Передумови формування життєвої компетентності дітей з особливими потребами

Методичні рекомендації

Соціальний педагог

Назаренко С.М.

Передумови формування життєвої компетентності дітей з особливими потребами

Формування життєвої компетентності учнів спеціальної школи потребує певних передумов. Однією з них ми вважаємо дошкільну підготовку. На основі аналізу психолого-педагогічної літе­ратури та досвіду роботи спеціального дитячого садка №3 м. Кам'янця-Подільського пропонуємо модель формування готовності дошкільників із проблемами розумового розвитку до навчання у школі.

Фізична готовність

1. Нормальний стан здоров'я.

2. Наявність навичок фізичної культури (ходьба, біг, стрибки, кидання в ціль).

Розумова готовність

1. Змістовний бік готовності:

• загальні знання про довкілля (про предмети першої необхідності, професії, знаряддя праці, про­дукти праці, місце мешкання, рослинний та тваринний світ, явища неживої природи, соціальні явища та свята, морально-етичні поняття); спеціальні знання з мови, математики, образотворчої та конструктивної діяльності.

2. Процесуальний бік готовності:

• загальні способи розумової діяльності (уміння слухати, утримувати в пам'яті план наступної діяльності, орієнтування у просторі, зв'язне висловлювання на рівні опису з використанням сенсорних еталонів, розповіді, вміння порівнювати, робити найпростіші узагальнення, здійснювати дію переносу, критично оцінювати діяльність ровесників та свою власну тощо);

• спеціальні способи розумової діяльності (дії звукового аналізу слів, інтонаційного розрізнення меж речень, голосних "и", "і", приголосних "м" і "н", дій додавання та віднімання по 1, прямого рахунку в межах 7-10 та оберненого в межах 5, скульптурного та конструктивного способів ліплення тощо).

Особистісна готовність

1. Мотиваційна (бажання виконувати навчаль­не завдання, мрії про школу, гра в навчання).

2. Вольова (почуття відповідальності, уміння долати труднощі, дотримуватися загальних вимог).

3. Готовність працювати в колективі (умін­ня домовитися про спільну дію, запропонувати до­помогу, попросити поділитися чимось тощо).

Формування змістовної сторони готовності до навчання та виховання дітей із проблемами розу­мового розвитку забезпечується шляхом розвитку предметної діяльності для засвоєння знань про предмети та їх призначення, а також способів дій з ними. Неабияке значення має формування знань про довкілля. Для цього пропонується використо­вувати дидактичні ігри: "Що з чого і для чого?", "Що зайве?", "Ботанічне (зоологічне) лото" тощо, які допоможуть дитині краще сприймати, засвою­вати, систематизувати відповідні знання. Програ­мою четвертого року навчання у спеціальному дитячому садку передбачено методики вироблення спеціальних знань із мови та елементарних мате­матичних знань і вмінь. У формуванні готовності дітей до навчання в спеціальній школі відіграє велику роль і розвиток спеціальних знань та вмінь з образотворчої діяльності та конструювання.

Відповідно відбувається й формування про­цесуальної та особистісної готовності до навчання дітей із проблемами розумового розвитку.

Корекційно-компенсаторна робота з форму­вання мовленнєвої готовності дошкільника до навчання у спеціальній школі проводиться за такими напрямками:

• збагачення словника, корекція мовленнєвих стереотипів, наповнення змісту слів конкретними наочними образами;

• мовленнєве оформлення предметних дій (що спочатку? що в кінці? що з чого і для чого? та ін. );

• розвиток уміння зв'язно висловлюватися (за мовленнєвої та перцептивної пасивності дитини із проблемами розумового розвитку);

• формування фонематичних операцій та корекція звуковимови слів.

Просторово-графічна здатність до письма в умовах спеціального дитячого садка формується за допомогою розвитку зорово-моторної координації, усвідомлення положення у просторі та просторо­вих відношень; формування у дітей умінь виділяти основні одиниці контуру, визначати систему опор­них крапок відтворювати контур за крапками (ме­тодика Н. Пантіної). Обов'язковим є емоційно зна­чуще підкріплення (позитивна оцінка, ігрові сти­мули тощо) для актуалізації навчального мотиву кінцевої оцінки як стимулу навчання.

Отже, ми можемо визначити роль дефектоло­га, вихователя, психолога, логопеда у формуванні готовності дітей із проблемами розумового роз­витку до школи:

• дефектолог виробляє певний досвід дити­ни - знання,уміння та навички на заняттях із формування елементарних математичних уяв­лень, підготовки до навчання грамоти; водночас реалізує корекційні завдання, мета яких - корекція психічних процесів;

• вихователь - найважливіша особа у підготовці дитини до навчання, його завдання - розвиток, накопичення досвіду малюка (тобто розвиток знань, умінь та навичок з образотвор­чого мистецтва, музики, ознайомлення з довкіл­лям); він здійснює корекцію як психічних про­цесів, так і особистісної сфери дитини у її повсякденній діяльності;

• у роботі психолога на першому місці має бути корекція особистісної сфери дитини та формування особистісної готовності до шкільного навчання; паралельно з роботою педагога-дефектолога й вихователя психолог проводить корекційні заняття, метою яких є формування інтелектуальної готовності;

• робота логопеда також проводиться паралельно з роботою дефектолога.

Для корекції та формування когнітивної сфери ми створюємо загальну програмує яку внесені такі пункти спільної роботи відповідних фахівців:

а) розробка програми співпраці (педагог-дефектолог, психолог, вихователь-логопед);

б) проведення та розробка спільних корекційних занять;

в) розробка та проведення індивідуальної корекційної роботи з формування готовності.

Зупинимося детальніше на роботі педагога-дефектолога. Елементи навчальної діяльності на спеціальних заняттях є першим кроком у підготовці дитини до шкільного навчання. Розкриємо її за напрямками.

1. Формування елементарних математичних уявлень - це величезний внесок як у систему знань дитини, так і в розвиток пізнавальних про­цесів - сприймання та мислення. В основі роз­витку математичних уявлень лежить пізнання кількісних співвідношень між предметами. Вони можуть бути зрозумілі лише тоді, коли діти на­вчаться порівнювати між собою предмети та групи предметів. Оскільки порівняння є одним із найважливіших мисленнєвих процесів, педагог-дефектолог повинен пам'ятати, що в дітей з особливими потребами ці процеси недорозвинені. Тому, формуючи елементарні математичні уявлення, необхідно базуватися на предметно-наочній діяльно­сті шляхом зіставлення предметів за формою, роз­міром, просторовими ознаками та кількістю. Величина, форма, просторове розміщення предметів та їх частин є зовнішніми ознаками, які добре сприймаються. Кількість необхідно виділити як особливу ознаку. Упродовж дошкільного віку ді­ти з обмеженими можливостями мають зрозуміти, що ознака кількості не залежить ні від розміру, ні від кольору предметів, ні від їхнього функціонального призначення та розміщення у просторі. Ознака кількості повинна мати для дітей своє особливе значення. І всі ці нюанси слід врахову­вати дефектологові, готуючись до проведення за­нять із формування елементарних математичних уявлень, основним завданням яких є вчити дітей співвідносити, порівнювати, встановлювати відпо­відність між елементами множин; дати елементар­ні знання форми, величини, просторового розташування предметів. Формування елементарних математичних уявлень забезпечується шляхом застосування спеціальних методів та прийомівкорекції, які допомагають засвоїти просторові відношення (угору, вниз, вправо, вліво тощо).

2. Підготовка до навчання грамоти - це та­кож один з основних змістових компонентів у під­готовці до шкільного навчання. Робота проводить­ся у підготовчій групі спеціального дитячого сад­ка. У малюків формуються елементарні навички звуко-буквеного аналізу. З дітьми проводять заняття, мета яких - підготовка дрібних м'язів руки до письма. Ці заняття сприяють розвиткові інтересу до знаково-символічної діяльності, фор­мують уміння працювати в колективі.

3. Розвиток мовлення на основі ознайом­лення з довкіллям. Мовленнєвий розвиток дітей є показником їхнього загального розвитку. У дітей з розумовими розладами на час вступу до школи він певною мірою знижений. Передусім, функція мов­лення як засобу спілкування не сформована на та­кому рівні, щоб дитина могла опанувати нові знан­ня, вміння та навички, які становлять сутність са­мого процесу навчання. Розуміють вони, здебіль­шого, побутове мовлення, яке не виходить за межі їхнього життєвого досвіду. Словниковий запас збіднений, у ньому немає багатьох найнеобхідніших слів на означення звичайних предметів та дій. Діти не можуть правильно будувати речення, не володіють граматичними зв'язками слів. Дитина з проблемами розвитку не має знань про певні предмети й не може самостійно отримати їх, оскільки її спостереження поверхові, фрагментарні, без узагальнень

Вона не в змозі опанувати знання про предмети та явища, які знаходяться поза колом її особистого досвіду. Програмою спеціального до­шкільного виховання передбачено теми, які готують дитину до навчання в школі: "Іграшки", "Одяг", "Взуття", "Посуд", "Меблі" та ін.

На заняттях із розвитку мовлення збагачуються знання та уявлення дітей про предмети довкілля. Вихованці вчаться виділяти суттєві та несуттєві ознаки, об'єднувати предмети у групи, використовуючи узагальнюючі слова. Відповідно, одне з основ­них завдань на цих заняттях - опанувати лексичний запас рідної мови, навчитися розуміти значення слів, правильно використовувати їх у мовленні.

Заняття з розвитку мовлення на основі озна­йомлення з довкіллям проводяться поетапно, щоб від вивчення конкретних предметів, реальних жит­тєвих ситуацій згодом перейти до їх зображення та використання в життєвому практичному досвіді.

4. Подолання або послаблення розладів пси­хічних процесів. На це спрямовані корекційні заняття, зміст яких дефектолог розробляє разом із психологом. Вони проводяться в комплексі (наприклад, на заняттях з розвитку математичних уявлень відбувається корекція сприймання розміру, форми, просторової орієнтації; на заняттях із розвитку мовлення на основі ознайомлення з довкіллям коригуються неправильно сформовані уявлення про навколишнє середовище, сприйман­ня довкілля, розвивається граматична сторона мовлення; на всіх навчальних заняттях відбува­ється корекція психічних процесів: уваги, пам'яті, мисленнєвих операцій (узагальнення, порівняння, синтезу, аналізу, абстрагування), розвиваються форми мислення. Хоча цю роботу важко виділити в окрему ланку, ми її відокремлюємо як напрямок, оскільки вона потребує спеціальної підготовки не лише в галузі дефектології, а й психології, урахування індивідуальних та психологічних особливостей кожної дитини.

5. Індивідуальні корекційні заняття проводяться вчителем-дефектологом окремо з кожною дитиною тричі на тиждень. Вони будуються з ура­хуванням індивідуальних особливостей та струк­тури розладу кожного вихованця. Особлива увага спрямовується на розуміння зверненого мовлення, розвиток артикуляційного апарату, фонематичного слуху, формування граматичної будови мовлення та корекцію вимови. Під час цих занять також відбувається індивідуальна підготовка до шкіль­ного навчання.

Щоб краще підготувати дітей з особливими потребами до навчання в школі, потрібно також проводити й відповідну цілеспрямовану роботу з батьками.

Отже, спільна робота психолого-педагогічного персоналу дитячого садка, батьків допомагає ефективно підготувати дітей з особливими потребами до шкільного навчання і таким чином створює передумови формування життєвої компетентності школярів.