Передумови національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1649 рр.)

Передумови національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Козацько-кримський союз. Події 1648-1649 рр. Зборівський договір.

Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.) - повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. 

Передумови та причини Національно-визвольної війни. Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу. Її спалах був обумовлений загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили формування передумов війни.

Передумови: Усі стани українського суспільства, окрім магнатів, були незадоволені своїм становищем. Спроби козацтва утвердитися у соціальній структурі Речі Посполитої були невдалими. Погіршилося становище дрібнопомісної шляхти. Українська шляхта фактично існувала завдяки військовій службі, бо до 1630-х років Річ Посполита вела часті війни. В умовах зростання фільваркового господарювання посилився наступ українських і польських магнатів на дрібніших власників. Ще більше утисків зазнало селянство. Власники фільварків примусово відбирали у селян найкращі землі. Поступово зростала панщина, збільшувалися податки. Обмежувалося в правах і українське міщанство. Права власності українського козацтва, міщанства, селянства й навіть шляхти влада Речі Посполитої часто ставила під сумнів, а почасти — не визнавала. Збільшенню невдоволення різних станів суспільства сприяло і скрутне становище православ’я.

У цей час надзвичайно ускладнилася ситуація в соціально-економічній сфері. Унаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти селяни втрачали землю і ставали кріпаками. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Усіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були чинником, що об'єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади. А також…

ЦІЛІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ Створити в етнічних межах України власну державу; Утвердити козацький тип господарювання; Перетворити козаків на окремий політичний стан, який зайняв би місце шляхти; Ліквідувати особисту залежність, середню і велику власність на землю.

Причини війни “Ординація Війська Запорозького” 1638 року.. Зростання експуатації українського селянства Посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Антиукраїнська політика польських правлячих кіл призвела до загального незадоволення усіх верств українського суспільства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяло селянство, міське населення, значна частина української шляхти й православного духовенства.

Очільник війни Очолив національно-визвольну війну Богдан Хмельницький (1595-1657). Гетьман Війська Запорозького, полководець і державний діяч. Був освіченою людиною, закінив Львівський єзуїтський колегіум. Знав кілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо.

До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович та ін. Соратники Б. Хмельницького мали протилежні погляди з багатьох питань. Одні з них були досить поміркованими, інші — налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї боротьби за визволення України. Сподвижники Б.Хмельницького

Привід для початку повстання Приводом для повстання став конфлікт між Б. Хмельницьким та чигиринським підстаростою Д. Чаплинським. Навесні 1647 р. Д. Чаплинський напав на хутір Суботів. Він пограбував майно Б. Хмельницького, захопивши документи. Крім цього, побили його сина і забрали кохану жінку Мотрону. Коли Б. Хмельницький почав доводити свої права і вимагав відшкодування через суд, староста О. Конецпольський відмовив у захисті прав Б. Хмельницькому під приводом недійсності документів щодо власності на хутір. Те, що така відома і впливова людина стала жертвою свавілля, справило велике враження на суспільство. Кількість прихильників Б. Хмельницького швидко зростала.

Пошук союзників Б. Хмельницький розумів, що головна небезпека полягала в геополітичному становищі України. Адже українські землі були міжнародно визнаною частиною Речі Посполитої. З інших боків територія була оточена двома великими країнами: Османською імперією та її васалами і Московським царством. До того, між Річчю Посполитою і Московією існувала військова угода проти Криму. Саме тому Б. Хмельницький велику увагу приділяв пошуку зовнішніх союзників. Він почав дипломатичну підготовку, спрямовану на укладення угоди з Кримським ханством. Важливою була внутрішня дипломатія гетьмана. Під час попередніх повстань більшість селян і міщан залишалася пасивною, а духівництво і шляхта взагалі ставилися вороже. Розкол у середовищі козацтва також не сприяв успіху. Тепер же Б. Хмельницький спромігся підняти на повстання представників всіх станів суспільства. Окрім пошуку союзників, Б. Хмельницький опікувався створенням боєздатної армії. Спершу чисельність війська Б. Хмельницького була невеликою — до трьох тисяч козаків. Було проведено озброєння вояків, готувалася військова амуніція, боєприпаси, запасалася їжа. Особливу увагу було приділено артилерії. Гетьман намагався зробити її максимально мобільною. Важливим було домогтися підтримки повстання реєстровими козаками. Адже саме ця частина Війська Запорозького була найорганізованішою і найкраще озброєною. Перемовини з ними закінчилися успіхом, Б. Хмельницького підтримували всі наявні козацькі сили. Кримські татари забезпечили українців кіннотою

Перші перемоги Б. Хмельницький із невеликою кількістю соратників поїхали на Січ і зайняли її 4 лютого (25 січня) 1648 р. Невдовзі на козацькій раді Б. Хмельницького обрали гетьманом. Прибувши на Запоріжжя, Б.Хмельницький, зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о.Томаківка, де відразу ж розпочав формування збройних сил і встановив в’язки із запорожцями. Саме ці події й ознаменували початок Національно-визвольної війни.

Початок повстання Кобзарі та досвідчені козаки з гетьманськими універсалами розійшлися по всій Україні закликати підніматися на боротьбу. Активна організаційна робота проводилася і серед реєстрового козацтва. Завершилися переговори з Кримським ханством, яке погодилося виступити на боці українців.

Розгортання воєнних дій Польська влада розуміла небезпеку з боку козацтва та згуртовувала військові сили. Головне військо було зосереджено в районі м. Корсунь (нині Черкащина) на чолі з Миколаєм Потоцьким. Б. Хмельницький діяв швидко, що змусило королівських урядовців відреагувати. На Січ було відправлено великий загін на чолі з сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким. Маючи у своєму розпоряджені близко 15 тисяч жовнірів, М.Потоцький вирішив завдати удару по табору повстанців. З цією метою він 21 квітня 1648 р. направив суходолом 2 полки реєстровців і жовнірів під проводом сина Стефана, а Дніпром 26 квітня 1648 р. – 4 полки реєстрових козаків і частину драгунів під керівництвом Барабаша і Караїмовича. Обидва загони мали обєднатися біля Кодацької фортеці, рогромити Запорозьку Січ і придушити повстання.

Битви на Жовтих Водах та під Корсунем Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями, очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральний похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше — очолюване сином М. Потоцького Стефаном, мало просуватися суходолом, а друге, переважно з реєстрових козаків, очолюване осавулами І. Барабашом та І. Караїмовичем,— на човнах Дніпром.

Битва під Жовтими Водами - Дізнавшись про виступи ворожих військ, Богдан Хмельницький оточує 29 квітня 1648 р. противника біля річки Жовті Води. Під час зятяжливих боїв він заручаєтся підтримкою реєстрових козаків. У вирішальному бою 16 (6) травня 1648 р. польське військо було розгромлено. - Перша перемога підняла бойовий дух козаків і справила гнітюче враження на польську сторону. М. Потоцький почав відступ. Його військо було стиснуто вузьким шляхом, до того ж поляки йшли в оточенні табору з возів.

Корсунська битва Дізнавшись про поразку М.Потоцький почав відступати, щоб об'єднатися з 6-тисячним військом Я. Вишневецього. Щоб цього не допутити Хмельницький кинувся за ним. 26 травня (16) 1648 р. полки Потоцького потрапили неподалік від Корсуня в пастку. На тил табору всією силою напирали татари, спереду і з боків козаки. У результаті польське військо зазнало нищівної поразки.

Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали важливе значення для розгортання визвольної боротьби. Вони були болючим ударом для польської армії, сприяли послабленню позицій влади Речі Посполитої в Україні. Швидко зростало повстанське військо. Здобувши перші перемоги, Б. Хмельницький взявся створювати державні інституції. Чигирин фактично став столицею молодої держави. Розпочалося створення війська нового типу, яке складалося зі шляхти, козаків та іншого покозаченого населення. Для розширення території і знищення залишків військ Речі Посполитої було сформовано козацько-селянський корпус на чолі з Максимом Кривоносом. Цей підрозділ швидко встановив контроль над усім Лівобережжям, а потім переніс повстання на Поділля і Волинь. До цього моменту йому могло протистояти лише угруповання князя Яреми Вишневецького. Вже 26–28 липня 1648 р. в битві під Старокостянтиновом (нині Хмельницька область) М. Кривоносу вдалося завдати поразки князю та змусити його відступити. Апогеєм успіху стало захоплення повстанцями Полонного і Бару, в яких зберігалися військова амуніція і зброя. Отже, улітку 1648 р. козацтво контролювало Київське, Брацлавське, Чернігівське та частину Подільського воєводства.

Битва під Пилявцями - Польський уряд прагнув реваншу. У вересні 1648 р. влада Речі Посполитої виставила нове військо. Очолили його одразу три полководці: Домінік Заславський, Микола Остророг, Олександр Конецпольський. - 21–24 вересня (11-14) 1648 р. відбулася битва біля с. Пилявці (нині Хмельницька область). Цього разу Б. Хмельницький діяв обережно. Він розташував головне військо в добре укріпленому таборі. Урядові війська діяли неузгоджено.У певний момент козацька артилерія сильним і влучним вогнем зупинила наступ противника. А атаки з флангів остаточно змусили жовнірів відступити. Коронне військо кинулося тікати.

Перемога у битві під Пилявцями відкрила шлях до визвольного походу на західноукраїнські землі. У подальшому гетьман з’єднався з кримським ханом і союзне військо рушило на захід. Унаслідок походу на Львів (місто сплатило контрибуцію козакам) і Замостя на початку листопада 1648 р. більшу частину українських земель було звільнено від шляхти. Повстанці за допомогою місцевого населення здобули Збараж, Вишнівець, Броди і на початку жовтня 1648 р. підйшли до Львова, який взяли в облогу. Але, небажаючи руйнувати стародавнє місто та отримавши викуп, гетьман зняв облогу й повів свою армію до Замостя. Річ Посполита стояла на межі катастрофи. Але Б.Хмельницький, замість того, щоб довершити її розгром оголосив перемир’я.

Причини перемир’я Неготовсність Хмельницького розірвати відносини з Річчю Посполитою Нестача одягу, продовольства Відмова татар приймати участь у війні Побоювання, що поразка Річі Посполитої спричинить негативну реакцію закордонних країн

Урочистий в'їзд до Києва 23 грудня 1648 р. Києв вітав Б.Хмельницького як Мойсея-визволителя. Переможця особисто зустрічали єрусалимський патріарх Паїсій і київський митрополит Сильвестр Косів.

Битва під Збаражем - Після поразки коронного війська біля с. Пилявці в Речі Посполитій було вирішено будь-що придушити повстання, тож навесні 1649 р., попри перемир’я, пішли в наступ. - 10 липня (30 червня) 1649 р. біля м. Збараж (нині Тернопільська область) українсько-кримське військо оточило польське, почалися криваві бої. Король Ян Казимир з армією рушив на допомогу оточеним. Також із півночі насувалося литовське військо Януша Радзивілла. На зустріч нападникам вийшло українське військо на чолі зі Станіславом Кричевським. - 31 (21) липня 1649 р. під Лоєвом (нині місто Гомельської області в південній Білорусі) відбулася кривава битва. Сам С. Кричевський загинув, проте основні сили його війська закрили шлях на Київ. -

Зборівська битва Несподіваним ударом гетьман відрізав частину польської армії від головних її сил і 14 (4) серпня 1649 р. завдав їм великих втрат. 15 серпня (5 ) 1649 р. розпочався генеральний бій, в битві під м. Зборів (нині Тернопільська область) королівське військо було оточене й зазнало великих втрат. Лише відмова кримського хана продовжувати подальші воєнні дії врятувала поляків. Під тиском Іслам-Гірея ІІІ Б. Хмельницький був змушений піти на перемовини з королем. У результаті 18 серпня 1649 року було підписано зборівський договір.

18 (8) серпня 1649 р. – підписання Зборівського договору. Король визнавав самоврядність Війська Запорозького в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману; урядові посади мали обіймати лише православні. На контрольованій козаками території не мали права розміщуватися коронні війська. Чисельність реєстрового війська мала становити 40 тисяч козаків, усі інші повинні були повернутися під владу панів. Проголошувалася амністія (помилування) усім учасникам повстання. Заборонялася уніатська церква на території козацької автономії.

Створення державної ідеї Воєнні дії 1648 року змінили й психологію самого Хмельницького. Переосмисливши уроки минулорічної боротьби, гетьман, за словами відомих українських істориків В.Смолія та В.Степанкова, уперше в історії української суспільно-політичної думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. Хоч офіційно Військо Запорозьке (офіційна назва держави) залишалося у складі Речі Посполитої, проте сучасники розуміли, що на карті світу з’явилася нова держава. Серед українців дедалі частіше Б. Хмельницького називали «самодержцем Русі».

висновки Важливу ланку еволюції українського суспільства пізнього середньовіччя та початку нової доби становила козацька верства, що позначилося на всіх сторонах його життя: економічному, політичному та соціальному розвитку, етнокультурних процесах. В умовах іноземного панування козацтво виступило захисником українського етносу перед загрозою фізичного знищення і духовної асиміляції. Сформувавшись із представників різних соціальних станів, воно стало виразником загальнонародних інтересів, мало визначальний вплив на становлення національної свідомості українців. Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким під час воєнної кампанії 1648 p., підтвердили полководницький талант гетьмана і правильність його тактики. Проголошена Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення незалежної Української держави в межах розселення українців. Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною автономного статусу козацької України. Це не відповідало висунутій Б. Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави, але створювало основу для продовження національно-визвольної боротьби.