка? Для того, щоб він міг успішно освоювати соціально значимі цінності, норми, культуру поведінки, щоб сам міг обрати свій життєвий шлях і реалізувати його, осягати і освоювати зовнішній світ, пізнавати й розвивати свій внутрішній світ і, звичайно, щоб успішно навчатися, здобувати знання, формувати вміння та навички навчальної діяльності.
Cуть педагогічної підтримки ініціативи та творчості школяра -- показати, що він здатний створити неповторний витвір, а якщо в когось виникають негативні або позитивні емоції, то їх можна трансформувати в творчий стан та художній зміст.
Необхідно навчити учня аналізувати власний твір, знаходити шляхи подолання негативних наслідків. Надаючи педагогічну підтримку в художній діяльності, ми, перш за все, намагалися позбавити учня від боязні бути неуспішним і пробудити в ньому прагнення домогтися успіху, підказавши що ведуть до цього шляху. Таким чином, педагог цілеспрямовано формує в школяра потребу в самоаналізі, проектуванні власних дій, рефлексії, естетичному смаку.
Педагогічна підтримка творчої діяльності школяра (СЛАЙД 6) - це система особистісно-орієнтованих педагогічних прийомів, які сприяють в реалізації творчих можливостей та здібностей учнів, створення власного способу життя, вирішення художнього завдання. Педагогічна підтримка покликана сприяти вільному, природному та самостійному розвитку школяра на основі загальноприйнятих моральних і культурних норм.
Перед педагогом постає ряд конкретних психолого-педагогічних завдань:(СЛАЙД 7):
- допомогти школяру усвідомити цінність, цілі і перспективи творчої самореалізації в художній творчості і власну унікальність;
- стимулювати аналітичне, конструктивно-критичне ставлення до світу;
- розвивати рефлексію;
- культивувати емоційне і конструктивне ставлення до своєї творчості;
- створити умови для включення учня в різноманітну творчу діяльність;
- допомогти в освоєнні способів і механізмів творчої самореалізації і самовираження;
- надати допомогу в усуненні перешкод при негативний вплив саморозвитку (в зонах нестійкості і кризах розвитку);
- спробувати перевести особистісні проблеми в предмет і зміст художнього осмислення.
В зміст педагогічної підтримки творчості, на наш погляд, входять:
- сприяння школяреві у створенні адекватного і цілісного образу світу, розумінні себе в цьому світі і в «пред'явленні себе собі»;
- вибір реальних творчих завдань і зміни себе у світі, своїх відносин зі світом за допомогою творчості (цілепокладання як поетапне планування бажаного результату);
- побудова гармонійних взаємин з людьми;
- формування особистісно-значущих смислів і цінностей.
Педагог - не транслятор, а ініціатор культурної норми відкритих, довірчих, партнерських взаємовідносин між дорослим і дитиною. Перш за все, він допомагає школяреві розвивати рефлексію як спосіб виявлення самооцінки і художнього аналізу своєї творчості. Взаємодія між педагогом і дитиною за певних умов має характер договірних відносин (С. М. Юсфін). Однак у творчій спільній діяльності регулятором відносин стає не договір, а розподіл функцій у виконанні художнього завдання.
Важливою умовою педагогічної підтримки у творчій діяльності учня стають спеціально організовані заняття з розвитку творчих здібностей. Тут важливі характер і зміст партнерства на різних етапах занять. Форми і види занять, де може бути здійснена педагогічна підтримка, можуть бути різними. Це і уроки творчості, і гурткові заняття, і колективно-творчі справи, і психологічний тренінг, і творчі лабораторії, і т.д.
Необхідно, щоб у підлітків сформувалося небайдуже ставлення до світу, щоб вони були творцями у всьому, щоб їхня поведінка характеризувала заповіді творчої особистості: «Я вірю, я сподіваюся, я люблю», «Ти сильний, мудрий, совісний», «Якщо не я, то хто ж! »,« Кожна справа творча, а інакше навіщо? »Доцільно внаслідок цього в заняття з дітьми включати елементи творчого самовираження. Підлітки отримують можливість розкрити свої творчі здібності в різних видах діяльності. Це і малювання, і спів, і постановка вистав, і пластика, і танці, створення віршів, пісень, казок і, звичайно ж, гра. Особливу роль у творчому самовираженні відіграє процес творення своїх казок.
Таким чином, розглядаючи організацію педагогічної підтримки творчості, ми спираємося на наступні принципи гуманістичної педагогіки:
- повага та довіра дитині,
- цілісний погляд на неї,
- співпраця з дитиною,
- індивідуальний підхід до учня.
Виходячи з них, ми виділили такі принципи організації педагогічної підтримки: (СЛАЙД 8)
- обов'язковий облік психофізичних, психологічних і соціокультурних особливостей учня,
- позиція школяра в міжособистісних стосунках та соціальному оточенні (перш за все в дитячому колективі);
- поетапність (послідовність) взаємодії здійснення педагогічних прийомів,
- зміна позиції педагога на різних етапах;
- комплектність підходу до процесу розвитку особистості;
- відкритість взаємин.
Науковці стверджують: «Стосовно навичок, умінь і знань здібності людини виступають як деяка можливість. Подібно тому, як кинуте в ґрунт зерно є лише можливістю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна, але лише за умови, що структура, склад і вологість ґрунту, погода і т.д. виявляться сприятливими, здібності людини є лише можливістю для набуття знань і вмінь. А будуть чи не будуть набуті ці знання й уміння, чи перетвориться можливість у дійсність, залежить від безлічі умов.
Серед цих умов:
• своєчасний збір інформації про рівень розвитку творчих здібностей учнів; з цих дітей обираємо майбутніх учасників мовних конкурсів та олімпіад;
• систематизація зібраної інформації (відзначаємо, хто сильніший в орфографії, хто в лексиці, в кого розвинена образність, творча уява і т.д.);
• планування роботи з кожним учнем індивідуально, потім – додаткові заняття, систематичне виконання завдань підвищеної складності, залучення творчо обдарованих дітей до роботи в предметному гуртку, до участі в художній самодіяльності;
• мотивація (позитивне заохочення, спонукання до пошуку; творчо обдаровані учні повинні бути переконані в доцільності і необхідності працювати додатково, повинні бачити очікуваний результат);
• системний контроль за виконанням всіх видів додаткових домашніх завдань;
• психолого-педагогічна підтримка творчої особистості (створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій, створення ситуації взаємодопомоги ін.).
( СЛАЙД 9)
Схема
психолого-педагогічної підтримки творчої особистості учня
під час організації самостійної роботи на уроках української мови та літератури
Чого чекає дитина, яка переступає поріг школи? Лише успіху. Ситуація успіху — необхідна умова для формування позитивного ставлення школяра до навчання та переростання його в активний, творчий процес. Успіх, пов’язаний із переживанням емоційного підйому, створює відчуття внутрішнього благополуччя. Хоча б один раз переживши успіх, учень буде знову і знову прагнути до нього.
ОТЖЕ,процесом розвитку творчих здібностей учнів треба керувати, бо «немає необдарованих дітей – є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здібність потребує розвитку».
Т. Зелінська
Учитель, будь сонцем, що випромінює
людське тепло, і будь благодатним
ґрунтом для розвитку людських
почуттів; сій знання не лише в пам’яті
й свідомості твоїх учнів, а передусім у
їхніх душах і серцях.
Ш. Амонашвілі
ПАМ′ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Формування творчої людини засобами
художньої літератури насамперед передбачає:
- систематичне розв'язування на уроці різноманітних творчих завдань;
- урахування вікових особливостей учнів;
- залучення до роботи на уроці всіх учнів;
- відштовхування в постановці творчих проблем від тексту;
- використання різних засобів, підходів до учня;
- проблемний підхід до вивчення творів.
Урок повинен дати імпульс внутрішній роботі думки учнів, підготувати до діалогу з письменником, викликати колективне художнє переживання і обмін естетичними емоціями. Як досягнути цього?
До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:
- створення сприятливої атмосфери спілкування;
- - забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;
- чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;
- спонукання до генерування оригінальних ідей;
- залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;
- повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;
- надання права самостійно приймати рішення;
- практична спрямованість навчання;
- моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.
Щоб стимулювати творчу активність школярів, можна використовувати такі методи і прийоми :
- розвиток творчого інтересу,
-створення ситуацій емоційного переживання,
-створення ситуації успіху,
-метод відкриття,
- створення ситуації вибору,
- самостійна дослідницька робота.
Види творчо-розвивальних технологій:
- технологія навчального дослідження;
- ігрова технологія
- проектна технологія
– технологія «мозкового штурму»;
- технологія «мікрофон»
- технологія виконання евристичних завдань;
- технологія розв'язування дослідницьких проблем.
Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини.
Здатність творити можна розвинути, використовуючи такі прийоми та форми роботи( наприклад, у 5-6 класах):
уроки - рольові ігри,
уроки – мандрівки,
уроки - театралізації;
інтерактивні методики (захист проекту групою чи поодинці, де учням можна запропонувати різні завдання: створення кросвордів, ребусів, літературної реклами , літературної вікторини, літературних задач за змістом твору тощо )
Використання ігрових технологій на уроці розвиває здатність нестандартно мислити, обирати оптимальний варіант з – поміж декількох можливих – і, як наслідок, набувати нових знань за допомогою вже наявного інформаційного багажу.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку